Собівартість продукції рослинництва ТОВ «Полісся»

 

Розрахувавши економічну ефективність основних виробничих фондів, виявили, що фондовіддача становить 37,5%, фондомісткість, як протилежний показник фондовіддачі становить -37,5%, норма прибутку від'ємна -4,5%.

 

Оскільки оборотні засоби є складовим елементом виробничих фондів, їх наявність і використання суттєво впливає на загальні показники ефективності використання виробничих фондів підприємства. Оптимальне співвідношення між основними виробничими і оборотними фондами визначається рядом факторів: умовами постачання, або придбання основних оборотних засобів (паливно-мастильних  матеріалів, насіння, мінеральних добрив і засобів захисту рослин і інших); ціновою політикою держави на ці засоби та продукцію сільського господарства; розмірами підприємства і напрямом його спеціалізації та концентрації виробництва; умовами реалізації продукції, що впливає на наявність фондів обігу і можливості ефективного їх використання в ринкових умовах, інші. Тому оптимальне співвідношення між цими фондами визначається практично кожним підприємством в залежності від ефективності його функціонування на засадах приватно-орендної або інших форм власності.

 

Таблиця 2.8. Розрахунок показників економічної ефективності використання оборотних фондів

 

Показники	2008р.	2009р.	2010	Звітний рік, % до базисного
Виручка від  реалізації продукції та послуг, тис.грн.	1288,4	3479,6	2535,4	196,8
Середньорічна вартість оборотних фондів, тис. грн.	2260	2510	2449	108,4
Коефіцієнт  оборотності оборотних фондів	0,6	1,4	1,03	Х
Тривалість  обороту, днів	608,3	260,7	354,4	58,3

 

           У даній таблиці найвищий коефіцієнт оборотності був у 2009 році – 1,4, а найдовша тривалість обороту у 2008 році 608,3 днів.

 

2.2. Динаміка і структура собівартості продукції рослинництва

Собівартість має досить складну структуру. Основні складові собівартості за елементами затрат: сировина й основні матеріали, допоміжні  матеріали, паливо, електроенергія, амортизація  основних фондів, заробітна плата (основна і додаткова), соціальне страхування та інші затрати.

Таблиця 2.9. Структура витрат на основне виробництво в рослинництві

Елементи витра	Роки
	2008		2009		2010
	тс.грн	%	тс.грн	%	тс.грн	%
Витрати на оплату праці	221,8	13,9	255,1	13,3	297,8	16,0
Відрахування  на соціальні заходи	50,4	3,2	79,1	4,1	106,5	5,7
Матеріальні витрати всього	941,1	59,1	1064,9	55,6	779,5	42,0
У тому числі: насіння на посадковий матеріал	236,2	14,8	259,1	13,5	238,5	12,8
Інші продукти с.г. (гній, підстилка)	112,0	7,0	---	---	---	---
мінеральні  добрива	255,0	16	227,6	11,9	126,6	6,8
Нафтопродукти	323,5	20,3	368,6	19,6	410,0	22,1
Електроенергія	---	---	8,3	0,4	4,4	0,2
Запасні частини, ремонтні та будівельні матеріали для  ремонту	---	---	32,0	1,7	---	---
Оплата послуг і робіт, що виконані сторонніми організаціями	---	---	169,9	8,9	---	---
Амортизація основних засобів	827	51,9	62,5	3,3	81,2	4,4
Інші витрати  включаючи оплату за оренду	897,0	56,3	587,8	30,7	592,5	31,9
Усього витрат	1593	100	1914,4	100	1857,5	100

 

Основні витрати у рослинництві в ТОВ «Полісся» у 2008 році становили 1593 тис.грн, у 2009 витрати зросли до 1914,4 тис.грн і 2010 році витрати складали 1857,5 тис. грн.

 

Структура собівартості за елементами затрат характеризує загальний економічний  стан підприємства, висвітлює джерела перевитрат або економії, а також виявляє загальні потреби підприємства у мінімізації витрат.

У загальному плані в умовах сьогодення структура ринкових складових договірних цін визначається такими складовими:

1. собівартість виробу, що містить всі без винятку витрати на створення, виробництво і реалізацію.
2. прибуток, величина якого визначається ринковою ситуацією (попитом і пропозицією).
3. податок на додану вартість (ПДВ), величина якого у відсотках визначається від оподатковуваного обороту.
4. акцизний збір, непрямий податок лише на високорентабельні та монопольні товари (перелік таких товарів та ставки цього збору передбачені відповідними постановами).

Перелічені складові формують «ціну підприємства». За такими цінами підприємства реалізують свою продукцію безпосередньо споживачам або ж посередницьким організаціям (гуртовим базам).

Гуртові організації в ціну продукції  включають надбавку за величиною, яка  відповідає усім додатковим витратам, що пов'язані з організацією гуртової реалізації продукції. Сюди входить орендна плата за приміщення офісу бази, оплата праці її працівників, витрати на освітлення, опалення, охорону, а також належні кошти на розвиток гуртової організації (прибуток) і відповідний податок на додану вартість. У результаті формується відпускна «ціна гуртова». Вона застосовується для гуртової реалізації продукції торговельній мережі.

Для покриття витрат, пов'язаних з  організацією реалізації продукції  безпосередньо в магазинах, торговельні  структури включають в гуртову  ціну чергову надбавку, що відповідає витратам, аналогічним як в гуртових (посередницьких) організаціях, включаючи і наступний ПДВ.

Ціна з усіма надбавками називається роздрібною, вона встановлюється на вітрині магазину. За цією ціною здійснюється продаж виробів окремим споживачам дрібними партіями або поштучно.

В ринковій системі, при  наявності конкуренції, взаємодії  попиту і пропозиції виявляється компромісна ціна продукції — це така кількість грошей, яку ще хоче заплатити споживач (покупець) і за яку ще може продати виробник. У практиці таку ціну називають врівноваженою, тобто такою, що відображає вартість продукції в конкретних умовах. В практиці роботи підприємств застосовують численні різновидності цін, зокрема:

Ціна договірна —  встановлюється за домовленістю між виробником (продавцем) і споживачем (покупцем) продукції.

Ціна вільна — формується підприємством-виробником (виконавцем робіт, послуг) самостійно.

Ціна лімітна —  вона визначається на початкових етапах створення (проектування) нової продукції  і використовується для техніко-економічних обчислень, обгрунтування доцільності її виробництва, встановлення договірних або прейскурантних цін.

Ціна прейскурантна  — ціна, що вноситься до спеціальних  збірників — прейскурантів, які  є офіційними документами. Вони підтверджують рівень цін та умови їх використання. Такі ціни належать до регульованих і використовуються тоді, коли виробник (як правило, держава) посідає монопольне становище на ринку, а продукція має особливо важливе значення для економіки країни.

Ціна регульована — її рівень регулює держава. Вона може коливатися в установлених межах, в тому її відмінність від фіксованої ціни, яка не підлягає зміні.

Динаміка собівартості - зміна з часом витрат на виробництво і збут продукції (виражене у грошовій формі), а також витрат на одиницю продукції, в силу різних факторів, у тому числі цінових, технічних та інших. [8]

 

Таблиця 2.10. Рівень і динаміка виробничої собівартості 1 ц рослинницької продукції

 

Вид продукції	Виробнича собівартість всієї продукції, грн			Вироблено продукції, ц			Виробнича собівартість 1ц продукції, грн
	Роки			роки			Роки
	2008	2009	2010	2008	2009	2010	2008	2009	2010
Жито	681,7	904,4	---	12704	11391	---	53,7	79,4	---
Кукурудза на зерно	---	289,1	---	---	1778	---	---	162,6	---
Овес	591,6	362,5	440,4	11191	5030	4202	52,9	72	104,8
Просо	50,1	---	---	265	---	---	189	---	---
соняшник	57,2	194,6	246,7	400	1014	1106	143	191,9	223
Ріпак озимий	66,9	133,9	170,8	1166	2000	801	57,4	66,95	213,2

 

Розглядаючи таблицю можна зробити висновок, що у 2008 році найвищу виробничу собівартість мало просо - 189 тис.грн, найнижчу – овес, всього 52,9 тис. грн. У 2009 році найвищу собівартість складає соняшник – 191,9 тис.грн, а найнижчу – знову овес – 72 тис. грн. У 2010 році найвищу собівартість становить соняшник – 223 тис.грн, а найнижчу овес 104,8 тис.грн. Це означає, що вирощування соняшника є вигідним для підприємства.

 

2.3. Собівартість  і рентабельність виробництва  продукції рослинництва

Рентабельність - це відносний  показник рівня прибутковості бізнесу. Показники рентабельності характеризують ефективність роботи підприємства в цілому, прибутковість різних напрямків діяльності (виробничої, комерційної, інвестиційної і т.д.). Вони більш повно, ніж прибуток, відображають остаточні результати господарювання, тому що їх величина показує співвідношення ефекту з наявними або спожитими ресурсами. Їх використовують для оцінки діяльності підприємства і як інструмент інвестиційної політики і ціноутворення.

 

Таблиця 2.11. Економічна ефективність сільськогосподарського виробництва у підприємстві

Показник	Рік			Звітний рік у % до базисного
	2008	2009	2010
Вихідні дані
Площа сг угідь, га	1763,2	2196,2	2439,3	138,3
Чисельність працівників, чол	77	85	73	94,8
Вартість  осн капіталу, тис.грн	2149,5	1816	1617	75,2
Витрати на осн виробництво, тис.грн	2922,5	3137,3	3759,1	128,6
Вартість  валової продукції, тис.грн	3368,1	2641,8	1033,8	30,7
Виручка від реалізації продукції, тис.грн	1288,4	3479,6	2535,4	196,8
Собівартість  реалізованої продукції, тис.грн	1702,2	4000,8	2580,8	151,6
Прибуток, тис.грн	-413,8	-525,8	-45,5	10,9
Розрахункові  показники
Вартість  валової продукції, грн:
На 1 га с-г угідь	1910,2	1202,9	423,8	22,2
На 1 середньорічного працівника	43741,5	31080	14161,6	32,4
На 1 грн осн капіталу	1566,9	1454,7	639,3	40,8
На 1 грн виробничих витрат	1152,5	842,1	275,0	23,9
Виручка від реалізації продукції, грн:
На 1 га сг угідь	730,7	1584,4	1039,4	142,2
На 1 середньорічного працівника	16732,5	40936,5	34731,5	207,6
Прибуток, грн
На 1 га с-г угідь	-234,7	-239,4	-18,6	-7,9
На 1 середньорічного працівника	-5374,0	-6185,9	-623,3	-11,6
Рівень  рентабельності підприємства, %	-24,3	-13,1	-1,8	Х