Поняття і цілі менеджменту (управління). Складові управлінської діяльності: планування, організація, мотивація, контроль

                                    Зміст:

    Вступ

Розділ 1. Урахування вікових особливостей у викладанні менеджменту.

Розділ 2. Методи викладання менеджменту

2.1. Лекційне  викладання.

2.2. Методи  практичної підготовки менеджерів.

2.3. Самостійна  робота студентів.

Розділ 3. Навчально-методичне забезпечення викладання менеджменту

3.1. Планування навчального процесу.

3.2. Навчально-методичний комплекс дисципліни.

3.3. Контроль і моніторинг у викладанні менеджменту.

Розділ 4. Засоби активізації навчально - пізнавальної діяльності учнів при викладанні теми.

4.1. Матеріали до лекцій.

4.1.1. Вступ.  Презентація навчального курсу  «Основи менеджменту».

4.2. Матеріали до практичних  занять.

4.2.1. Дискусія  «Роль навчальної дисципліни  «Основи менеджменту» у підготовці  менеджерів».

4.2.2. Творча  вправа: «Образ професії».

4.2.3. Практичне  заняття: «Визначення менеджменту.  Зміст управлінської діяльності».

4.3. Контроль знань.

4.3.1. Аналіз  ситуації «Менеджер чи підприємець».

4.3.2. Практична вправа «Аналіз принципів управління в компанії IBM».

4.3.4. Кейс «Електро».

4.3.5. Аналіз ситуації морально-етичного вибору.

Висновки                                                                    

Список  використаної економічної  та педагогічної літератури

Додатки  
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Вступ 

«Якось один чоловік вселився в дім без вікон і прожив у ньому деякий час, не виходячи на вулицю. Сусіди стали умовляти його прорубати вікна. — «У твоєму будинку стане світліше», — переконували вони. Врешті-решт він піддався на умовляння і прорубав одне вікно. Була ніч, і світліше в будинку не стало. «От диваки, — вигукнув чоловік, маючи на увазі сусідів. — Кому потрібні ці вікна, адже завжди однаково темно». 

    Методика викладання управлінських  дисциплін у вищій школі є  складною науково-практичною системою  роботи. Вона грунтується на інноваційних  підходах до навчально-пізнавальної  діяльності студентів і постійно  вдосконалюється під впливом  економічних і соціальних процесів, що відбувається в Україні.

    Обєктом нашого дослідження є встановлення теоретико-методичної підготовленості студентів щодо проведення уроків з економічних дичциплін

    Предметом дослідження є сучасні засоби і технології формування економічних знань та вмінь, форми, методи викладання економіки, контроль та мотивація економічного навчання.

    Мета даної роботи – сформувати систему знань та практичних навичок з викладання управлінських дисциплін, створити умови для забезпечення прагнення до знань.

   Для забезпечення досягнення  даної мети  передбачаться виконати  такі основні завдання:

1. Ознайомлення студентів з категорійним апаратом у сфері досліджуваної дисципліни.

2. Формування педагогічної майстерності.

3. Сприяння оволодінню методикою проведення лекційних і практичних занять.

4. Сприяння засвоєнню сучасних технологій навчання.

5. Формування навичок з організації самостійної роботи студентів при вивченні менеджменту.

6. Ознайомлення з технологією інформаційного забезпечення викладання менеджменту.

7. Наявність уміння на основі аналізу використання робочого часу складати плани особистої роботи, планувати час як ресурс.

     Мотивацією виступає розширення знань щодо категорійного апарату у сфері досліджуваної дисципліни; формування педагогічної майстерності; оволодінню методикою проведення лекційних і практичних занять; сприяння засвоєнню сучасних технологій навчання; формування навичок з організації самостійної роботи при вивченні менеджменту; ознайомлення з технологією інформаційного забезпечення викладання менеджменту; створення умов для творчості, винахідливості, оригінальності шляхом надання значної свободи у діях, самостійному прийнятті рішень та виборі засобів вирішення виробничих завдань; збагачення і розвиток самої особистості.

     З огляду на специфіку теми навчання за цією дисципліною має практичну  спрямованість, основою якої є формування і відпрацювання навичок спілкування, групової динаміки, технологічний тренінг  процесу.

     Таким чином розгляд даної тематики є актуальним, адже Процес навчання учнів з управління бізнесом обов’язково повинен включати формування знань та навичок викладача, які б сприяли підготовці фахівців із синтезованими знаннями та вміннями, адекватними кваліфікаційним вимогам. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Розділ 1. Урахування вікових особливостей у викладанні менеджменту.

   Особливості навчального процесу  в системі підготовки та вдосконалення менеджерів полягають перш за все у тому, що викладач має справу з молодими і дорослими людьми, а якщо мова йде про заочне та післядипломне навчання, то — переважно зрілого, а то й літнього віку, які вже сформувались як особистості, мають тривалий професійний і життєвий досвід.

   Вікові  межі студентів очного навчання коливаються  пересічно від 18–20 років на першому  курсі, та 23–25 років на випускних  курсах. Якщо рання юність (від 15 до 18 років) — це період життя, коли закінчується статеве формування юнаків та дівчат, то після 18 років людина фактично вважається фізично дорослою. Однак в соціальному плані спостерігається нерівномірність та неоднорідність цієї вікової групи. Перш за все, це обумовлено тим, що більшість молодих людей вчаться, а працююча молодь потребує певного періоду професійної та соціальної адаптації до виробничих умов.

   Разом з тим життєдіяльність юнацтва  відрізняється широким діапазоном вибору життєвого шляху. По-перше, це соціально- професіональне самовизначення, вибір професії та способів її опанування, вибір освітнього закладу для отримання вищої освіти. По-друге, це значно більша ступінь свободи поведінки, відносна незалежність у прийнятті деяких рішень. Це і пошук майбутнього супутника життя, і визначення соціально-політичних орієнтирів, і необхідність брати на себе відповідальність тощо. Слід зазначити, що для періоду ранньої юності усе ще зберігається певна двоїстість, проміжність соціального статусу юної особистості.

   Іноді можна спостерігати недостатню цілеспрямованість, недостатню усталеність поведінки студентів, особливо першокурсників, незрілість у вирішенні ними певних моральних проблем, юнацьку категоричність, а часто й зверхність по відношенню до однокурсників та викладачів, людей старшого покоління.

   Наступний етап — пізня юність, починається з настанням повноліття — від 18 до 23–25 років, і до 29 років. Цей період характеризується тим, що молода людина стає дорослою як біологічно, так і соціально. Фактично, процес соціалізації завершується, і суспільство повною мірою зацікавлене у молодій зрілій людині вже не як в об’єкті виховного процесу, а як у повністю відповідальному за свої вчинки суб’єкті економічної і соціально-культурної сфер діяльності. Цей період є завершальним у соціальному становленні молодої людини. Він пов’язаний із закінченням навчання у вищих навчальних закладах, більшою матеріальною незалежністю від своїх батьків та близьких.

   Саме  через те, що досвід ідентифікується  з особистістю, будь-яка критика  або ж ігнорування її досвіду  сприймається як приниження значущості чи навіть невизнання особистості. Ось чому викладач повинен уникати, особливо на початку курсу, будь-якої прямої критики на адресу досвіду студентів.

   Багаті  знання і досвід аудиторії при  правильному їх врахуванні сприяють пожвавленню навчального процесу, обміну ідеями, стають джерелом підвищення компетентності кожного учасника навчальної групи. Тут доречно нагадати слова Бернарда Шоу:

   «Коли ми маємо по одному яблуку і якщо ми обміняємось ними, то у кожного залишиться лише одне яблуко, а  коли ми обміняємось  ідеями, то кожен  матиме по дві ідеї».

   Враховуючи  цю особливість, форми та методи навчання слід будувати на конкретних прикладах і ситуаціях із життя та професійної діяльності. При цьому викладач має акцентувати увагу на тому, що ситуації слід розглядати з точки зору їх узагальненого застосування в різноманітних сферах професійної діяльності менеджера, а не тільки на заняттях. Цю думку необхідно аргументувати та ілюструвати конкретними прикладами.

   Для правильного побудування навчання менеджерів з урахуванням їх досвіду важливо попередньо і на першому занятті ознайомитись із складом аудиторії, — це допоможе здійснити диференційований індивідуальний підхід до кожного, більш повно врахувати психологічні особливості та індивідуальні потреби кожного учасника. Згодом ми розкриємо методи та прийоми спілкування, що допомагають викладачеві більш повно вивчити склад студентів, сформувати у них відповідну мотивацію і встановити сприятливі для навчання стосунки.

   Ще  однією важливою особливістю навчання менеджерів є те, що мотивація студентів  до навчання значною мірою залежить від усвідомлення ними тієї користі, яку можуть дати їм нова інформація, нові вміння та навички.

   Високий рівень самосвідомості і відповідальності дорослих ставить також питання  про залучення студентів (особливо на курсах та семінарах) до активної участі у формуванні чи корегуванні програми і методики навчання.

   Важливо враховувати, що мотивація у навчанні має подвійний характер: зовнішній і внутрішній. Вплив зовнішніх чинників, таких як наказ, можливості отримати бажану роботу після закінчення вищого навчального закладу, просування на більш високу посаду, або ж збереження роботи, чи, навпаки, загроза її втрати (якщо не пройшов підвищення кваліфікації) складає лише один бік спонукання до навчання.

   Більш цінними є внутрішні чинники, а саме: потяг до нових знань  і вмінь, прагнення самовдосконалення, бажання поліпшити справу, якою займаєшся, принести більше користі людям. Тому вже на початку викладання необхідно  ретельно вивчити склад студентів, провівши індивідуальну бесіду, по-можливості з кожним, з’ясувавши їх очікування та рівень мотивації до навчання. Означений принцип конкретизується у цілому ряді прийомів:

     ■ з’ясування експектацій (очікувань) учасників групи щодо навчання взагалі і кожного модулю зокрема, щодо сучасних технологій навчання;

   ■ спільне обговорення (у складі загальної групи і малими групами) цілей та змісту навчальної програми;

   ■ використання елементів самоврядування;

   ■ оцінювання і вільне висловлювання свого відношення до рівня викладання навчального матеріалу, організації навчального процесу тощо.

   Слід  застерегти від будь-якого тиску  на студентів з боку викладача, ігнорування їх думок та пропозицій. Застосування сили наказу, погрози може призвести або до прийняття ролі покірного і мовчазного студента, мовляв, «Ну, що ж, робіть вигляд, що вчите, а я буду робити вигляд, що вчуся!», або ж до виникнення конфліктної ситуації, пов’язаної з потребою у самоврядуванні, прагненням особистої свободи, з одного боку, а з іншого, — необґрунтованими обмеженнями і залежністю від викладача.

   Особливості сучасного навчання молоді й дорослих вимагають від викладача дещо інших підходів як до розробки змісту, так і до організації навчального процесу, вибору методів. На відміну від традиційного підходу, коли увага зосереджується в основному на структуруванні змісту, сучасні технології навчання ґрунтуються на ретельній розробці процесуальної сторони, тобто на створенні таких психологічних і педагогічних умов, коли учасники здебільшого самі (в групі та індивідуально) можуть опановувати необхідний їм зміст. Завдання передачі знань звичайно ставиться, але воно відступає на другий план. Отже першочерговими завданнями для викладача є такі:

   ■ обґрунтування та підбір способів створення сприятливої для ефективного навчання соціально-психологічної атмосфери, довірливих, товариських стосунків між викладачем і аудиторією, а також між студентами в групі;

   ■ розробка прийомів залучення учасників навчання до планування навчальної програми, обґрунтування її доцільності та практичної спрямованості;