Визначення оптимального обсягу виробництва промислового підприємства

на початок 2005 року = на кінець 2004 року =0,000314      долі од.;

на кінець 2005 року                           долі од.

   12. Розрахуємо коефіцієнт швидкої  або критичної ліквідності Ккл за формулою (2.19):

на початок 2004 року               долі од.;

на кінець 2004 року           долі од.;

на початок 2005 року = на кінець 2004 року =0,65                       долі од.;

на кінець 2005 року              долі од. 

      13. Розрахуємо коефіцієнт покриття  Кп за формулою (2.20):

на початок 2004 року                     долі од.;

на кінець 2004 року                       долі од.;

на початок 2005 року = на кінець 2004 року = 0,74     долі од.;

на кінець 2005 року                              долі од.

     Дані  розрахунки зведемо до таблиці 2.2. Аналізуючи дані таблиці 2.2, видно, що показники ринкової стійкості відповідають своїм нормативним значенням. Але, не зважаючи на це, існує тенденція погіршення величини коефіцієнтів, що негативно впливає на фінансовий стан підприємства. Так коефіцієнт автономії на початок 2004 року складає 0,94. Це означає, що активи підприємства на 94% забезпечено власними коштами. Решта (6%) фінансується за рахунок боргових зобов'язань. Така величина коефіцієнта є прийнятою – борги покриваються власним  капіталом.  Але на кінець 2005 року коефіцієнт автономії став складати 0,92.  Тобто фінансування активів підприємства за рахунок боргових зобов’язань збільшилося на 2%. Якщо коефіцієнт автономії стане менш 0,5, то зросте ризик несплати боргів, а відтак і занепокоєння кредиторів. Динаміку зменшення  цього показника можна показати графічно (див. рис. 2.1).

 

   Рис.2.1-Динаміка  коефіцієнта автономії.

           Таблиця 2.2 – Показники фінансового  стану підприємства 

    За даними таблиці 2.2 також  видно зростання коефіцієнта  фінансування, який характеризує  залежність підприємства від  залучених засобів. Отже, на початок 2004 року він дорівнював 0,071. Це означає, що на кожну грн. власних засобів припадає 0,071 грн. позикових. На кінець 2004 року він вже склав 0,072 (тобто 0,072 грн. залучених засобів на 1 грн. власних).

     Аналітична  оцінка фінансового стану підприємства на базі цих коефіцієнтів не завжди є однозначною. Безумовно, зменшення частки боргів у сукупному капіталі зміцнює фінансову незалежність підприємства. Проте водночас звужуються джерела фінансування та можливості підвищення ефективності його діяльності.

     За  певних умов кредити вигідно брати. Тут проявляється ефект фінансового  лівереджу. За даними таблиці видно, що цей показник з 2004 року по 2005 рік  виріс на 0,0012. А його зростання  супроводжується зростанням ступеня  фінансового ризику, який пов'язан із можливим недостатком коштів для виплати відсотків за кредитами і займами. Невелика зміна валового прибутку та рентабельності інвестированого капіталу в умовах високого фінансового лівереджу може привести до значної зміни чистого прибутку, що небезпечно при спаді виробництва.

     При аналізі показників фінансової стійкості  за даними таблиці 2.2 можна побачити, що вони не відповідають своїм нормативним  значенням. Так коефіцієнт забезпеченості власними засобами на початок 2004 року склав-(-0,41), а на кінець 2005 року – (-0,74). Отже на кінець аналізуємого періоду цей показник має значення менш 0,1, а це свідчить про те, що структура балансу підприємства визначається незадовільною, а само підприємство – неплатоспроможним. 

     Наявність та величина чистого оборотного капіталу свідчать про спроможність підприємства сплачувати свої поточні зобов’язання та розширювати  подальшу діяльність. За даними таблиці 2.2 видно, що цей показник не відповідає нормативному значенню і має від'ємне  значення,   що  

негативно впливає на фінансову стійкість підприємства. На початок 2004 року нестача власних обігових коштів складала -7351 тис. грн. , а на кінець того ж року – 6560 тис. грн. Та ця нестача не знизилась до кінця 2005 року ,а навіть зросла до -12621 тис. грн. Динаміку чистого оборотного капіталу можна показати графічно (див. рис. 2.2).

      

      Рисунок 2.2 – Динаміка чистого оборотного капіталу

     Коефіцієнт  забезпеченості власними оборотними засобами  також має від'ємне значення, а  це свідчить про незабезпеченість підприємства власними оборотними засобами.

     Коефіцієнт  маневреності власного капіталу характеризує, яка частина власного капіталу використовується до фінансування поточної діяльності, тобто вкладена в оборотні засоби, а яка – капіталізована. Він  демонструє , яка частина власного капіталу організації знаходиться в мобільній формі. За даними таблиці 2.2, спостерігаємо, що коефіцієнт маневреності даного підприємства менше, ніж усереднений орієнтир. З цього випливає, що дуже невелика частина власних засобів підприємства знаходиться в мобільній формі. 
 
 

     Результати  розрахунків показників ділової  активності дозволяють проаналізувати ефективність основної діяльності підприємства, яка характеризується швидкістю  обертання фінансових ресурсів підприємства.

     Отже  узагальнюючим показником використання основних виробничих фондів є фондовіддача. Вона показує, скільки продукції виробляється на 1 грн. основних виробничих фондів. В нашому випадку вона дорівнює 0,081, тобто на 1 грн. основних виробничих фондів виробляється 0,081 продукції. Також фондовіддача свідчить про те, наскільки ефективно використовуються будівлі, споруди, передавальні пристрої, силові й робочі машини тощо. На рівень фондовіддачі впливають різні фактори, які пов'язані як із зміною обсягу продукції, так і з ефективністю використання основних виробничих фондів, особливо їх активної частини. Другим показником ділової активності підприємства є коефіцієнт оборотності оборотних активів. Під ним розуміють кількість зворотів, які здійснюють оборотні засоби за аналізуємий період часу. За даними таблиці 2.2 цей показник складає 9,4, тобто за 2005 рік оборотні засоби зробили 9 повних зворотів.

     Швидкість реалізації товарно-матеріальних запасів  підприємства за аналізуємий  період часу характеризує коефіцієнт оборотності матеріальних запасів. Так за 2005 рік він склав 81,74 зворотів. Отже, на основі цих даних можна зробити висновок, що ефективність основної діяльності підприємства є задовільною. 

     Платоспроможність підприємства, тобто його здатність  вчасно розраховуватися з боргами, визначається за допомогою коефіцієнтів ліквідності. Вони показують, наскільки короткострокові зобов'язання покриваються ліквідними активами. А оскільки поточні активи мають різну ліквідність, то й обчислюється кілька коефіцієнтів ліквідності. В нашому випадку були розраховані коефіцієнти абсолютної та швидкої ліквідності. З таблиці 2.2 видно, що на початок 2004 року коефіцієнт абсолютної ліквідності дорівнював 0. На кінець 2004 року показник дорівнював 0,000314,  

тобто показник збільшився . А на кінець 2005 року коефіцієнт став дорівнювати 0,000101. Велична  коефіцієнта швидкої ліквідності не відповідає нормативному значенню. На початок 2004 року вона склала 0,66, а на кінець 2005 року – 0,52. Тобто за два роки показник зменшився на 0,14, а це значить, що можливість підприємства до сплати поточних зобов'язань зменшилась на 31%. Прогнозуємі  платіжні можливості підприємства за умовою виплати дебіторської заборгованості та реалізації ресурсів відображає коефіцієнт покриття. За даними таблиці 2.2 цей показник не відповідає нормативному значенню.  За аналізуємий період ми бачимо тенденцію його зменшиння (з 0,71 до 0,96). Рівень коефіцієнта покриття безпосередньо визначається наявністю довгострокових джерел формування запасів. Для підвищення рівня коефіцієнта покриття  необхідно поповнювати реальний власний капітал підприємства та обґрунтовано стримувати ріст необоротних активів і довгострокової дебіторської заборгованості. На відміну від коефіцієнтів абсолютної та швидкої ліквідності, які показують миттєву та поточну платоспроможність, коефіцієнт покриття відображає прогноз платоспроможності на відносно віддалену перспективу. Отже показники ліквідності балансу мають дуже малі значення, що свідчить про неплатоспроможність підприємства.

     Як  було відзначено, для визначення підприємства неплатоспроможним (банкрутом) служить виконання умов: значення коефіцієнта покриття (Кп) та коефіцієнта забезпеченості власними засобами (Кзк) менш нормативного. За даними таблиці 2.2 Кп < 1, а Кзк < 0,1. Отже вище приведені умови виконуються. Але для перевірки реальної можливості у підприємства відновити свою платоспроможність розраховують коефіцієнт відновлення платоспроможності терміном на 6 місяців за формулою 2.27. 

     

 
 

     Таким чином, коефіцієнт відновлення платоспроможності менше одиниці, тобто не може бути прийняте рішення про наявність у підприємства реальної можливості відновити свою платоспроможність.

     Для оцінки можливості банкрутства підприємства розрахуємо індекс Альтману за формулою (2.28). Для цього визначимо п'ять найбільше значимих показників, що характеризують у загальному виді прибутковість капіталу та його структури з різноманітних позицій.

     К1- прибутковість загального капіталу, визначимо за формулою (2.23):

     

     К2- прибутковість на базі чистого виторгу від реалізації, визначимо за формулою (2.24):

     

     К3 – коефіцієнт співвідношення власного капіталу по ринковій оцінці і позикового, визначимо за формулою (2.25):

     

;

     К4 – коефіцієнт співвідношення реінвестованого прибутку і загального капіталу, визначимо за формулою (2.26):

     

               К5 – коефіцієнт співвідношення  власного оборотного і загального  капіталу, визначимо за формулою (2.27):

     

     Z = 3,3·0,12 + 1·0,43 + 0,6·0,26 + 1,4·(-0,018) + 1,2·(-0,016) = 0,9376

     Таким чином, індекс Альтману Z<1,8, а це значить, що ступінь імовірності банкрутства підприємства дуже високий.

     Для запобігання банкрутству підприємств  треба здійснювати систему заходів, які спрямовуються на їхнє майбутнє відродження. Такою системою  

заходів є санація – це комплекс послідовних  взаємозв'язаних заходів фінансово-економічного, виробничо-технічного, організаційного, соціального характеру, спрямованих  на виведення суб'єкта господарювання з кризи і відновлення або досягнення ним прибутковості та конкурентоспроможності.

     Загальновідома  модель фінансового оздоровлення підприємства передбачає послідовне здійснення відповідних  заходів (див. рис. 2.3).