Виробничий потенціал економічної системи

Для оцінки технічного рівня підприємств слід також використовувати динаміку показників, які характеризують технічну озброєність праці, -фондоозброєність і енергоозброєність робітників, досягнутий рівень механізації раці. Коефіцієнт фондоозброєності робітників (Кф) розраховується за формулою

Ф Кф = — Вр

 

 

 

де Ф - залишкова вартість основних виробничих засобів; Вр - кількість робітників, які працюють у найбільшій зміні. Коефіцієнт енергоозброєності робітників (Ке) обчислюється за формулою

де ЛГм - кількість людино-годин, витрачених робітниками на механізованих роботах  з виробництва продукції;

ЛГ - загальна трудомісткість виробленої продукції.

Важливе значення для оцінки матеріально-технічної  бази підприємства мають величини його виробничої потужності та показники  аналізу її використання. Заслуговує також на увагу аналіз правильності самого розрахунку виробничої потужності.

Виробнича потужність - це максимально можливий випуск продукції (у натуральному вираженні  й в оптових цінах) за рік (добу, зміну). Вона обчислюється виходячи з  оптимального завантаження устаткування і виробничих площ, проектних показників продуктивності устаткування, прогресивних норм трудомісткості виробів, з урахуванням застосування передової технології і ефективної організації виробництва та праці.

Розраховану величину виробничої потужності підприємства зіставляють з виробничою програмою за бізнес-планом і з фактичним обсягом

 

виробництва продукції. У результаті першого  зіставлення одержують коефіцієнт планового використання виробничої потужності (Квп):

де Тпл - обсяг випуску товарної продукції  за бізнес-планом; ВП - розрахована виробнича потужність підпроємства. Коефіцієнт фактичного використання виробничої потужності (Кфп) розраховують так:

де Тф - фактичний обсяг випущеної продукції.

Рівень  безперервності виробництва характеризується співвідношенням між технологічною  трудомісткістю виробу або всієї продукції підприємства та виробничою трудомісткістю. Він може бути обчислений за формулою

 

 
  

 

Де КВВ - коефіцієнт безперервності виробництва;

t_B,t_пг_ кількість людино-годин, витрачених основними робітниками

(відповідно  відрядниками і робітниками з погодинною оплатою праці) на виробництво продукції;

t_0B _ трудомісткість (людино-годин) на допоміжних роботах з

обслуговування  виробництва.

Найбільш  узагальнюючу всебічну оцінку рівня  організації виробництва дає  показник його ритмічності (Кр), який визначається за формулою:

де Тф - фактичний випуск продукції за окремими частками, на який розбито  аналізований період, але у межах  відповідних планових завдань;

 

Тпл - плановий обсяг випуску продукції за аналізований період (у грошовому або натуральному вираженні).

Недоліком цього коефіцієнта є неврахування при обчисленні ритмічності випадків перевиконання планових завдань  в окремі відрізки часу, проте він  дає переконливу характеристику стану організації* виробництва  і резервів збільшення випуску продукції за рахунок підвищення ритмічності.

Фондовіддача - це економічний показник ефективності використання засобів праці, який показує, скільки продукції (у грошовому  вираженні) випускається на підприємстві у розрахунку на 1 гривню основних виробничих засобів. Розраховується показник фондовіддачі (f) за формулою

де Т - випуск товарної продукції у грошовому  вираженні;

Ф - середня  первісна (переоцінена) вартість основних виробничих засобів за період, що аналізується.

Для аналізу  основних засобів використовується також показник фондоємності (обернений щодо фондовіддачі); він показує, скільки в середньому (за вартістю) використовується на підприємстві основних виробничих засобів для випуск продукції вартістю в 1 гривню.

Для поглиблення  аналізу використання основних виробничих засобів підприємства необхідно вдатися до вивчення показників функціонування їх основної продуктивної частини - машин і обладнання. Воно можливе лише у разі організації на підприємстві системи управлінського обліку роботи обладнання.

Якщо  потреби підприємства у сировині та матеріалах враховані не повною мірою, план матеріально-технічного постачання складено із заниженням проти виробничих та інших потреб, це призводить до простоїв або неповного завантаження обладнання і робітників, аритмізує виробничий процес, знижує обсяг випуску продукції, її якість.

Планова потреба підприємства у надходженні  матеріальних ресурсів визначається балансовим методом за формулою

М = Мпл - МП + Мн,

Де М - планове надходження матеріальних ресурсів від постачальників та інших джерел (власне виробництво матеріалів і відходи власного виробництва);

Мпл - планова  потреба підприємства у матеріальних ресурсах;

Мп, Мн - відповідно очікувані залишки матеріальних ресурсів на початок планового періоду  і норматив залишків на кінець періоду.

Економне  і раціональне використання матеріальних ресурсів виражається через показники  матеріалоємності продукції.

Загальна  матеріалоємність продукції - це вартісний  показник оцінки витрат матеріальних ресурсів на весь обсяг виробленої підприємством продукції. Він обчислюється як питома вага матеріальних витрат у вартості товарної продукції за оптовими цінами без податку на додану вартість і акцизного збору. Тобто матеріалоємність характеризує вартість витрачених сировини, матеріалів, напівфабрикатів, енергоносіїв на 1 гривню товарної продукції. Зворотним показником до матеріалоємності є матеріаловіддача, яка характеризує обсяг товарної продукції, що випускається при витраті матеріальних ресурсів вартістю в 1 гривню.

Питома  матеріалоємність - це характеристика витрат матеріальних ресурсів на випуск одиниці конкретних виробів. Цей показник може також визначатися для характеристики витрат конкретних видів матеріальних ресурсів на одиницю продукції. Тоді кажуть про металоємність, енергомісткість продукції.