Народна іграшка як засіб виховання дітей дошкільного віку

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Розділ ІІ. Особливості  виховання дітей дошкільного  віку засобами народної іграшки

2.1 Методика використання народної  іграшки в навчальному процесі  дошкільного навчального закладу

 

Використання  народної іграшки в дитячому садку, сім'ї урізноманітнює ігрову діяльність дітей, збагачує, розширює сферу пізнання дитиною світу і свого народу,  розвиває традиційні для національної, господарської, побутової культури навички. Крім того, дитина сприймає народну  іграшку і як витвір мистецтва, що сприяє її естетичному вихованню.

Народна іграшка дає дитині те, чого не може дати сучасна. А існуючи поруч, вони доповнюють одна одну.  Іграшка для дитини – народна чи  сучасна – то культурне знаряддя, з допомогою якого вона освоює величезний складний світ. Завдання навчального закладу – сприяти органічному поєднанню в дитячій душі потягу до нового з потребою в одвічно рідному, традиційному.

Ігровий простір дошкільного навчального  закладу можна доповнити специфічними додатковими матеріалами відповідно до певної варіативної програми, типу дошкільного навчального закладу, пріоритетного напряму його діяльності. Обов'язковими лишаються загальні вимоги щодо забезпечення безпеки дітей, збереження їхнього фізичного та психічного здоров'я [21, с. 63].

Неприпустимим для дошкільних навчальних закладів є використання іграшок, якість яких не підтверджено відповідною документацією. Слід звертати увагу на те, що іграшка має супроводжуватися обов'язковими маркувальними даними на етикетці або упаковці (найменування виробника, його реквізити, вікова адресованість). Відсутність цієї інформації, особливо найменування конкретного виробника, – це сигнал тривоги для дорослого, оскільки являє потенційну небезпеку для дитини. Про низьку якість іграшок свідчить неприємний різкий запах, наявність гострих країв, використання неприємних на дотик (липких, жорстких) матеріалів. Проте, навіть за умови використання якісних сучасних матеріалів, наявності необхідних маркувальних даних, категорично забороняється пропонувати дітям дошкільного віку іграшки, що провокують ранні сексуальні прояви, агресивність, цинічне ставлення до загальнолюдських цінностей. Це стосується фігурок "озброєних до зубів" суперменів, детальної імітації холодної та вогнепальної зброї, настільних та інших видів ігор, в яких купують і продають зброю, фізично знищують умовного противника або ігрового партнера, успіх, перемога досягаються насильницькими діями [32, с. 10].

Починаючи з раннього дитинства, слід прищеплювати дітям любов до нашої спадщини. Багато століть створювались та удосконалювались неповторні зразки декоративно-прикладного мистецтва. І яскравим його різновидом є іграшка. На Україні в кожній хаті батьки власноруч майстрували дітям іграшки. Це були ляльки, дзиґи, брязкальця, тріскачки, деркачі, дерев'яні свистки й сопілки, глиняні свищики [13, c. 17].

          Ознайомлювати з народною іграшкою слід вже дітей з молодшої групи. Показувати іграшки потрібно під час творів усної народної творчості, використовувати в іграх, на заняттях з образотворчої діяльності. Діти четвертого року життя з цікавістю розглядають народні іграшки, забавляються свищиками, грають на сопілці. Вихователь у доступній формі може знайомити їх зі найпростішими іграшками різних регіонів України. Ознайомлюючи дітей з петриківською народною іграшкою, вихователь має не тільки розповісти про неї, а й залучити до зображення окремих елементів розпису: мазків, крапочок, рисочок. Такі заняття добре супроводжувати читанням творів українського фольклору, народними хороводними іграми з використанням таких іграшок. [3, с. 8-9]

          Дітей середньої групи вихователь може познайомити з більшою кількістю іграшок, залучити їх до ігор, використовуючи іграшки на заняттях. Діти цього віку охоче малюють нескладні візерунки, що ними прикрашені українські народні іграшки площинного зображення. Ознайомлення з народною іграшкою педагог планує і в повсякденному житті, коли звертає увагу дітей на ту чи іншу іграшку, яка є в групі дошкільного закладу, пропонує уважно її розглянути, сам розповідає і спонукає дітей до висловлювання своїх вражень і роздумів про іграшку на регіональних особливостях педагог наголошує.

             У старшому дошкільному віці дітей ознайомлюють з особливостями пропорцій, кольорів та зображень на іграшках. На заняттях дітей спонукає до самостійного створення окремих візерунків, орнаментів. Характерних тільки для іграшок певного регіону; знайомлять з процесом виготовлення іграшок, їх історією, розповідають про долі майстрів. Діти ліплять і розфарбовують глиняні іграшки, самостійно добирають характерні кольори для іграшок з різних регіонів; ширше знайомлять з різними видами іграшок, дізнаються про історичний і регіональний аспекти їхнього виготовлення, їхні традиційні особливості. Діти впевнюються в тому, що ліплення іграшок не така вже й важка справа, саме тому в «гончарних» селах малята швидко опановують це вміння. [3, с. 10-12]

          Методи і прийоми роботи з українською народною іграшкою в садку мають узгоджуватися з імпровізаційним стилем роботи народних майстрів та особливостями дитячої творчості.

Процес  формування творчої активності дошкільників складається з трьох органічно  пов’язаних між собою етапів:

          Перший етап ( підготовчий ) навчальної діяльності передбачає ознайомлення дошкільників молодших груп із витворами українського народного мистецтва, віруванням та звичаями українського народу, пов’язаних з народною іграшкою, стимулювання бажання займатися художньою творчістю з наслідуванням кращих традицій народних майстрів України. Основними формами роботи на даному етапі є інтегровані заняття: «В гостях у майстрів-іграшківців» (заняття-казка) та заняття-мандрівки: «звідки іграшка до нас прийшла», «Символічний зміст традиційних іграшкових образів» («Берегиня», «Кінь – знак сонця і неба»…) [19, с. 44].

        Для розв’язання поставлених  завдань можна скористатися художньою  розповіддю про історію народної  іграшки, про її символічний  зміст, провести дидактичні ігри: «Запитай – дізнаєшся», «Закінчи  розповідь про іграшку», «Загадай  – відгадаємо», змоделювати ігрові  ситуації за допомогою казкових  персонажів іграшок Бабусі-іграшкусі  та Дідуся-іграшкуся, організувати  спостереження за роботою «казкових  майстрів» іграшки та практичною  образотворчою діяльністю дошкільнят (тематичне малювання, створення  ілюстрацій до легенд, розповідей, замальовки стародавніх іграшок,  втілення творчого задуму в  об’ємі).

           Другий етап ( практично – діяльнісний ) створює умови для цілеспрямованого формування творчої активності дошкільнят, вивчення традиційних прийомів виготовлення українських народних іграшок з урахуванням їх естетичних особливостей. З цією метою пропонується цикл занять за темами: «Гарний вершник той із сиру», «Як прикрасити сопілку», «Прикрашаємо яворівські візочки», «навчаємося в петровських майстрів - іграшківців», «Народні ляльки з тканини», «Сирні іграшки», «Гарний одяг той у панни». [19, с. 45-46]

        На другому етапі здійснюється взаємозв’язок методів і прийомів репродуктивного та пошукового характеру: художні розповіді про життя народних майстрів та їх творчі здобутки; спілкування з майстрами народної іграшки, відвідування їх творчих майстерень; навчання традиційним прийомам виготовлення українських народних іграшок.

        Третій етап ( творчий ) націлений на безпосередній прояв творчої активності дошкільників на основі вивчення мистецтва української народної іграшки. Він спонукає до вибору відповідних варіантів у ході творчого процесу, забезпечення максимальної самостійності дітей у втіленні художнього задуму.

         Третій етап включає цикл занять, спрямованих на створення самостійних  художніх робіт ( «Як святий  Миколай подарунки роздавав»,  «Зустрічаймо Новий рік», «Десь  весна красується», «До нас  пташки прилетіли», «Танок квітів», «Влітку у бабусі», «Казка про народну іграшку» ) та проведення Свята української народної іграшки. Тут пропонується самостійно виготовити вироби за мотивами українських народних іграшок ( подарунків, сувенірів, героїв лялькових вистав); скласти казки, розповіді про персонажі українських народних іграшок; зробити ілюстрації власних літературних творів, інсценізацію з використанням самостійності створених іграшок за мотивами українських народних казок.

        Екскурсії до музею або виставки  народної іграшки дають можливість  розширити уявлення дітей про  витоки, регіональні особливості,  творчі здобутки майстрів народної  іграшки. Ефективність відвідування  музею значною мірою залежить  від підготовчого та завершального  етапів роботи. Підготовчий етап  покликаний підготувати дітей  до візуального сприймання експонатів  музею. [19, с. 47-48]

        Значне місце у проведенні  екскурсій до музею відводиться  завершальному етапу, який може  бути організований безпосередньо  в музеї або групі й дасть  можливість закріпити результат  екскурсії з подальшим застосуванням  нових знань, вражень відомостей  в різноманітній творчій діяльності.

         На завершальному етапі екскурсії  корисні такі види навчально-виховної  та творчої діяльності, як складання  усних розповідей («Що я бачив  у музеї», «Мої враження від  екскурсії», «Про що я дізнався»), малювання іграшок по пам’яті  із запам’ятовуванням робочих  замальовок, проведення рольових  ігор, виставка дитячих робіт  («У музеї народної іграшки», «Експозиція  української народної іграшки  створеної нашими руками»), створення  палітри кольорів народної іграшки  певного регіону України.

         Завданням ДНЗ є виконання вимог Базового компонента дошкільної освіти (Закон України «Про дошкільну освіту» 2001 р.). Вихователі дошкільних навчальних закладів покликані навчати дітей цінувати речі, вироблені руками рідних і передані в спадщину (Змістова лінія «Предметний світ»), поважати творців народної іграшки, прилучати дітей до культурних набутків і творчої спадщини нації. У дітей необхідно сформувати вміння впізнавати народну іграшку, розуміти її призначення, роль,  особливості використання. Добре, якщо дитина навчиться використовувати для розгортання ігрового сюжету власноруч виготовлені іграшки (Змістова лінія «Світ гри»), матиме чітке уявлення про такі види образотворчого мистецтва, як живопис і скульптура,  щиро милуватиметься витворами декоративно-ужиткового мистецтва. Слід навчити дитину не лише на елементарному рівні аналізувати твір мистецтва, а й виражати свої почуття через формотворення. Дитина має оволодіти технічними прийомами та методами виготовлення іграшки з опорою на знання її особливостей, розуміння виразності матеріалу, техніки (Змістова лінія «Світ мистецтва»).                                   

В ході практично  дослідження ми провели заняття у старшій групі дитячого садка «Калинонька» з теми: « В гості до народної іграшки ». Метою цього заняття було: розвинути уявлення, мислення, мовлення, креативність; навчити дітей слухати розповідь вихователя, донести до свідомості дітей різницю між народною іграшкою і сучасною, виділяючи основні ознаки притаманні іграшці; виховати інтерес до народної іграшки, бажання передавати бачене в малюнку, естетичний смак.

Виконана  нами дослідна робота дозволяє зробити наступні висновки: народна іграшка, покладена в основу різних видів  діяльності, повинна знайти більш широке застосування в виховно-освітній роботі з дітьми. 
         У процесі роботи з дітьми ми прагнули до створення такої атмосфери, яка дозволяла б дітям відчувати себе вільно, невимушено, природно, яка стимулювала б спілкування дітей, їх незалежність і самостійність в проявах творчої  ініціативи.

За час  роботи досвід дітей збагатився новими уявленнями про певні види народних іграшок. Іграшки дітей стали яскравіше, виразніше, композиційно більш закінченими завдяки вмінню застосовувати в своїх роботах характерні риси народного розпису. У роботі з дітьми було видно, що обсяг, зміст конкретних знань про особливості тієї чи іншої народної іграшки впливають на рівень незалежності дитини в самостійної творчої діяльності. Наприклад, чим повніше, детальніше проводить дитина порівняння, знаходячи схожість і відмінності між іграшками, тим більше його візерунок насичений характерними деталями. І тим більше він вільний у прояві творчої активності, тим сміливіше привносить нові варіації в стильовий орнамент.

       Діти взагалі з великим інтересом відгукувалися на пропозицію виконати малюнок, виліпити іграшку і підходили до виконання завдання з інтересом і всією дитячої відповідальністю. Вкладали у свою працю всі свої знання, вміння, всю пильність, проявляли фантазію.

         Від цієї роботи діти отримували велике емоційне задоволення, тому що дитячий малюнок на іграшці набуває ошатний святковий вигляд і виглядає естетично, привабливо.

 
 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2.2 Формування національної свідомості  дітей дошкільного віку засобами  народної іграшки

Протягом  дошкільного дитинства розвиваються такі внутрішні моральні якості, як почуття власної гідності, сорому, обов’язку. Важливий чинник виховання  особистості дитини – історична  пам’ять, традиції роду і сім’ї, адже кожна людина несе у собі колективну пам’ять минулих поколінь. Метою  виховання у народній педагогіці є формування в дітей усвідомлення належності до коренів свого роду і народу, значущості таких людських чеснот, як голос совісті, любов до матері.