Шляхи вдосконалення стратегічного планування на підприємстві

Загальні висновки та пропозиції

Стратегічне планування, у сукупності з корпоративної  стратегією, охоплює весь спектр діяльності організації і допускає довгостроковий процес, що покликаний забезпечити  підприємству можливість швидко реагувати  на будь – які неминучі зміни  в майбутньому.

Стратегічне планування можна розглядати як складову частину загального процесу планування, що забезпечує відповідність завдань  виробництва завданням більш  широкої організаційної структури. Оскільки завдання більш широкої  організаційної структури з часом  мають тенденцію змінюватися, стратегічне  планування також повинне розроблятися з врахуванням можливих майбутніх змін потреб покупців. Виробничі можливості будь-якої організації можна розглядати як деякий портфель можливостей, що найбільш точно підходять для адаптації до мінливих запитів клієнтів організації щодо її продукції чи послуг.

Кінцева ефективність стратегічного планування зумовлена не тільки її власним змістом, але й тим, наскільки комплексно й органічно вона взаємозалежна  зі всіма спеціалізованими стратегіями  організації.

У роботі розглянуті теоретичні основи розробки стратегічного планування підприємства. Відзначено, що стратегічне планування — різновид управлінської діяльності, який полягає в реалізації комплексу заходів, пов'язаних із визначенням стратегії діяльності організації, тобто комплексного плану перспективного розвитку організації.

В аналітичному розділі на основі даних про діяльність роботи УП СП «Укрдіамсіл» оцінено стратегічне планування підприємства, зроблений аналіз фінансового стану і техніко-економічних показників.

У роботі на основі аналізу SWOT та PEST аналізу виявлено можливості розвитку а також політичну та економічну ситуацію, що стабілізується в Україні і яка безпосередньо вплине на якість управління підприємством, можна

очікувати встановлення позитивного  балансу підприємства та налагодження зв’язків з кілієнтами. .

На основі результатів аналізу та оцінки виявлено ряд резервів:

• зниження затрат на 1 гривню реалізованої продукції;
• збільшення фондовіддачі;
• збільшення вартості основних фондів;
• підвищення фондоозброєності;
• підвищення продуктивності праці;
• підвищення фондорєнтабельності.

Отже, підприємство має можливість для покращення свого  становища в майбутньому через  збільшення фінансових ресурсів, для  оновлення техніки та технології в результаті впровадження розробленої  стратегії розвитку.

У проектному розділі для вдосконалення стратегічного  планування запропоновано використати  організаційні та фінансові методи а також досвід інших компаній.

Стратегічна діяльність вимагає налагодження економічних  відносин всередині та за межами організації, створення такого фінансово-економічного механізму забезпечення, який формував би умови для досягнення стратегічних цілей та виконання відповідного «стратегічного набору». Із цією метою  має бути створено підсистему фінансово-економічного забезпечення стратегічного управління (ФЕЗ СУ) та Організаційне забезпечення стратегічного управління (ОЗСУ).

ФЕЗ СУ — це сукупність структурних і динамічних характеристик економічних взаємовідносин усередині та за межами організації, що охоплює множину конкретних відносин власності, методів господарювання та правових норм, втілюваних у певні організаційно-економічні механізми, за допомогою яких ринково-орієнтована організація використовує (або ні) можливості, що їй надає середовище, сприяє (або ні) досягненню цілей розвитку. Об’єктами впливу ФЕЗ СУ є «входи» та «виходи» організації, які пов’язують її із зовнішнім середовищем, передусім із ринками постачання та збуту, операційна та управлінська системи, фінансові результати та ризики; взаємозв’язки всередині організації, система мотивації персоналу тощо. Суб’єктом ФЕЗ СУ може виступати один або комплекс підрозділів, які за допомогою різноманітних форм управлінського впливу забезпечують виконання «стратегічного набору» з метою досягнення стратегічних цілей організації.

Організаційне забезпечення стратегічного управління (ОЗСУ) — це сукупність структурних та динамічних (процесних) організаційних взаємовідносин усередині та за межами організації, що охоплює множину конкретних субординаційних і координаційних, лінійних і функціональних, а також інших організаційних зв’язків, систем підпорядкування, звітності, контролю тощо, методів організаційного аналізу (аудиту), організаційного проектування, правових норм, втілених у внутрішні нормативні документи, за допомогою яких ринково-орієнтоване підприємство використовує (або ні) ті можливості, що надає йому середовище, сприяє (або ні) досягненню цілей розвитку за допомогою виконання обраних стратегій. ОЗ СУ базується на організаційних відносинах — частині складних відносин, що виникають в управлінні організацією.

При постійному зростанні швидкості ринкових змін уміння володіти часом є особливо актуальним. Швидкість, з якою підприємства пристосовуються до змін, модифікують  свою діяльність, є значущим стратегічним конкурентним фактором, завдяки якому  можна досягти переваг за багатьма стратегічно важливими показниками