Позакласна робота з математики у молодших класах

       Математичні ранки сприяють вихованню позитивних рис характеру учнів, збуджують прагнення більше знати. Математичний ранок у початкових класах – це свято, яке старанно готують і дорослі, і діти. Підготовка ранку навчає і виховує у такій же мірі, як і сам ранок. Вдалий розподіл завдань і обов’язків відповідно до здібностей і інтересів дасть їм можливість максимально проявити ініціативу і фантазію, сприятиме підвищенню ефективності математичного ранку.

       У початковій школі бажано практикувати 5 математичних ранків: один у 2 (1) класі і по два у 3 (2) та 4(3) класах. У 2(1) класі ранок проводиться у другому півріччі навчального року, а у 3(2) і 4(3) – по одному у кожному півріччі.

       Математичний  ранок – свято, основу якого складають  командні й парні змагання на математичному матеріалі даного класу. Новий і позапрограмовий матеріал має бути, але у невеликому обсязі і в цікавій формі.

       Зміст і форма математичних ранків може бути різна, але треба домагатися, щоб кожен учень був не тільки глядачем свята, а й активним його учасником. На математичному ранку мають працювати і сильні, і слабкі учні. Свято повинно проходимо весело, жваво.

       Математичні ранки присвячують закінченню вивчення певного розділу програми, важливим народним чи державним подіям, визначним  українським математикам.

       Цей захід – один із видів художньої самодіяльності. Він потребує ґрунтовної підготовки. Ще під час уроків учитель має опрацювати основні формі змагань та ігор, що використовуватимуться на цьому святі. Іноді потрібні будуть і репетиції у позаурочний час. У міру набуття досвіду підготовки і проведення математичних ранків можна буде до цієї роботи залучити і декого з батьків.

       Ранок відбувається в класі (якщо проводиться  для одного класу) або у шкільному  залі (якщо у святі беруть участь два класи). Приміщення святково прикрашають, розвішують портрети вчених-математиків, висловлювання про математику, цікаві запитання і задачі, ребуси, лабіринти тощо[1].

       Здебільшого учасники математичного ранку поділяються  на дві групи. Дві групи – це два паралельні класи або один клас ділиться на дві групи. З кожної групи виділяється команда гравців (5-10 учнів). Інші учні з групи виконують роль активних болільників чи резерву підтримки.

       Кожна команда обирає собі назву ( можна  назву і девіз). Один з групи  учнів виконує роль капітана команди.

       Кожного разу обирають нового капітана. Тому з  ними проводиться додаткова робота. Капітани команд повинні мати достатньо  чіткі уявлення про сценарій математичного  ранку.

       У приміщенні школярі розміщуються за «принципом» - одна група зліва, друга – справа. Учні, які входять у склад команд, сідають крайніми (для зручності виходу до дошки).

       Тексти  математичних завдань подають різними  способами, але найкраще – на  окремих заздалегідь підготовлених  таблицях. Як правило числові дані завдань добираються так, щоб обчислення можна було виконувати про себе, записуючи чи  повідомляючи тільки відповіді. Пояснення чи коментування подаються лише на вимогу ведучого.

       Роль  ведучого на математичному ранку  виконує вчитель. Ведучий – це режисер, він остаточно схвалює сценарій математичного ранку, вносить до нього корективи в ході проведення. Роль ведучого треба проводити у мажорному тоні, підбадьорюючи і підтримуючи гравців.

       За  правильне розв’язання математичного завдання гравцю чи команді зараховується певна кількість очок. Команді, яка виконала завдання швидше (або красивіше), зараховується додаткове одне очко. Переможців здебільшого визначає ведучий, але можна й призначити суддів.

       Бажано  визначити премії переможцям. Це можуть бути кольорові листівки з підписами, чисті учнівські зошити, олівці тощо. Ще краще, щоб кожен учень отримав сувенір, наприклад, книжку з цікавими задачами і вправами з математики для даного класу ( їх мають заздалегідь закупити батьки).

       Ранок проводиться на ІІІ і ІV уроках навчального дня. Безпосередньо дійова частина ранку займає одну годину, решта часу йде на розгляд висловлень про математику, ознайомлення із завданнями, що розвішані на стінах, організаційний момент та на підведення підсумків змагання і проведення коротеньких бесід виховного спрямування на матеріалі числових даних чи математичних фактах. Можна також підсумовувати навчальну роботу за чверть чи півріччя.

       Змістом математичних завдань є звичайні приклади на 1-3 дії, вправи на знаходження значень виразів з буквеним компонентом, рівняння на одну (іноді дві) операції, прості і складені арифметичні задачі, задачі підвищеної трудності, логічні задачі, вправи з геометричним матеріалом. Зовнішня особливість завдань – це цікава і наочна форма подання їх змісту, можливість порівняльного ефекту[7,140-150].

       Розробка  ранку подається у вигляді сценарію(додаток Г). 

       2.5. Математичні олімпіади

       Математичні олімпіади молодших школярів мають  пропедевтичний характер. Основними  рівняннями олімпіад учнів початкових класів є класні та шкільні. Міжшкільні чи районні проводяться за умов належної уваги працівників методичних кабінетів.

       Вкажемо на істотні особливості і необхідні  умови ефективності математичних олімпіад молодших школярів:

• Масовість – кожному учню повинна бути надана можливість взяти у ній участь ( масовість забезпечується шляхом організації і проведення класних олімпіад);
• Опосередкована та безпосередня участь батьків у їх проведенні (реально це досягається, якщо протягом деякого часу учням у порядку підготовки пропонується розв’язати вдома певну кількість « нестандартних» задач);
• Повне забезпечення вчителя «задачним матеріалом» як до змісту завдань самої олімпіади, так і підготовчої роботи (реальний захід – видання відповідного друкованого посібника масовим тиражем).

       Підготовка  до класних олімпіад проводиться шляхом епізодичного розв’язування нестандартних задач на уроках математики та розв’язування відповідних задач учнями вдома.

       Класні  олімпіади проводяться на одному з уроків математики або у позаурочний час, тобто на п’ятому уроці(але після відпочинку учнів –

       15-20хв).

       Завдання  класної олімпіади подають двома  варіантами. Задачі наперед записані на класних дошках. Ще краще, якщо вони будуть роздруковані на машинці чи ксерокопії для кожного учня[1].

       Розв’язання задач учні записують на окремих  листках учнівського зошита. Дозволяють користуватися чернетками. Час виконання 40-50 хв. Розв’язують задачі в будь-якому порядку. Хто розв’яже всі задачі, може подумати і над резервною задачею, записати її розв’язання.

       Під час розв’язування задач треба  підтримувати в дітей спокійно-діловий, але мажорний настрій. Вчитель і присутні мають бути тактовними, підтримувати учнів морально, а в окремих випадках (деяким учням) подавати методичну допомогу.

       За  наслідками перевірки класної олімпіади треба у 3(2) і 4(3) класах визначити третину учнів (переможців) для участі у шкільній олімпіаді[13,14].(додатокД) 

       2.6. Математичні конкурси

       Математичні конкурси на звання кращого математика організовуються для двох-трьох  паралельних класів як командні змагання.

       У період підготовки конкурсу силами гуртківців випускають математичну газету, обирають журі із числа учнів старших класів, пропонують командам, які змагаються, підготувати одна для одної запитання.

       Приклад методики організації та проведення математичного конкурсу двох третіх класів[13,14].(додатокЕ) 

       2.7. Математика на екскурсіях

       В навчальному процесі екскурсії  являють собою один з методів  наочного навчання. Екскурсія є також  одним з видів позакласної  роботи з математики.

       В початкових класах школи проводяться  як спеціальні математичні екскурсії, так і екскурсії в природу, на виробництво. Математичні екскурсії мають на меті познайомити дітей з різними видами вимірювань на місцевості, з найпростішими вимірювальними приладами та їх практичним застосуванням. На цих екскурсіях діти навчаються провішуванню прямих на місцевості, вправляються у вимірювання відстаней на око, у вимірюванні відстаней до недосяжних точок тощо. Як приклад екскурсії можна навести екскурсію з провішування прямих на місцевості.

       Відомо, що відстані в десятки метрів між певними точками на місцевості можна виміряти правильно тільки за умови, якщо це вимірювання проводять по прямій лінії. Якщо пряма лінія заздалегідь не намічена, то вимірювання проводять не по прямій, а по ламаній лінії. В цьому випадку застосовують спосіб провішування. Полягає він у тому, що на місцевості проводиться не пряма, а лише окремі точки цієї прямої. Ними служать кілки, забиті в землю, або віхи. Чим частіше вони будуть поставлені, тим легше орієнтуватись по прямій під час вимірювання[6,236-238].

       Під час екскурсії на місцевість корисно  навчити дітей перш за все провішуванню прямих та вимірюванню відрізків  прямих. З цією метою треба заздалегідь  приготувати: 1) прапорець для сигналізації під час провішування; 2) 5 віх висотою 1,5 м; 3) 10-15 кілків заввишки близько 40 см кожний; 4) рулетку або мірну вірьовку з бірками через кожний метр. До виходу на місцевість в приміщенні вчитель демонструє процес провішування.

       Під час виходу на місцевість вчитель  ділить дітей на бригади по 5-6 чоловік. Для кожної бригади беруть комплект обладнання. Бригадам дають окремі завдання з вимірювання певних відстаней (в 40-50 м), між крайніми точками яких попередньо повинно бути проведено провішування прямих ліній.

       Під час екскурсії на місцевість можна  також навчити дітей визначати середню довжину свого кроку, а потім виміряти відстань кроками. Для цього заздалегідь вимірюється відстань, наприклад у 20 м. Потім кожний з дітей вільним кроком проходить цю відстань 4 рази, запам’ятовуючи або записуючи кількість кроків. Ці числа додають і отриману суму ділять на 4. так вони дізнаються, скільки кроків в середньому кожний з них робить на відстані 20 м. Нарешті, ділячи 20 м на отриману середню кількість кроків, знаходять довжину свого кроку в дециметрах або сантиметрах[9,78].

       Перед проведенням екскурсії учитель  сам повинен відвідати відповідні пункти, виділити роботу для кожної учнівської бригади, провести ці роботи, передбачивши всі елементи безпеки. В цей час корисно врахувати  час на рух до місця екскурсії  та назад, намітити місця, зручні для відпочинку дітей[6,8]. 

2.8. Математична газета і математичний куточок в газеті

       Математика  як наука містить багато цікавого та захопливого, а за змістом –  доступного розумінню молодших школярів. Для розширення математичного світогляду учнів, для ознайомлення їх з цікавими фактами з області математики, з рядом цікавих питань та задач велику допомогу може надати математична газета або математичний куточок у загальношкільній чи класній стінній газеті[1].

       Математична газета за розумної організації роботи з нею сприяє підвищенню цікавості до математики, вихованню у молодших школярів математичної здогадливості й елементів логічного мислення, формуванню навичок самостійного читання математичного тексту.

       Газета  буде користуватись успіхом, якщо її зміст буде відображати життя класу, його “математичну атмосферу”. Матеріал газети може бути використаний вчителем для організації розумного відпочинку дітей в окремі великі перерви, в групі подовженого дня, під час прогулянки.

       Стимулом  для випуску математичної газети (або організації математичного куточка в газеті) може бути показ раніше випущених, красиво оформлених газет, з яких корисно розібрати 2-3 цікаві задачі, загадки, ребуси і т.д. під час показу треба намагатись викликати у дітей інтерес до такої газети, до самої діяльності з випуску газети.

       Організатором випуску математичних газет може стати гурток, раніше створений в  школі чи в класі. Тоді вона буде органом цього математичного  гуртка. В усіх випадках газета випускається під безпосереднім керівництвом вчителя, а в 1-2 класах перші номери зазвичай готує сам учитель, залучаючи до оформлення учнів старших класів. Молодші школярі повинні бачити весь процес випуску газети, надавати посильну допомогу.