Робота класного керівника з батьками

У організації виховної роботи з  важкими дітьми великій ролі грає індивідуальна роботу з батьками. Успішна роботу з сім'ями учнів  передбачає обов'язкову безпосередні особисті контакти батьків із учителем, індивідуальну роботи з сім'ями. Не все можна й потрібно широко обговорювати на рідному зборах, та про що свідчить можна поговорити у розмові сам на очей. Між вчителем історії та батьками повинні встановитися добрі, довірчі відносини.¹

Добре, коли із батьків відчуває в  вчителя людини, що його ж, як і він, зацікавлений у тому, щоб дитина виріс добрим, розумним, які знають, щоб розкрилися всі можливості.

Індивідуальні розмови вчителя  з батьками важким дітям, консультації допомагають встановити безпосередній контакти з кожним членом сім'ї учні, домогтися більшого порозуміння у пошуках шляхів спільного впливу дитини.

Індивідуальні розмови дозволяють усунути негативні і намірилася зміцнити позитивні чинники у  сімейному вихованні.

Щоб розмови класного керівника  досягали мети, яке слово сприймалася  б сьогодні як керівництво у дітей, потрібно лише вчасно дати потрібний  рада батькам і підказати, як він  виконати, як знайти правильної симетричної  форми спілкування під час розмови, а й заздалегідь продумати її проведенні, передбачити для розмови час і важливе місце.

Розповідаючи батькам про ситуацію, що послужила причиною їхньої виклику  до школи, попросити батьків порадити, що, на думку, має зробити вчитель, як їм краще вступити, та був дати цінну пораду батькам. У такій розмові природно виникає запитання про повторній зустрічі у тому, аби з'ясувати, як допомагають прийняті спільно заходи, знову намітити шляху подальшої роботи.

Так поступово, діючи постійно разом  із батьками, слід знімати негативні моменти поведінці чи навчанні дитини.

Учитель зобов'язаний допомогти батькам  розкрити можливості їх важкого дитини, його позитивні риси, переконати у  необхідності спиратися саме у них. У цьому вчитель намагається  не зловживати численними вказівками, а говорити просто, доступно, переконливо, завжди із почуттям турботи про дитину. Зауваження,задевающие самолюбство, постійні скарги на дитини,сосредоточивания увагу його вадах – цим можна лише відштовхнути від батьків, отже, і віддалити виконання бажаної мети.

Крім розмов із батьками у шкільництві, велике значення мають розмови вдома. Останнє, можуть відбуватися або  у присутності дитини, або ж  без нього. Найчастіше вчитель приходити  до сім'ї дитини, аби з'ясувати  які – або питання, які під час перше з сім'єю або за вивченні дитини на школі. Але часом відвідання пов'язані з потребою виховного на батьків.

У індивідуальної роботи з батьками вчителю велику допомогу може надати щоденник, у якому записується  стислий зміст розмови, спостереження, висновки. Матеріал цього щоденника використовують у буденній праці з важкими

дітьми.

Разом із батьками (або за їхній  участі) вчитель становить план роботи.

План  роботи з важкими дітьми:

1. Індивідуальна робота (заходи, терміни,  теми проведення)

2. Залучення в колективну діяльність

- зайнятість у вільний час;

- доручення за класом (разові, тимчасові,  постійні)

- що у класних і шкільних  заходах

3. Залучення спеціалістів коригування,отклоняющегося  поведінки.

Якщо вищевказана роботу з важкими  дітьми та його батьками це не дає позитивних результатом, цей питання виноситься на шкільний Рада з питань профілактиці правопорушень. Засідання цієї Ради проводиться обов'язково жити у присутності  батьків.

При постановці на облік заповнюються такі документи:

1. Картка – характеристика учня.

2. Особиста картка обліку важких  підлітків

Проте, буває отже шкільний Рада з  питань профілактиці правопорушень  не надає на батьків важкого дитину поруч із девіантною поведінкою потрібного впливу.

Батьки не приділяють потрібного уваги  своїх дітей, продовжують байдуже  ставитися до пагонам з дому, розкраданню, жебрацтву і. т. буд., що неспроможні  створити нормальних умов життя і  обліки дитини. Таких батьків позбавляють  батьківських прав.

зважаючи на викладене, можна сформулювати обов'язки класного керівника з роботи з батьками.

1. Вивчення умов виховання у  ній;

2. Індивідуальна і групова роботу  з батьками;

3. Проведення тематичних батьківських  зборів (1 разів у чверть);

4. Залучення батьків ремонту шкільних приміщень;

5. Залучення батьків організації  цікавою, насиченою позанавчальної  діяльності;

6. Вплив на спілкування батьків  із дітьми;

7. Захист інтересів і дитини  на громадські організації і  введення державних судових установ.

Розглянувши і вивчивши дані обов'язки, класний керівник планує своєї роботи, дотримуючись певні правила спілкування з кількома сім'ями учнів.

>Взаимодействия класного керівника  з батьками

- Класний керівник спілкування  з кожної сім'єю може бути  щирий іуважителен;

- Спілкування з батьками учня повинна бути ні в шкода, тоді як у благо дитині;

- Вивчення сімей учнів має  бути тактовним і об'єктивних;

- Вивчення сімей учнів має  передбачати подальше просвітництво  батьків ікоррекционную роботу.

Виходячи з цього, зміст співробітництва класного керівника з батьками включає 3 основні напрями.

- психолого-педагогічне просвітництво  батьків;

(то можна організувати з допомогою  наступних форм роботи з родиною):

· індивідуальні і тематичні  консультації;

· батьківські збори;

· тренінги;

· конференції;

- залучення батьків на навчально-виховний  процес;

· дні творчості дітей і батьків;

· відкриті уроки і позакласові  заходи;

· допомогу у організації та проведенні позакласних справ України та зміцнення матеріально-технічної  бази зі школи і класу;

· шефська допомогу;

- участь сімей які у управлінні  навчально-виховним процесом у  шкільництві;

· участь батьків класу у роботі Ради школи;

· участь батьків класу у роботі батьківського колективу;

Однак у роботи з батьками є свої проблеми. Якщо підійти для оцінювання батьків диференційовано, слід віддавати звіт у цьому, що вони різні. Можна виділити 3 групи.

1. Батьки, які хочуть і вміють  спілкуватися зі своїми дітьми (а то й вміють, то навчаються  цьому). Бо в школі таких батьків  трохи, і вони утворюють  меншість серед батьківського колективу школи.

2. Група батьків, які хочуть, але з вміють виховувати, тому  в їх із дітьми є проблеми; таких батьків більшість.

3. Батьки, які можуть хочуть займатися  своїми дітьми, діти надані самі  собі, точніше – соціальної  стихії; таких батьків трохи, але саме вони поставляють школі, і соціуму дітей “групи ризику”, “важких”.

З першим групою батьків працювати  легко, сутнісно, все роблять самі, із нею потрібно лише підтримувати зв'язок; з останнього працювати  марно (хоча теж спірно), більше, звернення педагогів до них по медичну допомогу може лише погіршити становище. Друга, більшість батьків, займається їхнім вихованням, але вони володіють, ні методиками, ні народної педагогікою, що немає вони часто й здоровий глузд. Вони виховують дітей оскільки виховували їх.Неучет цих обставин наводить згодом до плачевних результатів. Але виявляється цього факту занадто пізно. Батьки приходять по допомогу до школі тоді, коли практично вийшли вони з-під контролю, що втратили всяке вплив.

Усе слід робити вчасно. До того ж і виховувати. Тому повинно бути тієї традиційної роботи з батьками, спонтанних інесистемних виховних розмов, тим більше вони теж мають метою не добробут дитині, а розв'язання проблеми успішності поведінки.

Якщо казати про значне підвищення якості сімейного виховання, то гадаю, що треба учити батьків “любити” і виховувати своїх дітей тоді, що вони цього бажають самі, і завдання класного керівника – навчити їх почати цьому бажанню.

Та найголовніше – знання законів  розвитку та поведінки вихованця, внутрішніх, прихованих від очей, мотивів її поведінки. Хай не було, класний керівник неспроможна виховувати дітей у відриві від моєї родини, бо залишається під одночасним впливом і сучасних педагогів, і батьків.

До школи приходить людина, що має своє уявлення хороше і поганому, гарному і потворному, й важливо знати як то, які уявлення сформувалися в дитини, а й у яких умовах відбувалось це формування. Тому така необхідно налагодити контакти з батьками учнів, зробити їх союзниками у вихованні. 

 

ГЛАВА 2. Стратегія взаємодії  з батьками (з досвіду роботи)

Обов'язковою елементом мого плану  класного керівника є роботу з  батьками.

Корінні зміни у освіті, становлення  оновленої школи потребують нової  осмислення проблеми співробітництва. Спільної діяльності, зі батьками, у вирішенні якого є своя стратегія.

Стратегія - термін, більшою мірою  військовий, але у переносному  значення пов'язані з мистецтвом організації та керівництва. Саме у  цьому сенсі стратегія як організація  взаємодії класного керівника  і батьків, вміння визначати найважливіші питання, які потрібно (і можна) вирішити у сучасній діяльності.

Наведу приблизний перелік запитань:

- Мотивація вчення, інтереси дитини, його життєві плани.

- виявлення причин відставання  у навчанні, пасивності дитини на пізнавально – розвивають справах класного колективу.

- Спільна турбота про дітей.

- Розвиток пізнавального ставлення  до світу і пізнавальних інтересів.

- Розвиток навичок саморегуляції  та управління стресом.

- Попередження і подолання конфліктів  з однолітками, дорослими.

Будь-який перелік може бути остаточним назавжди і безповоротно. Він обговорюється, критикують і потім коригується.

Визначаючи потреби, аналізую, з  які проблеми зверталися батьки найчастіше, були ці проблеми широкими, чи його потрібно було регулювати у тому тільки з батьками конкретних учнів. Потім повертаюся до торішньому плану і знову аналізую:

- було заплановано зробити з  плану;

- чи всі вдалося зробити? Що  було зроблено найбільш вдало?

- які вади були, і є причини  цього?

- які форми взаємодії виявилися найбільш вдалими і що їх педагогічний ефект?

- що необхідно зробити на  першу черга у новому навчального  року?

З іншого боку величезну роль грає діагностика різними етапах роботи без яких неможливий спланувати загалом  виховні роботи у дитячому колективі та намірі налагодити відносини з колективом батьків.

Будь-яка інформація, отримана класним  керівником від дітей і батьків, надає неоціненну послугу та сім'ї, і дитині.

Провівши діагностичні дослідження  важливо усвідомлювати:

- необхідно дотримуватися сувору конфіденційність;

- діагностику проводимо і з  батьками, і з дітьми;

- інформація, отримана під час  діагностики, який завжди носить  об'єктивного характеру.

Наведу приклади деяких діагностичних  досліджень.

Попередня діагностика - дозволяє спрогнозувати склад батьківського колективу (Додаток 1)

На попередньому етапі дуже ефективною є методика незакінчених пропозицій (Додаток 2). Цю методику допомагає визначити  ставлення батьків школі, і вчителю, що дозволяє класному керівнику уникнути проблемних ситуацій.

Важливе значення має тематична  діагностика. Її проводжу під час  до батьківським зібранням з певної теми. Наприклад, перед зборами організую  проективну методику учнів (Додаток 3.), а батьків анкеті із цієї проблемі (Додаток 4).

Інший приклад. Під час підготовки до батьківського зборам на тему «Методи сімейного виховання» проводжу анкетування з дітей (Додаток 5). А збори проводжу у вигляді ситуаційною гри.

Ще один різновид діагностики - підсумкова діагностика, яку у кінці учбового року. Це потрібно, аби батьки надмірно відзначили роботу класного керівника, але ще більшою мірою, щоб здійснитикоррекционную роботу.Коррекционная робота проявляється у наданні батькам психолого-педагогічної допомоги й підтримки у вирішенні проблемних ситуацій (Додаток 6).

Провівши аналітичну обробку отриманих  матеріалів формулюю мета взаємодії  з батьками - створення найсприятливіших умов освіти та розвитку дітей, забезпечення порозуміння і односпрямованості  прагнень вчителя та його сім'ї у  розвитку дитині.

Ця мета довгострокова, тому конкретизую їх у завданнях, а відповідність до завданнями визначаю зміст взаємодії з батьками, що містить у собі різні види й форми спільної прикладної діяльності протягом усіх років перебування дитини на школі.

Спільна діяльність

Зміст взаємодії з батьками мав би повністю відповідати й можуть бути спрямоване влади на рішення ключового завдання.

Позаяк працюю у сільській початковій школі, такий завданням є адаптація  дитину до школи, яка передбачає адаптацію  до нового соціальним статусом. Аналізуючи цей етап дуже важливі виховання позитивної мотивації вчення в дітей віком, формування самооцінки. І це визначає завдання спільних зусиль вчителя та його сім'ї, що можна вирішувати різними засобами.

У плануванні спільної прикладної діяльності спираюся ми такі принципи:

- батьки мають бути присвячені  особливо процесу творення;

- попереджені про можливі труднощі, які в дітей у різні періоди;

- необхідно опановувати деякими  знаннями й вміннями, щоб зуміти  допомогти дитині.

Це найважливішу напрям, проте, як свідчить досвід, воно є «проблемної зоною». Про шляхах поліпшення з цієї роботі буде вказано далі.

На цілях поліпшення інформаційних  запитів батьків можна навести  анкетування (Додаток 7)

Основний формою співпраці є  батьківські збори. Там обговорюються найважливіших рішень з питань життєдіяльності класного спільноти і дітей.

Дуже добре зарекомендували  себе тематичні збори і ефективніші. Добре підготувати тематичне  збори це творча спільну роботу, але що залежить від самої вчителя (>Памятку для вчителя див. при застосуванні 8).