Поняття і цілі менеджменту (управління). Складові управлінської діяльності: планування, організація, мотивація, контроль

   Самостійна  робота студента щодо підготовки до заняття: виконати завдання та підготуватись до обговорення наступних запитань в аудиторії.

   1. Що дає вивчення курсу «Основи менеджменту» для оволодіння професією менеджера? Якими знаннями та навичками мають оволодіти студенти у процесі вивчення курсу?

   2. У чому полягає мета та предмет  курсу? З яких модулів (тем)  складається курс? Які завдання  ставить кожна тема?

   3. Охарактеризуйте джерела для опанування курсу. Які існують основні підручники та навчальні посібники з менеджменту? Відвідайте бібліотеку інституту та міську бібліотеку та випишіть підручники, навчальні посібники, монографії, періодичні та інші видання з менеджменту. Здійсніть інформаційний пошук джерел з менеджменту в глобальній мережі Інтернет та підготуйте анотований список джерел.

   4. Які вимоги ставляться перед  студентами у процесі вивчення  курсу? У чому полягає специфіка методів навчального процесу з курсу?

   Зміст заняття 

   (Заняття проходить у формі обговорення запропонованих питань в аудиторії)

1. Вступне слово викладача (5–10 хв.).

   2. Кожен студент вільно висловлюється щодо першого та другого завдань. Групове обговорення. Викладач уточнює та узагальнює думки студентів (20–25 хв.).

   3. Робота у групі проводиться методом сніжної кулі: кожен студент передає по колу підготовлений перелік джерел, який далі доповнюється та уточнюється. Робота завершується спільним обговоренням джерел. Заохочується найбільш повний перелік з використанням Інтернет та здатність студента охарактеризувати джерела у представленому переліку (20–25 хв.).

   4. Відповіді викладача на запитання студентів щодо вимог до контролю та оцінювання успішності опанування курсу «Основи менеджменту» (10–15 хв.).

   5. Підбиття підсумків, заключне слово викладача (5–10 хв.).  

4.2.2. Творча вправа: «Образ  професії».

   Мета: узагальнити знання та уявлення про професію менеджера.

   Завдання:

   1. Розробити задум наочного представлення образу професії за однією з тем:

   ■ «Професія — менеджер».

   ■ «Портрет сучасного менеджера».

   ■ «Шлях до успіху».

   2. На аркушах формату А1 за допомогою колажу, графічного зображення та тексту втілити задум згідно обраної теми.

   3. Презентувати проекти в аудиторії.

   Пояснення і вказівки до виконання  практичної роботи

   ■ Робота виконується в мікрогрупах  по 5 студентів. В мікрогрупах необхідно  обрати лідера-координатора, розподілити  ролі між учасниками (художник, дизайнер, копірайтер, речник).

   ■ В процесі розробки задуму теми «Професія  — менеджер» взяти до уваги  становлення професії менеджера, її соціальну роль, особливості та характеристики професії на сучасному етапі.

   ■ В роботі над темою «Портрет сучасного  менеджера» слід відобразити різні аспекти особистості менеджера (здібності, імідж, стосунки з людьми, середовище роботи і оточення).

   ■ Розкриваючи тему «Шлях до успіху»  необхідно образно показати шляхи  оволодіння професією, етапи кар’єрного зростання менеджера, досягнення довершеності.

   ■ Готуючи презентацію, слід використати  різноманітні засоби візуалізації, вирізки  з ілюстрованих журналів, комп’ютерну  графіку, анімаційні ефекти, а також крилаті вислови, метафори тощо.

   ■ Результати роботи оформлюються в папці  з файлами (3–5 аркушів).

4.2.3. Практичне  заняття: «Визначення менеджменту.  Зміст управлінської діяльності».

   Мета: закріпити знання лекційного матеріалу, уточнити зміст поняття менеджменту як науки, навчальної дисципліни та сфери практичної діяльності, сформувати мотивацію до успішної професійної діяльності у сфері менеджменту, розвинути здатності аналізувати власні здібності до управлінської діяльності та аналізувати діяльність успішних менеджерів.

   Уточнити  ролі менеджера і підприємця в  бізнесі. Проаналізувати професійні та особистісні якості менеджера.

   Самостійна  робота студента по підготовці до заняття:

   Дайте відповіді та доведіть власну точку  зору щодо наступних питань:

   1. «Що таке менеджмент? Як Ви розумієте це поняття?», «Якими знаннями та уміннями повинен володіти студент, щоб стати професійним управлінцем?», «Які здібності та знання треба мати, щоб досягнути успіху в менеджменті?»

   2. Хто з Ваших знайомих або тих, про кого ви знаєте, читали, відповідають Вашим уявленням про успішного менеджера? Якими здібностями, рисами характеру, знаннями вони володіють? Наведіть приклади.

   Зміст заняття 

   1. Робота в команді. Розробка переліку професійних та особистісних якостей менеджера. Кожна група виробляє спільне бачення власного розуміння поняття «менеджмент» та презентує перелік здібностей, знань та умінь успішного менеджера, наводячи конкретні приклади (20–25 хв. на підготовку, 5 хв. на презентацію).

   2. Презентації розробок команд. 

4.3. Контроль знань.

4.3.1. Аналіз ситуації  «Менеджер чи підприємець».

   Мета: поглибити уявлення про особистісні властивості та відмінності підприємця і менеджера.

   Самостійна  робота студента по підготовці до заняття:

   Уважно  прочитайте тексти кейсу «Босий бос  компанії Адідас». Підготуйтесь до обговорення  наступних питань у групі.

   Як  на Вашу думку, ким є Луї Дрейфус  — підприємцем чи менеджером?

   Які особистісні риси Луї Дрейфуса вам  подобаються, а які — ні?

   Які здібності й здатності сприяли  успіху його кар’єри?

   Зміст заняття 

   1. Вступне слово викладача.

   2. Обговорення питань за матеріалами кейсу.

   3. Підбиття підсумків дискусії.

   Текст ситуації

   «Босий  бос компанії Адідас» Луї-Дрейфус  — фахівець із порятунку «потопаючих» фірм (чи вдасться цьому агресивному  бізнесменові витиснути «Найк» з футбольного світу?).

   Цей нащадок династії великих комерсантів, що виникла півтори сотні років тому, виріс на розкішній віллі під опікою манірних англійських бонн, які завзято вселяли йому, що класти лікті на стіл — неприпустима вульгарність. Але й доживши до п’ятдесятилітнього віку, він раз у раз «кладе лікті на стіл». А на прес-конференціях, з’являючись у джинсах і спортивній майці, може роззутися, залишившись для зручності в одних шкарпетках.

   Робер Луї-Дрейфус — француз, але його першою мовою є англійська. Працює в Німеччині, живе у Швейцарії, вищу освіту отримав в Америці, дружина в нього росіянка. Подумки він все частіше переноситься в далекий Китай, де неодноразово бував, а нещодавно відкрив нові виробничі лінії. Що й говорити, в американського журналу «Тайм» були всі підстави назвати громадянином світу цього представника останнього покоління «принців імперії», що у середині ХІХ століття заснував ельзаський єврей Леопольд Луї-Дрейфус, який вирішив випробувати свої сили в торгівлі зерном. Ще тоді в діяльності компанії «Луї-Дрейфус» яскраво виявилася тенденція, іменована в наш час глобалізацією: заповзятливі французькі хліботорговці скуповували зерно й у США, і в Аргентині, і в Азії. А особливу увагу вони приділяли вивозу української пшениці через порти Маріуполя й Одеси.

   Існує розхожа думка, що нащадки казково  розбагатілих геніїв, користуючись із малечку всіма мислимими матеріальними  й духовними благами, саме із цієї причини найчастіше деградують, стають цілковитими нікчемами. Симптоми «дитячої» недуги відзначалися й у паризького ліцеїста Робера Луї-Дрейфуса, але виявилися своєрідно — він демонстрував схильність до марнотратства, ночами пропадаючи в сумнівних місцях на площі Пігаль (причому нерідко вигравав у покер величезні суми). Стривожені батьки відправили молодця від гріха подалі за океан, у Гарвардський університет, де він благополучно закінчив школу бізнесу й одержав ступінь магістра. Спроба Робера стати представником торгового дому Луї-Дрейфус в США й включитися в комерціалізацію американського зерна не увінчалася успіхом через якісь внутрішні сімейні інтриги. І тоді гарвардський магістр відправився у вільне плавання по океану світового бізнесу.

   На  початку 80-х років Робер отримує  запрошення стати одним із директорів американської компанії «Ай-Ем-Ес» (IMS), що вважалася світовим лідером в області консультацій з медичних ринків, але яка переживала в ту пору серйозні труднощі через дефекти в управлінні. Проходить ще кілька місяців — і молодий француз стає главою цієї фірми. Йому вдається згуртувати директорів, що раніше конфліктували між собою, домогтися ґрунтовного розвитку «Ай-Ем-Ес» (IMS), а потім досить вигідно її продати. В результаті такої операції нащадок стародавньої династії хліботорговців уперше заробив «неуспадковані» дивіденди — $60 млн.

   Наприкінці 80-х років лондонська компанія «Саачі енд Саачі» (Saatchi & Saatchi), лідер рекламного бізнесу у Великобританії, опинилася по вуха в боргах, її прямо-таки піддали облозі банки та інші кредитори. Власники фірми брати Чарльз і Моріс Саачі покликали на допомогу Робера Луї-Дрейфуса як уже відомого рятувальника компаній, що гинуть. І він заходився по-своєму наводити порядок у конторі братів. Те, що новоявлений керівник приходив на респектабельні засідання правління в джинсах і пуловері, було лише «квіточками». «Ягідки» з’явилися, коли він став рубати «з плеча», насаджуючи сувору економію: змусив власників фірми продати комфортабельний офісний будинок у центрі Лондона, зняти в ньому зі стін і відправити на аукціон «Сотбі» картини старих майстрів, позбутися від чотирьох «роллс-ройсів» і звільнити кілька тисяч клерків. Щоб показати приклад, Луї-Дрейфус урізав наполовину й свою зарплату (а урізати, втім, було що — Саачі призначили йому річнийоклад в 370 тис. фунтів стерлінгів, тобто приблизно $600 тис.!). Вся ця революція зробила Робера улюбленцем Сіті, а «Саачі енд Саачі» вибралася із трясовини.

   Нині  Робер Луї-Дрейфус — президент  компанії «Адідас», чия штаб- квартира знаходиться в баварському місті  Герцогенаураху. Її в 1920 р. заснував німецький  інженер Аді Даслер, винахідник черевиків, спеціально призначених для занять спортом. Тривалий час вона панувала на ринку інвентарю, одягу й взуття для спортсменів. Але в 70-х роках  у компанії з’явилися такі грізні конкуренти, як американські корпорації «Найк» і «Рібок». В 1990 р. фірма потрапила  під контроль Бернара Тапі, а якийсь рік по тому, коли цей французький  ділок (колишній міністр і колишній мультимільйонер) збанкрутував і потрапив на лаву підсудних через численні фінансові махінації, — виявилася  на грані краху. Банк «Креді Ліоне», що успадкував активи Тапі, марно шукав  покупця для «Адідас», незважаючи на досить низьку ціну. Навіть «Найк» не зважилася заковтнути колишнього суперника. «Всі конкуренти компанії «Адідас» просто чекали її швидкої смерті», — так в інтерв’ю газеті «Ю-Ес-Ей тудей» згадував Робер Луї-Дрейфус про події 1992 р. Він ризикнув купити «Адідас», одержавши від «Креді Ліоне» позику всього лише під 0,5 % річних.

   Повертаючись  до цієї дивної угоди, французький журнал «Нувель обсерватер» недавно  зробив таке іронічне зауваження: «Усе відбувалося так, ніби Луї-Дрейфус вирішив допомогти банку «Креді Ліоне» продати «Адідас» самому собі, і зроблено це було нишком при сприянні двох інвестиційних фондів, що ховаються в податкових райських кутках». Але як би там не було, а енергійний нащадок знаменитого прізвища прийнявся застосовувати щодо «Адідасу» свої випробувані методи: відтинати зайві ланки, переводити виробництво туди, де робоча сила дуже дешева, влаштовувати рекламні феєрверки. Кожна модель кросівок фірми відправлялася на комерціалізацію лише після того, як побувала на столі у президента компанії. І «вмираюча з Герцогенаураха» не тільки вижила, але й прийнялася обганяти суперниць. Якщо в 1992 р. в «Адідас» були збитки біля $200 млн., то в наступні роки в наявності вже неухильний ріст прибутків — в 1996-му вони перевищили $200 млн. А обсяг продажів досяг $2,5 млрд., і в такий спосіб компанія обігнала «Рібок», вийшовши на друге місце в галузі. П’ять років потому Луї-Дрейфус купив «Адідас» за 2 млрд. французьких франків, а нині ця фірма оцінюється на Франкфуртській біржі в суму, еквівалентну 23 млрд. франків.

   Пан «Адідас» (так тепер часом називають  Робера Луї-Дрейфуса) не менш стурбований і справами марсельського футбольного клубу«Олімпік», президентом якого він став у грудні минулого року, особливо — підготовкою команди до майбутнього в 1998 р. чемпіонату світу з футболу. Чи пояснюється це тим, що пан «Адідас», як відомо, пристрасний уболівальник? Або насамперед — тим, що агресивний бізнесмен палко бажає витиснути «Найк» з футбольного світу?»