Поняття та визначення менеджменту

1.Поняття та визначення менеджменту

У спрощеному розумінні, менеджмент ( від англ to manage– управляти) – це вміння досягати поставлених завдань, використовуючи працю, інтелект і мотиви поведінки інших людей. Менеджмент – український відповідник “управління” – це функція, вид діяльності, зміст якого складає керівництво підлеглими в межах організації.Менеджмент –це також галузь знань, що допомагає здійснити цю функцію. Зрештою, менеджмент – як похідна від “менеджер”, це певна категорія людей, а соціальний прошарок тих, хто реалізує, здійснює на практиці роботу по управлінню. Фундаментальний Оксфордський словник англійської мови дає таке тлумачення "менеджменту":

а) спосіб, манера ставлення  до людей;

б) влада і мистецтво  управління;

в) особливий рід уміння та адміністративні навички;

г) орган управління, адміністративна  одиниця.

Менеджмент — це орган  або апарат управління сучасними  організаціями. Апарат управління є  складовою частиною будь-якої організації  й асоціюється з поняттям менеджменту. Головне завдання апарату управління — це ефективне використання та координація всіх ресурсів організації  для досягнення мети її діяльності. У сучасних умовах без нього організація  як цілісне утворення не може існувати і працювати ефективно. 
Менеджмент — це категорія людей, які управляють організацією. Процес управління забезпечується професійно підготовленими фахівцями в галузі управління, котрі створюють організації та управляють ними через постановку мети і розробку шляхів її досягнення. Уміння ставити і реалізувати мету засновник наукового менеджменту Ф. Тейлор визначив як мистецтво точно знати, що потрібно зробити і як зробити це найкращим і дешевим способом. Цим мистецтвом має володіти відповідна категорія людей — менеджери, чия робота полягає в організації та керівництві зусиллями всього персоналу для досягнення мети.

2.Рівні та категорії менеджменту

Три основних рівні менеджменту:

-  технічний;- управлінський;- інституційний. Цим рівням відповідають три групи менеджерів (категорії менеджерів):1 керівники низової ланки (операційні управлінці);2.керівники середньої ланки;3. керівники вищої ланки.   

Рівні	Представники  рівнів менедж-ту	Функції представників рівнів менеджменту
Інституційний рівень	Директор, заступники директора; президент, віце-президенти; ректор,проректори	Забезпечують  інтереси і потреби власників, здійснюють стратегічне і загальне керівництво, виробляють політику організації
Управлінсь-кий рівень	Завідувач відділом, декан,начальник цеху, начальник відділу тощо	Забезпечують  реалізацію політики функціонування організації, розробленої вищим керівництвом, відповідають за доведення деталізованих завдань до підрозділів та їх виконання
Технічний рівень	Майстер, начальник виробничої дільниці,завідувач бюро, завідувач кафедри, старший  продавець тощо	Відповідають  за донесення поставлених завдань  до безпосередніх виконавців та ефективність їх виконання

3.Сутність основних функції  менеджменту

Планування. Складання плану завжди розглядається як початковий етап процесу управління. Воно означає, що хтось повинен вирішити: що, як, коли та ким має бути виконано. Керівництво організації повинно знайти відповіді на такі запитання:

• Де ми знаходимося в цей час? (Оцінити слабкі та сильні сторони організації у сфері фінансів, маркетингу, виробництва, трудових ресурсів).
• Куди ми хочемо рухатися? (Оцінити можливості та загрози в навколишньому середовищі: конкуренція, екологічні умови, постачання, якими повинні бути цілі та як їх досягти).
• Як ми збираємося це зробити?

Організація. Як тільки план складений, необхідно підготувати та забезпечити його виконання. Наприклад, якщо у вас є план побудови будинку, то організація його виконання передбачає, зокрема, підбір та розміщення відповідних робітників, придбання та доставку необхідних для будівництва матеріалів.

Мотивація. Мотивація — це таке регулювання спонукаючих стимулів людини, при яких виникає бажання працювати так, щоб сприяти досягненню цілей організації. Серед німців існує таке прислів'я: «Хто виробляє, той не керує, хто керує, той не виробляє». Зробити роботу якісно чужими руками — завдання не з простих. Для цього необхідні: талант, знання та вміння.

Контроль. Останнім етапом процесу управління є здійснення контролю, тобто порівняння фактичних результатів із запланованими.

4.Базові управлінські навички

Технічні навики. Технічні навики - це навики, потрібні для виконання або розуміння специфічних видів роботи в організації. Вони особливо важливі для менеджерів нижчого рівня. Ці менеджери проводять багато часу, навчаючи підлеглих і відповідаючи на запитання щодо проблем, пов'язаних з роботою. Менеджери нижчого рівня

повинні знати, як виконувати завдання, призначені для тих, кими вони керують, якщо

вони хочуть досягти успіху.

Міжособові навики. Менеджери значну частину часу спілкуються з людьми як всередині, так і за межами організації. З огляду на це менеджер також потребує міжосо-бових навиків - здатності спілкуватися, розуміти та мотивувати окремих людей і групи. Як менеджер підіймається по організаційній драбині, так він повинен знайти спільну мову з підлеглими, рівними за станом, і тими, хто перебуває на вищих рівнях організації. Враховуючи велику кількість функцій, які менеджер виконує, він також повинен уміти працювати з постачальниками, споживачами, інвесторами та іншими людьми поза організацією.

Навики концептуального мислення. Концептуальні навики залежать від здатності менеджера мислити абстрактно. Менеджери повинні мати абстрактне мислення,

щоб розуміти суть роботи організації та її середовище, збагнути, як усі частини організації існують разом, і розглядати організацію схоластичним способом. Це їм дає змогу думати стратегічно, бачити картину в цілому й ухвалювати обґрунтовані рішення,

корисні для цілої організації.

Діагностичні навики. Кваліфіковані менеджери також мають діагностичні здібності, або навики, що дають змогу менеджеру передбачати найбільш ймовірне реагування на ситуацію. Терапевт діагностує хвороби пацієнта за допомогою аналізу симптомів і визначення їхньої можливої причини. Так само менеджер може діагностувати й аналізувати проблему в організації за допомогою вивчення її симптомів, а тоді відшукати її вирішення.

Комунікативні навики. Комунікативні здібності стосуються спроможності менеджера ефективно повідомляти ідеї та інформацію іншим, а також сприймати ідеї та інформацію від інших. Ці навики дають змогу менеджеру передавати ідеї підлеглим, завдяки чому ті знають, що від них очікують, координувати роботу з рівними за рангом і колегами для доброї співпраці, та інформувати менеджерів вищого рівня про стан речей. Крім того, комунікативні навики допомагають менеджеру прислухатися до того, що кажуть інші, розуміти справжній підтекст листів, електронної пошти, звітів та іншої письмової кореспонденції.

Навики ухвалення рішень. Кваліфіковані менеджери також володіють майстерністю ухвалювати рішення. Навики ухвалення рішень передбачають спроможність менеджера правильно виявляти і визначати проблеми та можливості, а тоді вибирати оптимальний напрям дій, щоб вирішити проблеми і перетворити можливості у капітал. Жоден менеджер не завжди ухвалює правильні рішення. Однак кваліфіковані менеджери ухвалюють правильні рішення у більшості випадків. А коли вони ухвалюють неправильні рішення, то переважно швидко визнають помилку і виправляють її, щоб компенсувати організації витрати або збитки, наскільки це можливо.

Уміння правильно розподіляти час. У кінцевому результаті менеджери з досвідом переважно вміють правильно розподіляти час. Навики розподіляти час полягають у спроможності менеджера визначати пріоритети у роботі, працювати ефективно і доручати, відповідно, роботу іншим. Як зазначено, менеджери стикаються з багатьма різними труднощами і проблемами. Менеджеру дуже легко заглибитися у виконання роботи, яку можна відтермінувати або передати іншим. На жаль, коли таке трапляється, важчою і важливішою роботою може бути знехтувано.

5.Основні ролі менеджера

Роль, за визначенням Мінцберга, - це набір певних правил поведінки, які відповідають конкретній установі або конкретній посаді". Визначені Мінцбергом наступні десять управлінських ролей: 
1. Міжособові ролі:А) головний керівник;Б) лідер;В) зв’язкова ланка. 
2. Інформативні ролі:А) отримувач інформації;Б) розповсюджувач інформації;В)представник. 
3. Ролі, пов’язані з прийняттям рішень:А) підприємець;Б) ліквідатор порушень;В)розподілювач ресурсів; 
Г) ведучий переговори.

Міжособові ролі — головний керівник, лідер, зв'язуюча ланка. Інформаційні ролі — той, хто приймає інформацію, розповсюджувач інформації, представник. Ролі, пов'язані з прийняттям рішень — підприємець, той, хто розподіляє ресурси, веде переговори, усуває порушення.

6.Особливості державного управління

1) При управлінні приватним підприємством ми маємо зазвичай просту систему, метою якої здебільшого є максимізація прибутку, а державного управління - багатоцільову систему.

2) Мотиваціюпрацівників в приватному підприємстві здійснювати значно простіше

3) Система покарання відмінна у приватного підприємства і д-ви. Так, 4) с-ма найму

7.Менеджмент як наука та мистецтво

Менеджмент - як наука виник  і розвивається в зв'язку з необхідністю пояснити, "чому" та в наслідок чого процвітають чи руйнуються організації.

Менеджмент визначається як інтеграційний процес, за допомогою якого професійно підготовлені спеціалісти формують організації та керують ними шляхом постановки цілей та розробки засобів їх досягнення. Менеджмент - цілеспрямований вплив на колектив працівників або окремих виконавців з метою виконання поставлених завдань та досягнення визначених цілей організації. Процес менеджменту передбачає виконання функцій планування, організації взаємодії, мотивації, контролю праці робітників організації для досягнення певних цілей. Крім того, слід зазначити, що менеджмент може бути повноцінно реалізований лише за умов ринкової (чи змішаної) економічної системи.Наука менеджменту має власний концептуальний апарат, який включає наукові принципи, закони, закономірності, категорії та інструментальний апарат (методи, процедури і техніку дослідження). Вона включає теорію, що розкриває закономірності процесів і явищ у сфері підприємництва, і мистецтво управління як творчий процес, що враховує конкретну ситуацію, особливості виконавців, уміння правильно застосувати теоретичні знання, певний досвід тощо. Складовими теорії менеджменту вважають ідеї теорії систем, інформації, комунікації, теорії рішень, організації тощо.

Мистецтво мен-ту. Хоча мен-ри можуть намагатися бути науковцями, вони часто повинні вирішувати проблеми на підставі інтуїції, досвіду, інстинкту та особистої проникливості. Покладаючись на концептуальні, міжособові і комунікаційні навики, мен-р змушений вибирати між різними варіантами дій, що виглядають однаково привабливо. Навіть "об'єктивні факти" можуть виявлятися помилковими.

8.Поняття  і етапи розвитку законів

Етапи розвитку законів: -виявлення -обґрунтування (формулювання) -засвоєння (усвідомлення) -виконання .В літературі змішані поняття закону, закономірності та принципу. Закономірність - встановлює загальні залежності між досліджуваними явищами . Це прототип закону. Окремі закони за змістом є закономірностями і можуть бути частиною інших законів. Низка законів є принципами. Вимоги до законів: -відображати залежність -бути об активною основою -впливати на всі сфери –інваріантність.

9.Основні  закони управління.

В управлінській д-сті використовують сталі та незаперечні норми управління о-ями, тобто закони мен-ту: 1. Закон спеціалізації управління. Передбачає розподіл управлінської діяльності на засадах застосування конкретних функцій мен-ту і таких категорій, як повноваження, компетентність, відповідальність тощо. 2. Закон інтеграції управління. Спрямований на досягнення єдності зусиль усіх підрозділів, служб, працівників для виконання завдань організації шляхом застосування правил, процедур ієрархії управління, особистих зв'язків, стилів керівництва. 3. Закон оптимального поєднання централізації і децентралізації управління. Покликаний сформувати оптимальний рівень делегування вищим керівництвом нижчим рівням своїх повноважень з метою досягнення високих результатів і сприятливого психологічного клімату в о-ії. 4. Закон демократизації управління. Акцентує увагу на участі працівників в управлінських процесах, забезпеченні двостороннього спілкування, розвитку особистих і професійних якостей підлеглих тощо. 5. Закон економії часу в управлінні. Спрямований на підвищення ефективності управлінської праці, зменшення трудомісткості через впровадження передових методів і прийомів праці. 6. Закон пропорційного розвитку систем управління. Передбачає послідовну та перманентну (постійну) еволюцію всіх управлінських систем організації (виробничої, фінансової, соціальної, інформаційної тощо).

10.Поняття принципів у менеджменті

У найбільш загальному вигляді принципи управління можна визначити як початкові по відношенню до процесу управління норми, правила і закономірності, що випливають із сутності та рівня розвитку суспільства та його продуктивних сил, дотримання яких (норм, правил і закономірностей) сприяє досягненню поставлених перед суспільством цілей і вирішення завдань.

1. Принцип єдиноначальності. Люди краще реагують на те, що ними керує один начальник.  
2. Принцип мотивації. Чим ретельніше менеджери здійснюють структуру заохочення і покарання, тим ефективнішою буде програма мотивацій.  
3. Принцип лідерства. Люди схильні йти за тими, в кому вони бачать засіб задоволення своїх особистих потреб. 4. Принцип науковості. Цей принцип полягає в побудові всієї системи управління на найновіших досягненнях науки менеджменту. 5. Принцип відповідальності. Необхідно мати певні інструкції, положення та системи матеріальної і іншої відповідальності.  
6. Принцип правильного добору і розстановки кадрів. Якщо ви ведете чесний бізнес, то підбір кадрів здійснюється тільки за діловими якостями на основі правил професійного відбору і рекомендацій консультантів по кадрах. 7. Принцип економічності. Прибуток - це не тільки доход, але й розумні витрати на використання людських і матеріальних ресурсів.  
8. Принцип забезпечення зворотного зв'язку. Це одержання інформації про результати роботи, які дають можливість порівняти фактичний стан з планом.