Автор: Пользователь скрыл имя, 05 Ноября 2012 в 00:03, курс лекций
Метою вивчення дисципліни є оволодіння знаннями й уміннями у сфері планування діяльності підприємства.
Вступ
7
Розділ 1 Методологія планування на підприємстві
8
1.1 Підприємство як об'єкт планування
8
1.1.1 Роль і місце планування в управлінні підприємством
8
1.1.2 Об'єкти і предмет планування на підприємстві
9
1.1.3 Організація планування на підприємстві. Структура планових органів
12
1.2 Система планування на підприємстві
13
1.2.1 Принципи планування
13
1.2.2 Методи планування
14
1.2.3 Форми планування. Система планів підприємства
16
1.2.4 Стратегія розвитку підприємства
17
1.2.5 Тактичне планування
19
1.3 Основи прогнозування
21
1.3.1 Суть і принципи прогнозування
21
1.3.2 Види прогнозування та класифікація прогнозів
22
1.3.3 Методи прогнозування
24
1.4 Інформаційна та нормативна база планування
26
1.4.1 Інформаційне забезпечення планування
26
1.4.2 Сутність норм та нормативів. Їх класифікація
27
1.4.3 Система економічних норм і нормативів
29
1.5 Оперативно-календарне планування
30
1.5.1 Зміст і завдання оперативно-календарного планування
30
1.5.2 Системи оперативно-календарного планування
32
1.5.3 Розроблення оперативних планів виробництва
35
1.6 Бізнес-планування
36
1.6.1 Сутність бізнес-планування та призначення бізнес-плану
36
1.6.2 Зміст бізнес-плану
37
1.6.3 Реалізація бізнес-плану на підприємстві
42
Розділ 2 Планування виробництва і його забезпечення
44
2.1 Планування обсягів продажу
44
2.1.1 Цілі й завдання плану реалізації продукції
44
2.1.2 Дослідження кон'юнктури ринку
45
2.1.3 Планування асортименту. Оцінка конкурентоспроможності товару
47
2.1.4 Планування ціни
52
2.2 Планування виробничої програми
55
2.2.1 Зміст і порядок розроблення плану виробництва
55
2.2.2 Планування виробничої програми в натуральному вираженні
57
2.2.3 Планування виробничої програми у вартісному вираженні
58
2.2.4 Валовий та внутрішньозаводський оборот
62
2.3 Планування виробничої потужності
62
2.3.1 Визначення поняття “виробнича потужність”
62
2.3.2 Види виробничої потужності
64
2.3.3 Методика розрахунку виробничої потужності в різних типах виробництва
65
2.3.4 Показники використання виробничої потужності
69
2.4 Планування потреби в персоналі
70
2.4.1 Зміст, завдання та технологія планування потреби в персоналі
70
2.4.2 Планування продуктивності праці
72
2.4.3 Методи планування продуктивності праці
74
2.4.4 Планування кількості персоналу
78
2.5 Планування коштів на оплату праці
82
2.5.1 Мета й завдання планування коштів на оплату праці
82
2.5.2 Склад коштів на оплату праці
83
2.5.3 Методи визначення планового фонду заробітної плати
86
2.6 Планування потреби в матеріально-технічних ресурсах
91
2.6.1 Цілі, завдання і зміст планування матеріально-технічного забезпечення підприємства
91
2.6.2 Визначення потреби в матеріально-технічних ресурсах
92
2.6.3 Дослідження ринку матеріально-сировинних ресурсів та вибір постачальника
94
2.6.4 Оптимізація обсягів запасів матеріально-технічних ресурсів
96
2.7 Планування виробничої інфраструктури
99
2.7.1 Виробнича інфраструктура та планування діяльності її підрозділів
99
2.7.2 Система технічного обслуговування
101
3 Фінансове планування ТА ПЛАНУВАННЯ РОЗВИТКУ підприємствА
104
3.1 Планування собівартості продукції
104
3.1.1 Мета, завдання та послідовність планування витрат виробництва
104
3.1.2 Класифікація й облік витрат виробництва
105
3.1.3 Методи планування собівартості
106
3.1.4 Методика розрахунку економії витрат за окремими факторами
110
3.2 Планування фінансових результатів
114
3.2.1 Зміст і завдання фінансового плану
114
3.2.2 Планування прибутку
117
3.2.3 Планування розподілу прибутку
121
3.3 Планування інвестиційної діяльності підприємства
123
3.3.1 Сутність інвестицій й інвестиційного процесу
123
3.3.2 Методика оцінки інвестиційних проектів
124
3.4 Планування організаційно-технічного розвитку підприємства
127
3.4.1 Планування організаційно-технічного розвитку підприємства
127
3.4.2 Планування реалізації заходів організаційно-технічного розвитку та показники оцінки їх ефективності
130
3.5 Планування оновлення продукції
133
3.5.1 Завдання та зміст планування оновлення продукції
133
3.5.2 Планування витрат на підготовку та освоєння виробництва
137
3.5.3 Економічна ефективність оновлення продукції та вибір оптимального варіанта технологічного процесу
139
СПИСОК ЛітературИ
144
За вхідну виробничу потужність беруть відповідно потужність підприємства на початок року, виходячи з наявного обладнання.
За вихідну виробничу потужність беруть потужність підприємства на кінець планового періоду з урахуванням вибуття та вводу потужностей унаслідок капітального ремонту, проведення організаційно-технічних заходів модернізації обладнання тощо.
де – вхідна виробнича потужність;
– виробнича потужність, що вводиться;
– виведена за плановий період виробнича потужність.
Для планових розрахунків використовується показник середньорічної потужності.
Середньорічна виробнича потужність підприємства обчислюється за формулою
де – кількість місяців експлуатації відповідних груп устаткування.
Виробнича потужність визначається у тих самих одиницях виміру, в яких планується і враховується виробництво продукції (іноді в одиницях виміру обсягу сировини, що переробляється).
2.3.3 Методика розрахунку виробничої потужності в різних типах виробництва
Методи розрахунку виробничої потужності є відмінними в різних типах виробництв, хоча послідовність і принципи однакові.
Виробнича потужність підприємства визначається за потужністю провідних цехів, дільниць, поточних ліній, станків (агрегатів) з урахуванням заходів щодо ліквідації “вузьких місць” та можливої кооперації виробництва. До провідних належать ті виробничі підрозділи підприємства, які виконують головні технологічні процеси (операції) і мають вирішальне значення для забезпечення випуску профільних видів продукції.
Розрахунок виробничої потужності підприємства здійснюється на основі такої інформації:
- номенклатура й асортимент виробничої програми;
- трудомісткість виготовлення кожного виду продукції;
- перелік наявного обладнання;
- розрахунок планового фонду часу корисної роботи обладнання;
- інформація про планові заходи з підвищення виробничих потужностей підприємства (механізація, автоматизація, модернізація обладнання, підвищення змінності його роботи, впровадження наукової організації праці).
Під час розрахунку виробничої потужності враховується все обладнання, що встановлене. Законсервоване обладнання та виробнича площа, що не використовується, при розрахунках виробничої потужності не беруться до уваги.
При розрахунку виробничої потужності визначають фонд часу обладнання.
Розрізняють календарний, режимний (номінальний), ефективний (корисний) фонди часу роботи устаткування.
Календарний фонд часу – максимально можливий час роботи обладнання, що визначається кількістю робочих днів у плановому році, помножених на 24 год:
Приймається тільки для підприємств з безперервним характером виробництва.
Режимний (номінальний) фонд часу залежить від встановленого режиму роботи підприємства.
- кількість днів у році;
- кількість вихідних і
- тривалість робочої зміни, год;
- скорочення тривалості робочої зміни у передсвяткові дні, год;
- кількість передсвяткових днів зі скороченою тривалістю робочої зміни;
- кількість змін роботи.
Ефективний фонд часу – максимально можливий при даному режимі змінності з урахуванням втрат часу на ремонт, налагодження і переналагодження обладнання протягом планового періоду:
де
Методика розрахунку виробничої потужності ділянки, цеху, підприємства залежить від типу організації виробництва.
У масовому виробництві виробнича потужність розраховується щодо окремих робочих місць, потокових ліній:
де - кількість одиниць провідного устаткування на ділянці (лінії);
- трудомісткість виготовлення продукції в даній групі устаткування ділянки (норма часу виготовлення виробу на провідній групі устаткування);
- продуктивність одного
- річний ефективний фонд часу роботи устаткування;
- коефіцієнт виконання норм часу.
У серійному виробництві за кожним робочим місцем закріплюється певна кількість деталей-операцій. При цьому як вимір виробничої потужності використовується типовий виріб-представник (виріб з найбільшою виробничою програмою). Базовий виріб об’єднує ряд близьких за технологічними особливостями виробів у групу. Базовий виріб-представник одержують шляхом збільшення номенклатури, об’єднуючи різні найменування виробів у групи за конструктивно-технологічною подібністю. При цьому вироби підбирають таким чином, щоб структура їх трудомісткості наближалася до структури трудомісткості виробу-представника і щоб останнє мало у групі найбільший випуск і найбільшу сумарну трудомісткість.
У дрібносерійному й одиничному виробництвах, де на кожному робочому місці обробляється велика кількість найменувань деталей, при складанні плану виробництва виконуються об’ємні розрахунки, тобто розрахунки щодо завантаження й пропускної здатності устаткування. При цьому обсяг робіт, передбачений виробничою програмою для кожної групи верстатів, порівнюється з фондом часу.
Обсяг робіт ( ), передбачений виробничою програмою для кожної групи устаткування, визначається за формулою
де - кількість продукції j-го найменування за виробничою програмою, од.;
- трудомісткість робіт для виробництва j-го виду продукції на даній групі устаткування, верстато-годин;
- середній коефіцієнт виконання норм часу;
- кількість найменувань виробів.
Пропускна здатність групи устаткування
Далі визначаємо коефіцієнт завантаження
При = 1 устаткування використане повністю.
При .< 1 устаткування недовантажене.
При > 1 устаткування перевантажене.
У ряді виробництв виробнича потужність визначається за виробничою площею (складальні, формувальні, ливарні цехи):
де - корисна площа цеху, ділянки, м2;
- площа, необхідна для складання одного виробу, м2/од.;
- календарна тривалість етапу складання одного виробу, год.
2.3.4 Показники використання виробничої потужності
Аналіз потужностей може здійснюватися на основі балансу виробничих потужностей. На основі балансу й у ході його розроблення визначають:
- можливу виробничу програму;
- ступінь забезпеченості різних програм і робіт виробничими потужностями;
- коефіцієнт використання виробничої потужності й основних фондів;
- внутрішньовиробничі диспропорції й можливості їх усунення;
- капіталовкладення для нарощування потужностей і ліквідації “вузьких місць”;
- потребу в устаткуванні.
Показники використання виробничої потужності:
1 Коефіцієнт освоєння проектної потужності
де - фактичний випуск продукції;
- проектна потужність.
2 Коефіцієнт використання середньорічної виробничої потужності
де - середньорічна виробнича потужність.
3 Коефіцієнт екстенсивного завантаження устаткування
де - фактичний час роботи устаткування;
- плановий, ефективний фонд часу.
4 Коефіцієнт інтенсивного завантаження устаткування
де - фактичний обсяг випуску продукції за одиницю часу;
- встановлена норма виробітку продукції за цей самий період.
5 Інтегральний коефіцієнт завантаження устаткування
Інтегральний коефіцієнт дає сумарну характеристику рівня використання устаткування як за продуктивністю, так і за часом.
Також розраховуються коефіцієнт змінності роботи обладнання, пропорційності та ефективності використання виробничої потужності.
2.4 ПЛАНУВАННЯ потреби в персоналі
2.4.1 Зміст, завдання та технологія планування потреби в персоналі
Планування потреби
Метою розроблення плану з праці та персоналу є визначення раціональної (економічно обґрунтованої) потреби підприємства в персоналі та забезпечення його ефективного використання у плановому періоді.
План праці та персоналу складається з таких розділів:
- план з праці;
- план з чисельності працюючих;
- план із заробітної плати.
У плані з праці визначаються продуктивність праці та трудомісткість виготовлення продукції. У плані з чисельності працівників розраховуються кількість та структура персоналу, планується прийняття та звільнення персоналу, а також заходи для професійної підготовки, перепідготовки й підвищення кваліфікації персоналу. У плані із заробітної плати визначаються фонд оплати праці, середня заробітна плата, відношення між заробітною платою та продуктивністю праці.
Розрахунок планових показників здійснюється з урахуванням результатів аналізу виконання плану звітного року. Орієнтиром для розрахунку планових показників є завдання перспективного плану розвитку підприємства.
Основні завдання плану з праці та персоналу:
- створення колективу, здатного виконати намічені тактичним планом цілі;
- формування оптимальної
- підготовка, перепідготовка та
підвищення кваліфікації
- удосконалення організації
- стимулювання праці;
- підвищення продуктивності та якості праці;
- оптимізація засобів утримування персоналу.
Основні принципи планування праці й заробітної плати:
1) випередження темпів підвищення продуктивності праці над темпами зростання заробітної плати;
2) дотримання оптимальних пропорцій у заробітній платі окремих категорій працівників відповідно до кількості та якості їх праці;
3) забезпечення оптимального співвідношення кількості персоналу, зайнятого у виробництві, обслуговуванні, управлінні;
4) забезпечення кваліфікаційного складу керівників відповідно до вимог виробництва та підвищення їх кваліфікації.
План з праці та персоналу пов’язаний з основними розділами тактичного плану: планом виробництва та й реалізації продукції, планом інновацій, планом з витрат, фінансовим планом та ін.
Технологічний процес планування праці та персоналу являє собою послідовність взаємозв’язаних процедур, які мають певний набір вихідних даних. Алгоритм планування потреби в персоналі має такі етапи:
1) аналіз виконання плану за попередній період;
2) планування продуктивності
3) планування трудомісткості;
4) розрахунок балансу робочого часу;
5) розрахунок потреби в персоналі;
6) планування вивільнення та
додаткової потреби в
7) планування розвитку персоналу.
2.4.2 Планування продуктивності праці
Для оцінки рівня продуктивності праці у планових розрахунках застосовуються три методи:
При цьому найчастіше застосовуються два показники: виробіток й трудомісткість.
При натуральному методі оцінки продуктивності праці розраховуються виробіток в натуральному вираженні та в умовних одиницях.
При трудовому методі оцінки продуктивності праці розраховуються виробіток в нормо-годинах та трудомісткість виготовлення.
При вартісному методі оцінки продуктивності праці розраховується виробіток у грошовому вираженні.
Виробіток (В) розраховується за формулою
де ОВ – обсяг виробництва продукції, розрахований в натуральних (умовно-натуральних), вартісних або трудових показниках за реалізованою, валовою, чистою продукцією за певний проміжок часу (рік, квартал, місяць, день);