Розробка системи управління об’єктом

 

Продовження таблиці 1.3

 

 

      

      

      

      

      

      

        

        
 

Рисунок 1.1 – Дерево цілей 

     Підсумовуючи викладене, можна констатувати, що підприємство не може функціонувати без цільових орієнтирів тому, що цільовий початок в їх діяльності задається в першу чергу тим, що ця діяльність знаходиться під впливом інтересів багатьох суб'єктів господарської діяльності й суспільства в цілому. 
 
 

       1.6 Перевірка цілей на «екологію» 

   Перевірка цілей на «екологію» полягає у  виявленні негативних наслідків досягнення цілей, шляхом установлення відношення не сумісності між цілями і умовами, що забезпечують їх досягнення.

   Для цього по 5-бальній шкалі проведемо  оцінку. 
 

   Таблиця 1.3 Перевірка «дерева» на «екологію»

 

Продовження таблиці 1.3

       В наведеній таблиці ми оцінили  користь,ефективність реалізації і  сумісність з умовами зовнішнього  середовища дерева цілей. Шкала оцінки варіюється від 1 – мале значення до 5 – сильний вплив. Перевірку ми здійснювали за допомогою п’яти  критеріїв: внесок цілей у досягнення місії, наявність або можливість роздобути необхідні ресурси, ризик,час реалізації та ефект досягнення місії.

 

       2 Вибір типу структури об’єкта 
 

       2.1 Вибір організаційної структури  об’єкта 

       Управління в широкому розумінні являє собою особливий вид діяльності, який здатний перетворити неорганізований натовп в ефективну цілеспрямовану і продуктивну групу. Здійснити це можна лише через процес планування, організації, мотивації та контролю спільних дій. Система управління як сфера суспільної практики включає чотири головні групи елементів: механізм управління, структуру управління, процес управління, розвиток управління

       Структура організації обумовлює рівні  відповідальності, ступінь делегування  повноважень, права і обов'язки персоналу  та впливу на швидкість прийняття рішень.

       Відомо, що організація - це процес створення  структури підприємства, яка дає  можливість людям ефективно працювати  разом для досягнення його цілей. Існує два основних аспекти організаційного  процесу. Одним з них є поділ  організації на підрозділи відповідно цілям і стратегіям, а інший , більш фундаментальний - взаємовідносини повноважень, що пов'язують вище управління з нижчими рівнями працюючих і забезпечують можливість розподілу і координації задач .

       При побудові структури системи управління необхідно дотримуватися певних принципів, бо структура є основою системи управління . Вона встановлює ті певні зв'язки між підрозділами , без яких не може функціонувати управління.

       Структура управління підприємством склалася наступним чином – вище керівництво, бухгалтерія, виробництво, збут і маркетинг.

       Організаційна структура підприємства є лінійною.

       

        Рис. 2.1. Організаційна структура підприємства. 

       Загальне  керівництво і розробку загальної  стратегії фірми здійснює генеральний  директор.

       Керівництво з усіх фінансових і комерційним  питанням і контроль діяльності керівників структурних підрозділів здійснює комерційний директор.

       Заступники  генерального директора здійснюють керівництво над виробництвом, а  також контролюють маркетингову діяльність і рекламну політику.

       Менеджери з збуту ведуть роботу з плануванню і здійсненню продаж продукції на основі договорів з оптовими та роздрібними  ринковими операторами і розробляють  і організовують схеми постачань.

       Вони  на початку кожного місяця на основі даних про попит і зміст ринку, що надаються відділом маркетингу, розробляють плани продаж продукції по різних напрямках і ведуть роботу з ведення клієнтів.

       Контроль  за фінансовою діяльністю фірми здійснює головний бухгалтер, до якої надходить  інформація про наявність і рух коштів і здійснення фінансово- господарських операцій. Головний бухгалтер очолює бухгалтерію і планово-економічний відділ, і відповідає за належне документальне оформлення усіх фінансових операцій, веде бухгалтерську документацію, здійснює контроль за доходами і витратами фірми, вчасно нараховує і перелічує податки в бюджет, подає  бухгалтерську,  податкову і статистичну звітність.

       Секретар  фірми обробляє і приймає всю  інформацію, що надходить на фірму, передає керівнику, а також у  відповідні підрозділи фірми, веде документацію, відповідає на всі телефонні дзвінки, надає первинну інформацію клієнтам.

       Поширюють рекламу, роблять вивчення ринку  і споживачів підприємства робітники  відділу маркетингу підприємства.

       Комерційні  угоди на продукцію укладають менеджери по збуту, на яких покладається відповідальність при заключенні угоди. Якщо вартість угоди перевищує 1 тис. грн., то угода обов'язкова узгоджується з вищим керівництвом фірми.

       Угоди з іншими підприємствами на надання  транспортних послуг, постачання, крунооптові продажі заключуються заступниками директора чи директором фірми.

       З  розширенням обсягів діяльності, утворенням філій і представництв  планується відповідне  збільшення  ланок  організаційної структури .  

       2.2 Розробка інфраструктури об’єкта  

     Структура управління включає такі елементи, як організаційна структура, кадри і технічні засоби управління. Структура являє собою статичну характеристику системи управління. Організаційна структура управління формується в процесі розподілу формальних ролей в організації і встановлення зв'язків між ними, а також між частинами структури. В системі управління працюють люди (кадри управління), які використовують у своїй роботі відповідні технічні засоби.  Результативність   господарської діяльності    підприємства визначається  рівнем  організації не  тільки основних  виробничих процесів.   В  умовах  подальшого  вдосконалення  технічної   бази виробництва  все більшого значення набувають питання  раціональної організації, допоміжних та обслуговуючих процесів, тобто  розвитку структури підприємства.

     Виробнича   структура  підприємства   –   це   сукупність підрозділів,  які  прямо  не беруть участі  у  створенні  основної (профільної) продукції підприємства, але своєю діяльністю сприяють роботі основних цехів, створюючи необхідні для цього умови.

     Виробничу структуру підприємства, зокрема, складають:

— допоміжні та обслуговуючі цехи та господарства підприємства (ремонтний,    інструментальний,    енергетичний,    транспортний,

складське господарство тощо);

— допоміжні дільниці та служби, що розміщені у основних цехах;

— магістральні об'єкти, комунікаційні мережі, засоби збору та обробки інформації, природоохоронні споруди тощо.

     Склад  та розміри об'єктів виробничої структури підприємств  залежать від галузі, типу та масштабу виробництва,  особливостей конструкцій та технологи виготовлення виробів, рівня спеціалізації підприємства.

       Інженерно-технічна служба здійснює нагляд за функціонуванням систем кондиціонування, теплозабезпечення, санітарно-технічного обслуговування; організовує роботу по ремонту елект ротехнічних приладів, обладнання, автотранспорту, систем телеба чення, зв'язку тощо. 
 
 
 
 
 

       Таблиця  2.1– Взаємозв’язки ОУ з елементами інфраструктури