Створимо  економіко-математичну модель на підставі рівняння

     Пеи = а + BQ + CQ² (див. рис. 3.1)

     Рисунок 3.11 – Економіко-математична модель 

     З вище приведеного рисунка спостерігаємо, що рівняння залежності має наступний  вигляд:

                    (3.20)

     На  підставі даного рівняння і вище обчисленої середньої величини загальних постійних  витрат можемо обчислити середні (питомі) витрати (за формулою 3.18), валові витрати (за формулою 3.19) і граничні витрати. Тобто будуть мати місце наступні рівняння: 

     С=

     Ви =

     Ви=5474,8+343,56Q-13,734Q

+0,2253Q

     ПрИ = (ВИ)' = 3·0,2253 Q² - 2·13,734Q + 343,56;

     Розрахунки  зведемо до таблиці 3.3. 

Таблиця 3.3 – Витрати та граничний доход  підприємства

3.4 Визначення оптимального  обсягу виробництва 

     Оптимальний обсяг виробництва продукції  визначається по кожному продукту окремо (при багатопродуктовому виробництві). Оптимальним є обсяг виробництва, при якому граничний дохід  дорівнює граничним витратам.

     Визначимо оптимальний обсяг виробництва за даними таблиці 3.3 графічним методом:

      

     Рисунок 3.12 – Визначення оптимального обсягу виробництва

     З малюнка 3.12 спостерігаємо, що підприємство № 12 максимізує свій прибуток, тому що крива середніх (питомих) витрат ВиС знаходиться нижче крапки перетину кривої граничного доходу ПрД з кривою граничних витрат ПрИ. Оптимальний теоретичний обсяг виробництва на даному підприємстві складає 44,69 тис. од., а максимальний обсяг виробництва за звітний період складає 32,4 тис. од. З цього випливає, що підприємство № 12 не виконало теоретичний норматив. Отже оптимальний обсяг виробництва складає                   32,4 тис. од.

       Також за даними таблиці 3.3 графічним методом визначимо крапку беззбитковості.

      

     Рисунок 3.13 – Визначення крапки беззбитковості

     Для визначення результату діяльності підприємства №12 за звітний період необхідно  розрахувати його валовий доход.

     

    (3.21)

     де - ВД – валовий доход, тис. грн.;

                 С – ціна одиниці продукції, грн./од.;

                 Q – оптимальний обсяг виробництва,  тис. грн.

ВД = 466 ·32,4  = 15098,4 (тис. грн.)

      Розрахуємо  валові витрати за формулою 3.19:

     де, ВИ – валові витрати, тис. грн.,

                Q – оптимальний обсяг виробництва, тис. грн..

(тис. грн.)

      Розрахуємо  результат діяльності підприємства №12 за звітний період:

     

     де, П(У) – прибуток (збиток), тис. грн.;

                ВД – валовий доход, тис. грн.;

                ВИ – валові витрати, тис.  грн.

     Таким чином, при оптимальному обсязі виробництва, який рівний 32,4 тис. од., фінансовим результатом  діяльності підприємства №12 за звітний  період є прибуток, який склав 5246,706 тис. грн.

     Висновки  по розділу 3

 

     Отже, у розділі 3 ми розкрили поняття довгострокового  й короткострокового періодів, привели  класифікацію витрат підприємства., склали економіко-математичну модель за допомогою  метода найменших квадратів, визначили  оптимальний обсяг виробництва.

     Отож, підприємство № 12 максимізує свій прибуток, оптимальний теоретичний обсяг  виробництва на даному підприємстві складає 44,69 тис. од., а максимальний обсяг виробництва за звітний  період складає 32,4 тис. од. З цього  випливає, що підприємство № 12 не виконало теоретичний норматив. Отже оптимальний обсяг виробництва складає 32,4 тис. од.

     Таким чином, при оптимальному обсязі виробництва, який рівний 32,4 тис. од., фінансовим результатом діяльності підприємства №12 за звітний період є прибуток, який склав 5246,706 тис. грн. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

     4 ОБҐРУНТУВАННЯ ПЛАНУ РОБОТИ ПІДПРИЄМСТВА

 
 

     4.1 Обґрунтування плану роботи підприємства на визначений період часу. Оцінка стабільності економічного зростання 

     У наслідок дії різних факторів ризику на виробництві, підприємство №12 втратило частину свого прибутку.

     Розрахуємо  математичне чекання за правилом Гурвіца:

     

                     (4.1)

     де, Мо (Q) – математичне чекання;

           l=0,3

           Q_max - максимальний обсяг виробництва, тис. од.

     

     Порівнюючи  оптимальний обсяг виробництва  з математичним чеканням, бачимо, що оптимальний обсяг виробництва  більше (32,4>27,86). Отже, підприємство №12 перевиконало план на 4,5 тис. од.

     Розрахуємо  план роботи підприємства №12 на 2006 рік.

     План  роботи підприємства розраховується виходячи з визначеного оптимального обсягу виробництва за формулою

                                          (4.2)

     де  - плановий обсяг виробництва підприємства з зазначеним рівнем ймовірності [р], нат. од.,

          Q_опт – розрахунковий оптимальний обсяг виробництва підприємства без обліку рівня надійності, нат. од.,

           N – кількість місяців спостереження (за вихідними данимми),

            t – коефіцієнт довіри, величина якого залежить від наданого рівня ймовірності [р]. Значення коефіцієнту визначається на основі даних, що наведені в табл. 4.1.

     Таблиця 4.1 – Залежність коефіцієнту t від величини [р]

 

     Значення  величини імовірності розраховують за формулою

                                                 

                                       (4.3)

     де n – кількість місяців короткострокового періоду, що визначена у розділі.

     За  формулою 4.2 розрахуємо значення величини імовірності р.

     

     Якщо  р = 0,9, то коефіцієнт довіри (t) буде дорівнювати 1,65.

               σ(Q) – середньоквадратичне відхилення обсягу виробництва, що розраховується за формулою

                                        

                                             (4.4)

     де Q_i – фактичне і-те значення обсягу виробництва, нат. од.,

          Q_ср – математичне чекання обсягу виробництва, нат. од.,

           N – кількість місяців спостереження.

     

     Таким чином, плановий обсяг виробництва на 2006 рік підприємства  № 12 склав 31,18 тис. од. 

                 Висновки  по розділу 4

 

     Плановий  обсяг виробництва на 2006 рік підприємства  № 12 склав 31,18 тис. од.

     Важливою  функцією керування є планування. Планування, як і весь процес керування, має також імовірнісний характер. На практиці це означає, що невизначеність, яка існує при складанні тактичних  планів, ще більш підсилюється (зростає) при складанні стратегічних. Тактичне планування, яке спрямоване на визначення засобів для досягнення поставлених у стратегічному плані цілей, буде мати тим меншу невизначеність, чим менше плановий період воно охоплює і, відповідно, велику невизначеність, чим длініша планова перспектива. Отже, існує прямо пропорційна залежність між терміном, на який розробляється план, і ступенем його невизначеності. Прагнення фірми охопити своїми планами як можна тривалий тимчасовий період вступає в явне протиріччя, з погляду теорії ризиків, зі ступенем вірогідності планів і можливістю їхньої реалізації. Дане протиріччя може бути дозволене шляхом розумної мінімізації планової перспективи і використанням імовірнісних підходів до оцінки конкретних економічних показників. Ніякий план не є остаточним, він може бути переглянутий при сформованих умовах. Іншими словами, реалізована невизначеність може і повинна викликати в ньому адекватні зміни. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

     ВИСНОВКИ