Автор: Пользователь скрыл имя, 05 Ноября 2012 в 00:03, курс лекций
Метою вивчення дисципліни є оволодіння знаннями й уміннями у сфері планування діяльності підприємства.
Вступ
7
Розділ 1 Методологія планування на підприємстві
8
1.1 Підприємство як об'єкт планування
8
1.1.1 Роль і місце планування в управлінні підприємством
8
1.1.2 Об'єкти і предмет планування на підприємстві
9
1.1.3 Організація планування на підприємстві. Структура планових органів
12
1.2 Система планування на підприємстві
13
1.2.1 Принципи планування
13
1.2.2 Методи планування
14
1.2.3 Форми планування. Система планів підприємства
16
1.2.4 Стратегія розвитку підприємства
17
1.2.5 Тактичне планування
19
1.3 Основи прогнозування
21
1.3.1 Суть і принципи прогнозування
21
1.3.2 Види прогнозування та класифікація прогнозів
22
1.3.3 Методи прогнозування
24
1.4 Інформаційна та нормативна база планування
26
1.4.1 Інформаційне забезпечення планування
26
1.4.2 Сутність норм та нормативів. Їх класифікація
27
1.4.3 Система економічних норм і нормативів
29
1.5 Оперативно-календарне планування
30
1.5.1 Зміст і завдання оперативно-календарного планування
30
1.5.2 Системи оперативно-календарного планування
32
1.5.3 Розроблення оперативних планів виробництва
35
1.6 Бізнес-планування
36
1.6.1 Сутність бізнес-планування та призначення бізнес-плану
36
1.6.2 Зміст бізнес-плану
37
1.6.3 Реалізація бізнес-плану на підприємстві
42
Розділ 2 Планування виробництва і його забезпечення
44
2.1 Планування обсягів продажу
44
2.1.1 Цілі й завдання плану реалізації продукції
44
2.1.2 Дослідження кон'юнктури ринку
45
2.1.3 Планування асортименту. Оцінка конкурентоспроможності товару
47
2.1.4 Планування ціни
52
2.2 Планування виробничої програми
55
2.2.1 Зміст і порядок розроблення плану виробництва
55
2.2.2 Планування виробничої програми в натуральному вираженні
57
2.2.3 Планування виробничої програми у вартісному вираженні
58
2.2.4 Валовий та внутрішньозаводський оборот
62
2.3 Планування виробничої потужності
62
2.3.1 Визначення поняття “виробнича потужність”
62
2.3.2 Види виробничої потужності
64
2.3.3 Методика розрахунку виробничої потужності в різних типах виробництва
65
2.3.4 Показники використання виробничої потужності
69
2.4 Планування потреби в персоналі
70
2.4.1 Зміст, завдання та технологія планування потреби в персоналі
70
2.4.2 Планування продуктивності праці
72
2.4.3 Методи планування продуктивності праці
74
2.4.4 Планування кількості персоналу
78
2.5 Планування коштів на оплату праці
82
2.5.1 Мета й завдання планування коштів на оплату праці
82
2.5.2 Склад коштів на оплату праці
83
2.5.3 Методи визначення планового фонду заробітної плати
86
2.6 Планування потреби в матеріально-технічних ресурсах
91
2.6.1 Цілі, завдання і зміст планування матеріально-технічного забезпечення підприємства
91
2.6.2 Визначення потреби в матеріально-технічних ресурсах
92
2.6.3 Дослідження ринку матеріально-сировинних ресурсів та вибір постачальника
94
2.6.4 Оптимізація обсягів запасів матеріально-технічних ресурсів
96
2.7 Планування виробничої інфраструктури
99
2.7.1 Виробнича інфраструктура та планування діяльності її підрозділів
99
2.7.2 Система технічного обслуговування
101
3 Фінансове планування ТА ПЛАНУВАННЯ РОЗВИТКУ підприємствА
104
3.1 Планування собівартості продукції
104
3.1.1 Мета, завдання та послідовність планування витрат виробництва
104
3.1.2 Класифікація й облік витрат виробництва
105
3.1.3 Методи планування собівартості
106
3.1.4 Методика розрахунку економії витрат за окремими факторами
110
3.2 Планування фінансових результатів
114
3.2.1 Зміст і завдання фінансового плану
114
3.2.2 Планування прибутку
117
3.2.3 Планування розподілу прибутку
121
3.3 Планування інвестиційної діяльності підприємства
123
3.3.1 Сутність інвестицій й інвестиційного процесу
123
3.3.2 Методика оцінки інвестиційних проектів
124
3.4 Планування організаційно-технічного розвитку підприємства
127
3.4.1 Планування організаційно-технічного розвитку підприємства
127
3.4.2 Планування реалізації заходів організаційно-технічного розвитку та показники оцінки їх ефективності
130
3.5 Планування оновлення продукції
133
3.5.1 Завдання та зміст планування оновлення продукції
133
3.5.2 Планування витрат на підготовку та освоєння виробництва
137
3.5.3 Економічна ефективність оновлення продукції та вибір оптимального варіанта технологічного процесу
139
СПИСОК ЛітературИ
144
Метою планування діяльності підрозділів виробничої інфраструктури є: обґрунтування виробничої програми підрозділу на один рік, квартал, місяць; розрахунок потреби в персоналі; обґрунтування витрат виробництва в умовах швидкозмінної ринкової кон’юнктури.
Склад і масштаби цехів
та служб підприємства, що здійснюють
технічне обслуговування, визначаються
особливостями основного
Для кількісного оцінювання рівня розвитку інфраструктури потрібні показники, які б характеризували нагромадження в інфраструктурі її виробничого потенціалу. Тому поряд із категорією «інфраструктура» як сфера діяльності доцільно говорити про матеріально-технічну базу інфраструктури та ступінь її розвитку.
Під час аналізу та планування виробничої інфраструктури необхідно відокремлювати її функціонально-галузеву структуру, тобто такі ланки, як транспортно-складську, інформаційно-комунікаційну чи сферу технічного обслуговування (ремонтне, інструментальне, енергетичне).
Слід звернути увагу на те, що виробнича інфраструктура характерна для великих та середніх підприємств, а малі підприємства користуються, здебільшого, послугами сторонніх спеціалізованих організацій.
В умовах невизначеної та швидкозмінної ринкової кон’юнктури база розрахунку основних розділів річного плану не є сталою та може часто змінюватися. Тому річні плани за деякими розділами потрібно складати за збільшеними показниками. У цих умовах основним терміном планування повинні бути плани на квартал. Це стосується насамперед таких підрозділів, як інструментальний, транспортний цехи, матеріально-технічне забезпечення.
У короткостроковому періоді
2.7.2 Система технічного обслуговування
Для виконання функцій технічного обслуговування на підприємстві створюється ряд цехів і господарств, які безпосередньо не беруть участі у створенні продукції, тобто у виробництві. Для більшості підприємств це є такі господарства:
Інструментальне господарство забезпечує підприємство постачанням, проектуванням, плануванням, виготовленням, зберіганням, обліком і ремонтом необхідного підприємству інструменту з доставкою його на робочі місця.
Ремонтне господарство забезпечує підтримку в технічно-справному стані великого, а часом складського парку технічного обладнання основних цехів шляхом його обслуговування, ремонту і модернізації.
Енергетичне господарство. Оскільки сучасні виробництва є великими споживачами палива, електроенергії, газу, води, зрідженого повітря, то енергетичне господарство займає значне місце у виробничій інфраструктурі. Енергетичне господарство забезпечує енергією основні, допоміжні цехи і всі підрозділи та служби підприємства.
Транспортне господарство виконує великий обсяг транспортно-складських, вантажно-розвантажувальних робіт з виконання внутрішнього і зовнішнього вантажооборотів.
Складське господарство забезпечує зберігання запасів сировини і матеріальних ресурсів, готової продукції.
Високий рівень організації робіт з обслуговування основного виробництва значною мірою залежить від ступеня технологічної оснащеності і є передумовою підвищення ефективності і якості будь-якого виробництва. Тому комплексна механізація і автоматизація потрібні не тільки основним цехам, але й допоміжним і обслуговуючим.
Вся система технічного обслуговування або інфраструктури підприємства повинна відповідати таким вимогам:
Основні напрямки вдосконалення допоміжних господарств у рамках підприємства:
Раціональна організація роботи усіх допоміжних виробництв є резервом стабілізації основного виробництва, збільшенням обсягу випуску продукції, подальшого зростання продуктивності праці і підвищення ефективності роботи підприємства.
3.1 ПЛАНУВАННЯ СОБІВАРТОСТІ ПРОДУКЦІЇ
3.1.1 Мета, завдання та послідовність планування витрат виробництва
Собівартість продукції - це виражені у грошовій формі витрати підприємства на виробництво й реалізацію продукції.
Метою планування витрат (собівартості) є оптимізація поточних витрат підприємства, що забезпечує необхідні темпи зростання прибутку й рентабельності на підставі раціонального використання грошових, трудових і матеріальних ресурсів.
При розробленні плану собівартості продукції мають бути розв’язані такі завдання:
План за витратами підприємства складається з таких розділів:
Загальний принцип включення певних витрат у собівартість полягає в тому, що через собівартість відшкодовуються витрати підприємства, які забезпечують відтворення усіх факторів виробництва, інші витрати покриваються із прибутку або інвестицій.
Непродуктивні витрати, пов'язані з виробничою діяльністю (брак, недостачі, втрати матеріалів, простої й т.ін.), також включаються у фактичну собівартість, а втрати й порушення договірних зобов'язань (штрафні санкції) компенсуються за рахунок прибутку.
3.1.2 Класифікація й облік витрат виробництва
Витрати виробництва класифікують за такими ознаками:
1 За способом віднесення на одиницю продукції витрати поділяють на:
- прямі - це витрати, які можна віднести безпосередньо на певний виріб або деталь;
- непрямі – це витрати, які не можна безпосередньо віднести на певний виріб або деталь, тому що вони пов’язані не з виготовленням конкретних виробів, а з процесом виробництва в цілому (наприклад, зарплата обслуговуючого й управлінського персоналу, утримання та експлуатація будівель, споруд, машин тощо). При плануванні витрат виробництва ці витрати об’єднують у групи і розподіляють за різними видами продукції непрямим шляхом, тобто пропорційно заробітній платі виробничих робітників або за будь-яким іншим показником.
2 На підставі зв'язку з обсягом виробництва витрати поділяють на:
- постійні – це витрати, абсолютний розмір яких із збільшенням (зменшенням) обсягу випуску продукції істотно не змінюється;
- змінні - це витрати, загальна сума яких за певний час залежить від обсягу виготовленої продукції.
У свою чергу, змінні витрати можна поділити на:
- пропорційні – це витрати, які змінюються прямо пропорційно обсягу виробництва;
- непропорційні витрати – це витрати, розмір яких змінюється більшою мірою (прогресуючі), ніж обсяг виробництва, або повільніше, ніж обсяг виробництва (регресуючі).
3 За ступенем однорідності витрати поділяють на:
- елементні витрати (однорідні) – це витрати, які мають однаковий економічний зміст і є первинними.
- комплексні витрати – це витрати, різнорідні за складом, охоплюють кілька елементів витрат (витрати на утримання й експлуатацію устаткування, цехові витрати та ін.).
Основною є класифікація витрат за економічними елементами і калькуляційними статтями.
За економічними елементами затрати формуються відповідно до їх економічного змісту. Елементи затрат є однаковими для всіх галузей, і на їх основі складається кошторис витрат на виробництво. Він містить: матеріальні витрати, оплату праці, відрахування на соціальні заходи, амортизацію основних фондів, інші операційні витрати, інші витрати.
Калькуляційні статті – це затрати, які відрізняються між собою функціональною роллю у виробничому процесі і місцем виникнення. За статтями витрат визначають собівартість одиниці продукції, тобто калькуляцію.
3.1.3 Методи планування собівартості
При плануванні собівартості продукції застосовуються такі методи:
1 Пофакторний метод. Його суть полягає у визначенні впливу техніко-економічних факторів на витрати виробництва у плановому році порівняно з попереднім. При плануванні собівартості цей метод застосовується з метою:
- забезпечення порівнянності показників плану з аналогічними показниками інших періодів;
- найбільш повного обліку ефективності впровадження заходів щодо плану підвищення ефективності виробництва;
- визначення участі окремих служб, відділів і виробничих підрозділів у зниженні витрат.
Більш докладно пофакторний метод планування собівартості буде розглянутий нижче (розділ 3.1.4).
2 Кошторисний метод. Він припускає обґрунтування кожної статті собівартості за допомогою спеціального кошторису витрат. Кошторисний метод дозволяє погодити окремі розділи тактичного плану між собою й погодити їх із планами внутрішньовиробничих підрозділів.
Розробити зведений кошторис витрат на виробництво у плановому періоді та планову собівартість валової і товарної продукції можна в наступному порядку.
1 Визначають сукупні витрати на виробництво (Св) (кошторис витрат) як суму витрат за економічними елементами за формулою
де - матеріальні витрати, грн;
- витрати на заробітну плату, грн;
- відрахування на соціальні заходи, грн;
- амортизація основних фондів і нематеріальних активів, грн;
- інші витрати, пов’язані з виробництвом продукції.
2 Визначити собівартість валової продукції (Свп) можна згідно з формулою
де - витрати, що не враховують у виробничу собівартість продукції, грн;
, - відповідно витрати майбутніх періодів на кінець і початок планового періоду, грн.
3 Виробнича собівартість товарної продукції (Свиртп) визначається за формулою
де , - відповідно залишки незавершеного виробництва на кінець і початок планового періоду, грн.
4 Повна собівартість товарної продукції (Сповтп) розраховується за формулою
де - позавиробничі (комерційні) витрати, грн.
3 Метод калькуляцій. За допомогою цього методу обґрунтовується розмір витрат на виробництво одиниці продукції, робіт, послуг або їх структурних елементів.