Розвиток уяви і творчих здібностей молодших школярів засобами художнього слова

   При створенні відповідних умов на уроках читання формується людина нового суспільства, закладаються основи юного громадянина, його всебічного розвитку. Найкраще цьому сприяють тексти художньої літератури. Через це у зміст навчання читати вводяться від 80 до 90% саме художніх текстів. Водночас учень має бути готовим до вивчення таких навчальних предметів, які вимагають високого рівня розвитку логічного мислення (природознавство, біологія, математика та ін.). У зв’язку з цим на уроках читання опрацьовуються тексти науково-пізнавального характеру, де мають не лише відпрацьовуватися способи, види, якості читання, а й встановлюватися логічні, часові, просторові, причинні та інші зв’язки. Учень має бути обізнаний з науково-технічним розвитком суспільства, людиною - творцем цього процесу, її ставленням до навколишнього середовища. Читаючи тексти підручників з математики, ознайомлення з навколишнім, природознавства, граматики і правопису, слухаючи пояснення вчителя, учень має справу з об’єктивно існуючими або тими, що колись існували, фактами, явищами, подіями, процесами.

 Читання ж текстів  художньої літератури - це особливий  вид пізнання дійсності. Тут  учень сприймає предмети, об’єкти,  явища, події не реального світу,  а дійсність, створену фантазією,  уявою художника (поета, прозаїка). Дізнаючись про явища, факти,  людей з художнього твору, читач  водночас має навчатися бачити  і ставлення до всього описуваного  самого письменника. А це вимагає  посилення специфіки роботи над  художніми текстами. Дитина поступово  має осягнути те, що письменник  з життя добирає для зображення  ті явища, події, вчинки, які  найбільше відповідають його  естетичним ідеалам, поглядам, розумінню.  Специфіка опрацювання текстів  художньої літератури має будуватися  так, щоб учні вчилися бачити  в одному явищі, події різні  аспекти, знаходити і розуміти  причини ставлення автора до  описуваного і висловлювати своє  ставлення, своє розуміння, зіставляти  його з авторським, знаходити  спільне й відмінне.

   Зміст і форма літературного тексту впливають на кожну особистість по-різному. В окремих випадках сприймання може бути неадекватне змістові художнього твору. Це пояснюється специфікою художньої літератури - різними шарами її змісту, особливостями художнього образу, психічним складом читача, рівнем його розвитку.

   У молодшого школяра ще немає розуміння художнього образу як єдності конкретного і загального. Він інтуїтивно, часто примітивно, на основі різного роду асоціацій, постійного зближення, зіставлення свого життєвого досвіду, своїх уявлень, почуттів сприймає зображене у творі.

   Як наголошує Л.С. Виготський, у процесі читання художніх текстів відбувається не просто засвоєння прочитаного, а усвідомлення свого ставлення до творів мистецтва або формування нових знань через своєрідний діалог між автором і читачем на основі тексту. Тому, опрацьовуючи будь-який жанр художнього тексту на уроці, вчитель, виходячи з рівня розвитку дітей класу, спонукає їх знаходити через форму слова позицію автора, формулювати етичні та естетичні оцінки дійових осіб, ставити себе на місце того чи іншого персонажа, уявно діяти за нього і передавати головний сенс його діяльності через творчу розповідь. [5, c. 44]

   Такий методичний підхід дає змогу вносити корективи в опрацювання науково-пізнавального і художнього текстів. Якщо у першому переважає логічний аналіз, встановлення різноманітних зв’язків, то у художньому - вчитування (заглиблення) у зміст, тлумачення, інтерпретація тексту.

 Результатом такої  роботи є створення кожним  учнем свого художнього образу, своєї читацької точки зору, доведення  за допомогою тексту свого  розуміння позиції автора.

   Методика навчання на уроках читання і його зміст повинні бути підпорядковані розв’язанню завдань, визначених шкільною програмою: пізнавальних (засвоєння інформації, що міститься в творах); виховних, у тому числі і завдань розвивального навчання (морально-естетичне, трудове; розвиток мовлення, спостережливості, пам’яті, культури слухання, аналітико-синтетичних умінь - зіставлення, порівняння, узагальнення, доведення, проведення аналогії, стійкої уваги, витримки, терпіння, самостійності, творчих здібностей, навичок самоконтролю і т. ін); спеціально-навчальних: удосконалення техніки читання (розширення поля читання, кореляція темпу, удосконалення правильних прийомів читання, навичок виразного читання, розвиток мовленнєвого апарату і промовляння, вміння інтонувати речення і т. ін.); розвиток навичок зв’язного мовлення у зв’язку з прочитаним текстом (відповіді на запитання; репродуктивний, вибірковий, стислий і творчий перекази і т. ін.).

   Варто звернути увагу на емоційно-вольову сферу діяльності дітей на уроці читання, оскільки завдання уроків читання полягають не лише в тому, щоб вчити дитину читати, розвивати її мислення, а в тому, щоб розбудити її душу і серце, тобто викликати певний комплекс почуттів при читанні й аналізові тексту.

 Цьому сприятимуть  способи і порядок роботи з  текстом як на уроках класного, так і позакласного читання.  Найбільш ефективними є: 

- самостійне прочитування та осмислення дітьми ключових для розуміння тексту слів і словосполучень, виділених учителем; оволодіння їх читанням з дошки;

 - передбачення змісту тексту або його частини з опорою на заголовок, ілюстрацію і ключову групу слів;

- самостійне читання дітьми тексту або його частини вголос (ланцюжком або за викликом);

- відтворення тексту за допомогою ілюстрацій або аплікацій на дошці, інших дидактичних ілюстративних засобів, заучування напам’ять цікавих словосполучень, виразів, римованих рядків за бажанням учнів;

- бесіда-дискусія за проблемним запитанням, яке ставить учитель або пізніше - діти;

 творчі роботи різноманітного  характеру. 

   Така організація дітей до роботи з текстом на всіх уроках читання є продуктивною, суттєво допомагає при навчанні молодших школярів читанню.

   Формуючи у дітей уміння читати, необхідно дотримуватися головної умови - постійно тренувати учнів у читанні та цілеспрямовано удосконалювати їх читацькі вміння по роботі з текстом. Виховні можливості уроків читання, як правило, визначаються виховним потенціалом художнього твору, який діти читають. К.Д. Ушинський з цього приводу писав: "На моральне почуття повинен впливати безпосередньо сам літературний твір, і цей вплив літературних творів на моральність дуже великий: той літературний твір моральний, який спонукає дитину полюбити моральний вчинок, моральне почуття, моральну думку, що виражені в цьому творі". Водночас урок читання не може бути ізольований від загальної системи шкільного виховання. Він повинен взаємодіяти з іншими навчальними предметами - українською мовою, природознавством, музикою, образотворчим мистецтвом, позакласними заходами. Урок читання, як і будь-який урок рідної мови, в першу чергу повинен задавати високий рівень мовленнєвої культури і забезпечувати дитині мовленнєве середовище. В його структурі обов’язково передбачається робота з розвитку мовлення дітей, причому всіх видів - слухання, говоріння, читання і письма.

 Безпосередня читацька  діяльність дітей з текстом  повинна становити орієнтовно 2/3 уроку. Використання різноманітних  методичних прийомів на уроках  читання не повинно ставати  самоціллю, а повинно узгоджуватися  з етапами роботи над твором, його літературними особливостями,  з навчально-пізнавальними та  розвивальними завданнями. Тоді  робота з текстом художнього  або науково-пізнавального твору  сприятиме активізації розумової  діяльності дітей: вчитиме спостерігати  за фактами та подіями твору,  зіставляти їх, узагальнювати, тобто  виконувати аналітичні та синтетичні  операції. Звідси, завданнями сучасного  уроку читання є: 

- Удосконалення навички читання: цілеспрямована робота над правильністю, швидкістю, свідомістю і виразністю читання.

- Формування читацьких умінь по роботі з текстом; активізація "вдумливого читача", тобто уміння думати над твором до читання, під час читання і після завершення читання.

- Проведення літературознавчої пропедевтики і формування літературознавчих знань.

- Забезпечення морального і естетичного виховання дітей.

 - Формування у дітей сучасного світосприйняття, яке не протирічить науковим досягненням у різних сферах знань.

- Розвиток мовлення, образного і логічного мислення, творчої уяви дітей. [6, c. 3]

    Тут слід зазначити, що для виконання всіх цих завдань вчителю потрібно використовувати різноманітні засоби і форми навчання, від заздалегідь розроблених та напрацьованих впродовж років, до нових, використання яких ще недостатньо вивчено на теоретичному рівні, або не застосованих в практиці.

 Уроки читання класифікують  за такими параметрами: 

- за навчальною метою;

- за провідною діяльністю учнів;

- за типом навчального матеріалу.

   Отже,  сучасний урок читання, з одного боку, повинен мати обов’язкові компоненти, оскільки базується на конкретному навчальному матеріалі, втілює конкретний задум учителя, враховує психологічні особливості дітей, з іншого - йому притаманні гнучкість структурних елементів, тому що він пронизується імпровізацією вчителя, який миттєво реагує на читацькі враження дітей.

1.3. Умови розвитку творчих здібностей молодших школярів у процесі мовленнєвої діяльності

   Можна виокремити загально-педагогічні і дидактичні умови, урахування яких у навчальному процесі сприяє розкриттю додаткових можливостей підвищення рівня розвитку творчих здібностей у дітей молодшого шкільного віку.

   Проголосивши людину  найвищою цінністю, наша держава  стала на шлях втілення у  педагогічну теорію та практику  гуманістичних ідей. Тому навчання  у сучасній школі має забезпечувати  оптимальні передумови для самореалізації  особистості школяра, розкриття  усіх закладених у ній природних  задатків, її здатності до свободи,  відповідальності та творчості.  Це вимагає переходу від директивної  до особистісно зорієнтованої  моделі навчання й виховання,  що націлює на пошук нових  шляхів і засобів, які забезпечуватимуть  розвиток внутрішніх можливостей  учнів, їхніх потреб, інтересів,  творчих здібностей. [7, c. 8]

   Аналіз останніх  досліджень і публікацій з  проблеми становлення творчої  особистості молодшого школяра  підтверджує, що особливої актуальності  набуває творчий розвиток учнів  у процесі навчальної діяльності. Цю проблему на матеріалі окремих  навчальних предметів розв’язують  М. Алєйніков, Н. Бібік, Н.  Георгян, Р. Гулуа, Г. Касьянова,  Н. Ляшова, С. Пальчевський, К. Приходченко,  В. Рагозіна, І. Теплицький, В. Тименко,  Л. Шпак та ін. Можна передбачити,  що ефект розвитку творчих  здібностей учнів від упровадження  таких систем і методик у  практику загальноосвітньої школи  не завжди буде оптимальним,  оскільки результати, отримані з  одного навчального предмета, не  матимуть підкріплення з інших.  Тому нагальною є потреба створення  на базі початкової школи якісно  нової, інтегрованої дидактичної  системи, яка б продуктивно  і повною мірою використовувала  потенційні можливості різних  навчальних предметів для розвитку  творчих здібностей дітей. Результати  досліджень М. Бахтіна, І. Вихованця,  В. Глоцера, Г. Кудіної, О.  Лустіної, Н. Миропольської, З.  Новлянської, Г. Тарасенко та  ін. дозволяють обрати мовленнєву  діяльність молодших школярів інтегруючим засобом розвитку їх творчих здібностей, основою креативного становлення у процесі вивчення всіх дисциплін початкової школи.

   Розвиток творчих  здібностей є складною педагогічною  проблемою, яка може бути успішно  розв’язана на основі створення  оптимальних умов розвитку творчих  здібностей, тому метою даної  статті є виокремлення педагогічних  умов, урахування яких у навчальному  процесі може розкрити додаткові  можливості підвищення рівня  розвитку творчих здібностей  у дітей молодшого шкільного  віку. [7, c. 10]

   Ефективність розвитку  творчих здібностей молодших  школярів у процесі мовленнєвої  діяльності забезпечує сукупність  певних загальнопедагогічних і  дидактичних умов. Загальнопедагогічні  умови розповсюджуються на весь  навчально-виховний процес і можуть  підвищити ефективність творчого  розвитку учнів у будь-якій  педагогічній системі. Дотримання  дидактичних умов передбачено  лише у навчальному процесі,  оскільки вони є змістовою  характеристикою компонентів, які  утворюють локальну систему навчання, спрямовану на розвиток творчих  здібностей у процесі мовленнєвої  діяльності.

   З метою виявлення  педагогічних умов розвитку творчих  здібностей молодших школярів  у процесі мовленнєвої діяльності  враховувалися індивідуально-типологічний, когнітивно-пізнавальний, емоційно-вольовий, потребово-мотиваційний, екзистенційний  і дієво-практичний компоненти  творчих здібностей особистості;  психологічні передумови розвитку  творчих здібностей молодших  школярів; теоретичні і методичні  набутки сучасних педагогічних  досліджень у сфері розвитку  творчих здібностей дітей; творчо-розвивальний  потенціал мовленнєвої діяльності; можливості змісту усіх навчальних  предметів для творчого розвитку  учнів початкової школи. [7, c. 12]