Маркетингова політика розподілу

Нині основна частка у  формуванні сировинного ринку молока належить особистим селянським господарствам. З метою включення продукції  зазначеної категорії населення  в ринковий обіг, пропонується формувати  різноманітні форми організації  заготівель сільськогосподарської  продукції на основі кооперативної  системи обслуговування вказаного  сектора.

Самостійно господарюючи, сільськогосподарські товаровиробники  за допомогою кооперативів різного  рівня зможуть створити свою ринкову  інфраструктуру - оптові ринки, аукціони, ярмарки тощо, де вони будуть повновласними  господарями. Перенесення місць  зустрічі продавця і покупця з  господарств на централізовані ринки  значно зміцнить економічні позиції  виробників, дозволить їм спільно  захищати цінові пропозиції перед консолідованими  покупцями. Отже, створюючи власні збутові  та постачальницькі кооперативні канали, сільськогосподарські товаровиробники  значною мірою самі вирішуватимуть проблему уникнення диспаритету  цін.

Розвиток ринкових інституцій в галузі молочного виробництва - це складна соціально – економічна проблема, яка потребує, особливо на першому етапі створення, різнопланової  підтримки. Зокрема, сільські ради повинні  об’єднати людей за спільними  інтересами, адже процес створення  сільськогосподарських обслуговуючих  кооперативів має проходити крізь  свідомість людей, оскільки він неможливий без їх власного переконання, взаємної довіри і неабиякої особистої віддачі. Шлях до створення лежить через просвітницьку роботу серед потенційних кооператорів, висвітлення реальних переваг справжніх кооперативів та їх порівняння з псевдокооперативними організаціями. Не обійтися у вирішенні цього питання без інформаційного забезпечення агроринку, відчувається нагальна потреба у створенні мережі сільськогосподарських дорадчих служб.

Існує інше вирішення вибору оптимального каналу збуту на підприємстві, і воно полягає в тому, щоб використовувати  відразу декілька каналів із залученням посередницької діяльності, це дозволяє досягати одночасно різних ринкових цілей.

В основу виробничої та збутової стратегії підприємства з виробництва  молочної продукції має бути покладена  концепція життєвого циклу продукту, яка визначає момент його введення на ринок, пік виробництва і продажу, а також необхідність заміни існуючого  продукту новим.

Оптимальне поєднання  методів розподілу того або іншого товару може з часом змінюватися.

Отже, рекомендації щодо вибору оптимального каналу збуту на різних стадіях життєвого циклу молочних продуктів такі:

• на стадії впровадження товару інколи буває потрібно «допомогти» покупцям вирішити про покупку. На цьому етапі найбільш ефективні канали, що включають невелике число вузькоспеціалізованих дилерів, які здатні виявити тенденції попиту на товар і визначити саму «перспективну» групу споживачів;
• коли товар вступає в стадію зростання, слід розширити канали розподілу, щоб добитися максимального об'єму продажів але при цьому дилерам необхідно продовжувати активно стимулювати збут товару;
• коли товар переживає стадію зрілості, слід змістити акценти в політиці розподілу: із стимулювання і надання послуг - до економії засобів, оскільки даний товар вже добре відомий більшості споживачів і вони тепер зацікавлені в тому, щоб купити його дешевше. На цьому етапі виробникам для залучення покупців краще використовувати рекламу, а не послуги дилерів;
• на стадії спаду найбільш важливим чинником при ухваленні рішень в області розподілу виступають витрати, оскільки метою виробників завжди, поки товар остаточно не знятий з виробництва залишається здобуття максимального прибутку від його продажу.

У сучасному економічному просторі молочну продукцію можна  реалізовувати через такі маркетингові канали:

• переробні організації, включаючи продаж безпосередньо в торгівельну мережу та споживачам за прямими зв'язками;
• організації споживспілки;
• систему громадського харчування (включаючи продаж та видачу в рахунок оплати праці);
• ринок (магазин, тощо);
• угоди по бартеру на внутрішньому ринку.

Вибір каналів збуту продукції  – найбільш важливе рішення для  підприємства. Для збуту своєї  продукції підприємства можуть використовувати  різні канали, зокрема: оптову і роздрібну  торгівлю. Аналіз свідчить, що протягом останніх років молокопереробні  підприємства практично не використовують такий потужний маркетинговий засіб  як фірмова торгівля. Фірмові магазини молокозаводів або закриті зовсім, або частково перепрофільовуються  в універсальні продуктові магазини. Такий стан справ необхідно змінювати, причому в напрямку налагодження і розвитку фірмової торгівлі. Оскільки навколо цих торгових закладів вже  був сформований певний позитивний імідж, вони мали свого стабільного  покупця. Зараз, якщо забезпечити ці магазини широким асортиментом молокопродукції, розробивши гнучку систему цін, вони знову можуть повернути собі провідні місця у системі збуту. Адже власна фірмова торгівля – це найбільш ефективний засіб апробації нових  видів продукції підприємства, визначення оптимального рівня ціни, система налагодження двохстороннього зв’язку між виробником і споживачем продукції.

Взагалі, займаючись виробництвом молочної продукції необхідно орієнтуватися на безпосередніх споживачів свого товару, тобто на сільських та місцевих жителів області, тим паче, що молокопродукти - це продукти швидкого псування. Іншими словами - це ринок регіонального охоплення товарів споживчого призначення. Це викликано насамперед тим, що населення зацікавлене в купівлі якісного та доступного за ціною продукту. В майбутньому, при сприятливому кредитуванні можна розширити свою діяльність та відкрити власний магазин, якщо цьому сприятиме вигідне розташування підприємства. При кращому рівні збуту продукції буде розширюватися і ціновий елемент ринку.

Забезпеченню населення  високопоживними молокопродуктами сприятиме налагодження взаємовигідних економічних відносин між партнерами молокопродуктового підкомплексу. З  метою раціоналізації взаємовідносин необхідно узгоджувати взаємні  інтереси на договірній основі, створювати інтеграційні формування, надавати сільськогосподарським  товаровиробникам можливість реально  впливати на процес формування цін  і розподілу доходів на правах співвласників молокопереробних та агросервісних підприємств.

Таким чином, економічний  механізм взаємовідносин між сільськогосподарськими та переробними підприємствами повинен  опиратися на пріоритет споживачів над виробниками, узгодженість, збалансованість i стимулювання дій підприємств партнерів, взаємовигідність i еквівалентність  обміну на всіх стадіях виробництва, переробки, реалізації, раціонального  поєднання самостійності відтворювального процесу з поміркованим державним  впливом.

З метою стабілізації ситуації на ринку молочної продукції, посилення  боротьби з монопольними проявами та забезпечення проведення моніторингу  цін на сільськогосподарську продукцію  і прозорості розрахунків між  переробними підприємствами та сільськогосподарськими товаровиробниками за продані ними молоко в живій вазі повинні активно працювати узгоджувальні комісії з питань координації міжгалузевих відносин на ринку продукції тваринного походження. [7]

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                                   ВИСНОВОК

 

Маркетингова політика збуту  і розподілу товарної продукції - діяльність фірми щодо планування, реалізації й контролювання руху товарів від виробника до споживача  з метою задоволення попиту й  одержання прибутку. Канал розподілу  товарів - це сукупність незалежних організацій  чи окремих осіб, які виконують  усі посередницькі функції щодо фізичного переміщення товарів  і передачі права власності у  процесі їх просування від виробника до споживача.

Теоретичні аспекти збутової діяльності були розглянуті на прикладі ринку молока та молочної продукції. Молочний ринок в структурі продовольчого  ринку займає одне з провідних  місць і визначається як система  товарно-грошових відносин між виробниками  сировини і кінцевої продовольчої продукції  та її споживачами, завдяки якій шляхом здійснення актів купівлі-продажу  реалізується право на власність  товарів, характерних для даного ринку. Молочний ринок, як систему доцільно аналізувати з позицій його видової, галузевої, територіальної та організаційної структур.

Ускладнення ситуації на ринку  молочної продукції полягає в  тому, що споживання на одну душу населення (в перерахунок на молоко) зменшилося від норм.

Нині потенційні можливості формування ринкових ресурсів молока використовуються недостатньо.

Загальною вимогою до господарств  усіх форм власності на даному етапі  є необхідність збільшення обсягу продажу  молока для створення відповідних  державних та регіональних товарних поставок.

Головне в збутовій діяльності – цільова орієнтація і комплексність, тобто злиття в єдиний «технологічний процес» всіх складових діяльності від виробництва молока та молокопродуктів  і до доведення їх кінцевому споживачу.

 

               СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Войчак А.В. Маркетинговий менеджмент: Підручник. К.:КНЕУ, 1998.
2. Войчак А.В. Маркетинг: Навч.-метод. посіб. для самостійного вивчення дисципліни. К.: КНЕУ,2005.
3. Гаркавенко С.С. Маркетинг: Підручник. К.: Лібра, 2002.
4. Дегтяренко В.Г. Основы логистики и маркетинга. М.: Гардарика, 1999.
5. Дейан А. Реклама: Пер. с фр. / Под ред. В.С. Загашвили. М.: Прогресс, 2007.

6. Долішній М.І., Вачевський М.В., Скотний В.І. Маркетинг для менеджера. Стрий: Просвіта, 2003.

7. Кардаш В.Я. Товарна інноваційна політика: Навч. посіб. К.: КНЕУ, 1999.

8. Шабанін В.С.Стан та напрямки оновлення і розвитку матеріально-технічної бази сільського господарства в Україні //Економіка АПК - 2002 №8.

9. www.minagro.kiev.ua/.