Позакласна робота з математики у молодших класах

       Привернути  на самому початку увагу дітей  до позакласної роботи з математики, наприклад, можна різними засобами: особливим, яскравим оформленням класного приміщення, в якому відображалися надзвичайні сполучення знайомого дітям світу казок з таємним світом математики, незвичайними вступними словами вчителя, створюючи тим ситуацію, в яку включені улюблені дітьми герої сучасних казок і розповідей. Математика і казки! Математика і улюблені герої! Невже це не привертає увагу дітей і не викликає в них радісного здивування? Здивування та інтерес викликають у дітей цікаві запитання, задачі, загадки, шаради, ребуси, нескладні логічні завдання[11,160].

       Інтерес як і інший вид емоційного стану, має явне зовнішнє вираження на обличчях дітей, в їх поведінці, в словесних відгуках. За цими зовнішніми признаками вчитель завжди може судити про те, чи викликаний у дітей до даного позакласного виду роботи чи ні. Але іноді приходиться шкодувати що, деякі вчителі на позакласних заняттях під час підвищення інтересу дітей, під час натхненної розумової їх роботи, супроводжені зовнішнім збудженням, бувають дуже строгими до поведінки у дітей, стараючись приглушити зовнішні проявлення дітьми своїх почуттів. В результаті в дітей не чітко зберігаються сліди того задоволення, тих почуттів, які виникли в них під час позакласних занять. При дотриманні означеної міри на позакласних заняттях можна допускати більш вільне, чим на уроках, переживання дітьми задоволень, з більш вільними зовнішніми проявами. Тоді у дітей буде довше зберігатися то заряд інтересу, який виник під час позакласної роботи і служить стимулом до участі в наступних видах тієї роботи. Значно краще, скоріше і простіше - запам’ятовуються ті думки, які були емоціональними, викликали живі, яскраві почуття, ніж ті, які залишили людину байдужою.

       Матеріал, піднесений вчителем або запропонований окремими учнями, повинен бути зрозумілим кожному учню, інакше він не викличе  інтерес, так як буде зайвим для них  значенням. Для підтримання інтересів  в новому повинні бути визначні елементи старого, відомого дітям. Тільки з умовою встановлення  зв’язку нового з старим можливе проявлення кмітливості та здогадки. По відношенню до більшості учасників позакласної роботи необхідно для виконання математичних завдань передбачати оптимальне відношення між новими і старими знаннями і вміннями. Оптимальне відношення між вказаними знаннями і вміннями створює умови для достатньо довгого зберігання інтересів дітей до математичних завдань.

       Для полегшення переходу від відомого до не відомого в процесі позакласних занять з математики корисно використовувати різні види наочності: повну предметну наочність, неповну предметну наочність, символічну і уявлення по пам’яті, - виходячи з того рівня розвитку в свідомості учнів, на якому відповідні математичні поняття. Особливо вміло і вчасно потрібно використовувати дитячу кмітливість. Вона в них яскрава, значно сильніша інтелектуальності. Тому не дивно, що чарівні казки і для молодших учнів ще непомітно уплітаються в дійсність і служить прекрасним препаратом не тільки розваги але й виховання і розвитку[12,58].

       Стійкий інтерес до позакласної роботи з  математики і до самої математики підтримується тим, що ця робота проводиться  систематично, а не від часу до часу, але в самих заняттях постійно повинні виникати маленькі і доступні для розуміння дітей запитання, загадки, утворюватись атмосфера, викликаючи активну думку учнів. Вчитель завжди може виявити силу виникаючого інтересу до математики. Вона виражається в тій наполегливості яку проявляють учні в процесі розв’язку  математичних задач, виконання різних завдань, пов’язаних з вирішенням математичних проблем.  
 
 
 

    Розділ  ІІ. Форми позакласної роботи з математики

    Позакласна  робота з математики є складовою  всього навчального процесу, природним  продовженням роботи на уроці.

       Основними завданнями позакласної роботи є:

       - поглиблення і розширення знань і практичних навичок учнів;

       - розвиток логічного мислення, кмітливості, математичної зіркості;

       - виявлення найбільш обдарованих і здібних дітей, сприяння їхньому подальшому розвитку, прищеплення їм інтересу до вивчення математики;

       - залучення дітей до цікавих занять;

       - виховання наполегливості, любові до праці, організованості та колективізму[5,90].

       Позакласна  робота відрізняється від класної  тим, що її будують за принципом добровільності. Тут учням не виставляють оцінок, але обґрунтованість суджень, кмітливість, швидкість обчислення, використання раціональних способів розв’язування треба заохочувати. Для позакласної роботи вчитель добирає доступний матеріал підвищеної складності або такий, що сприяє вивченню основного курсу математики, але з урахуванням наступності з класної роботи. На відміну від уроку, позакласна робота має характер математичних розваг, ігор, змагань. Однак використовуючи цікавість, треба пам’ятати, що вона цінна лише тоді, коли сприяє розумінню математичної суті питання, уточненню і поглибленню знань з математики.

       Учитель повинен старанно продумати організацію  позакласної роботи з тим, щоб  вона забезпечувала активність, ініціативу і самостійність учнів. У роботі з обдарованими дітьми розв’язанню цих завдань сприятиме залучення їх до організації та проведення:

• математичних вечорів або ранків;
• математичних гуртків;
• засідання клубу юних математиків;
• факультативних занять;
• вікторин;
• конкурсів на звання кращого математика;
• математичних олімпіад[8].

       2.1. Математичний гурток

       Для більш активної роботи з дітьми, які виявляють особливий інтерес  до математики, починаючи з 2-3 класу  організовують математичні гуртки. Заняття гуртка слід проводити систематично ( 2-3 рази на місяць) зі сталим складом учнів за певним планом. Зазвичай гурток організовують для учнів паралельних класів однієї школи або кількох шкіл. На заняттях дітей ознайомлюють з новими прийомами обчислень, способами розв’язання задач підвищеної складності, з деякими питаннями з історії математики тощо. Як і в інших видах позакласної роботи, тут широко використовують цікаві вправи. Членів гуртка залучають до оформлення математичних куточків, випуску газет, а також до підготовки математичних вечорів.

       Методика  проведення заняття гуртка має бути такою, щоб учні не тільки з інтересом працювали на самому занятті, а й активно готувалися до нього.

       Отже  робота математичного гуртка відрізняється  від позакласних групових занять наступним:

1. В основу залучення учнів до гурткової роботи лежить принцип добровільності.
2. При підготовці та проведенні занять гуртка від сторони учнів проявляється значно більше самостійності і ініціативи.  Позаурочні групові заняття з математики, як правило,  готує і проводить сам учитель.
3. Методи проведення занять гуртка більш різноманітні, чим методи проведення групових позакласних занять[13,10-12]. (додаток А)

       2.2. Математичний клуб

       Вищою формою гурткової роботи є клуб. Створити клуб легше на базі існуючого  гуртка.

       Клуб  працює постійно. На одному з перших занять затверджують склад клубу і основні правила поведінки учнів на клубних заняттях. Вибирається рада клубу з 5-7 осіб.

       У клубі створюються секції: знавців, кмітливих і умілих.

       Тематика  занять клубу складається з урахуванням  запитів і побажань його членів. Завдання дають на 2-3 тижні й постійно змінюються. Діти пробують свої сили і різних видах діяльності.

       Структура клубного заняття

1. Вступна бесіда, інструктаж щодо виконання роботи.
2. Повідомлення учнів про хід та результат виконання завдань.
3. Виступ членів клубу із повідомленнями й доповідями.
4. Практичні роботи.
5. Робота із цікавими матеріалами.
6. Підбиття підсумків заняття і повідомлення завдання на наступне заняття.

       Приклад проведення засідання клубу юних математиків-четвертокласників[13,12-13]. (додаток Б) 

       2.3. Математична вікторина

       Назва “вікторина” походить від латинського слова “вікторія” – (перемога) успіх. Вікторина – це одна з форм організації змагання між командами, між окремими членами в області математики чи інших наук. Організація вікторин – одна із форм позакласної роботи з математики. Змагання в формі вікторини, дозволяє виділити  кращого математика, кращий клас і  проводиться наступним чином: пропонується система запитань, задач, прикладів, які доступні певній віковій групі учнів. Діти в добровільному порядку вирішують задачі, приклади, відповідають на запитання і в усній чи письмовій формі повідомляють результати. Пробірка якості результатів виконання завдань і відповідний облік дають основу відібрати кращого математика чи клас.

       Організація вікторини вимагає не так уже багато часу. Цим вона приваблює вчителів. Вікторини проводяться в класі, де між собою змагаються окремі учні. Вікторини можуть проводитися і математичним гуртком, де  виділяються кращі математики, в клубі юних математиків, де організовується змагання між  командами паралельних класів.

       Вікторини проводять з метою підвищення інтересу учнів до математики, для  виявлення любителів математики з послідовним принадженням їх в  математичні гуртки, де вони можуть проявити свої здібності.

       Зміст і кількість завдань для вікторини залежить від того, в яких умовах і з яким складом учнів вона проводиться, якщо вікторина  проводиться в класі чи клубі юних математиків і в усній формі, то включається 8-10 не важких запитань, завдань,  які потребують тільки усних способів рішення, виконання. Серед них можуть бути запитання захоплюючого характеру.  Ці запитання і завдання продумуються раніше. При проведенні вікторини перед учасниками в класі виступає в ролі ведучого учитель, а в клубі в ролі ведучого виступають два чоловіки  ( два учнів старших класів або вчитель з помічником ).  Ведучі по черзі задають учням запитання. Коли один із ведучих читає завдання, то  другий слідкує за тим, хто із присутніх першим підняв руку для відповіді.  Ведучі вислуховують рішення і роблять висновки про якість відповіді. Учень, який відповів одержує прапорець або зірочку, де вказаний номер запитання, за відповідь на який він отримав цей знак.  Після одержання відповідей на всі запитання вікторини рахують очки, які одержали команди чи окремі учні, і відмічають переможців.

       Частіше всього вікторина проводиться  так, що на певний термін ( наприклад, тиждень ) пропонується декілька запитань, завдань  по математиці (6-8). Ці запитання і  завдання можуть бути представлені через  стінну газету або оформлені на спеціальному плакаті з яскравим покликом до учнів. Діти протягом тижня виконують запропоновані завдання,  відповідають на запитання,  вирішують задачі і приклади,  свої роботи в письмовому вигляді з указаним прізвищем і класом, в якому він навчається, кладуть в спеціальні конверти , прикріплені біля стінгазети чи плакату з вікториною. В цьому випадку ініціатором вікторини є або математичний гурток, або штаб клубу юних математиків.

       У вікторині повинні бути запитання  різної складності, щоб в ній могли брати участь більше учнів. Відповідь на кожне завдання, запитання вікторини повинен бути оцінений певною кількістю очок.

       Вікторина для виявлення кращих математиків як форма змагання між паралельними  класами іноді приводиться в три тури.  Перші два тури являють собою звичайні контрольні роботи по математиці, однакові трудності для паралельних класів, результати яких звичайно порівнюються. Вони служать підготовкою до рішаю чого туру, на якому учасникам вікторини даються спочатку дві обов’язкові задачі. Ті, хто їх розв’язав, отримують третю задачу підвищеної складності. Після трьох турів підводяться підсумки.

    Виходячи  з цілей, з якими проводиться  вікторина може включати:

    А) завдання для повторення однієї певної теми;

    Б) завдання для повторення основних розділів із всіх вивчених тем;

    В) завдання, взяті з основних розділів вивчених тем, з включенням елементів  зацікавленості.

    Частіше всього вікторини носять оглядовий  характер з елементами зацікавленості[1].

       На  підготовку до участі у математичній вікторині учням відводиться 3-4 тижні. За цей час вони повинні поділитися на дві команди, придумати командам назви, вибрати капітанів, підготувати домашнє завдання на задану тему. Повне розв’язання кожної задачі оцінюється певною кількістю балів. Переможцем оголошується той учень або та команда, що краще від інших упорається з цими завданнями і набере найбільшу кількість балів. Під час оцінювання враховується оригінальність, швидкість, організованість учасників.(додаток В) 

       2.4 Математичні ранки