Державне регулювання освіти

1. Структурні підрозділи  вищого навчального закладу створюються   відповідно  до  законодавства.  Структурні підрозділи можуть  мати окремі права юридичної особи.

2. Структурними  підрозділами  вищого навчального закладу третього  і  четвертого рівнів акредитації є кафедри,  факультети, інститути, філії, бібліотека тощо.

Кафедра - базовий структурний  підрозділ  вищого  навчального закладу (його  філій,  інститутів,  факультетів),  що  проводить навчально-виховну і методичну  діяльність  з  однієї  або  кількох споріднених спеціальностей, спеціалізацій чи навчальних дисциплін і здійснює наукову, науково-дослідну та науково-технічну діяльність за певним напрямом. Кафедра створюється рішенням Вченої ради вищого навчального  закладу  за  умови,  якщо  до  її  складу входить  не менше ніж п'ять науково-педагогічних працівників,  для яких кафедра є основним місцем роботи,  і не менше ніж три з  яких мають науковий ступінь або вчене звання.

Керівництво кафедрою здійснює завідуючий  кафедрою,  який обирається  на  цю  посаду  за  конкурсом  Вченою радою вищого навчального  закладу  строком  на  п'ять  років (для національного вищого навчального закладу - строком на сім років).  Із завідуючим кафедрою укладається контракт.

Факультет - основний  організаційний  і  навчально-науковий структурний  підрозділ  вищого  навчального  закладу  третього  та четвертого  рівнів  акредитації,  що об'єднує відповідні кафедри і лабораторії.  Факультет створюється рішенням  Вченої  ради  вищого навчального закладу за умови, якщо до його складу входить не менше ніж три кафедри і на ньому навчається не менше ніж 200  студентів денної (очної) форми навчання.

Рішення про  створення  факультету  поза  місцем розташування вищого навчального закладу державної форми власності приймається спеціально  уповноваженим центральним органом виконавчої влади у галузі освіти і науки,  іншими  центральними  органами  виконавчої влади, які мають у своєму підпорядкуванні вищі навчальні заклади.

3. Структурними підрозділами  вищого  навчального  закладу  першого та другого рівнів  акредитації  є  відділення  і  предметні (циклові) комісії.

Відділення - структурний  підрозділ,  що  об'єднує навчальні групи з однієї або кількох спеціальностей, методичні, навчально-виробничі  та  інші  підрозділи.  Відділення створюється рішенням керівника  вищого  навчального  закладу,  якщо  на  ньому навчається не менше ніж 150 студентів.

Предметна (циклова) комісія - структурний навчально-методичний підрозділ, що проводить виховну, навчальну та методичну  роботу  з  однієї  або  кількох  споріднених навчальних дисциплін.  Предметна  (циклова) комісія створюється рішенням керівника  вищого навчального закладу за умови,  якщо до її складу входить не менше ніж три педагогічних працівники.

4. Філія - відокремлений  структурний підрозділ,  що створюється з метою забезпечення потреб у фахівцях місцевого ринку праці  та  наближення  місця  навчання  студентів  до їх місця проживання.

Філію очолює директор, який призначається у  порядку, встановленому  статутом вищого навчального закладу.

5. Структурними  підрозділами  вищого навчального закладу четвертого рівня акредитації можуть бути наукові, навчально-наукові, науково-дослідні та науково-виробничі інститути. Керівництво інститутом здійснює директор,  який обирається на посаду за конкурсом строком на п'ять років.

Можуть створюватися:

навчально-науково-виробничі  центри (комплекси, інститути), що об'єднують  споріднені факультети,  коледжі,  технікуми,  наукові, науково-дослідні, науково-виробничі й проектні інститути, дослідні станції, кафедри,  наукові  лабораторії,  конструкторські  бюро, навчально-дослідні  господарства,  навчально-виробничі  комбінати, експериментальні  заводи,  фабрики,  фірми,  клінічні бази установ медичної освіти, полігони, технопарки, інші підрозділи;

навчально-наукові  центри (комплекси, інститути), що об'єднують  споріднені факультети,  кафедри,  наукові лабораторії, центри,  інші підрозділи,  що забезпечують підготовку  фахівців  з певних  спеціальностей  (напрямів підготовки) та проводять наукові дослідження з певного напряму;

науково-дослідні центри (комплекси, інститути), що об'єднують споріднені наукові лабораторії,  центри, інші підрозділи за певним напрямом науково-дослідної роботи.

6. Вищий навчальний  заклад  повинен  мати  у  своєму  складі бібліотеку, яку очолює директор (завідуючий).

Директор бібліотеки  вищого  навчального  закладу  третього і четвертого  рівнів  акредитації  обирається  Вченою  радою вищого навчального  закладу  строком  на  п'ять років (для національного вищого навчального закладу - строком на сім років).

7. Вищий  навчальний  заклад  може  мати  у своєму  складі підготовчі  відділення (підрозділи),  підрозділи перепідготовки та підвищення кваліфікації кадрів,  лабораторії,  навчально-методичні кабінети,  комп'ютерні та інформаційні центри, навчально-виробничі та творчі майстерні,  навчально-дослідні  господарства,  виробничі структури, видавництва, спортивні комплекси, заклади культурно-побутового призначення та інші  підрозділи,  діяльність яких не заборонена законодавством.  

42.Суб’єкти державного  управління у галузі вищої  освіти.

Виконавчо-розпорядчі суб'єкти адміністративно-правового  регулювання у сфері освіти.

Суб'єкти, повноваження яких визначено в Конституції  України, здійснюють адміністративно-правове  регулювання у сфері освіти за рахунок втілення в життя відповідних  норм Основного Закону держави. Що ж  стосується інших суб'єктів, наведених  у класифікації, то відносно них необхідно вказати наступне.

Суб'єкти, повноваження яких визначено в інших нормативно-правових актах.

1. Міністерство  освіти і науки (далі - МОН України) - це центральний орган виконавчої  влади, який забезпечує реалізацію  державної політики у сфері освіти, наукової, науково-технічної, інноваційної діяльності та інтелектуальної власності, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України.

Основними завданнями МОН у сфері освіти України  є:

участь у  формуванні та забезпеченні реалізації державної політики у сфері освіти;

створення умов для здобуття громадянами повної загальної середньої освіти;

забезпечення  розвитку освітнього потенціалу України;

визначення  перспектив і пріоритетних напрямів розвитку у сфері освіти;

забезпечення  інтеграції вітчизняної освіти у  світову систему із збереженням  і захистом національних інтересів (Постанова Кабінету Міністрів України від 19 грудня 2006р. №1757 «Про затвердження Положення про Міністерство освіти і науки України»).

2. Вища атестаційна комісія (далі - ВАК України) - це центральний орган виконавчої влади, який реалізовує державну політику в галузі атестації наукових і науково-педагогічних кадрів вищої кваліфікації, присудження наукових ступенів кандидата наук і доктора наук, присвоєння вченого звання старшого наукового співробітника. БАК України підвідомчий Кабінету Міністрів України.

Основними завданнями ВАК України у сфері освіти є:

участь у  формуванні та реалізації разом з  іншими центральними органами виконавчої влади державної політики щодо перспектив розвитку науки і техніки, кадрового потенціалу країни з урахуванням світового рівня науково-технічного прогресу;

забезпечення  єдності вимог до рівня наукової кваліфікації здобувачів наукових ступенів, вченого звання старшого наукового співробітника;

координація діяльності органів виконавчої влади і керівництво  роботою науково-дослідних (науково-технічних) установ та вищих навчальних закладів у галузі атестації наукових і науково-педагогічних кадрів вищої кваліфікації;

проведення атестації наукових і науково-педагогічних кадрів вищої кваліфікації, розвиток міжнародного співробітництва у галузі атестації наукових і науково-педагогічних кадрів вищої кваліфікації (Указ Президента України від 25 лютого 1999 р № 216/99 «Про Положення про Вищу атестаційну комісію України»)

3. Місцеві державні  адміністрації та органи місцевого  самоврядування як суб'єкти адміністративно-правового регулювання у сфері освіти створюють відповідні органи управління освітою, діяльність яких спрямовується на управління навчальними закладами, що є комунальною власністю, організацію навчально-методичного забезпечення навчальних закладів, удосконалення професійної кваліфікації педагогічних працівників, їх перепідготування та атестацію в порядку, встановленому МОН України, координацію дій педагогічних, виробничих колективів, сім'ї, громадськості з питань навчання і виховання дітей, визначення потреб, розроблення пропозицій щодо державного контракту і формування регіонального замовлення на педагогічні кадри, укладання договорів на їх підготовку, контроль за дотриманням вимог щодо змісту, рівня і обсягу освіти, атестацію навчальних закладів, що є комунальною власністю Місцеві органи управління освітою у здійсненні своїх повноважень підпорядковані місцевим органам державної виконавчої влади, органам місцевого самоврядування та відповідним державним органам управління освітою в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України

Органи управління освітою місцевих державних адміністрацій діють на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 22 серпня 2000 р № 1326 «Про затвердження Типового положення про Головне управління освіти і науки Київської міської державної адміністрації, управління освіти і науки обласної, Севастопольської міської державної адміністрації», а підрозділи управління освітою органів місцевого самоврядування керуються у своїй діяльності наказом МОН України від 1 квітня 2003 р № 192 «Про затвердження Примірного положення про відділ (управління) освіти виконавчого комітету міської ради»

4. Центральні органи виконавчої влади, яким підпорядковані заклади освіти (Міністерство внутрішніх справ України, Міністерство оборони України, Міністерство культури та туризму України, Служба безпеки України, Міністерство охорони здоров'я України тощо), разом з МОН України беруть участь у здійсненні державної політики в галузі освіти, професійної підготовки та перепідготовки кадрів. Наприклад, у системі Міністерства внутрішніх справ України діють п'ять університетів внутрішніх справ (Київський, Харківський, Львівський, Дніпропетровський, Луганський), які готують кадри на бюджетній основі для зазначеного міністерства, а також на контрактній основі - для інших галузей народного господарства.

Консультативно-дорадчі  суб'єкти адміністративно-правового  регулювання у сфері освіти.

1. Колегія МОН  України - це консультативно-дорадчий  орган, який функціонує для  погодженого вирішення питань, що  належать до компетенції МОН,  обговорення найважливіших напрямів  його діяльності. До складу колегії входять міністр освіти і науки, його заступники, а також інші керівні працівники МОН України. У разі потреби до складу колегії МОН можуть входити в установленому порядку інші особи. Членів колегії затверджує та увільняє Міністр. Рішення колегії проводяться в життя наказами МОН України. Як приклад можна навести рішення колегії МОН України від 5 грудня 2006 р. (протокол № 15/3-6) «Про результати проведення експерименту щодо передачі повноважень обласним управлінням освіти з питань ліцензування».

2. Громадські  ради при МОН України - це  консультативно-дорадчі органи, що утворюються з метою створення ефективних організаційних і правових умов для реалізації громадянами конституційного права на участь в управлінні державними справами, забезпечення відкритості діяльності Міністерства, врахування громадської думки у процесі підготування та організації виконання його рішень, підтримання постійного діалогу з громадськістю, створення можливостей для вільного та об'єктивного висвітлення засобами масової інформації процесів у освітянській і науковій сферах.

3. Громадська  колегія при Міністрові освіти  і науки України - це консультативно-дорадчий  орган, що утворюється при Міністрові  освіти і науки України з  метою координації здійснення  заходів, пов'язаних з проведенням  консультацій з громадськістю  з питань формування та реалізації державної політики в галузі освіти і науки та розв'язанням актуальних соціально-економічних проблем {наказ МОН України від 26 травня 2005 р. № 318 «Про громадську колегію та громадські ради»).

Всеукраїнський  з'їзд працівників освіти згідно з вимогами чинного законодавства має право вносити пропозиції щодо формування державної політики в галузі освіти, вирішувати у межах своїх повноважень питання навчально-виховної, науково-дослідної, методичної, економічної та фінансово-господарської діяльності навчальних закладів.

Загальні збори  трудового колективу навчального  закладу - це вищий колегіальний орган громадського самоврядування навчального закладу. Порядок його скликання та роботи визначається статутом вищого навчального закладу.

Вчені (педагогічні) ради навчальних закладів - це колегіальні  органи навчального закладу, які  утворюються з метою обговорення питань життєдіяльності навчального закладу та подання пропозицій керівництву закладу. Скажімо, до компетенції вченої ради вищого навчального закладу належать:

ухвалення фінансових плану і звіту вищого навчального закладу;

подання пропозицій керівнику вищого навчального закладу  щодо призначення та звільнення з  посади директора бібліотеки, а також  призначення та звільнення з посади проректорів (заступників керівника), директорів інститутів та головного бухгалтера;

обрання на посаду таємним голосуванням завідуючих кафедрами і професорів;

ухвалення навчальних програм та навчальних планів;

ухвалення основних напрямів наукових досліджень;

прийняття рішення  щодо кандидатур для присвоєння вчених звань доцента, професора, старшого наукового співробітника тощо (Закон  України від 17 січня 2002 р. № 2984-Ш «Про вищу освіту»).