Виробничий потенціал економічної системи

Розділ 1. Виробнича потужність підприємства, фактори, що її визначають 

     Виробнича потужність підприємства – це є  максимально можливий річний випуск продукції або об’єм переробки  сировини в номенклатурі і асортименті, які встановлені планом при повному  використанні обладнання і площ з врахуванням використання прогресивної технології, передової організації праці і в-ва.

Виробнича потужність – це змінна величина на яку впливає багато факторів:

- структура основних виробничих фондів

- питома вага активної частини основних фондів

- засоби в-ва

- предмети в-ва

     При визначенні виробничої потужності діючого підприємства враховується все закріплене за ним обладнання незалежно від його стану (діюче або без діюче), а також обладнання, яке знаходиться в процесі монтажу і на складі, яке має ввестися в експлуатацію в основному в-ві.

освоєння  прогресивної технології, що дає можливість прискорювати технологічний процес

     Продуктивність технічного обладнання – чим досконаліші машини і обладнання, чим вища їх виробнича потужність в одиницю часу, тим більша виробнича потужність в цілому від спеціалізації підприємства, змісту і кількісного співвідношення виробів – на сьогоднішньому етапі ринкових відносин часта зміна одних виробів на інші обумовлює зміну потужностей підприємства рівень організації праці і в-ва одним з основних елементів якого є режим роботи підприємства. Існує безперервний і дискретний процес в-ва.

     В залежності від режиму роботи визначають фонди часу для роботи обладнання:

- календарний

- режимний

- робочий

Фк = 365●24 = 8760 год – календарний

Фр = [(365 – Двих - Дсв) – tн●Дп.св] SKзм – режимний фонд часу

tн - кількість передсвяткових годин 

Дп.св –  дні передсвяткові

Kзм  – кількість змін

S –  тривалість змін

Фд = Фк – (Рк + Рп.п) – робочий фонд часу для безперервного в-ва

Фд = Фр – (Рк + Рп.п) – робочий фонд часу для дискретного в-ва

Рк, Рп.п  – планові затрати часу на капітальний  і планово-попереджувальний ремонти

     Якість предметів праці – чим вища якість сировини, палива, матеріалів і напівфабрикатів, тим менше потрібно затрат праці і часу на їх переробку і більше продукції може бути вироблено в одиницю часу

кваліфікація  кадрів, їх культурно технічний рівень і відношення до праці – чим  вища кваліфікація, тим менше браку, поломок, простою обладнання і вища його продуктивність.

     Розрахунок виробничої потужності і шляхи поліпшення використання виробничих потужностей.

     Розрахунки  наявних виробничих потужностей  являються важливою частиною плану  промислового виробництва. На їх основі визначаються об’єму випуску продукції, виявляються резерви росту в-ва і складається баланс виробничих потужностей. Розрахунки виробничої потужності використовується для планування об’єму капіталовкладень.

     Виробнича потужність розраховується на основі:

- номенклатури, структури і кількості випускаючої продукції

- кількості одиниць наявного обладнання, яке знаходиться в розпорядженні - підприємства

- дійсного фонду часу роботи обладнання

- трудомісткості випускаючої продукції і її зниження

- передових технічно обумовлених нормах продуктивності обладнання

- звітних даних про виконання норм виробітку

     Розрахунок  виробничої потужності виконується  в послідовності від нижчої ланки  до вищої, тобто від потужності груп технологічного обладнання до потужності участку, від потужності участку  до потужності цеху, від потужності цеху до потужності підприємства.

     Систематичний ріст випуску продукції за рахунок  найбільш повного використання виробничих потужностей досволяє збільшити  віддачу від вкладених засобів  і підвищувати ефективність в-ва.

     Основні шляхи підвищення ефективності використання виробничих потужностей:

- підвищення екстенсивної нагрузки обладнання

- скорочення сроків освоєння нових потужностей

- ліквідація диспропорції в потужності діючих цехів, участків і груп обладнання

- інтенсифікація виробничих процесів

- розвиток спеціалізації і кооперування промислових підприємств

     На  підприємствах по різних причинах мають  місце значні простої обладнання. Найчастіше – це недолік в матеріально-технічному забезпеченні, організації ремонту  обладнання, порушення виробничо-технологічної дисципліни, наявність “вузьких” місць у виробничому процесі. Зниження рівня в простої обладнанні і підвищення екстенсивної нагрузки обладнання являється важливим фактором поліпшення використання виробничих потужностей.

     Підвищення  коефіцієнту змінності також дає резерв підвищення продуктивності праці. Це досягається за рахунок використання внутрішньовиробничих резервів.

     Збільшення  випуску продукції за рахунок  підвищення інтенсивності загрузки обладнання являється одним із дуже ефективних шляхів нарощування виробничих потужностей в відносно короткі терміни з мінімального величиною затрат.

     Підвищення  продуктивності праці і збільшення випуску продукції по діючому  обладнанні досягається за рахунок  підвищення якості перероблюваної сировини і матеріалів, запровадження нових технологічних процесів, модернізація обладнання і широке використання передового досвіду колективу підприємства.

1.1. Виробнича потужність підприємства, показники, чинники, принципи розрахунку

     Виробнича потужність підприємства характеризує максимально можливий річний обсяг випуску продукції (видобутку й переробки сировини або надання певних послуг) заздалегідь визначених номенклатури, асортименту та якості за умови найбільш повного використання прогресивної технології та організації виробництва.

     Одиниці виміру виробничої потужності підприємств  застосовуються різні залежно від характеру виробництва та галузевої підпорядкованості. Загальне правило таке: виробнича потужність визначається в тих самих одиницях виміру, в яких планується та здійснюється облік продукції, що виготовляється (послуг, що надаються). Здебільшого це натуральні або умовно натуральні вимірники за видами продукції (послуг).

     Для багатономенклатурних виробництв потужність може визначатися також вартісним показником усього обсягу продукції (послуг). У паспорті такого підприємства потужність позначають двома вимірниками: у чисельнику — натуральні показники за видами продукції; у знаменнику — загальний вартісний (грошовий) показник.

     На  підприємствах окремих галузей (наприклад цукрової та молочної промисловості) виробнича потужність характеризується 240 кількістю сировини, що переробляється за добу. Наука та практика господарювання виокремлюють три види потужності підприємства: проектну, поточну (фактично досягнуту), резервну. Проектною є потужність, яка визначається в процесі проектування, реконструкції (розширення) діючого або будівництва нового підприємства: вона вважається оптимальною, оскільки склад і структура устаткування відповідають структурі трудомісткості запроектованої номенклатури продукції, і має бути досягнута протягом нормативного терміну її освоєння. Поточна (фактично досягнута) виробнича потужність визначається періодично у зв'язку зі зміною умов виробництва (номенклатури і структури трудомісткості продукції) або перевищенням проектних показників. При цьому обчислюють вхідну (на початок року), вихідну (на кінець року) та середньорічну потужність підприємства. Резервна потужність повинна формуватись і постійно існувати в певних галузях національної економіки: електроенергетиці і газовій промисловості — для покриття так званих пікових навантажень в електро- та газових мережах, надійного забезпечення енергоресурсами споживачів на період виконання ремонтно-аварійних робіт; харчовій індустрії — для переробки істотно збільшеного обсягу сільськогосподарської сировини, що швидко псується, у високоврожайні роки; на транспорті — для перевезення збільшеної кількості пасажирів у літні місяці; в машинобудуванні та інших галузях — для підготовки виробництва та освоєння випуску нових видів устаткування (агрегатів, приладів) і конструкційних матеріалів тощо.

     Величина  виробничої потужності підприємства формується під впливом багатьох чинників. Головними  з них є:

• номенклатура, асортимент та якість продукції, що виготовляється;

• кількість  встановленого устаткування, розміри  і склад виробничих площ, можливий фонд часу роботи устаткування та використання площ протягом року;

• прогресивні  техніко-економічні норми продуктивності й використання устаткування, зняття продукції з виробничих площ, ; нормативи тривалості виробничого циклу та трудомісткості продукції, що виробляється (послуг, що надаються).

     Виробничі потужності підприємств обчислюють-і  ся за відповідними галузевими основними  положеннями, що відображають особливості конкретних галузей. Проте існують спільні для більшості галузей економіки методичні принципи розрахунку виробничих потужностей діючих підприємств.

     Виробничу потужність підприємства визначають за всією номенклатурою профільної продукції. При цьому проводять можливе звуження номенклатури, об'єднуючи окремі вироби в групи за конструктивно-технологічною єдністю з визначенням для кожної з них базового представника. Решту виробів даної групи приводять до характеристик цього представника за допомогою розрахункового коефіцієнта трудомісткості.

     Якщо  підприємство випускає кілька видів  різної продукції, то виробнича потужність визначається окремо для кожного  виду виробів. Наприклад, на металургійних підприємствах (комбінатах) обчислюють окремо потужність доменного, сталеплавильного і прокатного виробництва.

За розрахунків  потужності багатономенклатурних виробництв у грошовому виразі обов'язково додається  виробнича програма підприємства, стосовно якої визначено потужність.

     Виробнича потужність підприємства встановлюється, виходячи з потужності провідних цехів (дільниць, технологічних ліній, агрегатів) основного виробництва з урахуванням заходів для ліквідації вузьких місць і можливого внутрішньовиробничого кооперування.

     До  провідних належать ті виробничі підрозділи підприємства, які виконують головні технологічні процеси (операції) і мають вирішальне значення для забезпечення випуску профільних видів продукції. Наприклад, для підприємств чорної металургії провідними виробництвами заведено вважати доменні, сталеплавильні та прокатні цехи; машинобудування та металообробки — механічні, складальні, ливарні й ковальсько-пресові цехи; цементної промисловості — печі з виробництва клінкеру; текстильної індустрії — прядильне і ткацьке виробництво.

     За  наявності кількох провідних підрозділів підприємства виробнича його потужність обчислюється за тими з них, які виконують найбільш трудомісткий обсяг робіт.

       У розрахунки виробничої потужності  підприємства включають:

а) усе  чинне і нечинне внаслідок  несправності, ремонту та модернізації устаткування основних виробничих цехів;

б) устаткування, що перебуває на складі і має бути введене в експлуатацію в основних цехах протягом розрахункового періоду;

в) понаднормативне резервне устаткування;

г) понаднормативне устаткування допоміжних цехів, якщо воно аналогічне технологічному устаткуванню основних цехів.