Розробка системи управління об’єктом

       3.2 Розрахунок мультиплікатора Кейнса 

       Мультиплікатор  Кейнса – коефіцієнт,який показує  на скільки збільшиться національний дохід в результаті початкових інвестицій. Розраховується за формулою:  

       µ=1/(1-с),

       де  с - коефіцієнт споживання.

       Мультиплікатор  Кейнса – коефіцієнт, який дорівнює зворотній величині граничної схильності до збережень: 

       µ=1/а,

       де  а – коефіцієнт інвестицій.

       Для визначення мультиплікатора Кейнса нам треба розрахувати такі величини:

       1.Чистий  прибуток:

       V=K*R/100,

       де  К – капітал, тис. грн;

           R – рентабельність, % .

       Чистий  прибуток поділяється на два фонди: споживання і збереження:

       V=A+C

         де А – фонд інвестування, тис.  грн;

            С – сума фонду споживання тис. грн.

       2. Коефіцієнт споживання:

       с=С/V

       3. Коефіцієнт інвестування:

       a=A/V=1-c.

       Розрахуємо  за допомогою формул данні та знайдемо значення мультиплікатора Кейнса за 5 років  

       Таблиця 3.2. Розрахунок мультиплікатора Кейнса 

         

       Будуємо графік зміни мультиплікатора за п’ять років, коефіцієнтів споживання і інвестування ( графік 1).

     Графік 3.1.- Графік зміни показників.

         
 

       Протягом  п’яти років на досліджуваному підприємстві коефіцієнт інвестування зменшувався, а коефіцієнт споживання збільшувався .Отже, значення мультиплікатора Кейнса збільшувалося. У такому разі можна зробити висновок,що підприємство обирає стратегію 
 

       3.3 Визначення показників гнучкості виробничої структури 

       Гнучкість характеризує здібність підприємства відповідати вимогам ринку, які змінюються.

              До показників гнучкості відносяться  коефіцієнт гнучкості підприємства  та показник рівня оперативної  гнучкості

       Коефіціент  гнучкості підприємства розраховуеться за формулою

       

, де

       tср.п середній час налагодження та переналагодження технологічної системи,тис. год.;

       Ф_с- ефективний фонд її роботи.

       Середній  час налагодження технологічної  системи змінюеться за роками тому,що змінюються вимоги ринкового оточення.

       Показник  рівня оперативної  гнучкості розраховуеться за рівняням

       

, де

         З- сумма інвестицій,тис. грн..;

         -затрати на підвищення гнучкості елементів виробничої системи з урахуванням фактору часу.

       Таблиця 3.3 – Розрахунок показників

 

      Графік  3.2 – Динаміка коефіцієнтів

         

       3.4 Аналіз мультиплікатора зворотного  зв’язку 
 

                                            µ_звор=S/(1-R*S), де 

       S – пропускна здібність системи, тис. грн..,

       R – Регулятор. 

                                                   R=(100+H)/100, де 

       H – наявність   додаткових ресурсів, %.

       Обсяг робіт, який буде виконаний розраховується за формулою: 

                                             Y= µ_звор*X, де 

       X – обсяг робіт, який планується. 

      Таблиця 3.4 – Розрахунок показників

 

       В результаті розрахунків ми знайшли  значення регулятора мультиплікатор зворотного зв’язку та виконаний обсяг робіт. Нам була запропонована ситуація:зниження продуктивності праці робітників на 5% в наслідок несвоєчасної виплати заробітної плати. Такі умови,призводять до змін по модулю значення обсягу робіт,який буде виконано. 
4 Технологія управління об'єктом 

       4.1.Розробка  управлінських рішень 

            Менеджери об’єкту управління при його функціонуванні приймають різні управлінські рішення.

За типами рішення поділяються на:

• Стратегічні – розробляються на довгострокову перспективу в основному менеджерами вищого рангу;
• Тактичні – є середньостроковими і носять характер повторювання час від часу. Вони розробляються менеджерами вищої і середньої ланки;
• Оперативні – розробляються на короткий період часу в основному керівниками нижчої ланки і формуються як задачі;
• Імпровізаційні – виникають спонтанно.

За класифікаційними ознаками рішення поділяються на:

• Технічні;
• Організаційні;
• Економічні;
• Соціальні.

За організацією підготовки або методом прийняття  розрізняють:

• Одноособові – це рішення, які приймаються менеджерами без узгодження або обговорення з іншими особами;
• Колегіальні – це такі рішення, які розробляються спеціалістами і узгоджуються з компетентними особами;
• Колективні – це такі рішення, які розробляються на зборах усіма учасниками.

 

         Для кожного менеджера, який  працює на підприємстві «ЮсА», розробляємо рішення, визначаємо його вид, класифікаційну ознаку, метод прийняття, для кого приймається рішення, записуємо у табл. 4.1. 

       Табл. 4.1. Управлінські рішення менеджерів

 

Продовження таблиці 4.1

           

         Були розроблені рішення для  кожного із менеджерів, визначили тип рішення, класифікаційну ознаку, метод прийняття, для кого приймається рішення. 

       4.2. Розробка оперативних засобів  регулювання процесів об'єкту  керівництва

        

            Розробляємо оперативні засоби  регулювання процесів  об'єкту керівництва.