Планування діяльності підприємства

Світові тенденції щодо прискорення темпу розроблення нових товарів пояснюються розвитком технології, міжнародною конкуренцією, мінливістю потреб споживачів та коротким життєвим циклом товарів. Саме науково-технічний розвиток і є причиною швидкого старіння продукції.

Під впливом зовнішнього середовища, а саме: науково-технічного прогресу, зростання конкуренції, підприємство повинно постійно запроваджувати інновації.

Інновації – це новостворені або вдосконалені конкурентоспроможності технології, продукція або послуги, а також організаційно-технічні рішення виробничого, адміністративного, комерційного або іншого характеру, що істотно поліпшують структуру та якість виробництва або соціальної сфери.

Інноваційна діяльність тісно пов’язана  з інвестиційною. Планування інновацій – це проміжний етап між стратегічним плануванням та плануванням інвестицій. План інновацій повинен містити інформацію, необхідну для планування інвестицій.

Планування  оновлення продукції включає технічне розроблення виробів і комплекс організаційно-економічних заходів, що спрямовані на задоволення потреб споживачів і збільшення рентабельності продукції.

Метою планування оновлення продукції є визначення комплексу взаємозв’язаних заходів, що забезпечують створення нових та оновлення вже існуючих видів продукції, впровадження передової технології й ефективних методів організації виробництва щодо забезпечення конкуренто-спроможності підприємства та його рентабельності.

План оновлення продукції має  містити такі розділи:

- якісні та структурні зміни «портфеля» продукції підприємства;

- економічну ефективність виробництва нової продукції;

- норми і нормативи;

- виробництво та реалізацію продукції;

- матеріально-технічне забезпечення виробництва нової продукції;

- персонал та оплату праці;

- витрати виробництва нової продукції, прибуток, рентабельність.

При плануванні оновлення продукції враховують:

- тип виробництва;

- програму і складність виробу;

- забезпечення виробництва технологічними процесами, устаткуванням, оснащенням, інструментом;

- рівень механізації та автоматизації інженерно-технічних і управлінських робіт.

У процесі створення, підготовки виробництва та освоєння нової продукції виокремлюють такі основні види планових робіт:

1 Науково-дослідні роботи. Ці роботи виконуються на стадії генерування, відбору ідей та маркетингових досліджень. При технологічній підготовці виробництва й освоєння серійного випуску нової продукції науково-дослідні роботи сприяють удосконаленню технологічних процесів, впровадженню прогресивного обладнання, технологічного оснащення й засобів контролю, підвищення рівня механізації та автоматизації робіт тощо.

2 Конструкторські й технологічні роботи виконують на всіх стадіях створення та освоєння нової продукції, але найбільш розгорнутий характер вони мають у процесі конструкторської й технологічної підготовки виробництва.

3 Організаційно-планові роботи — сукупність взаємозв’язаних процесів планування, організації, обліку й контролю на всіх стадіях і етапах підготовки виробництва, які забезпечують готовність підприємств до створення й виготовлення нових виробів. Вони спрямовані на більш повне дотримання на всіх стадіях підготовки виробництва таких принципів, як спеціалізація, паралельність, неперервність, пропорційність, прямотечійність, автоматичність і ритмічність.

Організаційно-планові роботи охоплюють: розроблення перспективних і оперативних графіків здійснення підготовки виробництва нової продукції в цілому, а також окремих її стадій та етапів; планування проведення маркетингових досліджень потреб споживачів, дослідження з позиціювання нового товару, що дасть змогу визначити можливу конкурентну стратегію; організацію робіт зі створення нормативної бази для різних стадій підготовки виробництва; встановлення типових структур і функцій підрозділів підприємств, які здійснюють створення нової продукції; оперативне управління підготовкою виробництва; організацію робіт щодо забезпечення готовності підприємств та їх підрозділів до випуску нового виробу, розроблення організаційних проектів, що моделюють процес підготовки виробництва від науково-дослідних робіт до використання виробів споживачами, визначення прогнозного рівня конкурентоспроможності нової продукції, планування виведення продукту з ринку.

4 Роботи матеріально-технічного характеру включають забезпечення матеріально-технічної готовності підприємств до створення й випуску нової продукції. На рівні промислового підприємства — це забезпечення своєчасної та комплектної поставки основних і допоміжних матеріалів, обладнання, запасних частин тощо, необхідних для випуску нової продукції.

5 Роботи економічного характеру — сукупність взаємозв’язаних процесів, які забезпечують економічне обґрунтування створення, виробництва й експлуатації нової продукції. Вони охоплюють: визначення (на другій стадії) економічної доцільності створення, виробництва й експлуатації нового виробу; розрахунок граничних цін на нові вироби; встановлення термінів і джерел фінансування робіт зі створення й освоєння нових виробів; проведення ряду економічних розрахунків, пов’язаних зі створенням, освоєнням серійного виробництва й експлуатацією нових виробів. На рівні промислового підприємства до економічних аспектів підготовки нових виробів належать також перегляд планово-економічної інформації, нормативів, форм документації, діючої системи планування, обліку й оцінювання діяльності підрозділів підприємства з урахуванням специфіки нової продукції; розроблення нормативів трудових витрат за періодами освоєння виробу і т. ін.

Роботи, які виконують  у процесі розроблення й постановлення продукції на виробництво, спрямовані на вирішення таких основних завдань:

• забезпечення потреб у новій продукції внутрішніх споживачів та експорт цієї продукції;
• створення і виробництво продукції високого технічного рівня та якості, конкурентоспроможної на внутрішньому та зовнішньому ринках;
• скорочення термінів розроблення й освоєння виробництва нової продукції;
• забезпечення стабільності (і поліпшення відповідно до умов ринку) показників якості продукції та її ефективної експлуатації;
• забезпечення та підвищення конкурентоспро-можності підприємства, що випускає дану продукцію;
• вихід на нові ринки чи ринкові ніші;
• завоювання прихильності споживачів до продукції підприємства та створення позитивного іміджу.

 

3.5.2 Планування витрат на підготовку та освоєння виробництва

 

На етапах розроблення  нової продукції, коли немає комплекту технічної документації та нормативної бази, витрати, пов’язані з цим, визначають як прогнозні величини. При цьому використовують різні методи прогнозних оцінок, серед яких основними є параметричні методи обчислення собівартості продукції, до яких належать методи питомих витрат, баловий, кореляційний, агрегатний.

Згідно з методом  питомих витрат собівартість нової  продукції обчислюють як добуток  питомої собівартості аналогічного (базового) виробу, який уже освоєний виробництвом, і параметра нового виробу. Цей параметр залежить від типу виробу й найбільшою мірою впливає на собівартість (наприклад, потужність двигунів, вантажопідйомність автомобілів).

За баловим методом  кожен параметр нового та базового виробу оцінюють певною кількістю балів (експертним шляхом) його відносного впливу на собівартість виробу. Собівартість базового виробу ділять на суму балів усіх параметрів виробу й  таким способом знаходять собівартість одного бала (С_б). Тоді собівартість нового виробу визначають за формулою

 

де n — кількість параметрів, які впливають на собівартість виробу;

 — кількість балів за і-м параметром нового виробу.

 

За допомогою кореляційного  методу встановлюють залежність (лінійну, ступеневу) собівартості виробу від його параметрів у вигляді емпіричних формул, які виведено на основі аналізу фактичних даних за групою аналогічних виробів.

Обчислюючи собівартість нового виробу агрегатним методом, спочатку знаходять собівартість окремих  частин даного виробу (агрегатів), а потім — їх суму — собівартість нового виробу з урахуванням витрат на монтаж чи складання. Цей метод визначення собівартості нової продукції використовують для складних виробів.

Кошторис витрат на підготовку виробництва складають за економічними елементами. Номенклатура статей кошторису витрат на підготовку виробництва нової продукції (за економічними елементами):

• матеріальні витрати;
• витрати на оплату праці;
• відрахування на соціальні заходи;
• амортизація;
• інші операційні витрати.

Кошторис витрат на підготовку виробництва, узагальнюючи поелементні  витрати, показує їх ресурсну структуру, що надзвичайно важливо для аналізу факторів формування й зниження собівартості продукції.

Склад статей калькулювання  виробничої собівартості нової продукції встановлює підприємство.

Номенклатура калькуляційних статей витрат на підготовку виробництва:

• прямі матеріальні витрати;
• прямі витрати на оплату праці;
• інші прямі витрати;
• загальновиробничі витрати.

В окремих галузях  економіки номенклатура калькуляційних статей відхиляється від наведеної з урахуванням специфіки підготовки виробництва нової продукції.

Характерною закономірністю періоду освоєння випуску нової продукції є наявність підвищених витрат початкового виробництва. Це пояснюється високою трудомісткістю виготовлення нових виробів на етапі впровадження в виробництво. Процес освоєння виробництва можна вважати закінченим, коли трудомісткість чи собівартість стануть відповідати плановим.

 

3.5.3 Економічна ефективність  оновлення продукції та вибір  оптимального варіанта технологічного процесу

 

Економічна ефективність від впровадження нової або оновленої продукції  на рівні підприємства визначається за такими узагальнюючими показниками: строком окупності капітальних  витрат на нову або модернізовану  продукцію, коефіцієнт витрат, тобто показник, обернений строку окупності.

Показник абсолютної ефективності знаходять за формулою

,

де  - приріст чистої продукції внаслідок впровадження нововведення;

- витрати на нововведення.

 

При цьому ефективними вважаються такі нові товари, абсолютна ефективність яких не нижче нормативної та базової.

Рентабельність витрат на впровадження нової або оновленої продукції  являє собою відношення приросту прибутку до обумовлених її витрат.

Приріст прибутку в результаті впровадження нової (оновленої) продукції розраховується за формулою

 

,

 

де  - оптова ціна одиниці продукції після і до проведення нововведення;

- собівартість одиниці продукції  після та до нововведення;

- виробництво продукції до  та після нововведення.

 

Також встановлюється вплив різних факторів на прибуток. Впровадження нововведень  забезпечує приріст прибутку за рахунок двох факторів – зниження собівартості та підвищення якості продукції.

При плануванні витрат, пов’язаних з  оновленням продукції, необхідно порівняти витрати на виробництво альтернативних видів виробів. Для цього використовують розрахунок технологічної собівартості різних варіантів.

Загальна формула визначення величини технологічної собівартості має вигляд

 

,

де  — змінні витрати на одиницю продукції;

 — умовно-постійні витрати за один рік;

  — обсяг виробництва продукції, шт.

 

Порівняння двох варіантів  технологічних процесів можна здійснити, виходячи зі співвідношень:

,

,

де  і — технологічна собівартість у першому та другому варіантах.

 

Точка перетину двох прямих (рис. 3.5.1), що відповідає рівності витрат за обома варіантами, характеризує критичний обсяг виробництва (N_кр). Для цього

.

Тоді

.

Розрахований за наведеною вище формулою чи шляхом побудови графіка (рис. 3.5.1) обсяг випуску N_кр порівнюють із плановим випуском N_вир. Варіант із меншими постійними і більшими змінними витратами вигідніший за N_вир < N_кр (рис. 3.5.1, варіант 1). За N_пл > N_кр вигідніший варіант із більшими постійними й меншими змінними витратами (варіант 2).

Рисунок3.5.1 - Графік порівняльної оцінки двох варіантів технологічного процесу

Крім цього, визначаючи варіант технологічного процесу, необхідно враховувати ще й величину очікуваного доходу від реалізації нової продукції (рис. 3.5.2).

Рисунок 3.5.2 - Графік беззбитковості

При цьому за конкретної величини постійних витрат і збільшення обсягу виробництва продукції до певного рівня її виробництво є збитковим ( ), а після його досягнення — прибутковим ( ). Тому у процесі розроблення проекту організації виробництва нових виробів постає завдання визначити точку беззбитковості чи критичний обсяг виробництва даної продукції N_кр:

,

де  — умовно-постійні витрати на виробництво продукції в розрахунковому році;

 — ціна одиниці продукції;