Рисунок 2.3- Класична модель процесу фінансового  оздоровлення підприємства

     Висновки  по розділу 2

 

     1. Фінансово-економічним аналіз діяльності  підприємств – це комплексне  вивчення їх фінансового стану з метою об’єктивної оцінки досягнутих фінансових результатів і виявлення шляхів подальшого підвищення прибутковості (рентабельності)  при забезпеченні безпечного рівня ліквідності. Він класифікується на зовнішній фінансово-економічний аналіз та внутрішній фінансово-економічний аналіз.

     2. Основною ціллю фінансового аналізу  є отримання невеликої кількості  ключових параметрів, що дають  об’єктивну та точну картину  фінансового стану підприємства, його прибутків та збитків,  змін у структурі активів та пасивів, у розрахунках з дебіторами та кредиторами.

     3. Оцінка фінансового стану підприємства  може проводитися за      наступними  основними етапами:

     - оцінка майнового стану підприємства  та динаміка його зміни;

     - аналіз фінансових результатів  діяльності підприємства;

     - аналіз ліквідності;

     - аналіз ділової активності;

     - аналіз платоспроможності;

     - аналіз рентабельності.

     4. Важливе значення у фінансовому  аналізі надається використанню  системи фінансових коефіцієнтів. Фінансові коефіцієнти відображають співвідношення між різними статтями звітності.

     5. Для запобігання банкрутству  підприємств треба здійснювати  систему заходів, які спрямовуються  на їхнє майбутнє відродження.  Такою системою заходів є санація. 
 
 

     3 ВИЗНАЧЕННЯ ОПТИМАЛЬНОГО ОБСЯГУ  ВИРОБНИЦТВА

 
 

     3.1 Особливості роботи підприємства в умовах ринку 

     Розглянемо  найбільш загальні способи, якими визначаються ціна й обсяг виробництва в  більшості типів ринку, що характеризують нашу економіку.

     Чиста конкуренція. Конкурентна фірма є ціноотримувачем, тобто вона може продати усе, що робить, по поточній ринковій ціні. Нема рації продавати дешевше, якщо можна продати і за діючою ціною ринку. Неможливо продати дорожче, тому що попит на продукцію фірми відразу ж упаде до нуля: на ринку безліч інших продавців, що пропонують такий же продукт за ринковою ціною.

     Оскільки  при зробленій конкуренції кожна  одиниця товару продається за ринковою ціною, усякий раз при продажі  ще одного виробу фірма буде одержувати граничний доход, рівний його ціні.

     

                                           D=MR=AR               

       P                                                                    

                                                                             

                                                                             

        0                                                               Q   

     Рис. 3.1 Граничний доход (MR) і середній доход (AR).

     Пропозиція  фірми в короткостроковому періоді визначається винятково її витратами виробництва. Тому крива пропозиції збігається з кривої її граничних витрат. Оскільки в міру росту обсягу виробництва ростуть граничні витрати випуску ще одного виробу, тільки підвищення ціни продукту може спонукати фірму зробити додатковий виріб. Таким чином, крива пропозиції фірми має висхідний характер (рис. 3.2.). 
 

        P                                              MC=S   

                                                                             

                                                                             

                                                                             

                                                                             

                                                                             

        0                                                               Q 

     Рис. 3.2. Крива пропозиції.

     Виробник  буде нарощувати обсяг виробництва  доти, поки його граничний доход  не зрівняється з граничними витратами. У випадку, коли MR=MC, виробник уже  не може нічого додати до свого прибутку і її розмір досягає свого максимуму. Якщо продовжувати виробництво, то граничний доход виявиться менше граничних витрат, а прибуток почне падати (рис.3.3.).

        P                                                    МС=S                

                                                                             

                                                                      D=MR=AR

       Pе                                                                    

                                                                      

                                                                             

        0                                      Q_e                         Q   

     Рис. 3.3  Рівновага фірми.

     Отже, MR=MC є умовою максимізації прибутку, а крапка перетинання кривих MR і MC є крапка рівноваги фірми (крапка Е на рис. 3.3.).

     Рівновага фірми характеризується рівноважною  ціною Ре і рівноважним обсягом  виробництва Q_е при який прибуток фірми досягає максимуму. 

     Домінуюча концепція поводження фірми виходить з посилки, що основною метою фірми  є прибуток. Прагне максимізувати прибуток пронизує всі помисли і дії підприємця. У яких же умовах при досконалій конкуренції ця мета може бути реалізована?

     Існує два підходи до вивчення проблеми. Перший заснований на сукупних показниках, другий – на граничних і середнім.

     Метод сукупних показників. Сукупний прибуток фірми являє собою різницю між сукупним доходом і сукупними витратами. Для умовної позначки прибутку звичайно використовують грецьку букву П. 

            , (3.1) 

     Очевидно, що прибуток буде максимальної, коли різниця між сукупним виторгом і сукупними витратами досягне найбільшої величини.

     Графік  рис. 3.4. дозволяє наочно показати, що фірма  зацікавлена скорочувати свої витрати  і нарощувати випуск продукції, тобто  сукупний виторг. 

       грн .                                                      ТС               

                                                                               ТР    

                                                                              

                                    А                                          

         а                             В                                        

         0                                                                   

       -а                           Q_max                                        T    

     Рис. 3.4  Крива сукупного доходу.

     Правило максимізації прибутку складається  у випуску такого обсягу продукції, при якому MR=MC. Середній прибуток являє  собою позитивну різницю між  середнім виторгом і середніми витратами.  В  умовах   зробленої  

конкуренції виторг у розрахунку на одиницю виробу цілком збігається з його ринковою ціною. Отже, прибуток, одержуваний  у середньому на одиницю продукції, дорівнює різниці між ціною і  середніми витратами.

       , (3.2)

     Тоді  сукупний прибуток можна розрахувати, помноживши середній прибуток на кількість зробленої і реалізованої продукції. 

            , (3.3)

     Графічно  ситуація максимізації прибутку зображена  на рис. 3.5.

     Максимізуючий прибуток обсяг виробництва Q_e відповідає точці  рівноваги фірми Е, тобто точці перетинання кривих граничного доходу (MR) і граничних витрат (MC). 

        S                                            

                                               MC               AC                

        Ре                                                                       D=MR=AR

       ДО                                          N                          

                                                                             

                                                                             

        0                                      Q_e                         Q 

           Рис. 3.5. Ситуація максимізації прибутку.

     Очевидно, що якщо ціна вище рівня середніх витрат, підприємець дістає економічний  прибуток. Якщо ціна дорівнює середнім витратам, то компенсуються усі витрати на виробництво і забезпечується одержання нормального прибутку. Якщо продажна ціна нижче середніх витрат, підприємець зазнає збитків. Наявність збитків не означає, що фірма повинна негайно припинити існування. У короткостроковому періоді буває доцільно продовжувати виробництво, щоб мінімізувати втрати, тому що закриття фірми буде сполучено з ще великим збитком.

   Чиста монополія.  Для монополіста збільшення обсягу випуску на одну одиницю означає необхідність зниження ціни, якщо він хоче, щоб споживачі були готові купити усю виробничу продукцію.Оскільки ціна знижується не тільки на додаткову одиницю продукту, але і на кожну одиницю випуску, загальний виторг від продажу (TR=P*Q) буде приростати в усі убутній пропорції. Граничний доход монополіста, на відміну від конкурентної фірми, не дорівнює ціні продукту і не постійний по величині. Для всіх обсягів випуску, крім першої одиниці продукту, граничний доход монополіста менше ціни продукту й убуває в міру росту обсягу виробництва. Крива граничного доходу являє собою спадну лінію з негативним ухилом, розташовану нижче кривої попиту (рис. 3.6.).

        Р                                                                        

                                                                                 

                                                                                  

                                                                                  

                                                                                  

                                              MR                        D      

        0                                                               Q