Виробничий потенціал економічної системи

- обстеження  стану розвитку, обновлення та  вибуття ОФ;

- вивчення  технічного стану ОФ (машини, обладнання);

- визначення  рівня використання ОФ і факторів, які впливають на цей рівень;

- встановлення  повноти використання парку обладнання та його комплектності;

- виявлення  ефективності використання обладнання  в часі та по потужності;

-визначення  впливу використання ОФ на  обсяг продукції та інші показники  роботи організації;

- виявлення  резервів збільшення фондовіддачі, збільшення обсягів продукції та прибутку за рахунок покрашення використання ОФ.

 Основні виробничі фонди та їх використання характеризують такі показники:

Питома  вага активної частини основних виробничих фондів.

Коефіцієнт  вибуття основних виробничих фондів.

Коефіцієнт інтенсивного використання устаткування.

Коефіцієнт  екстенсивного використання устаткування.

Інтегральний  коефіцієнт використання устаткування.

Фактичний коефіцієнт змінності роботи устаткування.

Коефіцієнт  використання виробничої потужності.

Відтворювальна структура організації (нове будівництво, розширення, реконструкція, технічне переозброєння).

Продукція. Аналіз цього елементу дає можливість визначити конкурентоспроможність фірми.

     При аналізі продукції, що випускається підприємством, використовують такі показники, як:

- питома  вага профільної продукції в  загальному обсязі виробництва; 

- темпи  зростання чистої продукції;

- питома  вага конкурентоспроможної продукції  (за технічними параметрами - параметри  призначення, ергономічні, нормативні, естетичні тощо; за економічними; за організаційними (система знижок, умови платежу та постачань, комплектність постачань, строки та умови гарантій).

Взаємозв'язок факторів виробничого  об'єкта. Цей елемент визначає розвиток організації.

1. На  розвиток організації впливає ціла низка факторів.

Найбільш  значущі з них:

1) серійність  продукції;

2) розмір  організації;

3) невизначеність  виробничих завдань;

4) потенціал  виробництва;

5) взаємозв'язок  структурних підрозділів.

     Окрім зазначених факторів внутрішнього характеру, відмітимо ще й такі: рік заснування організації та його історія, етапи розвитку; належність до певного міністерства, відомства, форма власності та господарювання; характер статуту.

2. Серійність  виробництва може бути різною: одиничне, малосерійне, серійне, багатосерійне, поточне, неперервне виробництво. Величина серійності впливає на системи контролю та координації, рівень формалізації управління, рівень централізації та складність системи управління.

Серійність  виробництва продукції визначається кількістю одиниць продукції на рік по кожному з типорозмірів. При цьому слід враховувати змінність продукції та постійний вихід з 
новим асортиментом на ринок. Заміна одного виду продукції іншим здійснюється під впливом зовнішніх факторів. Важливу роль відіграє показник оцінки фази життєвого циклу продукції, що визначається експертним шляхом анкетного опитування.

3. Розмір  організації визначається кількістю  працівників, кількістю підрозділів,  фондоозброєністю. Розмір виробництва  визначає рівень спеціалізації  та диференціації функцій управління, складність системи управління, рівень централізації та децентралізації тощо.

4. Невизначеність  виробничих завдань залежить  від рівня невизначеності навколишнього  середовища, виробничих умов. Серед  показників невизначеності технології виробництва є такі:

а) аналізованість проблем, завдань (складність, можливість структуризації, вибору методу рішень);

б) передбаченість (число тих завдань, які не були передбачені, а виникли в процесі  виробництва).

     За  основу при розробленні серії показників, що характеризують невизначеність в організації, можна взяти: обсяг реалізації продукції, рентабельність виробництва, обсяг витрат на НДЦКР, обсяг устаткування, що тільки вводиться, зміну продукції та витрати на збут продукції.

     Основними експертними оцінками невизначеності виступають: ступінь чіткості посадових обов'язків, обсяг складності в роботі, своєчасність переналадки технології та випуску нової продукції, обсяг творчої роботи, можливості альтернативної технології.

5. Виробничий  потенціал організації можна оцінити за такими параметрами:

а) кваліфікаційний  рівень кадрів (рівень кваліфікації робітників, ступінь узгодженості взаємодій, готовність персоналу до нововведень);

б) ступінь  використання устаткування (фондоозброєність праці, ступінь завантаження устаткування, обсяг устаткування, що вводиться в експлуатацію);

в) резерви  конкуренції визначаються на підставі оцінки показників (обсяг витрат на НДДКР, частка витрат на маркетинг, збут продукції, кількість типорозмірів продукції);

г) фінансові можливості (обсяг реалізації продукції, рентабельність продукції).

6. Взаємопов'язаність  технологічних одиниць у виробництві  визначають за кількістю та  складністю взаємозв'язків у вигляді  трьох типів взаємозалежності:

- кооперативної  (невзаємоліючі технологічні одиниці, але взаємопов'язані постачанням та збутом);

- послідовної  (вхід однієї одиниці є виходом  іншої);

- багатосторонньої (у кожної одиниці багато входів  та виходів).

     При збільшенні та ускладненні взаємозв'язків  між технологічними одиницями збільшується потреба в координації, змінюється ступінь стандартизації, інші параметри управління.

     Кількісними показниками, що характеризують взаємозв'язок технологічних одиниць, є такі:

- віддаленість  цехів та виробництв;

- обсяг  міжцехових постачань.

Аналіз виробничої структури. Аналіз виробничої структури здійснюють за даними, зібраними на стадії діагностики. Виробничий процес кожного підприємства має свою конкретну форму, яка визначає його структуру.

     На  основі виробничого процесу створюються  основні цехи, виділяються окремі виробничі дільниці, створюються робочі місця і встановлюються виробничі зав'язки та пропорції між окремими робочими місцями, виробничими дільницями та цехами.

     Склад виробничих ланок, а також організації  управління виробництвом і обслуговування працівників, їх кількість, величина і співвідношення між ними по розміру зайнятих площ, чисельності робітників та потужності створює загальну структуру підприємства.

     До  виробничих ланок належать: основні, допоміжні та обслуговуючі цехи, а  на підприємствах з безцеховою структурою - виробничі дільниці.

Виробнича структура промислового підприємства визначається такими факторами:

- особливостями  технології виготовлення виробів,  які випускаються;

- масштабами  виробництва та трудомісткістю  її виготовлення;

- характером  і рівнем спеціалізації окремих  цехів, філій; 

- кооперацією  з іншими підприємствами та  внутрішньою кооперацію;

- рівнем  автоматизації виробництва; 

- рівнем  впровадження передових технологій.

Виділяють: технологічний тип виробничої структури (ливарний, пресовий, гальванічний); предметний (та дільниці, сформовані за ознаками виготовлення певного виробу); змішана структура.

Виробнича структура залежно від повноти охоплення підприємством технологічних фаз або повноти виробничого циклу поділяється на:

1 виробництво  з повним охопленням технологічних  фаз, які мають основні цехи  з усіх стадій виробничого  процесу, починаючи із заготівельної  фази і закінчуючи збором виробу;

2 виробництво  з неповним охопленням технологічних  фаз, які характеризуються відсутністю у виробничій структурі тієї або іншої технологічної фази основного виробничого процесу (підприємство може випускати тільки заготовки, штампи, колеса та ін.).

Основне виробництво може охоплювати: поточне  виробництво, яким воно є, або особливості  завантаження обладнання, як в енергетиці або в хімічній промисловості; виробничий процес (послідовний, непослідовний, паралельний спосіб організації виробничих операцій); запаси (створення постачання матеріалами та комплектуючими).

Доцільно  згадати, що дуже велике значення має допоміжне господарство (ремонтне, інструментальне, енергетичне, транспортне, обслуговуюче господарство).

Виробничий  потенціал підприємства впливає  на ступінь використання устаткування, фінансові можливості, конкурентоспроможність.

Оцінюється за такими параметрами:

- кваліфікаційний  рівень кадрів (рівень кваліфікації  робітників, ступінь погодженості  взаємодії, готовність персоналу  до нововведень);

- ступінь  використання устаткування (фондоозброєність  праці, ступінь завантаження устаткування, обсяг устаткування, що вводиться в експлуатацію);

- резерви  конкуренції (визначаються на  підставі оцінки показників: обсяг  витрат на НДДКР, доля витрат  на збут продукції, кількість  типорозмірів продукції");

З фінансові  можливості (обсяг реалізації продукції, рентабельність продукції).

 

Діагностика основних виробничих фондів

Неабияке  аналітичне значення мають різні  показники структури основних засобів. Насамперед аналізується розподіл основних засобів підприємства на виробничі  основні засоби основного виду діяльності, виробничі основні засоби інших галузей і невиробничі основні засоби.

Для фінансово-економічного аналізу велике значення має поділ  виробничих основних засобів основної діяльності підприємства на дві частини: активну та пасивну. До активної частини у більшості галузей промисловості належать машини та устаткування, які безпосередньо взаємодіють з предметами праці. Пасивну частину формують основні засоби, які створюють умови для здійснення виробничого процесу, - будівлі, споруди, передавальні пристрої , транспортні засоби. Зростання питомої ваги активної частини є показником прогресивності структури основних засобів, підвищення технічної оснащеності підприємства, воно майже всюди сприяє збільшенню випуску продукції, фондовіддачі. Далі аналізуються показники забезпечення основними виробничими засобами на одного працівника основної діяльності підприємства. Ця величина (Фп) обчислюється за формулою:

де Ф - середньорічна вартість (первісна або переоцінена) основних виробничих засобів;

В - середньооблікова чисельність персоналу основної діяльності підприємства.

Оцінка  показників динаміки вартості основних засобів на одного працівника не може бути однозначною. їх аналіз і висновки з нього можна робити лише спираючись на аналіз використання основних засобів і насамперед активної частини.