Природа як засіб єстетичного виховання дошкільника

     К.Д.Ушинського, має такий величезний виховний вплив  на розвиток молодої душі, з яким важко суперничати впливу педагога.  Цілком природно, досліджувана проблема  знайшла своє  логічне продовження в роботах А.С. Макаренка, В.О. Сухомлинського. Наші співвітчизники  довели,  що  естетичне  виховання  є  процесом сутнісного становлення і розвитку людини, безпосередньо пов'язаного з умінням педагога розкрити красу природи. Ніщо інше, як природа, здатна привести в емоційний стан людину. Більш того, відсутність жвавості,  емоційності,  атмосфери  піднесеності  варто  шукати  в невмінні  педагога  акцентувати  увагу  дітей  на  миттєвостях природної краси. Цілком закономірно ставити дитячу емоційність у пряму залежність від здатності спілкування з природою. 

     У системі всебічного розвитку особистості  В.О. Сухомлинський надавав  особливу  роль  естетичному  вихованню  за  допомогою природних явищ. Він розумів природу як систему  зв'язків і відносин взаємообумовлених  явищ,  сукупність  форм  руху  матерії.  Звідси  й необхідність  зробити  природу  самою  суттю  життєвого  середовища: ”Важливою метою всієї системи виховання я бачив у тім, щоб школа навчила людину жити у світі прекрасного, щоб вона не могла жити без  краси,  щоб  краса  світу творила  красу в  ньому самому“. [29, с. 26 ]

       Дуже цікаво й тонко помічено:  почесне  завдання педагога  полягає в тім, щоб  людиною  " присвоїлась"  гармонійна  єдність  світу  природним   і соціальним феноменом.  На  нашу  думку,  педагогічна  література  слабко  націлює  своїх читачів  на  виховання  діяльного  ставлення  дітей  до  природного середовища.  Але  ж  тільки  шляхом  активної  естетичної  діяльності визначаються істинно гуманістичні  відносини  до начала всіх начал.

     Залучення  дітей  до  творчої роботи  з перетворення природи – це,  по  суті,  залучення її  до естетичної  діяльності.  Одні тільки  заклики: ”Не ламайте дерева “, ”Любите  тварин “  і ін.,  не підкріплені діяльністю,  мало чи майже нічого не дають.

       Варто виділити ще один аспект  проблеми.  Природна  краса   може  впливати   тільки  на  суспільну людину. Іншими словами,  чим більш людяний  суб'єкт,  тим глибше впливає   на  його  світогляд  краса  природи.  Повсякденний  життєвий досвід переконує: природа бере участь у естетичному вихованні, коли молода  людина ” співпереживає “  природному  явищу,  коли  вона сприймає ” біль “  зломленої яблуні  чи  зів'ялої  троянди,  і така співучасть збуджує внутрішні сили на боротьбу зі злом.  [33, с. 210 ]

  Любов до природи є в душі кожної дитини, стверджували педагоги-практики досліджуваного періоду, її лише необхідно пробудити та розвивати з раннього дитинства, а саме: звертати увагу дитини на красу квітів і різноманітність їх забарвлення, на пишноту веселки, грози, заходу та сходу сонця тощо. У своїх публіцистичних статтях вони зазначали, що «дитина під безпосереднім впливом живої природи, використовуючи природні предмети для ігор і занять навіть без керівництва дорослого, отримує виховання та знання».

         Аналіз та узагальнення історико-педагогічної літератури дозволяють стверджувати, що, як і сучасні педагоги-науковці та практики, відомі освітяни минулого опікувалися проблемою підвищення якості навчально-виховного процесу, зокрема пошуку найбільш ефективних засобів естетичного виховання підростаючого покоління. Їх педагогічні погляди, практичні та методичні рекомендації щодо використання природи в навчально-виховному процесі є, на мій погляд, актуальними й прийнятними для сьогодення.

1.2.  Аналіз сучасного стану естетичного виховання дошкільників

    Сучасна вітчизняна система естетичного виховання дошкільників відображена в “Концепції дошкільного виховання в Україні”, у Законі України “Про дошкільну освіту”, в “Базовому компоненті дошкільної освіти”, у програмах виховання дітей дошкільного віку “Малятко”, “Дитина”, “Дитина в дошкільні роки”, “Українське дошкілля”, в програмах “Створення умов природного розвитку дітей у системі дошкільного виховання”, “Ладки” тощо. [ 10, с. 19]

     “Малятко”. Авторами її є науковці Інституту  педагогіки, Інституту психології Академії педагогічних наук України, педагогічних університетів України. Ця програма затверджена колегією Міністерства освіти України у 1991 р. (друге видання  — 1999 p.). Вона визначає завдання і зміст виховання і навчання дітей віком від двох до семи років.

     Навчально-виховний матеріал систематизовано за віковими групами у розділах “Сенсорне  виховання”, “Виховуємо здорову дитину”, “Гра”, “Дитина і навколишній  світ”, “Рідна природа”, “Мовленнєве спілкування”, “Художня література”, “Цікава математика”, “Образотворче мистецтво”, “Конструювання”, “У світі музики”, “Праця”. Завдяки цьому вихователі мають змогу врахувати не тільки вік, а й рівень розвитку кожної дитини, щоб раціонально дозувати матеріал. [ 26, с. 135]

     Зміст розділу «Рідна природа» спрямовує  вихователів на формування в дітей  світоглядних уявлень. Картина світу  має розгортатися перед дитиною  поступово в певній системі: від  найпростіших уявлень про окремі об'єкти і явища природи, їх суть до узагальнених понять. Саме узагальнення, даючи можливість абстрагуватися від великої кількості природних явищ, виробляє цілісний погляд на світ.

     У розділі простежується чітка  екологічна та валеологічна спрямованість  змісту, до якого увійшли такі основні ідеї та поняття:

     єдність та взаємозв'язок живого і неживого в природі (нежива природа — джерело  задоволення потреб живих організмів; зв'язок рослин і тварин проявляється в різноманітній пристосованості до середовища існування);

     єдність живого та неживого в природі розкривається  через поняття «живий організм»: живі істоти дихають, живляться, пересуваються, відчувають, розмножуються; живе може існувати тільки за умови цілісності його зв'язків з природним середовищем та відповідності умов середовища його потребам;

     єдність людини і природи (людина як біологічна жива істота є частиною природи, вона здатна діяти усвідомлено, передбачаючи наслідки своїх дій; взаємодія людини і природи розкривається через вплив природи на людину і людини на природу).

     Ціннісне  ставлення до природи полягає  в її універсальності, адже вона є колискою, оберегом життя, а також соціальною цінністю, яка визначається естетичною, пізнавальною, моральною значущістю для людини, суспільства. Саме на цих положеннях акцентуємо увагу вихователів і батьків, адже від рівня екологічної культури залежить збереження життя. [10, с. 17 ]   

       “Дитина”. Створена у 1992 р. працівниками  Київського міжрегіонального інституту  вдосконалення вчителів ім. Б.  Грінченка. Містить орієнтовний зміст виховання і навчання дітей віком від трьох до семи років, метою яких є становлення особистості дитини через розвиток її психічних процесів. 
         “Дитина в дошкільні роки”. Розроблена в 1991 р. запорізькими науковцями і педагогами-практиками, адресована педагогам і батькам, є своєрідним керівництвом для них. Структурно матеріал її згрупований за розділами “Пізнай дитину”, “Здорова дитина — здорове суспільство”, “Цінності дошкільного дитинства та шляхи їх формування”, “Формування культури пізнання”, “Рушійні сили розвитку дошкільника” та ін. “Додатки” містять орієнтовний практичний матеріал, а зміст — цікаві знахідки авторів. 
   Однією з головних умов виховання здорової дитини автори вважають врахування її індивідуальних особливостей: стану фізичного і психічного здоров´я, типу темпераменту, реакції серцево-судинної та дихальної систем, шкіри на повітря, воду, сонце; емоційного настрою; розвиненості опорно-рухового апарату; схильності до сприйняття впливів місяця, сонця. 
   “Українське дошкілля”. Створена колективом Львівського обласного інституту удосконалення вчителів на основі “Програми виховання та навчання в дитячому садку” (К., 1986) і досвіду роботи педагогів 30-х років XX ст. Програма охоплює навчання і виховання дітей від четвертого до сьомого року життя. Вона орієнтує на роботу з дітьми за такими тематичними підрозділами: побут, ігри, охорона здоров´я і фізичне виховання дітей, рідний край, розвиток мовлення, формування початкових математичних уявлень, естетичне виховання і художня творчість дітей, виховання основ культури поведінки і взаємин, праця. Особливо багата програма на історико-етнографічний матеріал, оскільки укладачі розглядали її як регіональну.

     Завідуючі дитячими закладами Луганщини Лілія  Блудова та Надія Дернович розробили оригінальні програми виховання дітей, апробовані в авторських дитячих садках.

     “Створення  умов природного розвитку дітей у  системі дошкільного виховання”. Мета її полягає в розвитку вільної, творчої, духовної особистості. Природним  вихованням автор (Л. Блудова) вважає розвиток дитини в природних умовах, її дбайливе ставлення до природи. Дитина має жити і виростати в атмосфері радості, активно пізнаючи світ, збагачуючись духовно. Допомогти їй у цьому зможе тільки гуманістично спрямований, з належним рівнем культури вихователь, а також дитячий садок, який повинен бути для неї домівкою. Програма пропонує оригінальну систему загартовувальних процедур, різноманітні форми роботи, спрямовані на інтелектуальний розвиток дитини. 
   “Ладки”. Програма орієнтує на системну роботу щодо формування гуманістично спрямованої активної особистості дитини у процесі різноманітної діяльності. Матеріал згруповано у два розділи — “Виховання і розвиток первинних потреб і формування матеріальної культури” та “Виховання і розвиток вищих потреб і формування духовної культури”. Автор — Н. Дернович. 
   У багатьох вітчизняних дошкільних закладах в організації навчально-виховного процесу використовують концептуальні підходи, окремі елементи, а то й цілі програми навчання і виховання, створені зарубіжними авторами, авторськимиколективами 
      Основний нормативний документ, який визначає сучасні вимоги до змісту та обсягу дошкільної освіти в Україні, її пріоритети, — Базовий компонент дошкільної освіти (державний стандарт). Його чинність підтверджено Законом України "Про дошкільну освіту", в якому, зокрема, сказано: "Базовий компонент дошкільної освіти — державний стандарт, що містить норми і положення, які визначають державні вимоги до рівня розвиненості та вихованості дитини дошкільного віку, а також умови, за яких вони можуть бути досягнуті". Виконання вимог Базового компонента дошкільної освіти обов'язкове для всіх дошкільних навчальних закладів незалежно від підпорядкування, типів і форм власності.

     Він скеровує педагогів, батьків на забезпечення кожному дошкільникові достатнього й необхідного рівня розвиненості, вихованості, навченості, життєвої компетентності, адаптованості та адекватної зорієнтованості в довкіллі, надання рівних стартових можливостей усім дітям перед початком шкільного навчання. До нього було розроблено методичний супровід — Коментар до Базового компонента дошкільної освіти в Україні.

     Новизна матеріалів Базової програми "Я у Світі" полягає в тому, що це перша в Україні програма розвитку дитини-дошкільника, яка базується на чітких концептуальних засадах, що відповідають сучасним світоглядним позиціям та світовим тенденціям. Відмінність її від попередніх програм —у спрямованості на цілісний збалансований розвиток дитини через освоєння чотирьох основних сфер життєдіяльності: "Природа", "Культура", "Люди", "Я Сам".  Програма реалізує особистісно-орієнтовану модель дошкільної освіти, заявлену Базовим компонентом, відповідно до сучасного трактування завдань освіти у ній зміщено акцент з дидактичного (обов'язкове засвоєння дітьми певного обсягу знань, умінь, навичок) на розвивальний та виховний аспекти, що в комплексі забезпечує формування компетентної особистості. [35 ]

     (Приложение 1)

     Фундамент всієї системи екологічного виховання дошкільнят - теоретичний блок, що розкриває головні поняття, провідні ідеї екології. Він має велике значення для фахівців, які реалізують на практиці виховання дітей: забезпечує новий погляд на природу, нове розуміння навколишнього середовища, демонструє взаємозв'язок усіх компонентів природи і місце людини в ній. На початку 1990-х рр.. з'явилася перша " Програма екологічного виховання дошкільнят ", яка після доопрацювання перетворилася в програму "Юний еколог". Необхідно спеціально підкреслити: екологічні знання, включені в програму, - це засіб формування у дітей ставлення до природи, яке будується на емоційно-чуттєвій основі, проявляемое дитиною в різних видах діяльності з екологічним змістом. Саме тому кожен розділ включає дві позиції: "знання" і "відношення". Вихователь дає дітям знання і простежує, як вони впливають на розвиток їх відношення до об'єктів рослинного і тваринного світу, що знаходяться поруч.

     Спостереження розвиває у дітей різні відтінки ставлення до природи: пізнавальний інтерес, естетичні переживання, співчуття. Потреба пізнавати нове формується завдяки багаторазовому зверненню до об'єкта, супроводжуваного коментарями дорослого про причинно-наслідкових зв'язках живого організму з середовищем її проживання. На основі розуміння ЦИХ зв'язків у житті мешканців куточка природи, залежності їх самопочуття від умов, в яких вони знаходяться, виникають переживання за них, співчуття, початкові форми моральної відповідальності, готовність допомогти. Це той випадок, коли знання трансформуються у відношення.

     Народженню  естетичного ставлення до природи в процесі спостережень сприяє Детальне і чуттєве сприйняття об'єкта, усіх його сенсорних особливостей - форми, забарвлення, пропорцій, розміру та ін Всі природні об'єкти, якщо вони перебувають у сприятливих умовах життя, демонструють морфо-функціональну красу - красу будови і різні прояви. При цьому вона завжди має свою яскраво виражену (видову) специфіку. Спостереження, спеціально присвячений красі об'єкта, розвивають в дітях здатність бачити і відчувати гармонію форми, кольору, ліній, пропорцій, їх взаємозв'язок і функціональність у кожної тварини і рослини.