Державне сприяння розвитку підприємництва в Україні

Міністерство  освіти і науки, молоді та спорту України

Волинський національний університет імені Лесі Українки

 

 

 

 

Кафедра економічної теорії

 

 

 

 

Курсова робота

з дисципліни «макроекономіка»

на тему:

«Державне сприяння розвитку підприємництва

в Україні»

 

 

 

 

 

 

Виконала студентка 12Аз групи 

Економічного факультету:                                                  

Окерешко Ірина Сергіївна                                                                                                                                    

Перевірила:

д. е. н., доцент

Стрішенець  Олена Миколаївна                                                                                                                                                                     

 

Луцьк-2012

 

Зміст

 

 

Вступ……………………………………………………………………...………..…3

 

Розділ 1

Сутність державного регулювання підприємництва……………………….…..…6

1.1. Поняття, основні функції та методи регулювання підприємництва……………………………………………………………….…..….6

1.2. Органи, що забезпечують розвиток підприємництва в Україні,                      та їх повноваження……………………………………………………...………….11

1.3. Правове забезпечення розвитку підприємництва…………………………...14

 

Розділ 2

Державна підтримка  розвитку підприємництва………………………………….20

2.1. Політика держави щодо сприяння розвитку підприємництва………...……20

2.2. Фінансово-кредитна, консультаційна та податкова політика підтримки розвитку підприємництва………………..……………………………….……..…29

2.3. Світовий досвід державного впливу на підприємницьку діяльність………37

2.4. Шляхи вдосконалення розвитку та підтримки підприємництва………...…44

 

Висновки……………………………………………………………………...…….50

Список використаної літератури………………………………………………..…55

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

 

Народне господарство будь-якої країни – це складна економічна система, в якій виділяють різні сфери, галузі, підприємства та їх філіали, де працюють мільйони робітників десятків тисяч професій. Первинною ланкою цього складного організму є підприємства, на яких зайнято від 1-2 чоловік до декількох сотень тисяч працівників.

Підприємництво є органічним структурним елементом ринкової економіки. Цей сектор економіки історично і логічно відіграв роль передумови створення ринкового середовища.

У країнах з  розвинутою ринковою економікою соціальна  значимість підприємництва полягає  в тому, що вона мобілізує творчий і підприємницький потенціал країни, одночасно приймаючи на себе ризик поразки в інноваційній діяльності.

Серед багатьох чинників соціально-економічного прогресу у більшості країн світу, в  тому числі в Україні, важливу  роль у сучасних умовах відіграють підприємництво та суб'єкти, що його здійснюють. - підприємці. З'ясуванню сутності підприємництва, основних рис підприємця світова економічна наука приділяє увагу протягом майже трьох століть. Проте поняття "підприємництво" постійно поповнюється елементами нового змісту, що зумовлює необхідність його системного вивчення.

В Україні роль підприємництва є винятково актуальною. Розвиток мережі підприємницьких структур і передусім малих і середніх підприємств сприяє вирішенню гострих  для економіки України проблем переходу до ринку. Однак становлення підприємницького сектору натрапляє на серйозні труднощі, пов'язані з формуванням сприятливого макроекономічного середовища.

Важливо усвідомлювати, що для нормального функціонування підприємницького середовища мають бути забезпечені такі обов'язкові умови:

• стабільна національна кредитно-грошова система;
• пільгова система оподаткування, що сприяла б швидкому припливу фінансових коштів у сферу бізнесу;
• активно діюча система інфраструктурної підтримки підприємницької діяльності (комерційні банки, товарно-сировинні біржі, страхові компанії, науково-консультативні та навчальні центр загального розвитку підприємництва, менеджменту, маркетингу тощо);
• державна підтримка підприємництва в галузі фінансів і матеріально-технічного забезпечення;
• ефективний захист промислової та інтелектуальної власності;
• спрощена процедура регулювання підприємницької діяльності державними органами управління національним господарством;
• правова захищеність підприємництва;
• формування в суспільстві привабливого іміджу підприємництва, толерантного ставлення до його тимчасових невдач.

В документах ООН  відзначається, що для боротьби з  бідністю велике значення має цільова  допомога держави, що направляється  на розвиток підприємництва. Ця державна допомога повинна йти на створення соціальної і виробничої інфраструктури, підтримку індивідуального й родинного підприємництва, малих та середніх підприємств, новостворених підприємств.

Об’єктом дослідження є політика держави,  щодо покращення розвитку підприємництва.

Предметом дослідження є заходи держави, щодо сприяння розвитку підприємництва, та методи досягнення визначених заходів.

Метою курсової роботи є вивчення політики держави стосовно сприяння розвитку підприємництва в Україні.

Завдання:    

1) з’ясувати роль держави в розвитку підприємництва;

2) провести аналіз  державної політики стосовно  розвитку                    підприємництва в Україні;

3) ознайомитись  зі світовим досвідом державного  сприяння розвитку підприємництва;

4) виявити існуючі  резерви, щодо покращення розвитку підприємництва в Україні;

5) засвоїти матеріал  по обраній темі.

Підприємництво  здатне в умовах економічної кризи  при мінімальному рівні державної  підтримки створювати нові робочі місця, зменшуючи соціальну напругу  у суспільстві; забезпечувати досить вагому частку бюджетних надходжень у вигляді податків, ризиково розробляти та впроваджувати нові зразки продукції та послуг.

Головними своїми проблемами підприємці називають - недосконалу  законодавчу базу, хабарництво та систему оподаткування.

В той же час, сьогодні в Україні повноваження контролю фінансової або господарської  діяльності підприємств мають близько 30 органів державної влади. Труднощі, які виникають внаслідок внутрішньої  неузгодженості цієї системи, частої зміни  концептуальних орієнтирів, створюють необґрунтовані ризики та бар’єри на шляху здійснення підприємницької діяльності. Нестабільність законодавства, бюрократизм у прийнятті рішень місцевими та центральними органами влади, невизначеність прав і обов’язків держави та суб’єктів підприємницької діяльності, неврегульованість та суперечливість нормативних актів, які видаються різними відомствами, все це обумовлює неефективність та обтяжливість регуляторного середовища для суб’єктів господарювання.

Визначальна роль підприємництва в економіці країни зумовила підвищену увагу держави до цього сектора. Практичною реалізацією якої стало розроблення та впровадження системи підтримки суб’єктів підприємництва.

 

 

 

 

Розділ 1

Сутність  державного регулювання підприємництва

 

1. Поняття, основні функції та методи регулювання підприємництва

 

До суб’єктів  господарювання Господарський кодекс України відносить як комерційні, так і не комерційні організації  різноманітних організаційно-правових   форм та форм власності. Комерційними є суб’єкти, що здійснюють господарську діяльність для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку. До комерційної діяльності належить і підприємництво.

Історичний  досвід показує, що потреба розвитку продуктивних сил зумовила появу  великих підприємств – відкритих акціонерних товариств – суб’єктів підприємництва. Їхній розвиток з 70-х років XX століття привів до створення потужного сектора великих підприємств, однак не витіснив малих підприємств у жодній розвиненій країні. Усюди існує своєрідна дуалістична економіка, що складається з малих і великих підприємств. Є підстави стверджувати, що обидва сектори перебувають у суперечливій єдності.

Функціонування  великих і малих підприємств  з ринковим механізмом  потребує зовнішнього позаринкового втручання для усунення неминучих невдач, потенціальної безвідповідальності. Держава при цьому повинна всіляко остерігатись помилок, породжуваних регулюванням економіки.

Економіка малих  підприємств стає джерелом прогресу, якщо вона ґрунтується на праві приватної  власності, свободі вибору та прагненні до забезпечення власного інтересу.

Підприємництво, як і ринкова економіка, не має  природженого імунітету проти монополізму, інфляції та спадів ділової активності. Якщо держава залишається байдужою, ці процеси починають прогресувати, завдаючи чималих економічних та соціальних збитків. Підприємництво також не може самостійно розв'язувати складні регіональні проблеми, що виникають під впливом історичних, національних, демографічних та інших неринкових факторів. Для їх вирішення теж потрібне втручання держави, її відповідна регіональна політика.

Державне регулювання  підприємництва - це об'єктивна потреба, яку слід знати і враховувати. Роль держави в економічному житті  суспільства сьогодні значно посилюється. Це виявляється у розробці системи нормативно-правових актів, спрямованих на регулювання ринку, підприємницької діяльності, митних правил, банківської діяльності, цін і заробітної плати, соціального захисту населення.

З розвитком  товарного виробництва, його монополізації  та ускладнення відтворювальних процесів обмежуються можливості регулювання ринкового механізму. В економіці починають виявлятися суттєві недоліки: порушення рівноваги між сукупним попитом і пропозицією, інфляція, безробіття. Усе це позначається на функціонуванні підприємницьких структур. Не всі суб'єкти підприємницької діяльності можуть пристосуватися до такої економічної ситуації. У цих умовах виникає об'єктивна потреба активізації ролі держави в регулюванні економіки та функціонуванні суб'єктів підприємництва.

Держава виконує  ряд специфічних соціально-економічних  функцій:

1) сприяє процесам  демонополізації, приватизації та  роздержавлення економіки, стимулювання  розвитку економічної конкуренції,  формування численних суб’єктів  ринкового господарства, орієнтованих на попит, конкуренцію тощо;

2) залучає до  економічного обороту матеріальні,  природні, фінансові, людські та  інформаційні ресурси, які залишаються  поза увагою великих компаній;

3) поліпшує становище  на ринках шляхом забезпечення  еластичності їх структури, врегулювання попиту, пропозиції і цін, принаймні часткової компенсації втрат пропозиції на період реструктуризації великих компаній, індивідуалізації пропозиції та диференціації попиту, насичення ринків, задоволення специфічних місцевих потреб;

4) звільняє великі підприємства від виробництва нерентабельної для них дрібносерійної та штучної продукції, яка задовольняє індивідуальний попит, і підвищує тим самим ефективність їх діяльності. Великим компаніям укладення коопераційних угод з малими підприємствами дає змогу підвищити гнучкість виробництва, зменшити комерційний ризик;

5) забезпечує  робочі місця, долає приховане  безробіття;

6) стимулює підвищення  ділової активності населення  та розвиток середнього класу,  який становить соціальну базу  економічних реформ, забезпечує стабільність суспільства;

7) протидіє люмпенізації  та поширенню стримувальної психології, всебічно сприяє розвиткові людського  капіталу;

8) пом’якшує  соціальне напруження завдяки  ослабленню майнової диференціації  та підвищенню рівня доходів населення;

9) збільшує гнучкість  національної економіки та ринкової  пропозиції відповідно до сучасних  умов відкритої економіки;

10) сприяє процесу  демократизації суспільства, раціоналізації  системи економічної організації  та управління.

Державне регулювання підприємництва - це вплив держави на діяльність підприємницьких структур з метою сприяння та забезпечення нормальних умов їхнього функціонування.

Об'єктивна потреба  регулювання підприємництва сьогодні в Україні зумовлена цілями економічної  політики держави, зокрема:

• поступовим переходом до ринкової економіки;
• створенням сприятливих умов для вільної творчої праці, реалізації підприємницької ініціативи;
• підпорядкуванням суспільного виробництва потребам та інтересам людей;
• підвищенням престижу підприємництва;
• забезпеченням високої ефективності діяльності підприємницьких структур і т. ін.