Шляхи вдосконалення стратегічного планування на підприємстві

- стратегія  скорочення, що полягає в тому, що підприємство закриває або  продає один зі своїх підрозділів  або бізнесів для нього, аби здійснити довгострокову зміну кордонів ведення бізнесу;

- стратегія  скорочення витрат, основною ідеєю  якої є пошук можливостей зменшення  витрат і проведення відповідних  заходів щодо скорочення витрат[10; 12].

Така  стратегія більше орієнтована на усунення досить невеликих джерел витрат, її реалізація носить характер тимчасових або короткострокових мерів.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1.3 Показники  стратегічного планування

 

Критерії  ефективності планування - це результативність управлінської діяльності менеджерів в організації, яка визначає якісні її сторони. До основних критеріїв відносять:

- оперативність  - своєчасність підготовки і прийняття  рішень, а також налагодженість  механізмів зворотнього зв'язку;

- надійність  системи управління - достовірність,  цінність і своєчасність інформації, відповідність прийомів і методів  роботи сучасному рівню науково-технічного  прогресу; рівень підготовки, стаж  практичної діяльності та стабільність  кадрів;

- якість  виконання функцій, забезпеченість  засобами оргтехніки;

- оптимальність  системи управління - вибір оптимальних  методів прийняття господарських  рішень, обґрунтованість ступенів  управління в організації, а  також співвідношення централізації  і децентралізації управління  стосовно до конкретних умов, норм управляємості та ін[13;15].

Кожному варіанту системи управління відповідає певне значення критерію ефективності, і задача управління складається  в тому, щоб знайти такий варіант  управління, при якому відповідний  критерій мав би саме вигідне значення.

В якості критерію ефективності виробництва  і управління використовують узагальнені  показники, які характеризують кінцеві  результати (об'єм виробництва, прибуток, рентабельність та ін.), і часткові показники  використання окремих видів ресурсів (праці, основних фондів, інвестицій).

Прибуток  і рентабельність найбільш повно  характеризують кінцеві результати діяльності, відповідно і ефективність управління. При цьому необхідно  виключити вплив на прибуток чинників, які не зв'язані з діяльністю даної  господарської ланки. Узагальнені  показники відображують результат  господарської діяльності і управління в цілому, але не в повній мірі характеризують ефективність і якість управління трудовими ресурсами. Для  цього використовують часткові показники. Так, для оцінки підвищення ефективності використання трудових ресурсів приймають показник темпу росту продуктивності праці, матеріальних - матеріаломісткість продукції, основних фондів - фондовіддачу. При оцінці ефективності управління необхідно комплексне застосування всієї системи узагальнених і часткових показників[13].

Ефективність  управлінської діяльності стосовно до суб'єкту управління може характеризуватися  кількісними (економічний ефект) і  якісними (соціальний ефект) показниками.

Кількісні показники діяльності системи менеджменту  включають:

- трудові  показники - економію живої праці  в сфері управління (скорочення  працівників, трудомісткості процесу  управління);

- фінансові  - скорочення витрат на управління;

- показники  економії часу - скорочення довготривалості циклів управління в результаті впровадження інформаційних технологій, різних організаційних процедур[14].

Якісні  показники мають важливе значення і включають:

- підвищення інноваційного рівня управління;

- ріст кваліфікації менеджерів, спеціалістів і керівників середньої ланки;

- рівень інтеграції процесів управління;

- підвищення рівня обґрунтованості приймаємих рішень;

- формування організаційної культури;

- управляємість системи в організації;

- задоволеність працею;

- посилення соціальної відповідальності організації; екологічні наслідки.

Соціальну ефективність управління оцінюють за допомогою показників, які характеризують:

- умови праці в організації;

- соціально-побутові умови працівників організації; кваліфікацію працюючих; організацію і мотивацію праці.

Раціоналізація  управління сприяє досягненню високого рівня вказаних показників, в результаті наступають позитивні зрушення в  системі управління і досягається  економічний ефект[14].

Загальні  результативні показники ефективності управління наступні:

- вартість валової продукції на одного середньорічного працівника, тис. грн.;

- виручка від продажу в розрахунку на одного середньорічного працівника, тис. грн.;

- чистий прибуток на одного середньорічного працівника, тис. грн.;

- рівень рентабельності виробництва, %.

В сільському господарстві застосовуються специфічні показники, які мають галузеві особливості:

- вартість валової продукції на 1га сільськогосподарських угідь, тис. грн.;

- виручка від реалізації продукції в розрахунку на 1га сільськогосподарських угідь, тис. грн.;

- чистий прибуток на 1га сільськогосподарських угідь, тис. грн.;

- урожайність основних сільськогосподарських культур, ц/га;

- продуктивність тварин в господарстві (середньорічний надій на корову, кг; середньодобовий приріст, гр/добу).

Показники економічності апарату управління:

- питома вага витрат на управління до загальної суми виробничих витрат, %;

- питома вага заробітної плати працівників сфери управління у річному фонді оплати праці всіх працюючих в організації, %;

- питома вага окремих статей витрат в загальній сумі витрат на утримання апарату управління, %;

- витрати на оплату праці, тис. грн.;

- витрати на відрядження, тис. грн.;

- господарські витрати, тис. грн.;

- транспортні витрати на службові автомобілі, тис. грн. та інші. Показники продуктивності управлінської праці: вартість валової продукції на одного працівника управління, тис. грн.;

- виручка від реалізації продукції в розрахунку на одного працівника управління, тис. грн.;

- чистий прибуток на одного працівника управління, грн;

- вартість валової продукції на один людино-день, витрачений на управління, грн.;

- виручка від реалізації продукції в розрахунку на один людино-день, витрачений на управління, грн.;

- чистий прибуток на один людино-день, витрачений на управління, грн.;

- чистий прибуток на одну гривню оплати праці працівників апарату управління, грн.; інші показники[18].

Для оцінки ефективності управлінської праці  використовується також система  коефіцієнтів, які поділяються на дві групи:

1. Коефіцієнти,  які відображують зміни рівня  організації праці: розподілу  праці, раціональності прийомів  праці, організації робочого місця,  умов праці, використання кваліфікації  працюючих, виконання обов'язків,  рівня управляємості, методів управління; технічної оснащеності та ін.(Рис 1.1).

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Рисунок 1.1. Коефіцієнти, які відображують зміни рівня організації праці

 

2. Коефіцієнти, які визначають зміни рівня організації управління виробництвом: ритмічності виробництва, якості виконання управлінських функцій, оперативності управління, стабільності кадрів, оснащеності управлінської праці засобами обчислювальної техніки і оргтехніки, підготовки і підвищення кваліфікації кадрів, розподілу праці в апараті управління, раціональності методів управління, а також ресурсно-потенціальний(Рис 1.2).

 

 

Рисунок 1.2 Коефіцієнти, які визначають зміни  рівня організації управління виробництвом

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Висновки до розділу 1

 

У першому розділі було розглянуто теоретичні основи стратегічного планування. Отже у поняття "планування" входить визначення цілей і шляхів їх досягнення. На Заході планування діяльності підприємств здійснюється за такими важливими напрямами, як збут, фінанси, виробництво і закупівля. При цьому, звичайно, всі плани взаємопов'язані між собою.

Процес  планування проходить чотири етапи:

- розробка  загальних цілей;

- визначення  конкретних, деталізованих цілей  та завдань, періодів часу;

- визначення  шляхів і засобів їх досягнення;

- контроль  за досягненням поставленої мети  шляхом зіставлення планових  показників з фактичними.

Планування  завжди орієнтується на дані минулого, але прагне визначити і контролювати розвиток підприємства в перспективі. Тому надійність планування залежить від точності і правильності бухгалтерських розрахунків минулого. операційний стратегія планування

Якість  планування більшою мірою залежить від інтелектуального рівня компетентних співробітників, менеджерів. Всі плани  повинні складатися так, щоб в  них можна було вносити зміни, а самі плани взаємопов'язувати з наявними умовами. Тому плани містять в собі резерви. Проте дуже великі резерви роблять плани неточними, а невеликі спричиняють за собою часті зміни плану.

В основу складання плану за конкретними  напрямками виробничих ділянок підприємства кладуться окремі завдання, які визначаються як у вартісних, так і в кількісних показниках. При цьому планування повинне відштовхуватися від  так званих вузьких місць: останнім часом в Україні це збут, фінанси, робоча сила.

Стратегічне планування є набором дій і  рішень, здійснених керівництвом, які  ведуть до розробки специфічних стратегій. Ці стратегії призначені допомогти організаціям досягти своїх цілей. Процес стратегічного планування є інструментом, який допомагає забезпечувати основу для управління підприємством. Його завдання полягає в тому, щоб в достатній мірі забезпечити нововведення і зміни в організації підприємства.

Стратегічне планування має ряд особливостей. По-перше, воно розглядає як єдине  ціле, як національну економіку, так  і її окремі елементи. По-друге, стратегічне  планування орієнтується на довгострокову  перспективу. По-третє, стратегічний план визначає основні напрямки розвитку будь-якого елементу національної економіки, в ньому відбиваються певні "ніші" для економічної діяльності, які  надалі підлягають заповненню засобами оперативного планування. По-четверте, основною метою стратегічного планування є забезпечення потенціалу майбутнього  успішного розвитку будь-якого елементу національної економіки.

Стратегічне планування виступає складовою частиною стратегічного управління, яке є  процесом, який протікає в три основні  етапи. Етапи стратегічного управління, як правило, частково можуть співпадати в часі і впливати один на одного.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Розділ 2. Аналіз стратегічного планування на підприємстві

 

2.1 Загальна характеристика УП СП «Укрдіамсіл»

 

Українсько-польське спільне  підприємство «Укрдіамсіл» було створено в 1994 р. в м. Києві. 5 засновників (фіз. юр. особи; в т.ч. Інститут надтвердих матеріалів АН України).

В період 1994-1998 р.р. - Основна діяльність (ОД) - виробництво та продаж штучних алмазів на світовому ринку;

1998-2000 р.р. - ОД: сприяння польським підприємствам по входу на ринок Україні (консалтинг, пошук партнерів, участь в переговорах, організація виставок та ярмарків польських товарів в Україну, участь укр. Фірм у виставках і ярмарках у Польщі).

2000-по теперішній час  ОД: експертно-консультаційна діяльність  за кредитними програмами ЄБРР  по допомозі малому та середньому  бізнесу (МСБ), за експортною кредитною програмою для МСБ спільно від Світового банку та Експортно-імпортного банку Японії (підготовка повних пакетів документів для отримання кредитів: заставна оцінка активів підприємства , розробка бізнес-плану, техніко-економічного обґрунтування (ТЕО), експортної маркетингової програми, участь в переговорах, абонементне обслуговування кредитної лінії на фазі виконання проекту, юр., екон., фінансове консультування та ін.)

Трудовий колектив підприємства складається з 12 осіб, які зайняті  в діяльності на основі трудового  договору.

Підприємство володіє  значним інтелектуальним потенціалом, має дружні, тісні стосунки з партнерами, оснащене сучасними інформаційними засобами діяльності і управління, облік і управління діяльністю здійснюються при допомозі комп'ютерної мережі.

УП СП «Укрдіамсіл» засноване на приватній власності його власників.  Організаційна структура управління в УП СП «Укрдіамсіл» - класична, лінійно-функціональна. Ген. Директор, Комерційний  директор , Юридич., Маркетинг. і Фінанс. відділи (рис.2.1).

 

 

Рисунок 2.1. Організаційна  структура УП СП «Укрдіамсіл».

 

Організаційна структура  підприємства є лінійно-функціональною. Лінійному керівнику в розробці відповідних рішень, програм, планів допомагають його функціональні  замісники. Вони проводять свої рішення  через вище керівництво ї доводять їх до виконавців нижчого рівня, їх роль на підприємстві дуже значна, оскільки вони здійснюють технічну підготовку діяльності, розробляють варіанти рішень питань, пов'язаних з керівництвом діяльності, звільняють генерального директора  від планування, фінансових розрахунків, матеріально-технічного забезпечення і т. ін.