Природа як засіб єстетичного виховання дошкільника

     Система екологічного виховання дошкільнят включає кілька взаємозалежних блоків, які охоплюють всі сторони еколого-педагогічного процесу в дошкільно закладі: зміст екологічного виховання, способи його реалізації (методи і технології), організацію і керування процесом.[ 23]

 
 

                       1.3. Визначення поняття «Естетичне виховання»

 
 
 
 

     Сприйняття  і розуміння прекрасного починається  у дитинстві. «Все прекрасне, що існує  в навколишньому світі і створене людиною для інших людей, повинно доторкнутися до серця дитини і облагородити його», — стверджував В. Сухомлинський.

     Перші кроки у безмежному, складному  і загадковому світі дитина робить у дошкільному віці. За словами  Януша Корчака, вона прагне створити у ньому свій світ дитинства, добра і краси, своєрідний мікрокосм реального світу. Дорослий допомагає їй знайти, відчути і зрозуміти красу поезії, музики, живопису, а через мистецтво глибше усвідомити все, що її оточує: природу, предмети, працю людини і її духовні надбання. Краса нерозривна з добротою, вона облагороджує життя, надихає людину на добрі справи. Введення дитини в світ краси і гармонії є важливим завданням естетичного виховання.

     Естетика (від гр. aistesis — відчуття, почуття) — наука про прекрасне та його роль у житті людини, про загальні закони художнього пізнання дійсності, розвитку мистецтва.[ 24, с. 116]

     Естетичне (грец. aisthetikos — почуттєвий) виховання — послідовне формування у дітей естетичного ставлення до життя, розвиток сприймання і розуміння прекрасного у мистецтві, природі, взаєминах людей, художніх потреб і здатності до художньої творчості.

     Краса нерозривно пов'язана з душею  людини, її працею, поведінкою, мовою, зовнішністю. Творча душа людства, в тому числі  й українського народу, витворила справжні шедеври виховання у дитини почуття прекрасного: від маминої колискової пісні до складних видів мистецтва, якими може оволодіти людина протягом життя, якщо їх основа закладена у дошкільному дитинстві.

Естетичне виховання містить розділ про природу. Дошкільникам необхідно спостерігати й відзначати красу лісів, полів, садів, помічатикрасу окремих явищ та об'єктів природи: темні хмари, яскраві зірки,сріблясті рибки, різнокольорові камінці в акваріумі і т.д.; роздивлятисявізерунки морозу на вікнах, сніжинки, помічати блиск снігу; відрізняти ізіставляти форми квітів та листя, помічати відносну величину ізабарвлення, форми предметів; сприймати красу звуків у природі: шум вітру,шелест листя, дзвін весняної капели, спів птахів; розрізняти і вмітизіставляти найбільш характерні особливості сезонних змін у природі

(фарби,  запахи, звуки); помічати як перетворюється  природа в результатіпраці людини (посадка дерев, квітів). Старші  дошкільнята поступовоповинні проявляти  творчу фантазію і самостійність, споруджуючиспоруди зі снігу, складаючи букети квітів, спостерігаючи явища природи вчас прогулянки, за власною ініціативою згадати й проспівати відповіднупісню, прочитати вірш, придумати як використовувати природний матеріал.

Основне завдання естетичного виховання полягає у формуваннітворчого ставлення до дійсності. Розвиток естетичного сприйняття, естетичних і художніх здібностей, естетичної та художньої діяльності спирається на сучасний розвиток сенсорнихсистем, діяльність різних аналізаторів, що забезпечують необхіднуточність і точність діфференціровок.

      Рішення завдань естетичного виховання тісно пов'язане з формуванняму дітей таких якостей, як ініціативність, вміння передбачати певні результати, прагнути до них, вміння мріяти.

         Завданням усякого виховання є формування в особистості визначених потреб. У нашому випадку мова йде про формуванняестетичної потреби, яку ми визначаємо як потреба людини вкрасі й насправді за законами краси. Вихователю слідзвернути увагу, по-перше, на широту естетичної потреби, тобто спроможність особистості естетично ставитися до якомога більшому колу явищ дійсності, по-друге, на якість естетичної потреби,яке виявляється у рівні художнього смаку та ідеалу, по-третє, наактивну творчу діяльність, як виконавчу, так і авторську,що стосується не тільки мистецтва, але і всіх форм діяльності людини.

Перераховані  ознаки можна вважати критерієм  естетичної вихованості особистості.

          Естетичним смаком називається відносно стійке властивістьособистості, в якому закріплені за посередництвом естетичної інформаціїоб'єктивні норми і суб'єктивні уподобання, службовці особистіснимкритерієм для естетичної оцінки.

            Естетичний ідеал - це конкретно - історичне уявлення людейпро високу, належного красу і їх діяльність по її досягненню.

             Робота з естетичного виховання в дитячому саду тісно пов'язана зівсіма сторонами виховного процесу, форми організації її дужерізноманітні, і результати виявляються в різних видах діяльності.

          Робота ця передбачає:

- виховання  естетичного ставлення до навколишньої  дійсності через ознайомлення з суспільними і природними явищами в побуті, впроцесі праці, гри; естетичне виховання засобами мистецтва.

      Природа - один з важливих чинників естетичного розвитку особистості.

Складний  світ суспільних явищ у їх естетичному  виразі також робить істотний вплив на формування естетичних поглядів дітей.

       Архітектурний вигляд міст, садів, парків, дитячих садків і т.д.створюють естетичну атмосферу, сприяють формуванню художньогосмаку.

        Трудові заняття, праця дошкільнят безсумнівно мають своїестетичні властивості.

            Життєвий уклад, побут, традиції знаходять своє вираження в естетиціпобуту, красу традицій.

                 У науково-теоретичної розробки системи естетичного виховання,її практичному здійсненні необхідно враховувати вікові психологічні особливості дітей, інтереси, запити, сучасний рівеньхудожнього розвитку молодого покоління, доступність, систематичність іпослідовність змісту.  

 Найважливішою  умовою повноцінного Естетичного  виховання єсередовище, яке оточує  дитину в дитячому садку: будівля  дитячого саду,ділянка з його  обладнанням та зеленими насадженнями, предметна Середа:меблі, іграшки.  

 Своїм  зовнішнім виглядом, гармонією ліній і форм, кольором, різноманітністюзмісту вони сприяють формуванню естетичного сприйняття,естетичних почуттів, оцінок, основ естетичного смаку.  

 Другим, не менш важливою умовою, є  насиченість побутутворами мистецтва:  картини, естампи, скульптура, творидекоративно-прикладного мистецтва, художня література, музичнітвору і т.д. Дитина з раннього дитинства має бути оточенийсправжніми витворами мистецтва.  

 Третя  умова - активна діяльність самих  дітей, тому що створенняестетичної  середовища ще не визначає успіх естетичного вихованнядитини.  

 В  основі методики естетичного  виховання лежить спільнадіяльність  педагога і дитини з розвитку  у нього творчих здібностейдо  сприйняття художніх цінностей,  до продуктивної діяльності,усвідомленого  ставлення до соціально, природного, предметної середовищі.  

Естетичне сприйняття життєвих явищ завжди індивідуально  івибірково. В основі його лежить емоційний  відгук на прекрасне.

Дитина  завжди відгукується на гарне в природі, предметному світі,мистецтві, на добрі  почуття людей. Велике значення при цьому мають особистийдосвід малюка, його спонукання, прагнення, переживання.  

 Методи  естетичного виховання дуже різноманітні. Вони залежать відбагатьох умов: обсягу і якості художньої  інформації, форморганізації та  видів діяльності, віку дитини.  

 Педагогічна  наука і практика визначає  ряд найбільш ефективнихметодів,  що сприяють формуванню у дітей  естетичних почуттів,відносин, суджень,  оцінок, практичних дій:  

- метод  переконання, спрямований на розвиток  естетичного сприйняття,оцінки, початкових проявів смаку;  

- метод  привчання, вправи в практичних  діях,призначених для перетворення  навколишнього середовища і вироблення  навичоккультури поведінки;  

- метод  проблемних ситуацій, що спонукають  до творчих і практичнимдій;  

- метод  спонукання до співпереживання,  емоційно-позитивноїчуйності на  прекрасне і негативне ставлення  до потворного внавколишній світ.  
 
 

Глава 2. ПРАКТИЧНІ АСПЕКТИ  ЕСТЕТИЧНОГО ВИХОВАННЯ  ДІТЕЙ ДОШКІЛЬНОГО  ВІКУ ЗАСОБАМИ ПРИРОДИ.

У дошкільному  дитинстві широко застосовуються ігрові методичні прийоми.

Дитина  успішніше засвоює різноманітну діяльність, якщо виховательстворює  ігрові ситуації, якщо художній матеріал представлений взахоплюючій формі, якщо між дітьми виникають ігрові змагання.  

 Найважливіше  значення гри полягає в тому, що вона є такоюформою організації  життя дітей, при якій складаються  певнівзаємовідносини між ними, формуються їхні почуття, в  тому числіестетичні. Невигадливі  гри в природі доставляють  багато радості дітям ів той же час їх розвивають спостережливість, уяву, фантазію,загострюють сприйняття сам процес

Спостерігаючи за яскравими, барвистими явищами (листопад, снігопад, хуртовина, гроза), діти хочуть осягнути їх, задають питання і  поступово підходять до їх розуміння, можуть пояснити, чому восени птахи  відлітають, чому сьогодні замерзли калюжі, чому сніг тане і т.д . Це створює сприятливі умови для розвитку логічного мислення й мови.

 Природа  залишає глибокий слід у душі  дитини, бо вона своєю яскравістю, різноманіттям, динамічністю впливає  на всі його почуття. Дитина  радіє, бачачи зелену траву,  слухаючи щебетання птахів або стрекотіння коників, відчуваючи запах квітів.

 Перші  сприйняття гострі і несподівані  для дитини. А все нове дивує,  викликає інтерес. У дитини  виникають питання, з якими  він звертається до дорослих. Чи буде розвиватися допитливість  дитини, чи будуть у нього формуватися правильні уявлення про навколишній світ - залежить від дорослого. [14]

 Дошкільнята  з величезним інтересом дивляться  на навколишній світ, але бачать  не всі, іноді навіть не помічають  головного. А якщо поруч вихователь, який дивується разом з ними, вчить не тільки дивитися, а й бачити, діти захочуть дізнатися ще більше. «Програма виховання і навчання в дитячому садку» передбачає ознайомлення дошкільників з навколишнім, природою, починаючи з молодшої групи. Прогулянки з дітьми надають для цього більше можливості. На кожній з них хлопці закріплюють раніше отримані знання та знайомляться з чимось новим.

 Прогулянки  з дітьми будуть радісними,  цікавими, пізнавальними і досягнуть  мети за умови, якщо вихователь  дасть не тільки певні знання, але й навчить дітей любити і берегти природу, рідні місця, свою батьківщину. [21]

 Природа  як одне з найважливіших засобів  виховання. Переконання людини  формуються з дитинства. Одна  з головних моральних завдань,  що стоять перед педагогами - виховати любов до батьківщини, значить, і дбайливе ставлення до рідної природи. Досягти цього можна в тому випадку, якщо знайомити дитину з її таємницями, показувати цікаве в житті рослин і тварин, вчити насолоджуватися запахом квітучих трав, красою квітки, пейзажами рідних місць. [11]

 Дитина  повинна отримати початкові знання  про природу, що відображають  дійсність, які потім ляжуть  в основу формування у нього  матеріалістичного світогляду. Дитина  повинна не бездумно дивитися  на природу, а бачити і розуміти  природні явища і зв'язок між ними, причинний залежність. «Дивитися» і «бачити» не одне й те саме. Уміння «бачити» не дається від народження, воно поступово виховується. Розглядаючи, обдумуючи, порівнюючи, зіставляючи, дитина одночасно розвиває своє мислення і мова. «Якщо хочете навчити дитину логічно мислити - ведіть його в природу», - радив відомий російський педагог К.Д. Ушинський.

 Спілкування  з природою виховує у дитини  почуття прекрасного. Якщо дорослі  навчать дитину милуватися яскравими  фарбами неба при заході сонця, хитромудрої формою тендітних сніжинок, величчю гір, простором полів, - у дитини розвинеться почуття прекрасного, він буде радіти красі і глибині, пізнає навколишній світ. [14]