Автор: Пользователь скрыл имя, 28 Февраля 2012 в 20:22, дипломная работа
Актуальність теми. В умовах динамічної ринкової кон’юнктури вирішення проблеми ефективного розвитку й економічного зростання сільськогосподарських підприємств неможливе без оновлення, насамперед, системи управління доходами та витратами на виробництво продукції, переосмислення та реформування методології їх обліку й контролю. Вивчення та застосування передового світового й вітчизняного досвіду є запорукою успіху таких реформ та одним з найважливіших завдань сучасної теорії й практики.
Вступ…………………………………………………………………………4
1.1. Економічний зміст доходів підприємства як обліково-економічної категорії…………………………………………………………………………..7
1.2. Механізм визнання і оцінки доходу…………………………………16
1.3. Аналіз останніх досліджень і публікацій з обліку доходів…................................................................................................................21
1.4. Нормативне забезпечення формування інформаційної бази для управління доходами……………………………………………………………24
1.5. Міжнародні стандарти та зарубіжний досвід в організації облікового процесу формування доходів …………………….……………….30
Висновки до розділу 1……………………………………………………..40
РОЗДІЛ 2. Організація обліку доходів та шляхи його вдосконалення в СТОВ «Словечне» Овруцького району Житомирської області
2.1.Організаційно-економічна характеристика підприємства 421
2.2. Організація облікового процесу на підприємстві …………………...52
2.3. Первинний облік формування доходів на підприємстві …………....60
2.4. Організація аналітичного та синтетичного обліку формування доходів на підприємстві ……………………..………………………………….64
2.5. Система зовнішньої і внутрішньої звітності підприємства: бухгалтерський, статистичний та податковий аспект…………………………66
2.6. Система управлінського обліку доходів …………………………….71
2.7. Удосконалення обліку доходів на підприємстві.…………………....74
Висновки до розділу 2 ……………………………………..………………79
РОЗДІЛ 3. Організація контрольно-аналітичної роботи в СТОВ «Словечне» Овруцького району Житомирської області
3.1. Організаційні основи аналітично-контрольної роботи 83
3.2. Аналіз динаміки і структури доходів СТОВ «Словечне» Овруцького району Житомирської області 86
3.3. Аудит формування доходів 89
3.4. Напрями і механізм удосконалення аналітично-контрольної роботи 92
Висновки до розділу 3 97
РОЗДІЛ 4. Економічні аспекти охорони праці та навколишнього середовища в СТОВ «Словечне» Овруцького району Житомирської області
4.1. Правове та нормативне регулювання охорони праці і навколишнього середовища на підприємстві 99
4.2. Аналіз витрат, пов’язаних з охороною праці та навколишнім середовищем 106
4.3. Заходи по поліпшенню умов праці працівників підприємства та охорони навколишнього природного середовища 109
Висновки 114
Список використаної літератури 117
Додатки 124
В П(С)БО 15 існує декілька невизначеностей стосовно визнання доходів. Мова йде про те, що в пункті 8 цього стандарту наведені дві неоднозначні умови визнання доходу – передача покупцю суттєвих ризиків та винагород від володіння продукцією і ймовірності надходження на підприємство економічних вигід, пов’язаних з операцією продажу.
Згідно з п.16 МСБО 18 "Дохід" та п.8 П(С)БО 15, якщо підприємство залишає за собою суттєвий ризик володіння, операція не розглядається як реалізація і дохід не визнається. Підприємство може утримувати суттєві ризики від володіння по-різному. Прикладами ситуацій, в яких підприємство може утримувати суттєві ризики та винагороди від володіння, є випадки, коли:
а) підприємство утримує зобов'язання щодо незадовільного виконання робіт, яке не передбачається звичайними гарантійними положеннями;
б) одержання доходу від певної реалізації залежить від доходу, який отримує покупець від власної реалізації цих товарів;
в) відвантажені товари підлягають подальшому монтажу і цей монтаж є суттєвою частиною контракту, який ще не був завершений підприємством;
г) покупець має право анулювати придбання з причин, визначених у контракті на реалізацію, і підприємство не має певності щодо ймовірності повернення.
Згідно з п.18 МСБО 18 та п.8 П(С)БО 15, дохід визнається тільки коли існує ймовірність надходження на підприємство економічних вигід, пов'язаних з операцією. У деяких випадках такої ймовірності може не існувати до отримання компенсації або до усунення невизначеності. Наприклад, може існувати невизначеність щодо отримання дозволу іноземної урядової установи на переказ компенсації від реалізації в іноземній країні. Коли такий дозвіл надається, невизначеність зникає і дохід визнається. Проте, коли невизначеність виникає стосовно оплати суми, яка вже включена до доходу, але є сумою безнадійної заборгованості або сумою, щодо якої ймовірність відшкодування перестала існувати, така сума визнається як витрати, а не як коригування первісне визнаної суми доходу.
Наприклад, за П(С)БО 15 "Дохід" не визнаються доходами суми податку на додану вартість, акцизів, інших податків та обов'язкових платежів з обороту, що підлягають сплаті до бюджету й позабюджетних фондів. Однак форма Звіту про фінансові результати за П(С)БО 3 "Звіт про фінансові результати" передбачає застосування валового методу відображення доходу від реалізації, тобто без будь-яких вирахувань із загальної суми доходу. Ця ж схема обліку доходу від реалізації передбачена і чинною Інструкцією № 291. Тому пропонується спростити як облікові записи, так і форму звіту про фінансові результати шляхом відображення доходу від реалізації на чистій основі за аналогією відображення у бухгалтерському обліку інших доходів та операцій з придбання активів.
Таким чином, можна зробити висновок, що в сьогоднішніх умовах господарювання підприємства не будуть мати права у багатьох випадках визнавати дохід від реалізації (згідно з частиною першою та четвертою п.8 П(С)БО 15). Це обумовлено тим, що сьогодні в Україні передача права власності з юридичної точки зору значно відрізняється від свого бухгалтерського аналога. Аналогічно складається ситуація і з надходженням на підприємство економічних вигід. Саме поняття економічної вигоди у П(С)БО наведено дуже не чітко і виникає питання щодо кількісного визначення цієї величини.
1.3. Огляд літературних джерел
В умовах ринкової економіки та самостійної діяльності вітчизняних підприємств виникає об’єктивна необхідність визначення шляхів і заходів максимізації прибутку. За цих умов кожне підприємство має забезпечити перспективу свого подальшого існування за рахунок дієвої системи ефективного управління процесом формування, розподілу та використання прибутку.
Як стверджує Мазурок П.П: «На сьогодні фінансово-економічна криза в Україні актуалізує проблему формування прибутку підприємств та спонукає їх до негайного впровадження заходів раціонального його розподілу. У зв’язку із цим особливу роль за нинішніх економічних умов має відіграти виважена політика управління як процесом формування прибутку, так і процесом його розподілу на підприємствах».
Однак першим кроком дослідження питання формування та використання чистого прибутку має стати виявлення різних наукових поглядів на трактування категорії “прибуток” підприємств, обґрунтування уточненого варіанта її змісту та розкриття її ролі в сучасних умовах функціонування вітчизняних підприємств.
В свою чергу вчені Бойчик І.М., Харів П.С. та Хопчан М.І. стверджують, що прибуток – це та частина виручки, яка залишається підприємству після відшкодування всіх витрат, пов’язаних з виробництвом, реалізацією продукції та іншими видами діяльності.
Більшість вчених визначають категорію «прибуток», в основному, як узагальнюючий показник діяльності підприємства.
З практичної діяльності підприємств відомо, що саме прибуток є основним джерелом забезпечення власників підприємств, розширення і модернізації виробництва, а також виступає джерелом фінансування соціально-економічних програм.
На сучасному етапі розвитку економіки прибуток від господарської діяльності також трактується більшістю економістів як перевищення доходів над витратами. На думку Примак Т.О.: «Прибуток підприємства в загальному значенні являє собою частину вартості додаткового продукту і є складовою доходу підприємства». Вчений дотримується думки, що це частина виторгу, яка залишається після відшкодування всіх витрат на виробничу і комерційну діяльність підприємства. Таку саму думку щодо визначення категорії «прибуток» висловлює у своїй праці Шваб Л.І.
В свою чергу, російський економіст Моляков Д.С. розуміє під прибутком «грошове втілення частини вартості доданого продукту».
Ситник Л.С. вважає, що прибуток як економічна категорія відображає чистий дохід, створений у сфері матеріального виробництва в процесі підприємницької діяльності; відображає кінцевий фінансовий результат, а також є основним елементом фінансових ресурсів підприємства. При цьому автор констатує той факт, що підприємство одержує прибуток після того, як втілена у створеному продукті вартість буде реалізована і набуде грошової форми.
На думку Мазурика
П.П.: «Прибуток – це окремий об’єкт
управління, який формується в результаті
різниці між грошовими
Діяльність вітчизняних підприємств, незалежно від форми власності, особливо в умовах фінансово-економічної кризи в Україні, спрямовується на те, щоб забезпечити зростання прибутку або принаймні стабілізацію його на певному рівні. За рахунок прибутку підприємств відбувається формування в значному обсязі бюджетних ресурсів держави, здійснюється матеріальне стимулювання працівників та проводиться фінансування процесів вирішення проблем соціально-культурних заходів.
Важливість формування прибутку підприємства визначається, з одного боку, тісним взаємозв’язком із господарською діяльністю підприємства, а з іншого – характеризує мету його діяльності та підсумовує головний економічний результат цієї діяльності. Уолт К. вважає за необхідне розрізняти поняття операційного, балансового, чистого та нерозподіленого прибутку. Він стверджу, що після кожного етапу вирахування з прибутку його залишок визначається новим показником і має відповідну термінологічну назву. Тобто бухгалтерський прибуток може бути для обчислення податків, але з позиції вибору виваженої інвестиційної політики майбутнього розвитку підприємства необхідно визначати економічний прибуток.
У публікаціях останніх років Бланк І.А. одним із перших в Україні використовує поняття співвідношення ризику і доходу у своєму визначенні прибутку. На думку вченого «прибуток є вираженим у грошовій формі чистим доходом підприємця на вкладений капітал, що характеризує його винагороду за ризик здійснення підприємницької діяльності, і становить різницю між сукупним доходом і сукупними витратами у процесі здійснення цієї діяльності».
В свою чергу Блонська В.І. стверджує: «Дохідність підприємства характеризує ту частину виручки, що залишається після відшкодування всіх витрат на виробничу й комерційну діяльність підприємства. Перевищення надходжень над витратами, тобто прибуток виражає мету підприємницької діяльності і береться за головний показник її результативності (ефективності)»
Таким чином, можна зробити висновок, що категорії «прибуток» в економічній літературі приділяється підвищена увага, але на даний момент єдиного визначення прибутку немає, оскільки воно насамперед залежить від поставлених його користувачами цілей. Дослідивши еволюцію поглядів науковців на економічну сутність прибутку можна стверджувати, що кожна з них пояснює певний важливий аспект даного питання, а узагальнення даних поглядів становить сучасну теорію прибутку, яка досі залишається незавершеною та потребує подальших досліджень.
Методологічні засади формування, використання та обліку доходів регулюються наступними нормативно-законодавчими актами: П(С)БО 15 «Дохід», Господарським кодексом України, Законом України «Про податок на додану вартість», Законом України «Про фіксований сільськогосподарський податок», Законом України «Про державну підтримку сільського господарства України», Планом рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій та інструкцією про його застосування, а також іншими нормативними документами.
Згідно П(С)БО 15 “Дохід”: «Дохід – збільшення економічних вигод у вигляді надходження активів або зменшення зобов’язань, внаслідок чого збільшується власний капітал підприємства (за винятком збільшення капіталу за рахунок внесків власників)».
Вимоги П(С)БО 15 “Дохід” визначають принцип формування інформації про доходи підприємства у бухгалтерському обліку.
П(С)БО 15 ”Дохід” не поширюється на доходи, пов’язані з:
П(С)БО 15 “Дохід” регулює порядок обліку доходу, який виник у результаті:
Надання послуг, як правило, передбачає виконання підприємством завдання, застереженого контрактом, протягом узгодженого часу. Послуги можуть надаватися протягом одного або кількох періодів.
Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку №3 "Звіт про фінансові результати" визначаються зміст і форма Звіту про фінансові результати, а також загальні вимоги до розкриття його статей.
Склад доходів по відповідних групах установлено П(С)БО 3 “Звіт про фінансові результати”.
Згідно П(С)БО 3 “Звіт про фінансові результати” доходи — збільшення економічних вигод у вигляді надходження активів або зменшення зобов’язань, які призводять до зростання власного капіталу (крім зростання капіталу за рахунок внесків власників) за звітний період.
За умови, що оцінка доходу може бути достовірно визначена, доход у Звіті про фінансові результати відображається в момент надходження активу або погашення зобов’язання, які призводять до збільшення власного капіталу підприємства (крім зростання капіталу за рахунок внесків учасників).
У статті “Доход (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг)” відображається загальний доход (виручка) від реалізації продукції, товарів, робіт або послуг, тобто без вирахування наданих знижок, повернення проданих товарів та непрямих податків (податку на додану вартість, акцизного збору тощо). Організації, основною діяльністю яких є торгівля цінними паперами, у цій статті відображають вартість, за якою реалізовано цінні папери, та суму винагороди за виконання інших операцій, пов’язаних з розміщенням, купівлею і продажем цінних паперів.
У статті “Інші операційні доходи” відображаються суми інших доходів від операційної діяльності підприємства, крім доходу (виручки) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг): доход від операційної оренди активів; доход від операційних курсових різниць; відшкодування раніше списаних активів; доход від реалізації оборотних активів (крім фінансових інвестицій) тощо.
У статті “Доход від участі в капіталі” відображається доход, отриманий від інвестицій в асоційовані, дочірні або спільні підприємства, облік яких ведеться методом участі в капіталі.
У статті “Інші доходи” показується доход від реалізації фінансових інвестицій, необоротних активів і майнових комплексів; доход від неопераційних курсових різниць та інші доходи, які виникають у процесі звичайної діяльності, але не пов’язані з операційною діяльністю підприємства.