Маркетингова діяльність підприємства

     Історія маслозаводу бере початок з 1956 р. З моменту заснування завод випускає молочну продукцію, що оцінюється за найвищим ґатунком.

     Яготинський маслозавод першим в області ще в 1967 р. встановив французьку лінію  з виробництва масла “Контімоб”. Маслу “Вершкове” та “Любительке”, виробленим в Яготині, першим у СРСР було присвоєно Державний знак якості. Тут вперше пройшли випробування фасувальні автомати для пакування масла і вперше в Україні розпочалося фасування масла в упаковку з фольги.

     Нині  Яготинський маслозавод – відкрите акціонерне товариство. Це сучасне базове підприємство з переробки молока і вершків у великих обсягах. Виробнича потужність заводу дозволяє щодоби приймати 250 тонн молока та 50 тонн вершків і виробляти 35 тонн вершкового масла, 17-20 тонн сухого знежиреного молока та понад 50 тонн продукції з незбираного молока.

     Злагодженість у роботі підприємства пояснюється  тісною співпрацею з виробниками молока – колективними сільськогосподарськими підприємствами, кооперативами і приватним сектором.

     Нині  на завод поступають 65% молока від  приватного сектору та 35% - від господарств. Але в нинішніх умовах мало закупити достатню кількість молока – необхідно забезпечити ще і його якість. Для покращення контролю за якістю введено програму комп’ютиризації прийомки молока на базі електронних болгарських приладів. Наступним етапом покращення молока є його охолодження: встановлено 3 німецькі холодильних установки.

     З початку заснування заводу він пройшов  тяжкий шлях, пізнаючи злети і падіння, але Яготинський маслозавод переніс все, і вийшов на ринок лідером.

     У 1994 році заводчани почали закуповувати молоко у населення, тому що його категорично не вистачало. Багато працівників заводу тоді самі не вірили в продуктивність ідеї. Ніхто не міг уявити собі, як таке потужне молокопереробне підприємство може сподіватися на некерованого приватника, його трьохлітрову банку з молоком. Але процес поволі пішов…

     Тому 1995 рік О.О. Сіренко – директор, називає роком, в якому завод розпочав використовувати кредитні механізми для розробки своєї економіки.

     Бізнес-план було реалізовано блискуче. Заклали на зберігання не 300, а 500 тонн масла і потім оптом продали за ціною, яка істотно поправила фінансовий стан заводу. І за кредит розрахувались вчасно. Тим часом навколишні молокозаводи, працюючи без обігових коштів, виплату грошей за здане молоко затягували на 2-3 місяці. А Яготин, маючи гроші, розраховувався регулярно. Скоро охочих співпрацювати саме з Яготинський маслозаводом побільшало – почала розширюватися сировинна зона, люди потягнулися зі своїм молоком до яготинців. Частка іншорайонного молока в 1995 році сягнула цифри 35%.

     1996 рік для маслозаводу був етапом  інтенсивного розвитку і вдосконалення  механізму співпраці з індивідуальними молокоздавачами. В цей рік завод будує молокозаготівельні пункти в Богданівці, Лемешівці, Сулимівці (села Яготинського району). Робота з селянами-приватниками знаходить належну оцінку на державному рівні, в міністерстві. В цей рік Міністерство аграрної політики вперше на базі Яготинського маслозаводу проводить семінар-навчання керівників молокопереробних підприємств України. Досвід яготинців, які зуміли за 2 дебютних роки збільшити закупівлю молока від населення в 4 рази (в 1994 р. – 1100 тонн, в 1996 р. – 4800 тонн) вивчає вся Україна.

     Рік 1997-й відзначився обвалом сировинних надходжень від колективних господарств. Якщо в 1987 році вони продали 44 тис. тонн молока, то через 10 років ця цифра упала на 11 тис. тонн – майже в чотири рази. Завод за рік переробив мізерну для своєї потужності кількість молока – 34 тис. тонн, що на 2,4 тис. тонн менше, ніж попереднього року. Цей рік показав важливість такого диверсифікованого підходу до розв’язання сировинної проблеми. О.О. Сіренко називає роком, який змусив всерйоз замислитись над ефективністю асортиментної політики. Директор вирішив переоснащати завод – припинити сушіння молока та відмовитись від виробництва казеїну. Тільки за один рік було закуплено й установлено 12 фасувальних автоматів. Зокрема, почав працювати автомат розливу молока та кефіру в полімерну плівку, автомат з пакування молока, ряжанки та кефіру в напівкартонні “пюр-пак”, пакувальний автомат кисломолочного сиру, автомат, який фасував сметану в полістирольні стаканчики. Було встановлено новий автомат фасування вершкового масла. Одним словом, це був рік технічного прориву у виробництві фасованої продукції.

     1997 року було випущено 1253 тонни масла  та 6317 тонн незбираномолочної продукції.

     Наступний рік – 1998-й - знаменувався суттєвим нарощуванням зусиль, спрямованих на якість показника індивідуального  молоковиробництва, піднесення його ефективності.

     Якщо  вся молокопереробна галузь Київської  області в 1999 році спрацювала з двовідсотковим падінням обсягів виробництва, то Яготинський  маслозавод до того часу уже сьомий рік поспіль демонстрував стабільне  зростання.

     1999 рік був характерним ще й  тим, що в молокопереробну галузь почав приходити інвестор. Керівництво заводу зрозуміло, що без крупних інвестицій утримуватись на рівні вимог часу вже не можна. Розвиватись за рахунок одних лише кредитів було нереально. Для цього потрібні кошти не тимчасові, на півроку-рік, а тривалі і досить значні. Тому 2000 рік для заводу певною мірою став доленосним. Саме цього року колектив заводу продав значну частину своїх акцій банку “Аваль”, який і став головним акціонером заводу. Відразу ж після виконання формальностей, інвестору було представлено бізнес-план на технічне переоснащення заводу, в основі якого лежала ідея встановлення сучасної молокосушарні.

     В березні 2001 року О.О. Сіренко з колегами відвідує Німеччину, де знайомиться  з роботою тамтешніх молокопереробних підприємств, їхньої співпрацею з фермерськими господарствами. Ідея встановлення в Яготині нового молокосушильного обладнання , яке з огляду на кон’юктуру ринку, обіцяло високу рентабельність та швидку окупність, отримало підтвердження своєї правильності. Вивчивши ринок, вибір було зупинено на словацькій фірмі Vzduhotechnika – одному з провідних заводів молокосушильного обладнання в рамках країн колишньої співдружності. Так сталося, що першу сушарню після тривалої перерви словаки виготовили саме для яготинців. Інвестор забезпечив передоплату і вже в грудні 2001 року пішли поставки устаткування з Словаччини. Його монтаж розпочався в січні 2002 року, в кінці квітня 2003 року – наладка, а 11 травня нову молокосушарню прийняли в експлуатацію.

     2002 рік був дуже тяжким для економіки заводу. Нова сушарка виробила 2,7 тис. тонн продукції, але її продали практично за безцінь – відбувся “обвал” цін на світовому ринку. 2002 рік став деякою мірою поворотним в маркетинговій політиці заводу – було ухвалено рішення створити торговий дім. По ідеї він повинен був займатися просуванням Яготинської продукції на ринок Києва. Існуюча фірмова торгівельна мережа і традиційні канали продаж вже не могли забезпечити різкого зростання обсягів. Тенденції, які спостерігались на споживчому ринку, свідчили, що відчутного приросту від продаж з лотків, ларьків, власних магазинів, ринків, автолавок чекати не доводиться. Нині бурхливо розвивається мережа супермаркетів, яка перебирає на себе основні гроші населення. Саме там і потрібно зміцнювати свої товарні позиції. Тому в 2002 році маслозавод виступив співзасновником ТД “Еталон”, що дало змогу розпочати роботу з так званими VIP-клієнтами, просувати молокопродукцію яготинців на полиці супер- і мегамаркетів, де отоварюються найзаможніші верстви населення держави. Торговий дім має власну оптову базу, спеціалістів з продажів, маркетологів, які займаються моніторингом, аналізом, прогнозуванням ринку. Організована фірмова торгівля, яка налічує 5 магазинів у м. Києві та розгалуджену мережу торгових точок у м. Києві та м. Яготині. Також при заводі створено 4 сільськогосподарські дочірні підприємства: ДП “Київська Русь”, ДП “Богданівське”, ДП “Лан”, ДП “Супоївське”. Основний напрям діяльності дочірніх підприємств – це виробництво сільськогосподарської продукції, зокрема зерна, молока, м’яса.

     За  останні півтора-два роки темп зростання  реалізації продукції становить 50% до попереднього року, така тенденція  зберігається й цього року. Якщо в середньому в 2002-2003 роках щодоби продавалося 25 тонн продукції, то в 2004 році – вже 35 тонн, а в 2005-му – 60 тонн. Нині Яготинська продукція представлена в мережах таких супермаркетів як Fozzi, “Сільпо”, “Фуршет”, “Еко”, “Велика кишеня”, BILLA.

     2003 рік для Яготинського маслозаводу  був значно сприятливішим за  свого попередника. Ринок сухого молока нормалізувався, нове устаткування почало працювати на повну потужність. В цей період було вироблено 4050 тонн сухого молока. Яготинське сухе молоко споживачами було визнано як краще в Україні. Завод уклав вигідні контракти на постачання цього продукту до Японії, Франції, Алжиру, Лівії, Польщі, Китаю.

     Яготинський маслозавод став одним із лідерів  в Україні з обсягів виробництва  високоякісного сухого молока.

     В 2004 році вдалося повністю розрахуватись  з кредитами і наступного, 2005 року, молоко сушарня вже почала заробляти гроші підприємству. Завод взяв курс на збільшення обсягів продукції з незбираного молока – її загалом було випущено в 2005 році 14240 тонн – це більше, ніж попереднього року майже на 4 тисячі тонн. Почалося оновлення асортименту, покупці оцінили яготинське пряжене молоко, 4-відсоткової жирності ряжанки, різноманітні йогурти, кисломолочні сири, десерти, кефіри. Яготин працював в ціновому діапазоні, який здебільшого розрахований на людей з середніми статками. 2005 рік був рекордним з обсягів освоєних капіталовкладень, спрямованих на модернізацію і реконструкцію виробництва. Всього за рік було витрачено на ці цілі 3,3 млн. гривень. Це в той час, коли в попередні роки не вдавалось виділити більше 700 тисяч. Ліквідували цех морозива, переобладнавши його під експедицію, розраховану на одночасне зберігання 80 тонн продукції, оснастили її всім необхідним розвантажувальним та холодильним обладнанням. Цього ж року з’явились нові ангари для зберігання сухого молока, розпочався процес оновлення автотранспортного парку.

     Технічна  політика на заводі спрямована перш за все на забезпечення конкурентноздатності Яготинської продукції, адже зараз  багато конкурентів в молочній галузі, які в гонитві за рентабельністю здешевлюють своє масло за рахунок додавання недорогих, здебільшого завезених з-за кордону жирів рослинного і тваринного походження. І на своїх брикетах такі виробники, не соромлячись, пишуть “Масло вершкове”. Держава надто довго розбиралася в цьому питанні. Справді, покупець має знати, яке масло він купує – натуральне вершкове, з коров’ячого молока, чи суміш з додаванням дешевого моржового сала чи модифікованих рослинних олій.

       Якості продукції на заводі традиційно приділяли особливу увагу. Не було ще ринку з його жорстокою конкуренцією, панувала дефіцитна економіка, за якої з полиць магазинів змітали все, “не перебираючи харчами”, але продукція яготинських молокопереробників завжди виділялася якістю своїми якісними характеристиками. За яготинським маслом ганявся столичний покупець, його, як уже було сказано вище, їли вищі чини партійно-господарської ланки держави. А коли Україна окунулася в стихію ринку, показник якості вийшов взагалі на провідне місце, визначаючи разом з ціною конкурентноздатність товару. Тому боротьба за ринок – це боротьба за розумне поєднання показників “ціна-якість”.

     Оскільки  традиційно репутація продукції  заводу була завжди високою, було ухвалено розробити цілу серію молокопродукції  під торговою маркою “Яготинська”, яку було офіційно зареєстровано. Спеціалістами заводу за сприяння науковців Інституту м'ясо-молочної промисловості було розроблено технічні умови на всі види випускаємої продукції під назвою “Яготинська”. Під цією торговою маркою сьогодні випускається пастеризоване молоко, ряжанка, кефір, йогурти, сметана, кисломолочний сир, десертні сирки. Всі продукти виробляються лише з натуральної сировини та з додаванням натуральних наповнювачів. На сьогодні на підприємстві є можливість виробляти близько 50 видів різноманітної продукції ТМ “Яготинська” (рис.1.1).

     Рис. 1.1. Асортимент Яготинської продукції

     Серед асортиментних новинок яготинців  – продукт здоров’я “Закваска”. Власне він не є новинкою, бо закваска добре відома професіоналам – молокопереробникам давно. Закваска – як дріжджі для хлібопечення, є технологічним заводським продуктом. Але на Яготинському маслозаводі вирішили дати йому нове життя, щоб закваска “переступила” поріг лабораторії і цеху, посіла гідне місце в харчуванні людей. Адже концентрація корисних молочнокислих бактерій в ній в 100 разів більша, аніж в кефірі. Про прямо так чудодійну силу закваски знали колишні партійні керівники і цінували її за потужну антипохмільну дію – це був такий собі натурально-молочний “Алькаприм”. Виставка “Молочна і м’ясна індустрія ХХІ століття”, яка відбулася 19 травня 2006 року, продемонструвала велику зацікавленість цим продуктом. “Закваску” нині Яготинський маслозаводом випускає в 500-грамових пакетах “пюр-пак”. Це нова “лінійка” кисломолочних продуктів, які мають протекторні властивості, тобто сильну відновлювальну дію деяких функцій організму. Унікальний біохімічний склад “Закваска” пригнічує розвиток шкідливої мікрофлори в кишківнику, сприяє поліпшення травлення, практично омолоджує організм.

     В асортиментній політиці на 2006 рік довели продажі кефірів, сирків, ряжанок до 80-85 тонн щодня. В незбираномолочній продукції особлива увага приділялася видам з найбільшою доданою вартістю, тим, які максимально відповідають попиту населення. Останнім часом різко зросла десертна сиркова група. Це солодкі дитячі сирки у 100-грамовій упаковці з різними наповнювачами. Ця продукція, як і вся інша, випускається без застосування консервантів і рослинних жирів, а наповнювачі використовуються лише натуральні. Новий цех, який почали переобладнувати з казеїнового цеху 1 вересня 2005 року, ввели до ладу за 4 місяці. Обладнання завезли з Польщі, а для кращого ознайомлення зі специфікою виробництва, їздили туди переймати досвід.