МІНІСТЕРСТВО  ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ДОНЕЦЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ТЕХНІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ 
 

                                                                            Кафедра економіки і маркетингу

КУРСОВА РОБОТА

 

з дисципліни “Економіка підприємства”

  на  тему “Визначення оптимального обсягу виробництва промислового підприємства” 
 
 

Виконавець:

Студентка групи  ЕГП 04 б    Резниченко Д.Ю.

 

Консультанти:                                 д. т. н.  Євдокімов Ф. І.

                                          доц. Мізіна О.В. 
 
 
 

Донецьк, ДонНТУ – 2006 р.

      РЕФЕРАТ

      83  стор., 8 табл., 29 рис., 16 джерел., 1 додаток 

      Мета  виконання курсової роботи – закріпити  теоретичні знання, отримані після  вивчення курсу “Економіка підприємства”, опанувати методикою визначення оптимального обсягу виробництва продукції  для обґрунтування плану роботи промислового підприємства в короткостроковому періоді, здобути навичок економічного аналізу та прикладних економічних розрахунків.

      Методи  дослідження: аналіз літературних джерел, техніко-економічний аналіз, аналіз фінансового стану підприємства, економіко-математичне моделювання, кореляційний і регресійний аналіз, методи теорії ймовірностей.

      В курсовій роботі на основі аналізу  перехідних процесів в економіці  України і світового досвіду  макроекономічного регулювання  обґрунтовані напрямки державної політики, яка сприятиме покращенню інвестиційного клімату в державі, інноваційній діяльності й економічному зростанню. Проаналізований сучасний стан та проблеми вугільної галузі, доведена вирішальна роль оптимального планування виробництва в зміцненні фінансового стану та підвищенні конкурентноздатності підприємств. Складено алгоритм визначення оптимального обсягу виробництва у короткостроковому періоді та опробовано його на гіпотетичних даних умовного підприємства. Робота виконана в учбових цілях.

      ЕКОНОМІЧНЕ  ЗРОСТАННЯ, ФІНАНСОВИЙ СТАН ПІДПРИЄМСТВА, ЕФЕКТИВНІСТЬ, ВИРОБНИЧА ПОТУЖНІСТЬ, ОБСЯГ ВИРОБНИЦТВА, ПЛАНУВАННЯ, ОПТИМІЗАЦІЯ, ВИТРАТИ, РИЗИК 

      ЗМІСТ

ВCТУП

1 ЕКОНОМІКА  УКРАЇНИ У ПЕРЕХІДНОМУ ПЕРІОДІ............................... 7                                          

Висновки по розділу 1......................................................................................... 15   

2 АНАЛІЗ ФІНАНСОВОГО  СТАНУ ПІДПРИЄМСТВА................................ 17    

2.1 Критерії та  показники оцінки фінансового стану підприємства.     Законодавчі акти України................................................................................... 17   

2.2 Методи прогнозування  банкрутства підприємств...................................... 29   

2.3 Аналіз та оцінка фінансового стану підприємства..................................... 32

Висновки по розділу 2......................................................................................... 46   

3 ВИЗНАЧЕННЯ  ОПТИМАЛЬНОГО ОБСЯГУ ВИРОБНИЦТВА................ 47  

3.1 Особливості роботи підприємства в умовах ринку.................................... 47    

3.2 Характеристика  матеріально-техничних умов виробництва..................... 57    

3.3 Класифікація  витрат та побудова економіко-математичної моделі.......... 59   

3.4 Визначення  оптимального обсягу виробництва.......................................... 75   

Висновки по розділу 3.......................................................................................... 77   

4 ОБҐРУНТУВАННЯ  ПЛАНУ РОБОТИ ПІДПРИЄМСТВА.......................... 78   

4.1 Обґрунтування  плану роботи підприємства на  визначений період часу.. 78   

Висновки  по розділу 4.......................................................................................... 80   

ВИСНОВКИ

ПЕРЕЛІК ПОСИЛАНЬ

ДОДАТОК А –  Вихідні дані 
 
 

      ВСТУП

 

     Економічна  безпека будь-якої держави базується  на максимальній автономії його діяльності по забезпеченню стабільного функціонування національного господарства. Основною умовою цього стає забезпечення економіки різними видами ресурсів у достатньому обсязі. Одними з найважливіших й необхідних для надійної роботи підприємств є енергетичні ресурси. Усі показники, які пов'язані з їхнім використанням, тією чи іншою мірою впливають на собівартість продукції, рентабельність виробництва і цілком залежать від стану енергетичного комплексу. Таким чином, паливно-енергетичний комплекс (ПЕК) – це базовий сектор економіки, де виробляється важливий ресурс, що забезпечує включення в процес виробництва всіх інших ресурсів держави: виробничого апарата, сировини, матеріалів, кадрового потенціалу, високих технологій тощо.

     Основу  ПЕК утворюють галузі, які здійснюють видобуток і попередню підготовку первинного енергомісткового ресурсу  і перетворюють його у вторинний, а також підрозділи, що представляють складну багатоцільову сукупність виробничих структур,що покликані забезпечувати як поточну роботу комплексу, так і його техніко-економічну перспективу.

     Важливість  забезпечення стабільної й ефективної роботи ПЕК України очевидна. У національній економіці виробничі структури комплексу займають особливе місце:

     по-перше, вони покликані гарантовано забезпечувати  виробництво в необхідній кількості  енергоресурсами з відповідними якісними характеристиками й параметрами, а також раціональною структурою по видам енергії;

     по-друге, формувати довгострокову науково  обґрунтовану технічну політику ефективного  використання паливно-енергетичних ресурсів з обліком реальних фінансово-економічних  можливостей галузі й держави;

    по-третє, 1/3 основних фондів промисловості зосереджено саме в галузях ПЕК.

     Обсяги  наявних ресурсів палива в Україні  у виді розвіданих і підготовлених  до розробки запасів і тих, які  можуть бути реально добуті й використані  в національній економіці, істотно  менше, ніж сформовані потреби в енергетичних ресурсах підприємств, організацій і населення. Статистика свідчить, що в даний час задоволення цих потреб в Україні за рахунок власних ресурсів забезпечується тільки на 35%.

     Глибока криза, в якій перебуває економіка  України, вимагає прийняття екстрених і радикальних мір, які спрямовані, насамперед, на підтримку галузей промисловості, що визначають перспективу й реальність підйому економіки в цілому. У першу чергу, така підтримка потрібна енергокомплексу як одній з головних ланок національної економіки, яка з ряду причин тривалий час не одержувала належного розвитку.

     Однієї  з важливих складових частин ПЕК  України є вугільна промисловість. Жодна галузь даного комплексу не розташовує  такими потенційними можливостями, як ця. Розвідані власні запаси нафти й газу обмежені. Вугільна промисловість має достовірні запаси, яких вистачить при видобутку 140-150 млн. т у рік (орієнтована максимальна потреба національного господарства) на 300 років.

     Майбутнє  становище вугільної промисловості України базується на ідеї максимально можливого задоволення потреб держави в паливно-енергетичних ресурсах і металургійній сировині шляхом економічно обґрунтованого підвищення обсягів власного видобутку. Заплановано перехід від обліку видобутого вугілля в тоннах до його обліку в енергетичних одиницях.

      Для подолання кризової ситуації розроблено і затверджено “Програму реформування та фінансового оздоровлення підприємств  вугільної промисловості України  на 2000 рік”. Підготовлено пропозиції щодо зміни і доповнення    деяких    положень  і  показників    Національної   енергетичної  

програми  до 2010 року. З урахуванням обстановки, що об'єктивно склалася в галузі, і в умовах обмежених бюджетних  коштів подальший розвиток вугільної  промисловості намічено реалізувати в три етапи.

     Таким чином, метою виконання даної  роботи є розгляд ролі вугільної  промисловості в паливно-енергетичному  комплексі, проведення аналізу фінансового  стану підприємства, а також визначити  оптимальний обсяг виробництва  для цього підприємства.  
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

      1 ЕКОНОМІКА УКРАЇНИ У ПЕРЕХІДНОМУ  ПЕРІОДІ 

     За  останні 5 років (2000-2004) в економіці  України, 10-після річного періоду  катастрофічного спаду, відбувався стабільний щорічний ріст ВВП у середньому більш ніж на 8%, реальна заробітна  плата збільшилася майже в 2 рази, що забезпечило населенню прожитковий мінімум. Тобто частина населення, що відноситься до найбідніших верств, - а це селяни, технічні робітники, середній медичний персонал, більша частина вчителів, робітників дошкільних закладів і пенсіонерів, - за отриману заробітну плату або пенсію може дозволити собі сплатити за комунальні послуги й придбати в необхідній кількості продукти харчування. Однак у цих категорій населення зазвичай не залишається коштів на придбання одягу, поліпшення житлових умов, лікування, забезпечення вищого утворення дітям.

     Вітчизняні  економісти неодноразово у своїх  публікаціях виражали стурбованість  тими методами, якими сьогодні досягається  приріст ВВП, відзначають безперспективність нарощування випуску енергоємної й материалоемной продукції, експлуатації застарілого обладнання, експорту сировинних запасів країни й продукції з незначним рівнем переробки, неефективність українського податкового законодавства й т.д. Розрахований, що навіть із нинішніми темпами щорічного приросту ВВП (більш ніж 8%) для того щоб відновити рівень ВВП 1990 р., Україні знадобиться 11-12 років, а для того щоб наздогнати розвинені країни за рівнем виробництва ВВП на душу населення - 70 років. Таким чином, актуалізується проблема пошуку шляхів прискореного розвитку національної економіки.

     Відповідно  до офіційної статистики, спад національного  ВВП за 1990-2000 р. перевищив 2,5 рази. Але  якщо в 1990 р. національний прибуток розподілявся більш-менш рівномірно між всіма  верствами населення, а прибуток найбільш високооплачуваних керівників і робітників перевищувала прибуток   селянина   в  2-3  рази,   то   сьогодні   найбагатші     відрізняються  

найбідніших в десятки і навіть в сотні  разів. За найоптимістичнішими висновками, підтверджуваними порівнянням рівня середньої зарплати  й  пенсії із цінами на предмети першої необхідності, рівень життя населення України в 1990 р. був, як мінімум в 5 разів вище, ніж в 2002 р. Так з урахуванням деномінації 1996 р. національної валюти в 100000 разів, в 2002 р. У порівнянні з 1990 р. споживчі ціни зросли в 9,73 рази, тоді як середньомісячна зарплата - в 1,52 рази, пенсія - в 1,31 рази.

     Отже, для того щоб в Україні повернутися  до рівня 1990 р., необхідний приріст ВВП  проти 2004 р. в 2 рази, а щоб забезпечити  той рівень життя населення, що був на початку 90-х років, - в 4-5 разів, тому що нова підприємницька еліта від рівня своїх доходів не відмовиться. Не слід забувати й про те, що питома вага витрат з держбюджету на зміст управлінських структур за роки незалежності України зріс більш ніж                      у 6 разів.

     Підтверджують ці висновки й деякі інші, як офіційні, так і неофіційні, дані. Так за рівнем ВВП на душу населення (виходячи з паритету купівельної спроможності) близько 3000 діл. Україна займає місце у верхній частині переліку найбідніших країн миру. Можна зрівняти: у країнах із середнім рівнем доходу (Чехії, Польщі, Угорщині й ін.) ВВП на душу населення становить від 9000 до 14000 дол.

     Досвід  розвинених країн переконує, що високий  рівень життя населення досягається тільки за рахунок високих технологій. Тому необхідно забезпечити самі сприятливі умови для тих галузей, де створюються новітні технології й сучасна техніка. Що ж відбувається в нас? Видаткова частина державного бюджету України в 2004 р. зросла проти 1998 р. в 3,4 рази                  (див. таблицю 2).  
 
 

    Табл. 2 Витрати державного бюджету України 1998-2004р.                        у розрізі окремих галузей економіки