Система технічного обслуговування виробництва та її підрозділи

    За  таблицями вантажообороту цехів  і складів будують шахову таблицю  загального вантажообороту підприємства (табл. 2).

    Таблиця 2

    Шахова  таблиця вантажопотоків підприємства за рік, т.

 

    На  підставі шахових таблиць у поєднанні  з поетажним планом і генеральним  планом підприємства складають діаграми (схеми) вантажопотоків, які показують розподіл і напрями руху вантажів по цехах і складах, а схема вантажопотоків цеху — розподіл і напрями руху вантажів по дільницях і коморах.

    У табл. 2 по вертикалі записані всі  постачальники, а по горизонталі — споживачі. Кожний цех представлено графою і рядком. Підсумок кожної графи показує загальну кількість вантажів, які надходять у цех, а підсумок рядка — величину відправлення вантажу із цеху. Загальна сума граф і рядків по всіх цехах — це внутрішньозаводський вантажооборот.

    Для організації міжцехових і зовнішніх вантажопотоків заводу та планування роботи заводського транспорту використовують діаграму (схему) вантажопотоків, тобто графічне зображення у відповідних масштабах даних шахової таблиці на схемі генерального плану підприємства. Схема дає наглядне уявлення про величину та протяжність вантажопотоків і дозволяє раціонально організувати внутрішньозаводське переміщення вантажів.

    Приклад схеми вантажопотоків підприємства за рік, побудованої за табл. 2, показано на рис. 9 Цифри на стрілках — це місячний вантажопотік у тоннах.

    

    Рис. 9 Схема вантажопотоків підприємства

    Міжцехові перевезення можуть виконуватися децентралізовано і централізовано.

    Децентралізована  система передбачає, що в розпорядження  виробничих цехів надаються транспортні засоби, які обслуговують лише ці цехи. Така система не дає змоги ефективно використовувати транспортні засоби, оскільки вони багато простоюють, не повністю завантажуються.

    Централізовані  міжцехові перевезення ефективніші, вони можуть бути організовані за одноразовими та постійними маршрутами. Разові перевезення здебільшого випадкові як за кількістю вантажів, так і за напрямками їх перевезення. Вони характерні для підприємств одиничного та дрібносерійного типу виробництва. Постійні маршрути системи перевезення вантажів на підприємствах зображено на рис. 10.  

    

    Рис. 10 Системи перевезень вантажів на підприємстві

    Маршрутизація перевезень полягає в тому, що рух  відповідних варіантів між пунктами відправлення та призначення закріплюється попередньо визначеним напрямком.

    На  багатьох підприємствах застосовуються три основні форми організації  руху транспорту, відповідно рух буває  односторонній, маятниковий, кільцевий.

    Одностороннє  переміщення полягає в тому, що транспортний зв’язок між двома пунктами відбувається за допомогою стаціонарного безперервно діючого транспорту (стрічкові транспортери, конвеєри тощо).

    Маятниковий рух вантажів полягає в тому, що транспортні засоби закріплюються за двома пунктами, між якими вони рухаються згідно з потребою або систематично за графіком. Цей вид організації транспортування вантажів буває трьох різновидів.

    Одностороннє  маятникове переміщення вантажів передбачає рух завантаженого транспорту лише в один бік, а в зворотному напрямі — порожняком. Ця система малоефективна, оскільки погіршується використання транспортних засобів, а часу потрібно вдвічі більше.

    Двостороннє маятникове транспортування вантажів застосовується там, де вантажі переміщуються між двома пунктами в обох напрямках.

    Променеве маятникове транспортування вантажів складніше за попередні форми. Застосувати  таке транспортування доцільно за умови  систематичного перевезення вантажів з одного місця в кілька інших, або навпаки — з кількох  місць відправлення в певне одне.

    Кільцева  система маршрутів застосовується для транспортного обслуговування кількох постійних пунктів, пов’язаних послідовним передаванням вантажів від одного до іншого. Кільцеві маршрути можуть бути такі: а) з рівномірним вантажопотоком — замкнений маршрут об’єднує пункти з однаковим обсягом перевезень; б) з наростаючим вантажопотоком — при переміщенні вантажів з різних пунктів до кінцевого; в) зі згасаючим вантажопотоком — переміщення вантажів з одного пункту в кілька інших пунктів.

    Внутрішньоцехові перевезення вантажів організовуються залежно від типу виробництва й особливостей продукції, що випускається.

    На  заводах одиничного і дрібносерійного  типу виробництва використовується транспорт з вільним ритмом і  універсального призначення: електро- і автокари, мостові крани, електротельфери тощо.

    Дрібні  деталі у тарі і середні деталі навантажують на електрокари і перевозять на наступну операцію. Важкі деталі піднімають з допомогою мостових кранів і переміщують уздовж прольотів до місць, де виконуються інші операції.

    Різнобічність транспортних перевезень за умов одиничного виробництва потребує чіткої організації  роботи, а саме: оперативності транспортної диспетчерської служби і додержання строків виконання заявок виробничих цехів.

    На  дільницях серійного виробництва доцільно створювати спеціальні транспортні бригади.

    Бригади виконують операції не лише з міжопераційного  переміщення деталей і вузлів, а й міждільничні.

    У цехах серійного виробництва  можна впроваджувати маятникові, а також кільцеві маршрути.

    Міжопераційні і міжцехові перевезення в цехах масового і великосерійного виробництва виконує переважно безперервний транспорт, функціонування якого має узгоджуватися із загальним ритмом потокового виробництва. Вибір транспортних засобів при цьому залежить здебільшого від форми і маси деталей, які транспортуються.

    Вибір того чи іншого виду руху транспорту визначається рядом чинників: схемою процесу виготовлення продукції, плануванням цехів і підприємства, місцезнаходженням складських приміщень, характером вантажів і напрямом їх руху, формою організації виробництва.

    Раціональний  варіант маршруту перевезень має  забезпечити найкоротший шлях переміщення  вантажів, повне використання транспортних засобів, найменший пробіг транспортних засобів без вантажу і мінімальні витрати на транспортування вантажів.Основні напрями удосконалення транспортного господарства: впровадження у виробництво сучасного підйомно-транспортного устаткування; єдиних транспортних систем з автоматичним адресування вантажів, автоматизованих складів; поліпшення системи організації, планування перевезень та диспетчерування на основі застосування математичних методів та ЕОМ. 

    1.4 Система енергетичного  забезпечення підприємства

    Головна ціль системи енергетичного господарства (СЕГ) — надійне та безперебійне забезпечення підприємства всіма видами енергії при дотриманні встановлених параметрів.

    Критерієм досягнення цієї мети є зниження до мінімуму витрат на придбання та споживання енергетичних ресурсів.

    Основні функції СЕГ: спостереження за чітким виконанням правил експлуатації енергетичного устаткування; організація та проведення ремонтних робіт; організація раціонального нормування, використання та економії енергетичних ресурсів; розробка та впровадження заходів щодо реконструкції і розвитку енергетичного господарства.

    Для виконання цих функцій СЕГ  має в розпорядженні:

• трудові (допоміжні робітники, технічний та адміністративно-управлінський персонал); матеріальні (основні та допоміжні матеріали й енергію, потрібні для відновлюваного ремонту та виготовлення запасних частина) та технічні (спеціальне устаткування, агрегати, технологічне оснащення, підйомно-транспортні засоби) ресурси;
• методичне забезпечення (диференційовані та укрупнені норми витрат енергоресурсів, планово-облікову документацію та засоби оргтехніки для надходження і відображення інформації, яка використовується в системі).

    Для успішного вирішення цих питань насамперед потрібно вміло здійснювати  управління, організацію і планування енергетичного господарства підприємств, забезпечуючи раціональне використання енергоресурсів.

    На  організаційну структуру енергетичного  господарства промислового підприємства впливає ряд факторів, зокрема такі: тип виробництва, загальний обсяг енергоспоживання й видів енергії, що споживається; схеми енергозабезпечення; вид, кількість і одинична потужність енергообладнання та його розміщення на території підприємства й цехів; організаційна структура підприємства, режим його роботи тощо.

    В організаційному плані енергетичне  господарство може бути загальнозаводським та цеховим.

    До  загальнозаводського енергетичного  господарства відносять генеруючі  та перетворювальні засоби загальнозаводського  призначення, загальнозаводські енергетичні мережі; енергоприймальні та розподільчі мережі споруд, будівель та приміщень загальнозаводського призначення (склади, заводоуправління, їдальні тощо).

    Цехове  енергогосподарство становлять енергоприймальні засоби виробничих цехів; цехові перетворювальні засоби; внутрішньоцехові розподільчі мережі; вентиляційне та опалювальне устаткування.

    Загальнозаводське енергетичне устаткування експлуатують спеціалізовані енергоцехи підприємства. Експлуатація цехового енергогосподарства може здійснюватися централізовано або децентралізовано.

    За  централізованої форми технічний  нагляд, ремонт, модернізація енергогосподарства на підприємстві та в цехах є функцією енергоцехів підприємства. У разі децентралізованої експлуатації енергогосподарства енергоцехи проводять у виробничих цехах капітальний ремонт енергетичного устаткування, а всі інші види технічного обслуговування в них здійснює персонал відповідних цехів. Можлива також змішана форма, коли у великих цехах підприємств утворюються цехові енергослужби, а експлуатацію енергоустаткування в інших цехах забезпечує персонал енергоцехів.

    Найпоширенішою  на промислових підприємствах України є централізована форма обслуговування, за якої забезпечується вельми висока якість відповідних послуг та ремонту енергетичного устаткування.

    На  підприємствах, де енергозабезпечення відбувається за централізованою схемою (коли забезпечення підприємства здійснюється від районної енергосистеми чи ТЕЦ суміжних підприємств, а паливом від відповідних паливопостачальних організацій) енергетичне господарство складається лише з енергоприймальних засобів розподільчих мереж та перетворювальних засобів і може об’єднуватись у два цехи: енергосиловий (експлуатація та ремонт електрообладнання й електричних мереж) і паросиловий (експлуатація та ремонт теплового обладнання), компресорних установок, каналізації, а також парових, теплофікаційних, водних та повітропровідних мереж. Складові елементи системи енергогосподарства зображені на рис. 11.