Планування діяльності підприємства

Основою параметричних методів ціноутворення є залежність ціни від різноманітних параметрів виробу. Ці методи широко використовуються для встановлення цін на різноманітні моделі всередині параметричного ряду виробу. При цьому ціна базової моделі розраховується за допомогою методу, орієнтованого на витрати, чи за допомогою інших методів, а ціни на моделі параметричного ряду розраховуються за допомогою різноманітних коефіцієнтів, які відображають залежність між ціною виробу та його параметрами.

 

2.2 ПЛАНУВАННЯ ВИРОБНИЧОЇ ПРОГРАМИ

 

2.2.1 Зміст і порядок розроблення плану виробництва

 

Важливим розділом поточного плану  підприємства є виробнича програма або план виробництва.

План виробництва  визначає обсяг випуску продукції в плановому періоді відповідної номенклатури, асортименту та встановленої якості згідно з планом продажу в натуральному та вартісному вираженнях.

Виробнича програма складається з двох основних розділів:

1. план виробництва продукції в натуральному вираженні;
2. план виробництва продукції у вартісному вираженні.

Основним завданням плану є  створення на стадії виробництва  передумов для одержання максимального  прибутку внаслідок оптимального обсягу випуску продукції при найкращому використанні виробничих ресурсів.

 

Розроблення плану відбувається у такій послідовності:

1. визначаються номенклатура й асортимент продукції, що випускається; потреба в ній та обсяги поставок (портфель замовлень і господарські договори, за окремими видами продукції, держзамовлення);
2. на основі обсягу поставок визначається обсяг виробництва кожного виробу в натуральному вираженні;
3. обсяг випуску за окремими виробами обґрунтовується виробничою потужністю;
4. за номенклатурними групами розраховується загальний обсяг виробництва у вартісному вираженні.

 

Вимірники плану:

• натуральні (штуки, тонни, метри тощо) – дозволяють визначити обсяг тільки однорідної продукції;
• умовно-натуральні – дозволяють всі види продукції звести до одного вигляду, прийнятого за базу (умовні метри, умовні тонни та ін.). Переведення натуральних показників в умовно-натуральні здійснюється за допомогою коефіцієнтів, що враховують трудомісткість виробів;
• вартісні (грн). Необхідні для узагальненої оцінки обсягів діяльності підприємства, яке виробляє широкий асортимент продукції;
• трудові – визначають сумарну трудомісткість програми в нормативній (нормо-годин) і фактичній (людино-годин) трудомісткості.

 

 

 

2.2.2 Планування виробничої програми в натуральному вираженні

 

 

Номенклатуру, асортимент і обсяг поставок підприємство визначає самостійно шляхом вивчення ринків збуту, державних замовлень, діючих прямих тривалих зв’язків з підприємствами-споживачами, інших укладених господарських угод.

За обсягом поставок визначається плановий обсяг виробництва:

,

де  - обсяг виробництва j-го виду продукції в натуральному вираженні;

- обсяг поставок j-ї продукції;

,   - запаси на складі j-ї продукції на кінець і початок планового періоду.

 

Запаси готової продукції на кінець планового періоду визначаються за їх фактичною величиною на початок планового (кінець звітного) періоду за формулою

,

де  - середній термін зберігання j-го виду продукції на складі, днів;

- тривалість планового періоду.

 

У разі виробництв з неминучими технологічними втратами продукції (неминучий технологічний брак) обсяг виробництва у натуральних показниках коригується на коефіцієнт цих втрат ( ) за формулою

,

де - обсяг виробництва j-го виду продукції в натуральному вираженні з урахуванням неминучого технологічного браку.

 

Якщо продукція користується підвищеним попитом, а можливості її випуску  обмежені, то вихідним у розрахунках  є максимальний обсяг виробництва, на основі якого визначається обсяг поставок, тобто

,

де  - максимальний обсяг виробництва j-го виду продукції.

За окремими видами продукції плановані обсяги випуску обґрунтовуються виробничою потужністю.

 

2.2.3 Планування виробничої програми у вартісному вираженні

 

Узагальнюючими плановими показниками  є вартісні показники товарної, реалізованої, валової й чистої продукції.

Товарна продукція  у загальному вигляді містить вартість продукції підприємства, що буде випущена у плановому періоді й підготовлена до реалізації.

До товарної продукції належать:

• готові вироби, запасні частини, напівфабрикати свого виробництва й продукція допоміжних цехів, що поставляється на сторону;
• роботи промислового характеру, що виконані на сторону й для непромислових господарств свого підприємства;
• капітальний ремонт і модернізація устаткування, виконані робітниками підприємства;
• тара, яка не враховується в оптову ціну виробу;
• роботи промислового характеру, пов’язані з освоєнням і впровадженням нової техніки;
• послуги капітального будівництва;
• монтажні роботи, виконані штатними працівниками;
• інша продукція.

Не  включаються в товарну продукцію:

• послуги заводського транспорту;
• капітальний ремонт будинків і споруджень;
• роботи з усунення дефектів продукції, виявлені після поставки замовникові;
• вартість конструкційних робіт, виконаних на сторону;
• науково-дослідницькі та проектні роботи на сторону;
• відпускання на сторону купованої енергії;
• продукція непромислових господарств;
• реалізація відходів, товарно-матеріальних цінностей та інше.

 

Товарна продукція розраховується на основі плану виробництва у натуральному вираженні ( ) за формулою

,

де  - обсяг товарної продукції;

- обсяг виробництва j-го виду продукції;

- оптова ціна підприємства  на одиницю j – го виду продукції;

- вартість запчастин, напівфабрикатів  власного виробництва, що реалізуються на сторону;

 - вартість робіт і послуг  на сторону;

n – кількість найменувань продукції, що виготовляється на підприємстві.

 

Реалізована продукція – це товарна продукція, яка відвантажена споживачеві, за яку надійшли кошти на розрахунковий рахунок підприємства-постачальника або мають надійти в зазначений термін. Згідно з чинним законодавством реалізованою продукцією вважається продукція, що відвантажена замовникові незалежно від того, оплачена вона чи ні.

За складом товарна й реалізована продукція однакові. Кількісно товарна й реалізована продукція відрізняються на величину залишків нереалізованої продукції на початок і кінець планового періоду:

,

де - запас готової продукції у грошовому вираженні на складі підприємства на початок і кінець планового періоду;

- вартість продукції, відвантаженої  замовникам, але не оплаченої,  на початок і кінець планового періоду.

 

Валова  продукція  - вартість всієї промислової продукції незалежно від ступеня її готовності.

 

,

де - залишки незавершеного виробництва у вартісному вираженні на кінець і початок планового періоду;

- залишки спеціального технологічного оснащення у вартісному вираженні на кінець і початок планового періоду;

- вартість сировини й матеріалів  замовників.

 

Валова продукція розраховується замість показника товарної продукції, якщо вироби мають тривалі виробничі  цикли.

При обчисленні валової  продукції в масштабі галузі виникає  так званий «повторний рахунок» (подвійний  рахунок), бо проміжна продукція враховується як самостійно, так і в складі тієї продукції, до якої вона належить як складова частина.

 

Чиста продукція є найбільш об’єктивним показником, відображає наново створену на підприємстві вартість.

,

де М – матеріальні витрати на виробництво продукції;

А – амортизаційні відрахування основних фондів, перенесені на вартість товарної продукції.

Чиста продукція підприємства може бути також обчислена як сума основної і додаткової заробітної плати  працівників підприємства та прибутку.

Чиста продукція формує суму національного доходу суспільства, що являє собою загальну суму чистого  доходу, створену всіма галузями виробництва.

 

Функції різних показників обсягу виробництва:

Реалізована продукція відображає обсяг продукції, що надійшов у споживання; застосовується для розрахунку прибутку й аналізу виконання зобов’язань із постачання;

Товарна (валова) продукція відображає обсяг виготовленої продукції; застосовується для аналізу витрат на 1 гривню товарної продукції, динаміки й структури виробництва, матеріаломісткості продукції;

Чиста продукція відображає обсяги власних робіт, застосовується для розрахунку продуктивності праці, фондовіддачі.

 

2.2.4 Валовий і внутрішньозаводський оборот

 

Для характеристики обсягу виробництва заводу також використовують показники валового й внутрішньозаводського обороту.

Валовий оборот (ВО) – це обсяг валової продукції незалежно від того, де вона буде використана, у межах підприємства чи поза ним.

Валовий оборот охоплює:

• усі готові вироби;
• продукцію, виготовлену основними, допоміжними й обслуговуючими цехами заводу;
• взаємні послуги цехів;
• зміни залишків незавершеного виробництва.

Внутрішньозаводський  оборот (ВЗО) – сума продукції й послуг, що використовуються в межах заводу. Внутрішньозаводський оборот дорівнює різниці між валовим оборотом і валовою продукцією:

.

До складу внутрішньозаводського обороту належать:

• вартість напівфабрикатів власного виробництва, використаних для виробничих і господарських цілей підприємства;
• вартість витраченого інструменту й усіх видів енергії власного виготовлення;
• послуги заводського транспорту й ремонтних цехів.

2.3 ПЛАНУВАННЯ ВИРОБНИЧОЇ ПОТУЖНОСТІ

 

2.3.1 Визначення поняття “виробнича потужність”

 

Загальне формулювання виробничої потужності – це розрахунковий максимально можливий обсяг випуску продукції за одиницю часу.

Виробнича потужність – максимально можливий річний (добовий, змінний) випуск продукції у встановленій номенклатурі, асортименті та якості при повному завантаженні обладнання й виробничих площ, прогресивної технології та організації виробництва.

Перед підприємством постійно постає завдання пошуку резервів для збільшення й поліпшення використання виробничої потужності.

Кожне підприємство має постійно приділяти увагу поліпшенню ефективності використання виробничої потужності, її технічного та технологічного рівня. Унаслідок цього одним з основних завдань виробничого менеджменту на підприємстві є виявлення факторів, які визначають його виробничу потужність і мобілізацію наявних резервів.

Слід розрізняти такі поняття, як “величина виробничої потужності” та “ступінь використання виробничої потужності”.

Класифікація факторів, що впливають на величину потужності, поділяє їх на дві групи:

1 Фактори, які впливають  на розширення обсягу робіт:

- кількість технологічного устаткування  й виробничих площ;

- рівень узгодженості продуктивності  устаткування і пропускної  здатності різних робочих місць;

- режим роботи підприємства.

2 Фактори, які впливають  на підвищення продуктивності  технологічного устаткування:

- технічний рівень устаткування;

- підвищення якості сировини  й матеріалів (чим вища якість  заготовок, напівфабрикатів, тим менше потрібно часу для їх обробки);

- впровадження прогресивної технології (інтенсифікує й прискорює виробничий процес);

- підвищення кваліфікації робітників, зміцнення дисципліни, мотивація;

- рівень досконалості конструкції  виробів, що виготовляють (чим простіша конструктивна схема виробів, тим нижча трудомісткість продукції і вища продуктивність).

Фактори, що впливають  на величину виробничої потужності пов’язані, з усіма основними елементами процесу виробництва – засобами та предметами праці й самою працею. Особливістю цих факторів є те, що для реалізації передбачених ними заходів потрібні значні капіталовкладення.

Фактори, що впливають на ступінь використання виробничої потужності, поділяються на:

- зовнішні (потреба у продукції, діяльність конкурентів, ступінь забезпечення робітничими кадрами);

- внутрішні (удосконалення організації виробництва, праці й управління, мотивація, дисципліна).

Заходи, пов’язані з ними, спрямовані в основному на використання резервів, мають організаційний характер і не вимагають великих капітальних вкладень в основне виробництво.

 

2.3.2 Види виробничої потужності

 

Оскільки виробнича потужність не є постійною величиною і може значною мірою змінюватися залежно від номенклатури продукції, трудомісткості її виготовлення, інших факторів, для порівняння планових і базових показників, аналізу її динаміки визначають показники вхідної, вихідної та середньорічної потужності підприємства.