Висновки  до розділу 1 

     За останні роки в економіці спостерігається  стабільне зростання ВВП приблизно  на 8% щорічно, однак рівень життя  населення не тільки не зростає, а  навпаки падає – в 1990 р. рівень життя був, щонайменше у 5 разів вище ніж зараз.

     Кошти з бюджету  у першу чергу направляються  на фінансування соціальних витрат і  підтримку паливно-енергетичного  комплексу, дуже мала частина виділяється  на розвиток нових технологій –  це негативно відображається на рівні  життя, промисловості.

     Відсутність радикальних  реформ, а саме – зниження податкового  тягаря на промислові підприємства, здійснення приоритетного фінансування наукоємних галузей, - не дозволило українській  економіці навіть  на   протязі  

5-річного  8-10%-ого зростання ВВП забезпечити суттєве підвищення рівню життя населення.

     Щоб забезпечити  прискорений розвиток економіки  України, приріст ВВП має перевищувати приріст мінімальної заробітної плати і фонду оплати праці  закладів, які фінансуються з бюджетних  коштів.

     Розвиток національної економіки потребує інноваційно-інвестиційного пожвавлення, оновлення ОВФ на принципово новій, конкурентоспроможній основі.

     Обов’язковою умовою забезпечення економічного зростання  є поліпшення інвестиційного клімату, тобто здійснення державою виваженої інвестиційної політики.

     Абсолютна ефективність капітальних витрат показує загальну величину їхньої віддачі (їхню результативність) на тому чи тому підприємстві.

     Порівняльна ефективність характеризує переваги (економічні, соціальні  та інші) якогось одного проекту капітальних витрат проти іншого.

     Ефективність виробничих інвестицій характеризує економічні, соціальні або інші результати і  господарську доцільність їхнього  здійснення.  
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

     2 АНАЛІЗ ФІНАНСОВОГО СТАНУ ПІДПРИЄМСТВА 
 

     2.1 Критерії та показники оцінки фінансового стану підприємства. Законодавчі акти України 

     Фінансова діяльність підприємства становить  систему грошових відносин у процесі  утворення, розподілу та використання різних фондів коштів. Фінанси підприємства насамперед мають забезпечити грошовими ресурсами безперервний виробничий процес через своєчасну й повну сплату необхідних для підприємства засобів виробництва.

     Між фінансовою й виробничо-збутовою сторонами  діяльності підприємства існує тісний зв'язок і взаємозалежність. Так, фінансовий успіх дуже часто є наслідком добрих виробничих показників. Зростання обсягів виробництва, поліпшення якості і асортименту продукції, ритмічне виробництво й відвантаження продукції сприяє своєчасному, а інколи і достроковому одержанню грошових коштів на розрахунковий рахунок. Це один напрям впливу. Однак є й інший, що зумовлюється зміною ефективності виробничих процесів. Наприклад, зростання ефективності виробництва завжди зменшує потребу в ресурсах, а отже, скорочуються відповідно витрати фінансових коштів.

     Нормальна фінансова діяльність, в свою чергу, створює належні умови для  виробництва продукції, забезпечує додаткові можливості для понад  планового його збільшення.

     Треба розрізняти поняття “фінансовий аналіз” і “аналіз фінансового стану”. Фінансовий аналіз – більш розширене поняття, тобто він включає поряд з аналізом фінансового стану ще й аналіз формування та розподілу прибутку, собівартості продукції, реалізації та другі питання. Фінансовий аналіз діяльності підприємства – комплексне вивчання фінансового стану підприємства   з   метою   оцінки   досягнутих   фінансових   результатів,    що  

проводиться за допомогою методів фінансового  аналізу за даними бухгалтерської (фінансової) звітності підприємства [5, с. 117].

     Під час аналізу потрібно вирішити такі основні завдання:

      1. Виконати оцінку виконання фінансового  плану і фінансового стану  підприємства.

      2. Визначити вплив факторів на  фінансові показники й платоспроможність  підприємства.

      3. Знайти, визначити резерви і  розробити спеціальні заходи щодо їх реалізації.

     Проте крім цих головних завдань є такі:

     1. Оцінка розрахунково-платіжної дисципліни  і стану незавершених розрахунків.

     2. Оцінка дебіторсько-кредиторської  заборгованості.

     3. Оцінка забезпеченості підприємства  обіговими коштами, зокрема, власними.

     4. Оцінка взаємовідносин з банками  і фінансовими організаціями.

     Для аналізу використовують такі дані: фінансовий план, бухгалтерський баланс (форма №1), звіт про фінансові  результати та їх використання (форма  №2), дані бухгалтерського обліку та поточні матеріали фінансового  відділу, інші не облікові матеріали.

     Для здійснення виробничих і комерційних  завдань кожне підприємство повинне  мати достатню величину основних і  обігових засобів. Останні потрібні для фінансування поточної діяльності підприємства. Тому формування відповідної  суми обігових коштів, а також ефективне їх використання є одним з першочергових завдань керівництва підприємства.

     Успіх фінансової діяльності віддзеркалює добрий (міцний, стійкий, задовільний) фінансовий стан підприємства [5, с. 118]. Фінансовий стан підприємства – сукупність показників, що відображають наявність, розміщення  і  використання  ресурсів  підприємства,  реальні  й потенціальні  

фінансові можливості підприємства [3, с. 1]. Задовільний  фінансовий стан – стійка ліквідність, платоспроможність та фінансова  стійкість підприємства, його забезпеченість власними оборотними засобами та ефективне використання ресурсів підприємства. Проте фінансовий стан може бути поганим, нестійким, незадовільним, коли мають місце ті чи інші недоліки у фінансах підприємства. Незадовільний фінансовий стан – характеризується неефективним розміщенням ресурсів та неефективним використанням їх, незадовільною платоспроможністю підприємства, наявністю простроченої заборгованості перед бюджетом, з заробітної плати, недостатньою фінансовою стійкістю у зв'язку з несприятливими тенденціями розвитку виробництва та збуту продукції підприємства.

     Закінчуючи  аналіз фінансового стану підприємства, потрібно зосередити увагу на формуванні рекомендацій для подолання фінансових труднощів [5, с. 23].

     Фінансовий  аналіз проводиться загальноприйнятими методами. Методи фінансового аналізу – прийоми та способи обробітки бухгалтерської звітності (звітність підприємства в обсягах та за формою, передбаченими чинним законодавством). Існують таки методи: аналітичний, деталізація, порівняння, балансовий, елімінування тощо.

     В ході аналізу розраховуються показники (коефіцієнти), що характеризують фінансовий стан підприємства, та відбувається їх порівняння з нормативними значеннями.

     Отже  головною метою фінансового аналізу  підприємства є оцінка фінансового стану підприємства на останню звітну дату з урахуванням динаміки його змін, які склалися за результатами господарської діяльності підприємства за два останні роки; визначення факторів, що вплинули на ці зміни, та прогнозування майбутнього стану підприємства. Результати проведеного аналізу використовуються для розробки заходів по  поліпшенню  
 

фінансового стану підприємства або підготовки рекомендацій щодо доцільності перетворення підприємства у ВАТ або його реструктуризації.

     Аналіз  фінансового стану доцільно проводити за напрямками: аналіз ринкової та фінансової стійкості, аналіз ділової активності підприємства, аналіз ліквідності балансу.

     Ринкова стійкість – незалежність підприємства від зовнішніх джерел фінансування.

     Фінансова стійкість підприємства – це такий стан його фінансових ресурсів, їхнього розподілу і використання, який забезпечує розвиток підприємства на основі зростання прибутку і капіталу при збереженні платоспроможності й кредитоспроможності в умовах припустимого рівня ризику.

     Однією  з ключових ознак фінансової стійкості  підприємства є його ліквідність. Під  терміном ліквідність прийнято розуміти здатність підприємства виконувати свої фінансові зобов’язання перед  усіма контрагентами й державою.

     Для характеристики фінансової стійкості підприємства також важливо визначити його готовність постійно (щоденно) виконувати свої фінансові зобов’язання з платежів, строк сплати яких настав. Міра такої готовності називається платоспроможністю. Показники платоспроможності мають дещо інше аналітичне навантаження, ніж показник ліквідності: якщо ліквідність характеризує з точки зору здатності розрахуватися за своїми зобов’язаннями за певний час за допомогою перетворення своїх активів на гроші, то під платоспроможністю розуміють здатність підприємства розраховуватися з кредиторами негайно, в день настання строку платежів, тобто йдеться про постійну наявність у нього в необхідних розмірах платіжних засобів або активів, які можуть негайно бути перетвореними у платіжні засоби                      [15, с. 281]. 
 

     Основними з показників ринкової стійкості  є :

     1. Коефіцієнт автономії (платоспроможності) Ка – це коефіцієнт, який показує питому вагу власного капіталу в загальній сумі засобів, авансованих у його діяльність. Він характеризує структуру пасивів та розраховується як  відношення загальної величини власного капіталу (ф.1 р.380 ) до підсумку балансу (ф.1 р.640 ).

  Ка = =                    (2.1), 

     де  К_а - коефіцієнт автономії (платоспроможності), частка одиниці.

     Нормальне обмежування для коефіцієнта  автономії: Ка ³ 0,5. Позитивно оцінюють ріст коефіцієнту платоспроможності, який свідчить про збільшення фінансової незалежності та власних засобів, яке відображає зменшення фінансової залежності [1, с. 146].

      2. Коефіцієнт фінансування Кз/с  показує співвідношення позикових  та власних засобів, тобто розраховується як співвідношення залучених (ф.1 р.430+ р.480 +р.620 +р.630) та власних (ф.1 р.380) засобів. 

            де К_з\с - коефіцієнт фінансування, грн./грн. 

      Нормативне  значення коефіцієнта фінансування Кз/с £ 1 [1,  с. 147] .

          3. Показник фінансового лівереджу Фл показує співвідношення довгострокового позикового капіталу (ф.1 р. 430 + р.480 ) до власного капіталу (ф.1 р.380 ).

            Процес оптимізації  структури активів і пасивів  підприємства з метою збільшення   прибутку  у   фінансовому   аналізі   одержав  назву   лівереджа.   

У буквальному  розумінні “лівередж” – це ричаг , за допомогою якого можна суттєво змінити результати виробничо – фінансової діяльності підприємства .

       Фінансовий  лівередж – це  потенціальна можливість впливати  на прибуток підприємство шляхом  змінювання обсягу та структури власного та позикового капіталу. Його рівень вимірюється відношенням темпів приросту чистого прибутку (ΔЧП% ) до темпів приросту валового прибутку (ΔП% ):  

     де  Ф_л - фінансовий лівередж, грн./грн.

     Він показує на скільки темпи приросту чистого прибутку перевищують темпи приросту валового прибутку [2, с. 627 ].

     Основними з показників фінансової стійкості  є:

     1. Коефіцієнт забезпеченості власними засобами Кзк. Він визначається як відношення різниці між обсягом власного капіталу ( ф.1  р.380 ) та фактичною вартістю необоротних активів ( ф.1  р.080 ) до фактичної вартості оборотних активів (ф.1 р.260) та показує забезпеченість підприємства власними засобами .

     

     де  К_зк - коефіцієнт забезпеченості власними засобами грн./грн. або частка одиниці.