Розробка системи менеджменту в МПП ТзОВ „Продекологія”

 Висновки: навіть оснащене всім необхідним і раціонально оснащене робоче місце у процесі діяльності постійно чи періодично потребує забезпечення матеріалами, енергією, інструментом, потребує ремонтів і налагодження устаткування та багато іншого. Від того, чи своєчасно й ефективно це робиться, залежить рівень продуктивності праці робітників, ритмічність діяльності (надання послуг). 
 
 

Висновки

Після написання курсової роботи можна  зробити такі висновки:

   1. Організація – група людей, діяльність яких координується (свідомо або спонтанно) для досягнення певної мети або цілей. В українському законодавстві організації, які мають статус юридичної особи, називають підприємствами.

   Формальні організації – групи людей, діяльність яких свідомо планується, організується, мотивується з метою досягнення певної мети або цілей.

Організація є системою, тобто сукупністю взаємодіючих елементів, які складають цілісне  утворення, що має властивості складових  елементів.

      2.Внутрішнє середовище – це та частина загального середовища, яка перебуває в межах організації. Внутрішнє середовище інтерпретується як універсальне, незалежне від організаційно-правової форми організації, й об’єднує всі функціональні сфери її діяльності: маркетинг, виробництво, фінанси, кадри, дослідження й розвиток. Сильні сторони є перевагами, які організація використовує в конкурентній боротьбі та прагне максимально зміцнити. Слабкі сторони мають перебувати під постійним контролем керівництва з метою їх усунення. Макрооточення створює загальні умови діяльності організації і переважно немає специфічного впливу на конкретну організацію, однак рівень впливу стану оточення на організації різний. Аналіз макрооточення передбачає вивчення впливу таких компонент: демографічної, економічної, технологічної, політико-правової та соціально-культурної.

       3.Формування стратегії розвитку підприємства дозволяє визначити напрямок поведінки на ринку з врахуванням умов зовнішнього середовища, та вірогідного характеру їх зміни; оцінити конкурентоспроможність та стратегічні конкурентні переваги підприємства, сформулювати глобальну ціль його діяльності та цілі нею визначені; визначити ресурси, які необхідно залучити для досягнення поставлених цілей та забезпечити їх найбільш ефективне використання.

        4. Під структурою управління організацією розуміється упорядкована сукупність взаємопов'язаних елементів, які знаходяться між собою в сталих відношеннях, що забезпечують їх функціонування і розвиток як єдиного цілого. Елементами структури є окремі робітники, служби та інші ланки апарату управління, а відношення між ними підтримуються завдяки зв'язкам, що прийнято поділяти на горизонтальні і вертикальні. Створення структури є важливим елементом в організаційній діяльності фірми. Вибір ефективної методики департаментації і формування усього комплексу організаційних структур - також життєво важливий елемент в діяльності менеджерського корпуса.

        5. Методи менеджменту – це сукупність способів і прийомів впливу на колектив і окремих виконавців із метою активізації ініціативи та творчого підходу всього персоналу в процесі практичної діяльності. Особлива роль методів менеджменту полягає в тому, щоб створити умови для чіткої організації процесу управління, використання сучасної техніки та прогресивних технологій організації праці, забезпечити їх максимальну ефективність при досягненні поставлених задач та цілей відповідно до стратегії розвитку.

        6. Операційний менеджмент є центральною ланкою підприємства і створюється на основі раціонального (вертикального і горизонтального) розподілу праці та поєднання в часі і просторі предметів, засобів і самої праці.  За допомогою операційної функції проводиться сукупність дій з переробки ресурсів і постачання результатів діяльності в зовнішнє середовище.

        7. Комунікація - це обмін інформацією, її змістом між двома і більше людьми. Комунікації є процесами зв'язку працівників, підрозділів, організацій та ін.

    8. Управлінське рішення – процес, який реалізується суб’єктом управління і визначає дії, спрямовані на вирішення поставленого завдання в наявній чи спроектованій ситуації.

         9.   Менеджери – категорія  працівників, які професійно здійснюють  управління людьми, вони відповідальні  за отримання результатів від  конкретних зусиль інших людей, котрі працюють як індивідуально, так і об’єднані в групи.

         10. Поділ праці – процес відокремлення різних видів діяльності, спеціалізація працівників на виконанні певного кола функцій, за якої окремі працівники виконують різні роботи або операції, що доповняють одна одну.

       Функціональний поділ праці –  поділ персоналу підприємства  на функціонально однорідні групи  відповідно до тих функцій,  які вони виконують (за професіями  та спеціальностями).

       Технологічний поділ праці –  диференціація працівників і робіт за ознакою їх технологічної однорідності – спочатку по стадіях переділах з утворенням відповідних цехів, а потім – по фазах з утворенням спеціалізованих дільниць, поточних ліній. Фази у свою чергу складаються з виробничих операцій.

       Кваліфікаційний поділ праці  – здійснюється у робітників  виходячи зі складності виконання  ними трудових функцій, у ІТП  і службовців – зі складності  та відповідальності функцій  і робіт, які вони виконують.

    Менеджери повинні створювати такі ситуації, які дозволяли б працівникам відчувати, що вони можуть задовольнити свої потреби. З метою підвищення ефективності використання праці працівників будуть проведені такі матеріальні і моральні заходи, як преміювання, нагородження грамотами у відповідності до виробничо-господарської діяльності, за виконання найбільш важливих та відповідальних робіт. Ще однією формою матеріального стимулювання праці є комісійні, розмір яких визначається на основі нормативу у % до показника, покращенню якого сприяє трудова діяльність працівника.

Список  використаної літератури 

1. Андрушків Б.М., Кузьмін О.Є.  Основи менеджменту . – Львів. „Світ”, 1995.
2. Кузьмін О.Є.  Сучасний менеджмент. – Львів, 1995.
3. Кіндрацька Г.І.  Основи стратегічного менеджменту: Посібник. – Львів, 2000.
4. Мескон М., Альберт М., Хедоури Ф.  Основы менеджмента. – М: „Дело”, 1993.
5. Хміль Ф.І.  Менеджмент: Підручник. – К. 1995.
6. Андрійчук В., Бауер Л. Менеджмент: прийняття рішень і ризик: Посібник – К.: КНЕУ, 1998.
7. Колот А. М. Мотивація, стимулювання і оцінка персоналу: Посібник. – К.: КНЕУ, 1998.
8. Мартиненко Н.М.  Менеджмент фирмы. – К.: 1995.
9. Гончаров С.М., Дупляк В.Д. Основи менеджменту та маркетингу. – К.: 1992.
10. Мочерний С.В., Устенко О.А., Чеботар С.І.  Основи підприємницької діяльності: Посібник – К. „Академія”, 2001.
11. Менеджмент організацій: Підручник. / за ред. Федулової Л.І. – К.: „Либідь”, 2003.
12. Методичні вказівки до вивчення теоретичної частини курсу „Менеджмент” студентами спеціальності 7.0501106 „Облік і аудит” денної та заочної форм навчання/ Окорський В.П. – Рівне: РДТУ, 2000. Шифр 101-10.