Система технічного обслуговування виробництва та її підрозділи

    Схема управління інструментальним господарством  для невеликих підприємств може бути такою, як показано на рис. 6

    Рис. 6 Схема управління інструментальним 
господарством невеликого підприємства

    Функції підрозділів інструментального  господарства для різних типів виробництва можуть бути різними. Можливі варіанти розподілу таких функцій наведено у табл. 1

    Таблиця 1

    Завдання  інструментальних цехів та дільниць — виготовлення спеціального інструменту та оснащення. На великих підприємствах може бути декілька спеціалізованих інструментальних цехів.

    Кількість і найменування інструментальних цехів  визначається передусім типом виробництва та обсягом випуску виробів, а з конструктивного боку — технологічними особливостями продукції, що випускається. За призначенням інструментальні цехи поділяють на універсальні (комплексні) і спеціалізовані. На невеликих підприємствах може бути один комплексний інструментальний цех, майстерня або дільниця. До складу великих підприємств (об’єднань) можуть належать кілька спеціалізованих інструментальних цехів з виготовлення: 1) спеціального оснащення та нормального різального, вимірювального, допоміжного інструменту; 2) кондукторів і пристосувань; 3) усіх видів штампів.

    До  складу комплексного інструментального  цеху належать: склад матеріалів і  заготівельне відділення; відділення з виробництва певних груп оснащення — різального, вимірювального та допоміжного інструменту, прес-форм, штампів, пристроїв, металевих моделей; склад готової продукції, склад запасних частин; вимірювальна лабораторія, побутові приміщення. Можлива структура комплексного інструментального цеху показана на рис. 7 

    Рис. 7 Можлива структура  
комплексного інструментального цеху

    1.5 Система транспортного  обслуговування виробництвом 

    Внутрішньозаводський  транспорт є не тільки засобом  механічного переміщення вантажів, а й засобом праці, що забезпечує ритмічну роботу підприємства за заздалегідь заданим виробничим графіком.

    Транспортні операції становлять значну частку в  технологічному процесі виробництва продукції. Це є наслідком функціонально-технологічних особливостей розподілу праці між цехами (дільницями), які зумовлюють необхідність багаторазових перевезень одних і тих самих вантажів.

    Значення  транспортного обслуговування визначається ще й тим, що частка транспортних витрат у собівартості продукції відносно велика й коливається в межах 3—7 %. Тому поліпшення використання транспортних засобів є умовою зниження собівартості продукції та скорочення тривалості виробничого циклу.

    Мета  системи транспортного господарства — своєчасне забезпечення виробництва всіма видами транспортних засобів та послуг. Критерієм досягнення цієї мети є зведення до мінімуму частки транспортних витрат у собівартості готового продукту.

    Завдання  транспортного цеху промислових  підприємств: забезпечувати своєчасне і безперебійне транспортне обслуговування основних і допоміжних цехів та складських служб; створювати передумови для організації ритмічності виробництва; механізувати транспортні та навантажувально-розвантажувальні операції; правильно вибирати й раціонально використовувати транспортні засоби й пристрої; забезпечувати зберігання транспортованих вантажів, додержувати техніки безпеки при експлуатації транспорту; поліпшувати техніко-економічні показники роботи транспортних цехів; скорочувати витрати на транспортні операції.

    Значення  транспортного господарства підприємства не обмежується лише переміщенням вантажів. Організація внутрішньо-заводського транспорту і його робота безпосередньо впливають на хід виробничого процесу і на собівартість продукції, що її виробляє підприємство. Від роботи транспорту залежить рівномірний випуск продукції, ритмічність роботи всіх дільниць, робочих місць. Час, затрачений на внутрішньо- та міжцехові перевезення, безпосередньо впливає на тривалість виробничого циклу. Витрати на утримання транспортного господарства і транспортування вантажів досягають 30 % усіх непрямих витрат. Тому основним завданням транспортного господарства підприємства є безперебійне транспортування вантажів за умови повного використання транспортних засобів та мінімальної собівартості транспортних операцій. Цього можна досягти правильною організацією транспортного господарства та чітким плануванням роботи транспорту, обґрунтованим вибором транспортних засобів, упровадженням господарського розрахунку.

    Для виконання цих завдань транспортне  господарство у своєму розпорядженні має:

• трудові (допоміжні робітники, технічний та адміністративно-управлінський персонал); матеріальні (основні та допоміжні матеріали й енергію, потрібні для відновлюваного ремонту та виготовлення запасних частин) та технічні (устаткування для переміщення вантажів, технологічне оснащення, підйомно-транспортні устрої, випробувальні стенди) ресурси;
• інформаційне забезпечення (нормативи витрат паливно-мастильних матеріалів, планово-облікова документація, шляхові аркуші роботи автотранспортних засобів та ін.).

    Система транспортного господарства на великих та середніх підприємствах має двохрівневу структуру: на рівні підприємства створюється транспортний цех, на рівні цехів функціонують служби цехових механіків. Структура внутрішньовиробничого транспорту залежить від обсягу та типу продукції, складу цехів, їх територіального розміщення.

    Отже, структура транспортного господарства підприємства залежить від багатьох факторів і визначається при проектуванні нових і реконструкції діючих підприємств. Очевидно, що зі зміною технології, профілю продукції, яка випускається, змінюється і структура транспортних засобів.

    Організація та управління транспортним господарством  на підприємстві належить до компетенції спеціалізованих транспортних служб.

    На  великих і середніх підприємствах  є, як правило, середніх розмірів транспортний цех, що складається з кількох дільниць, спеціалізованих за видами транспорту: автомобільний, залізничний, електрокарний тощо. Такий цех підпорядкований здебільшого заступникові директора з комерційної роботи. На великих підприємствах може бути заступник директора з транспорту або начальник транспортного управління (відділу).

    Структуру транспортного відділу середнього машинобудівного підприємства показано на рис. 8 

    Рис. 8 Організаційна структура транспортного  відділу  
машинобудівного підприємства (розгорнута структура показана  
тільки для цеху автотранспорту)

    За  характером і місцем перевезення  транспорт підприємства поділяється  на зовнішній і внутрішній.

    Зовнішній транспорт підприємства виконує  подвійну функцію зв’язку з іншими підприємствами. По-перше, за допомогою зовнішнього транспорту підприємство одержує предмети праці, необхідні для здійснення виробничого процесу: сировину і матеріали, паливо та куповані комплектуючі вироби. По-друге, після виготовлення продукції підприємство перевозить її до споживача або станції відправлення.

    Крім  того, ряд підприємств перевозять робітників і службовців від домівки до місця роботи і назад.

    Функції зовнішнього транспорту такі самі, як і транспорту загального користування.

    Внутрішньозаводський транспорт безпосередньо пов’язаний з виробничим процесом виготовлення продукції. За призначенням внутрішньозаводський транспорт поділяється на внутрішньо- та міжцеховий і міжопераційний.

    Міжцеховий  транспорт служить для доставляння  зі складів до виробничих цехів різних матеріалів, транспортування із цеху до цеху напівфабрикатів, а також для перевезення готової продукції із цеху на склад.

    Внутрішньоцеховий транспорт застосовується для транспортування вантажів між виробничими дільницями або потоковими лініями.

    Міжопераційний  транспорт переміщує заготівки  й деталі між робочими місцями  в послідовності та ритмі технологічного процесу.

    Особливості організації, склад і структура  транспортного господарства промислового підприємства та його окремих цехів і служб залежать від масштабів і типу виробництва, характеру продукції, що випускається, матеріалів, застосовуваних для її виготовлення, технологічних процесів і їх організації, виробничої структури підприємства тощо.

    На  підприємствах, які виробляють важку та великогабаритну продукцію, основним видом зовнішнього і міжцехового транспорту є залізничний транспорт широкої колії. Зовнішні перевезення здійснюються рухомим складом залізниць загального користування, а міжцехові — рухомим складом, що належить підприємству.

    Застосування  залізничного транспорту потребує наявності  на підприємстві розгалуженої системи  залізничних шляхів, депо, відповідних  навантажувально-розвантажувальних  засобів.

    На  підприємствах, які випускають продукцію  середньої ваги, залізничний транспорт застосовується здебільшого для зовнішніх перевезень. Міжцехові перевезення виконуються автомобільним та іншим безрейковим транспортом. Застосування цього виду транспорту потребує наявності на території підприємства шляхів із твердим покриттям, гаражів, заправочних станцій.

    Для міжцехових перевезень використовуют  також електро- та автокари, тягачі із застосуванням підіймальних платформ.

    Для раціональної організації транспортного  господарства на підприємстві потрібно скласти номенклатурну таблицю всіх вантажів, згрупувавши їх за такими ознаками: однорідність та ступінь транспортоздатності за маршрутами транспортування і видами транспортних засобів. Номенклатура та кількість вантажів є підставою не лише для визначення вантажообороту підприємства, а й для встановлення норм виробітку та розцінок на виконання транспортних робіт.

    Для визначення загального вантажообороту підприємства і вантажопотоків між  окремими цехами і дільницями складається  шахова таблиця вантажообороту підприємства і діаграми (схеми) вантажопотоків. Спочатку розраховується вантажооборот для кожного цеху, а потім для всього заводу.