Маркетингова політика розподілу

                                                                                                     Таблиця 2.5.

          Ціни продажу молока та молочних продуктів за каналами реалізації    сільськогосподарськими підприємствами всіх форм власності, грн./т

Канали реалізації	2010 р.			2011 р.			2012р. І квартал
	І квартал	І півріччя	за рік	І квартал	І півріччя	за рік
У сереньому по усіх каналах  реалізації	677,8	548,3	541,0	774,3	685,2	696,9	904,5
у тому числі:
переробним підприємствам	687,9	554,6	554,8	793,6	701,3	718,4	924,9
населенню в рахунок оплати праці (включаючи реалізацію через систему громадського харчування)	597,6	523,0	489,8	627,2	577,4	562,0	723,0
видано пайовикам в рахунок орендної плати за землю	624,6	571,0	545,1	605,8	619,6	597,7	793,4
на ринку, через власні магазини, ларки, палатки	678,7	549,9	520,3	719,8	638,8	629,0	829,7
інші канали (комерційним структурам та зарубіжним країнам )	649,3	518,5	494,9	732,1	635,0	627,6	834,1

       Пік зниження цін на молоко в Україні припадає на літні місяці. Саме в цей період формуються найбільші обсяги пропозиції молока. В осінньо-зимовий період, коли надої молока порівняно низькі, ціни реалізації, навпаки, підвищуються. [7]

Поступове їх зростання починається  із серпня і триває до березня наступного року (табл. 2.6).

                                                                                                     Таблиця 2.6.

Ціни по каналах реалізації молока та молочних продуктів у 2011 році сільськогосподарських підприємствах усіх форм власності, грн./т

Місяці	Середня ціна реалізації	У тому числі:
		переробним підприємствам (включаючи елеватори)	населеню через систему  громадського харчування та в рахунок  оплата праці	на ринку, через власні магазини, ларки, палатки	видано пайовикам в  рахунок орендної плати за землю  та майнових паїв (часток)	інші каналами (комерційним  структурам, підприємствам, зарубіжним країнам тощо)
січень	768	781	623	745	695	739
лютий	786	808	632	729	615	738
березень	770	792	626	689	544	723
квітень	710	731	610	642	726	641
травень	628	647	516	596	575	540
червень	574	587	513	521	588	519
липень	601	624	509	497	539	522
серпень	636	661	517	546	573	552
вересень	670	689	517	587	483	616
жовтень	753	773	549	699	663	690
листопад	810	838	614	723	832	722
грудень	925	991	607	801	568	748

Роздрібні ціни впродовж 2011 року підвищувалися як у торговельній мережі, так і на міських ринках.

Найвищі ціни спостерігаються  у січні-березні, а далі простежується  чітка тенденція до їх зниження, що пов'язано із збільшенням обсягу продукції; яка надходить на ринок. Характерною особливістю є те, що майже на всі молокопродукти ціни на міських ринках нижчі порівняно  з торговельною мережею.

Отже, сукупна пропозиція молока і молочних продуктів в  Україні формується майже повністю за рахунок власного виробництва. Обсяг  продукції іноземного виробництва  незначний і становить 0,3-0,5 %. Загальна пропозиція молока за 2012 рік становитиме 14 млн. тонн.

На кінець 2012р. поголів'я корів у всіх категоріях господарств прогнозується на рівні 4 млн. голів, а середній річний удій молока від однієї корови - 3250-3350 кг.

Ринок молочних продуктів  у країні формується переважно під  тиском рівня купівельної спроможності населення. Основними каналами їх розповсюдження стали одно- і двухрівневі канали, що дозволяє мінімізувати ціну на продукцію  для кінцевого споживача і  підтримувати обсяги продажу на відносно стабільному рівні.

Перспективи розвитку вітчизняного ринку молока і молочних продуктів  напряму залежать від доходів  населення та можливостей підприємств  розв'язувати проблеми оновлення  основних фондів.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

       РОЗДІЛ 3. ВИБІР ОПТИМАЛЬНИХ КАНАЛІВ ЗБУТУ ДЛЯ ПІДПРИЄМСТВ З ВИРОБНИЦТВА МОЛОЧНОЇ ПРОДУКЦІЇ

      3.1.Проблеми збутової діяльності на ринку молока та молочної продукції

В умовах поглиблення соціально-економічної  кризи, зменшення обсягів виробництва  в усіх сферах господарського комплексу  та існування певної політичної нестабільності у суспільстві актуальною є проблема насичення продовольчого ринку  країни, що в останні роки, внаслідок  своєї гостроти розглядається як фактор національної безпеки держави. В суспільстві сьогодні склалась ситуація, за якої існуючий економічний  механізм як на рівні галузі, так  і окремого підприємства, фактично неспроможний забезпечити потреби  населення у повноцінних продуктах  харчування. Все це вимагає активного  застосування різноманітних засобів  впливу на формування та функціонування продовольчого ринку країни, в  тому числі, і на розвиток молочної галузі, яка є однією із центральних  ланок продовольчого комплексу, оскільки рівень її розвитку суттєво  впливає на ступінь задоволення  потреб населення у життєво необхідних біологічних продуктах.

Основними проблемами на ринку молока та молочної продукції залишаються:

• низька якість молочної сировини, що, в свою чергу, негативним чином впливає на виробництво молочної продукції та загострює проблему збуту продукції, особливо на зовнішньому ринку;
• низька якість технологічного оснащення молокозаводів;
• відсутність стандартів на молочну продукцію, які б відповідали вимогам європейського рівня;
• недостатній захист споживачів молочної продукції від неякісної продукції (високого вмісту речовин, шкідливих для здоров’я людини);
• недостатнє бюджетне фінансування формування мережі незалежних лабораторій, проведення селекційних та генетичних досліджень, наукових розробок, тощо.[1]

Важливою проблемою, що виникла  останнім часом, є проблема збуту  молочної продукції товаровиробником господарствам приватного сектора. Тому необхідно поліпшити організацію  заготівлі молока в них через  молоко приймальні пункти, відновивши функціонування багатьох з них, та створити нові і насамперед у віддалених від районних і промислових центрів селах, а також за договорами з господарствами суспільного сектора.

Водночас, загальною проблемою  у молочному підкомплексі є не тільки нарощування обсягів виробництва  молока, але і ефективність використання молочної сировини на молокопереробних підприємствах.

Реформування збутової діяльності молокопереробних підприємств, створення  маркетингової мережі та визначення функцій її складових підрозділів  відбувається в умовах жорсткої економічної  кризи, для якої зокрема характерні:

• низька купівельна спроможність населення;
• наявність величезних обсягів кредиторської та дебіторської заборгованості підприємств;
• низька кредитоспроможність банківської системи;
• значний зовнішній та внутрішній державний борг, що практично виключає можливість залучення внутрішніх інвестицій та субсидій (або дотацій) у пріоритетні галузі, і в першу чергу, в сільське господарство та переробну сферу.

     Внаслідок цього, рішення, які повинні сьогодні прийматися суб’єктами молочного підкомплексу щодо розвитку виробництва та формування системи збуту продукції, повинні враховувати не тільки теоретично правильні схеми побудови маркетингової структури підприємства, але і жорсткі економічні реалії, які змушують підприємства поетапно створювати перехідні компромісні виробничі моделі, шукаючи та опробовуючи таким чином оптимальні економічні схеми та рішення.

 

3.2. Рекомендації щодо вибору оптимального каналу збуту для підприємств з виробництва молока та молочної продукції

Молочна галузь належить до провідних у харчовій промисловості  та формує достатньо привабливий  за обсягом ринок. Це пов'язано з  тим, що продукція молочної галузі займає важливе місце у споживанні. Саме тому перехід молочного пiдкомплексу України до ринкових відносин на сьогодні має низку характерних особливостей, які обумовлюють специфіку функціонування маркетингових структур як чинника підвищення його економічної ефективності. Аналіз тенденцій формування ринку молочної продукції в Україні та розвитку регіональних молочних підкомплексів на сучасному етапі свідчить, що концептуальною основою ефективної збутової діяльності повинен бути методологічний підхід, який передбачає:

• системну організацію виробничо-збутової діяльності;
• перенесення центру управлінських рішень із сфери виробництва у сферу збуту;
• організацію стратегічного планування відповідно до ринкової ситуації;
• формування стратегії активного впливу на ринок і використання ділової ініціативи суб’єктів підприємництва;
• орієнтацію на довготривалий комерційний успіх.

Просування продукції  та реклама являються головними  факторами в конкурентній боротьбі за долю ринку. Велику роль також відіграє наявність у компаній брендів  та власної системи дистриб'юції. Для ефективнішого використання потужностей шляхом спеціалізації  підприємств на певному виді продукції  підприємства молочної галузі об'єднують  свої зусилля.

Основними каналами розповсюдження молочних продуктів стали одно- і  двухрівневі канали, що дозволяє мінімізувати ціну на продукцію для кінцевого споживача і підтримувати обсяги продажу на відносно стабільному рівні. Перспективи розвитку вітчизняного ринку молока і молочних продуктів напряму залежать від доходів населення та можливостей підприємств розв'язувати проблеми оновлення основних фондів.

Необхідно відзначити, що часто  підприємствам доцільно використовувати  різні канали руху товару. Так, при  високій концентрації споживачів однорідної молочної продукції в одному регіоні  раціональний прямий канал, при їх розкиданості в іншому – реалізація з використанням  посередників.[5]

Якщо обирати оптимальний  канал збуту для підприємства з виробництва молочної продукції  без участі посередників, то рішенням в цій ситуації може бути створення  кооперативної системи.