Розумове виховання дітей старшого дошкільного віку засобами дидактичних ігор

 

                  Перемагає той, хто залишиться один стояти в колі. Переможець дістає нову  картку для гри.

 

 

 

 

 

 ІV ВАРІАНТ

 

 

 

(5, 6 р.ж)

 

 

 

                    Діти діляться на дві команди. 

 

                    Вихователь розкладає в пелюстки-кишеньки  картки із зображенням об’єктів і пропонує дітям пригадати особливості живої і неживої природи.

 

                     За вибором вихователя обирається  одна з особливостей, наприклад   „харчується – не харчується”.  За сигналом вихователя перша  команда дістає з кишеньок  – пелюсток картки із зображенням об’єктів природи, які харчуються, друга – які не харчуються і ставши в коло,  швидко відображають  відповідний рух (імітація). 

 

 

 

ПРИМІТКА. Подібним способом можна  ознайомити дітей із іншими особливостями  живого і неживого

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗУМОВИЙ РОЗВИТОК І РОЗУМОВЕ ВИХОВАННЯ

 

   З погляду психології, розум  людини — функція мозку, яка  полягає у точному й адекватному  відображенні закономірностей явищ навколишнього життя, а також у відповідній регуляції діяльності людини щодо освоєння дійсності та власного вдосконалення. Сформованість цих якостей свідчить про розумовий розвиток дитини як важливу складову особистості, основи якої формуються у дошкільному дитинстві під впливом фізичного, розумового, естетичного, морального виховання.

 

   Розумовий розвиток —  ступінь розвитку в дитини  пізнавальних процесів (відчуттів  і сприймання, мислення та мовлення, пам'яті й уяви), сформованість  уміння міркувати, обґрунтовувати свої думки, діяти адекватно до вимог старших, виявляти інтерес до пізнання навколишнього середовища, здатність швидко і правильно розуміти те, що їй говорять, вибудовувати власні судження, користуватися поняттями й узагальненнями.

 

   Відбувається розумовий розвиток дитини одночасно із психічним і є свідченням її інтересів, почуттів тощо. Виявляється він в обсязі, характері та змісті знань, рівні розвитку психічних процесів (відчуттів, сприймання, запам'ятовування, уяви, мислення), пізнавальних здібностей, характері провідної діяльності. Про розвиток дитини свідчать:

— запитання, які вона ставить дорослим;

— судження, в яких виявляється  її розуміння різних явищ, подій  та їх причин;

— продукти діяльності (малюнки, різноманітні вироби та ін.);

— зміст, форми ігор;

— характер спілкування з дорослими  та однолітками;

— способи виконання завдань, розв'язань  розумових задач.

   Неабияке значення має  й те, як дитина намагається  пізнати навколишні предмети  і явища, чи виявляє при цьому  пізнавальний інтерес, допитливість.

   Згідно з дослідженнями  психологів, темп розумового розвитку  в дошкільному віці значно  вищий порівняно з пізнішими  віковими періодами, а допущені  в цей час помилки у вихованні  важко подолати в майбутньому.

   У дошкільному віці дитина опановує основи уявлень і понять, які надалі визначають успішність розумового розвитку. Діти можуть пізнавати не лише зовнішні якості предметів і явищ, а і їх внутрішні, суттєві зв'язки та відношення. У них починають формуватися абстрактне мислення, узагальнення тощо.

   Протягом перших років  життя особливе значення має  чуттєвий досвід, без якого неможливий  пізнавальний розвиток. За спостереженням  І. Сеченова, дитина ніби фотографує  навколишні предмети, її свідомість  ще до появи мовлення наповнюється фактами, які вона ще не може пояснити. Супроводження словами дорослого відчуттів, сприймання дитиною предметів, її дій допомагає встановленню зв'язку між зоровим і слуховим сприйманням, формує здатність викликати в уяві образ названого предмета. Як тільки дитина навчиться говорити, вона виявляє здатність розуміти зв'язки і відношення між явищами, їх причини. Отже, чуттєві враження малюка поступово стають надбанням його мислення як вищої форми пізнавальної діяльності.

   Якщо протягом перших  трьох років життя провідна роль у розумовому розвитку належить сприйманню, то надалі зростає роль пам'яті та уяви. З уявою пов'язані основні процеси пам'яті, мислительна діяльність. У переддошкільному віці розумовий розвиток дитини сягає рівня передпонятійних узагальнень — наочно-образного відображення суттєвих ознак і відношень речей, що підводить її до наукових понять.

   Протягом дошкільного віку  відбувається розвиток наочно-дійового (пов'язаного з практичними діями)  та наочно-образного (оперування  образами) мислення. Дослідження психологів і педагогів довели, що внаслідок використання спеціальних прийомів навчання дітям старшого дошкільного віку стають доступними узагальнені знання і способи дій, почуття і логічні операції, які донедавна вважалися ознаками мислення школярів. Дошкільнята здатні розуміти загальні принципи, зв'язки і закономірності, які є основою наукових знань, пізнавати суттєві аспекти явищ навколишнього світу.

   Надто раннє оволодіння  логічною формою мислення може  загальмувати розвиток його образної  форми: навчившись розв'язувати завдання за допомогою логічних роздумів, дитина все менше звертатиметься до використання образів. Однак, як стверджують психологи, не оволодівши до закінчення дошкільного віку елементарними прийомами логічного мислення, дитина не зможе успішно навчатися в школі.

   У розумовому розвитку  дитини важливу роль відіграють  усі психічні процеси. Розумова  діяльність нерозривно пов'язана  з розвитком уваги, яку К.  Ушинський називав дверима душі, через які проходить усе, що  є в свідомості людини. Протягом дошкільного дитинства увага розвивається від мимовільної, незначної за обсягом, до стійкої, зосередженої.

   Пам'ять дає дитині необхідний  матеріал для мислення. Вона є  основою формування вмінь і  навичок. Запам'ятовування збагачує  досвід і розширює кругозір, без яких неможливий розвиток здібностей і діяльності дітей.

   Емоції надають своєрідного  забарвлення сприйманню, уявленням,  судженням. Пізнавальну діяльність  супроводжують такі почуття, як  допитливість, сумнів, упевненість,  що тісно пов'язані з пізнавальними інтересами.

   Уява в переддошкільному  віці теж пов'язана зі сприйманням,  але вона ще надто обмежена  за своїм змістом. Протягом  дошкільного дитинства вона розширюється, збагачується, сприяючи розвитку  мислительних процесів.

   У старшому дошкільному віці всі психічні процеси стають цілеспрямованішими, стійкішими, ускладнюється пізнавальна діяльність. Відбувається перехід від “практичної” позиції до “пізнавальної” (Д. Ельконін), коли пізнавальне завдання виникає не лише у зв'язку з ігровою і практичною діяльністю, а й із власне пізнавальною.

   Одним із важливих показників  розумового розвитку дитини є  рівень розумової активності  — здатності дитини самостійно  ставити пізнавальні завдання  та знаходити способи їх вирішення.  Діти не просто засвоюють знання, а й збагачують цей процес власним досвідом, що зумовлює виникнення нових, оригінальних пропозицій, здогадок. За належної підтримки дорослих діти прагнуть одержати якомога більше нових знань, що має важливе значення для формування їхньої розумової активності.

   Педагогічна наука покликана  знайти такі засоби виховання,  які забезпечать розвиток усіх  форм розумової діяльності та  найповніше відповідають сучасним  знанням про можливості й особливості  розумового розвитку в дошкільному  віці.

   Метою розумового виховання є всебічний розвиток дітей. Воно тісно пов'язане з моральним, фізичним та естетичним вихованням. Адже успіх розумової діяльності дитини значною мірою залежить від стану її здоров'я, оскільки активна рухова діяльність сприяє розвитку швидкої реакції, кмітливості, точності орієнтування у навколишньому середовищі. Усвідомлення дитиною значення рухів, фізичних вправ, правил гігієни сприяє успішному фізичному розвитку. Для правильного морального розвитку важливо, щоб правила, норми, стосунки з дорослими й однолітками формувалися свідомо, щоб дитина розуміла і позитивно ставилася до моральних вимог. Як зазначав В. Сухомлинський, активне життя дитячої думки є найголовнішою передумовою і свідомого ставлення до навчання, і твердих, глибоких знань, і тонких інтелектуальних взаємин у колективі. Вміння дітей сприймати якості предметів удосконалюється в процесі трудового виховання. І розумове, і естетичне виховання мають одну спрямованість — пізнання дитиною навколишнього світу. Різнобічність і повнота цього процесу обумовлюються єдністю пізнавального й естетичного сприймання, що позитивно впливає на розвиток духовної культури дитини.