Ефективність діяльності аграрних підприємств і оцінка їх ринкової позиції

Для визначення економічної ефективності сільськогосподарського виробництва необхідно не тільки розраховувати одержаний результат (ефект), а й зіставити його з витратами засобів виробництва і живої праці. У процесі сільськогосподарського виробництва як витрати (ресурси) функціонують : сільськогосподарські угіддя; затрати живої праці працівників матеріального виробництва; основні й оборотні виробничі фонди; витрати спожитих засобів і предметів праці (матеріальні витрати); річні витрати виробництва. При цьому категорія витрат набуває ряд функціональних форм, які визначають класифікацію витрат сільськогосподарського виробництва в господарствах.

 

Таблиця 1.1. Видова класифікація ефективності виробництва (діяльності) за окремими ознаками.

Класифікаційна ознака	Ефективність
Одержаний результат (наслідки)	Економічна Соціальна
Місце одержання  ефекту	Локальна (комерційна) Народногосподарська
Метод розрахунку	Абсолютна Порівняльна
Ступінь збільшення ефекту	Первинна Мультиплікаційна Синергічна
Структура організації  виробництва	Робочого місця Виробничого підрозділу Підприємства в цілому
Тип економічного зростання виробництва	Екстенсивного розвитку Інтенсивного розвитку
Напрям інноваційно-інвестиційної  діяльності	Науки, техніки і технології Організаційно-управлінських інновацій Інвестиційних проектів і програм
Характер витрат	Поточних витрат Одноразових (капітальних) витрат
Об’єкт оцінки	Повна (інтегральна) Часткова (окрема) Чинникова (багаточинникова)
Масштаб міжнародного співробітництва	Зовніщньо-економічної діяльності фірми Діяльності спільних підприємств і транснаціональних корпорацій

 

Для визначення економічної ефективності сільськогосподарського виробництва в цілому по господарствах різних форм власності використовують систему показників, які доцільно розраховувати в такій послідовності :

• вартість валової продукції (в грн.) на 1 га сільськогосподарських угідь, на 1 середньорічного працівника, на 1 люд.-год., на 100 грн. виробничих витрат, на 1000 грн. основних виробничих фондів;
• розмір валового і чистого доходу, на 1 га сільськогосподарських угідь, на 1 середньорічного працівника, на 1 люд.-год., на 100 грн. витрат виробництва, на 1000 грн. виробничих фондів;
• рівень рентабельності та норма прибутку сільськогосподарського виробництва.

Показники економічної ефективності сільськогосподарського виробництва розраховують і порівнюють за окремі роки або в середньому за 3-5 років. Вони характеризують ефективність використання землі як основного засобу виробництва, рівень продуктивності праці, тобто ефективність використання трудових ресурсів, фондовіддачу та фондомісткість продукції, окупність виробничих витрат, рівень рентабельності сільськогосподарського виробництва.

Визначення економічної ефективності виробництва окремих видів продукції рослинництва і тваринництва здійснюють на основі систем показників, які враховують відповідні особливості галузей. Для порівняння економічної ефективності виробництва окремих видів продукції рослинництва використовують таку систему показників : виробництво валової продукції (грн.) з розрахунку на 1 га посіву, на 1 середньорічного працівника, на 1 люд.-год., на 100 грн. виробничих витрат; валовий і чистий доход та прибуток на 1 га посіву, на 1 люд.-год., на 100 грн. витрат; рівень рентабельності виробництва. Ця система показників дозволяє визначити рівень і порівняти ефективність виробництва різних сільськогосподарських культур.

При вивченні економічної ефективності застосування добрив на сільськогосподарських підприємствах важливо встановити фактичний її рівень у реальних виробничих і ринкових умовах господарювання. Для визначення ефективності використання органічних і мінеральних добрив у господарствах необхідно поставити  дослід з контрольним і досліджуваними варіантами.

Економічна ефективність використання добрив при вирощуванні сільськогосподарських культур визначається системою показників : приріст урожайності; окупність мінеральних добрив (обсяг додаткової продукції в натуральному виразі з розрахунку на 1 кг NPK, кг); підвищення продуктивності праці ( збільшення виходу продукції з розрахунку на 1 люд.-год., або зниження затрат праці на 1 ц продукції); зниження собівартості продукції  в результаті застосування добрив; окупність витрат на добрива (вартість додаткової продукції на 100 грн. додаткових витрат, пов’язаних із застосуванням добрив); додатковий чистий доход з розрахунку на 1 га посівної площі, на 1 люд.-год., на 100 грн. додаткових витрат; рівень рентабельності застосування добрив (відношення чистого доходу до витрат виробництва, виражене в процентах).

Для визначення економічної ефективності використання добрив важливо правильно обчислити приріст урожаю, а також вартість додаткової продукції, що включає основну і побічну продукцію. При цьому вартість одержаної продукції обчислюють з урахуванням її якості (натурної маси зерна і вмісту клейковини, цукристості коренеплодів цукрових буряків, вмісту крохмалю в картоплі, стандартності овочів тощо).

 

2. Суть рентабельності виробництва і методика визначення її показників.

 

Прибуток показує абсолютний ефект  діяльності підприємства без урахування використаних при цьому ресурсів, тому його слід доповнювати відносним показником – рентабельністю.

Рентабельність – це відносний  показник, що характеризує рівень ефективності (доходності) роботи підприємства. Так рентабельність визначив Бойчик І.М. [10].

Примак Т.О. [20] зазначив, що залежно від мети аналізу діяльності підприємства розрізняють :

1. Загальний рівень рентабельності підприємства :

де Пб – балансовий прибуток;

Sзаг – загальна виробнича  собівартість.

Такий показник відбиває загальну ефективність діяльності підприємства. Найбільш прийнятним виразом загального рівня рентабельності є відношення балансового прибутку до суми вартості основних виробничих фондів (Совф) і нормованих оборотних засобів (Сноз) :

Такий рівень рентабельності показує, наскільки раціонально використовуються матеріальні ресурси підприємства.

2. Рентабельність виробничих фондів. Цей показник називають ще рентабельністю виробництва, що є не зовсім коректним, оскільки до формування прибутку залучаються всі види діяльності підприємства, в тому числі ті, що не пов’язані з його основними виробничими фондами.
3. Рентабельність сукупних активів характеризує ефективність використання всього наявного майна підприємства :

де Сак – середня сума активів  балансу підприємства.

4. Рентабельність власного (акціонерного) капіталу відображає ефективність використання активів, створених за рахунок власних коштів :

де П – чистий прибуток підприємства за вирахуванням оплати відсотків за кредит;

Свк – сума власного капіталу.

Величина власного капіталу береться за даними балансу. Вона дорівнює сумі активів за вирахуванням усіх боргових зобов’язань.

5. Рентабельність продукції  характеризує ефективність витрат на виробництво і збут продукції :

де Sтп – повна собівартість товарної реалізованої продукції,

або

де Q – обсяг реалізованої продукції.

У багатономенклатурному виробництві  поряд з рентабельністю всієї  продукції визначається також рентабельність окремих її різновидів. Рентабельність певного виробу визначається так :

де Ці, Sі – відповідно ціна і собівартість і-го виробу.

Усі показники рентабельності можуть бути плановими і фактичними. Різниця полягає в тому, що для визначення планової рентабельності беруть заплановані дані, для фактичної – фактичні.

На думку Андрійчука В.Г. [7] для кількісного виміру рентабельності в цілому по аграрних підприємствах використовують такі три традиційні показники:

• рівень рентабельності ;
• норма прибутку ;
• приведена до земельної площі маса прибутку.

Рівень рентабельності (Р) визначається за формулою :

де П – валовий прибуток від  реалізації продукції (робіт, послуг) ;

Вв – виробничі витрати на реалізовану продукцію (її виробнича  собівартість).

Для повнішої уяви про реальну ефективність певного виду товарної продукції доцільно цей показник обчислювати з врахуванням витрат на її збут, зменшивши при цьому валовий прибуток на величину цих витрат і водночас збільшивши на них знаменник формули.

Оскільки коефіцієнт віддачі  за товарною продукцією :

де ТП – вартість товарної продукції (робіт, послуг) за поточними цінами реалізації, то рівень рентабельності можна також визначити з виразу :

 або                  

Даний показник характеризує економічну ефективність поточних витрат, ступінь  їх окупності. Якщо, скажімо, рівень рентабельності становить 85 %, це означає, що підприємство за рахунок одержаної грошової виручки повністю відшкодувало витрати виробництва на реалізовану продукцію і додатково одержало на кожну гривню цих витрат по 0,85 грн. прибутку. У тих випадках, коли грошова виручка від реалізації продукції не покриває витрат на її виробництво, визначають показник рівня збитковості як процентне відношення суми збитку до собівартості цієї продукції.

Рівень рентабельності в цілому по підприємству характеризує ефективність лише спожитих виробничих ресурсів і  не відображує ефективності використання всіх авансованих витрат, що акумулюються у вигляді застосовуваних основних і оборотних фондів. Тому для визначення ефективності використання виробничих фондів розраховують показник норми прибутку (Нп) :

 

де Фос і Фоб – середньорічна  вартість відповідно основних виробничих фондів і оборотних фондів.

Для характеристики ступеня ефективності сільськогосподарського виробництва і подальших перспектив його розвитку цей показник надто важливий, оскільки однаковий рівень рентабельності для окремих видів сільськогосподарської продукції не створює ще рівних умов для забезпечення однакових темпів зростання обсягу виробництва цих видів продукції, що пояснюється їх різною фондомісткістю.

З економічної точки зору показник норми прибутку показує, скільки  грошових одиниць прибутку приносить кожна грошова одиниця функціонуючих виробничих фондів. Зростання цього показника, як і показника рівня рентабельності, свідчить про підвищення ефективності виробництва. Важливо також зазначити, що фактично досягнута норма прибутку використовується як критерій для оцінки ефективності інвестицій за простими (недисконтованими) показниками.

Для оцінки ефективності виробництва  в аграрних підприємствах важливе  значення має і такий показник, як приведена маса прибутку, що визначається діленням одержаного підприємством валового прибутку на площу сільськогосподарських угідь. Цей показник набуває особливого значення для характеристики ефективності виробництва окремих видів продукції.

Рентабельність аграрних підприємств  безпосередньо залежить від досягнутого рівня ефективності окремих видів виробництв. Щоб знати, які саме галузі в підприємстві найбільш рентабельні, а які низькоефективні, й на основі одержаної інформації розробити заходи щодо дальшого вдосконалення галузевої структури і підвищення прибутковості виробництва, визначають показники рентабельності (крім норми прибутку) в цілому по рослинництву і тваринництву, а також по тих галузях, продукція яких набула товарну форму.

По рослинництву в цілому визначають такі показники рентабельності, як рівень рентабельності і приведену масу прибутку від цього комплексу галузей на гектар ріллі. За окремими культурами доцільно розраховувати три показники : рівень рентабельності, масу прибутку на гектар посіву і масу прибутку на реалізований центнер продукції. При цьому слід брати до уваги такі дві обставини. По-перше, при визначенні приведеної маси прибутку в цілому за рослинництвом слід прибуток від рентабельних галузей  зменшити на збитки нерентабельних (збиткових) рослинницьких галузей. По-друге, масу прибутку на гектар посіву певної культури (Мк) необхідно визначати з обов’язковим урахуванням її рівня товарності за формулою :

де Пк – прибуток, одержаний  від реалізації певної культури ;

S – площа посіву культури;

Кт – коефіцієнт товарності.

Значення такого підходу до визначення маси прибутку на гектар посіву культури дуже велике, оскільки дає змогу правильно оцінити доходність галузі. Якщо, скажімо, з 1 га цукрових буряків за 100 % рівня його товарності одержано 2100 грн. прибутку, а з 1 га посіву зернових за 50 % рівня товарності, але без його врахування – лише 1050 грн., це не означає, що ефективність виробництва першої культури за цим показником вдвічі вища за другу. Якби половина зерна не була залишена на внутрішньогосподарські потреби, а реалізувалась, то з 1 га посіву зернових підприємство одержало б стільки ж прибутку, як з такої ж площі посіву цукрових буряків.