Розвиток управління сільськогосподарським виробництвом на прикладі СВК «Хильківський»

Всі етапи  контролю повинні здійснювати, якщо в полі, то агроном і його помічники, задля скорочення імовірності гибелі вирощуваної продукції; на фермі  головним зоотехніком для контролю за станом ВРХ та іншої худоби, яка  вирощується на підприємстві та на всіх етапах і місцях службою управління системою якості продукції. Обов’язково  контроль повинен здійснюватися  і безпосередньо на місцях роботи робітників за додержанням санітарних та технічних умов, задля недопущення  виготовленню та вирощенню неякісної  та шкідливої для організму продукції.

Завдяки таким видам контролю підприємство може підвищити якість продукції, що в свою чергу зробить підприємство більш конкурентоздатним серед  інших сільськогосподарських підприємств  та вийти на міжнародний ринок  торгівлі.

У конкурентній боротьбі лише ті підприємства зберігають і поліпшують своє становище на ринку, які послідовно ведуть роботу з підтримання  і вдосконалення якості продукції  за важливими для споживачів показниками. Таке вдосконалення позитивно вплине на попит, отже, і на доходність підприємств  у коротко- і довгостроковому  періодах. Важливо, щоб якісні характеристики продукції мали кількісний вимір  і могли бути піддані перевірці  споживачем. Лише в такому разі виробник може оперативно контролювати формування якості продукції, а споживач — своєчасно  пересвідчитись у відповідності  її фактичних показників прийнятому стандарту.

Підвищення  якості продукції справляє багатоспрямований  вплив на виробництво та імідж  підприємства, оскільки:

— впливає  на зростання продуктивності суспільної праці, темпи та ефективність науково-технічного прогресу, структуру виробництва  і функціональний розподіл потужностей;

— забезпечує краще використання основних фондів, економію праці, матеріалів, сировини, палива, енергії, зростання ефективності інвестицій;

— сприяє повнішому задоволенню різноманітного попиту споживачів, підвищенню конкурентоспроможності продукції на ринку, збільшенню експорту, формуванню іміджу підприємства як економічно надійного партнера.

Чинники які сприятимуть підвищенню якості продукції:

1. техніко-технологічні:

• впровадження сучасної техніки, що забезпечує своєчасне та якісне виконання сільськогосподарських робіт;

Підвищення надійності машин, устаткування, приладів та інших технічних пристроїв забезпечує розширення масштабів розвитку комплексної механізації та автоматизації виробничих процесів, гнучких автоматизованих виробництв, роботехнічних комплексів тощо.

• впровадження новітніх технологій виробництва сільськогосподарської продукції;
• повне використання досягнень агрохімічного і біологічного напрямків НТП;
• удосконалення стандартів на сільськогосподарську продукцію в напряміпідвищення вимог до якості.

2)Планово-економічні:

• встановлення прийнятної цінина продукцію певного рівня якості;
• визначення перспективних і найближчих цілей щодо підвищення якості продукції;
• обґрунтоване планування рівняпоказників якості і розробка заходів щодо їх досягнення;
• економічне обґрунтування розміру і структури витрат на досягнення необхідної якості продукції.

2. Організаційні:

• впровадження сучасних форм і методів управління підприємством та його підрозділами;
• удосконалення організації виробничих процесів;
• впровадження ефективних методів внутрішньогосподарського контролю якості продукції на всіх стадіях її виробництва;
• використання передового досвіду, включаючи зарубіжний, з метою впровадження систем якості на підприємстві.

3. Соціальні:

• ефективна мотивація праці за підвищення якості продукції;

підвищення кваліфікації кадрів;

• підвищення відповідальності працівників усіх рівнів за стан якості продукції;
• моральне стимулювання якості продукції.

З огляду на сказане важливо забезпечити  своєчасність, оперативність і достовірність  визначення показників якості продукції. Вирішенню цієї проблеми на СВК «Хильківький» значною мірою сприятиме застосуваннярізних методів такого визначення, серед яких найпоширенішими нині є органолептичний, лабораторний (вимірювальний), соціологічний та економіко-статистичний методи.

Органолептичний метод ґрунтується на використанні й оцінці інформації, яку отримує людина завдяки своїм органам чуттів (зору, запаху, смаку, слуху, дотику). За його допомогою оцінюється кінцева продукція, що споживається у свіжому вигляді. При цьому увага зосереджується на розмірі товару (наприклад, продукції плодово-ягідних, баштанних культур тощо), кольорі, запаху, твердості (м’якості) при дотику, на смаку. Точність оцінки якості продукціїцим методом залежить від досвіду, практичних навичок і кваліфікації експертів. Зрозуміло, що результати такої оцінки містять елементи суб’єктивізму, оскільки згадані характеристики якості не піддаються точному виміру. Обґрунтованість висновків експертів підвищується завдяки можливості використання ними деяких технічних засобів (мікроскоп, лупа), що посилюють інформативність експертів через їх органи чуттів.

Лабораторний (вимірювальний) метод є найбільш точним і об’єктивним, оскільки показники якості вимірюються технічними вимірювальними засобами, що постійно вдосконалюються. За його допомогою досліджують фізичні, хімічні, механічні і технологічні властивості продукції, наприклад, процент жиру, білка, цукру в продукції, вміст у ній сухих речовин, нітратів і нітритів, залишків пестицидів, вологість, кислотність, бактеріальна забрудненість тощо. Проте слід пам’ятати, що більш точна оцінка якості продукції може бути досягнута за тісного поєднання цього методу з органолептичним.

В умовах ринкової економіки органолептичний  і лабораторний методи широко доповнюються соціологічним методом. Суть його полягає  в тому, що якість продукції визначається споживачами шляхом їх усного опитування або спеціальним анкетуванням, організацією різних виставок, конференцій, аукціонів  тощо.

Економіко-статистичний метод ґрунтується на визначенні та аналізі відхилень окремих показників якості продукції від встановлених стандартів (базисних кондицій). Розрахований рівень якості використовується керівниками підприємства для пошуку резервів його підвищення, оцінки діяльності внутрішньогосподарських підрозділів, матеріального стимулювання працівників, встановлення санкцій або стимулів для підприємства за зниження або підвищення якісних показників продукції.

Відповідно  до вимог цього методу обчислюють такі економіко-статистичні показники:

1. Коефіцієнт заліковості є часткою від ділення залікової маси продукції на її фізичну масу. Залікова маса продукції визначається приведенням фактично одержаних кондицій продукції до стандартних (базисних).

2. Коефіцієнт сортності (Ксорт) в інтегральному вигляді характеризує рівень сортності продукції з урахуванням фактичного співвідношення фізичних обсягів реалізованої продукції відповідного сорту, приведених до обсягу продукції першого (вищого) сорту:

 

де Q_i — обсяг реалізації продукції i-го сорту;

Кроз_і — коефіцієнт розмірності і-го сорту (розраховується відношенням обсягу реалізації продукції і-го сорту до обсягу реалізації продукції першого (вищого) сорту).

Даний показник має інформативний  характер для менеджерів підприємства. Його порівняння в динаміці дозволяє судити про тенденцію в зміні  якості відповідного виду продукції, а  її всебічна оцінка — вжити необхідних заходів, що забезпечують підвищення рівня  цього показника до його максимального  значення — одиниці.

3. Загальний коефіцієнт якості визначається як частка від ділення фактично одержаної грошової виручки від реалізації певного виду продукції на умовний грошовий дохід. Цей показник має конкретний економічний зміст і вказує на відносну величину втрат підприємства від реалізації продукції нижче першого (вищого) сорту.

4. Інтегральний показник якості (Ія) розраховується з виразу:

 

де К₃ — коефіцієнт заліковості; К_я — загальний коефіцієнт якості.

Якість продукції справляє істотний вплив на економіку СВК «Хильківський», оскільки з підвищенням її рівня  зростає, за інших однакових умов, ціна на товар та обсяг продажу, і  навпаки. Особливістю сільськогосподарської  продукції є та обставина, що для  багатьох видів її поліпшення якості рівноцінне збільшенню обсягу виробництва, оскільки дає можливість одержати більше цукру, олії, білка, крохмалю тощо.

Підвищення якості продукції вимагає  додаткових затрат не тільки інтелектуальної  праці, але, як правило, й матеріально-грошових коштів. Оскільки підвищення якості сільськогосподарської продукції в більшості випадків рівнозначно зростанню обсягу її виробництва, згадані витрати слід розглядати як змінні. Як свідчить світова практика і, насамперед, досвід високорозвинутих країн Заходу, в усіх галузях народного господарства сформувалася стійка тенденція до зростання витрат на поліпшення якості продукції. Але слід пам’ятати, що висока якість не повинна досягатися будь-якою ціною. Це ж стосується використання інших нецінових факторів підвищення конкурентоспроможності товарів. Додаткові витрати, пов’язані з реалізацією комплексу цих факторів, повинні бути економічно доцільними, тобтопопит на продукцію, а в окремих випадках і ціна мають зрости на більшу величину, ніж це потрібно для відшкодування з надлишком названих витрат.

Для того щоб забезпечити конкурентоспроможну  якість продукції,  підприємство повинне  обґрунтовано здійснювати управління якістю, орієнтуючись при цьому на сучасні тенденції в його вдосконаленні, що опробовані в розвинутих країнах  Заходу і на практиці довели свою ефективність. Одна з найважливіших тенденцій  — орієнтація на запити споживачів з урахуванням закону зростаючих потреб. Гасло «Покупець (споживач) завжди правий» в ринковій економіці  набуває повного реального змісту на відміну від його формального  проголошення в умовах планово-централізованої системи господарювання. Не менш важливого значення набуває тенденція до надання пріоритетності упереджувальним (профілактичним) діям, спрямованим на недопущення дефектів замість орієнтації на їх виправлення, навіть і своєчасне.

Важливим напрямом забезпечення конкурентоспроможності товарів за якістю є створення на підприємствах  такої робочої атмосфери, за якої кожен працівник зміг би більшою  чи меншою мірою впливати на якість продукції.

Створення гуртків якості. Вони створюються  на добровільних засадах з числа  робітників і управлінців одного підрозділу. Їх члени добровільно  у вільний час збираються разом  для обговорення існуючого стану  якості і розробки нових ідей для  її підтримки і підвищення. За висунуті ідеї, що мають реальну цінність, члени гуртка одержують матеріальну  винагороду. Значення таких гуртків  не вичерпується лише вдосконаленням якості роботи і кінцевого продукту. Вони розвивають у працівників почуття  колективізму, самоповаги, відповідальності за стан справ, поліпшують моральний  клімат серед членів трудового колективу.

Важливість  кожної з груп чинників для підвищення якості продукції безперечна. Проте, враховуючи специфіку сільського господарства, для підвищення конкурентоспроможності продукції за якістю особливо важливо  дотримуватися вимог технології. Йдеться, насамперед, про виконання  сільськогосподарських робіт в  оптимальні строки та якісно, про посів  культур доброякісним насінням і  своєчасний догляд за посівами, забезпечення оптимальних строків збирання врожаю, дотримання вимог до системи добрив і захисту рослин, а також до зберігання продукції. В тваринництві особливу роль відіграє міцна і збалансована кормова база. Важливо також знати, що в підвищенні якості сільськогосподарської продукції особливо велике значення мають нові сорти і гібриди культур, а також нові породи і лінії тварин, що мають кращі генетичні властивості порівняно з існуючими. Тому аграрним підприємствам необхідно своєчасно здійснювати сортооновлення і сортозаміну, активно вести племінну роботу в тваринництві.

Отже, сучасні умови господарювання вимагають від кожного підприємства запровадження і дотримання належного (дійового) комплексного механізму управління якістю продукції. Визначальними елементами цього специфічного

менеджменту, що справляють найбільш істотний вплив  на процес постійного забезпечення виробництва  і постачання на ринок конкурентноспроможної  продукції, є: стандартизація і сертифікація виробів; внутрішніх систем якості; державний  нагляд за додержанням стандартів, норм і правил і відповідальність за їх порушення; внутрішньовиробничий технічний контроль якості.

3.3 Економічний  ефект від покращення операційної  діяльності на СВК «Хильківський»

 

Ефект  – це отримання очікуваних результатів  від запропонованих заходів.

Це сумарна економія всіх виробничих ресурсів (живої праці, капітальних вкладень, інших ресурсів, а також часу), яку одержує виробництво в результаті їх запровадження, що проявляється остаточно у збільшенні національного доходу.

Для цього  кількісно оцінюється очікуваний вплив запропонованих заходів на кінцеві результати функціонування операційної системи і діяльності всієї організації. Для цього необхідно оцінити позитивні і негативні зміни в системі операційного менеджменту від впровадження відповідних заходів, а потім визначити вплив цих змін на результати діяльності організації та підрахувати затрати на їх впровадження. Різниця між очікуваними результатами та затратами на впровадження заходу вкаже на розмір очікуваного економічного ефекту.