ПіДВИЩЕННЯ РіВНЯ ОРГАНіЗАЦії ПРАЦі

     На  підприємстві дуже низька рентабельність оФ, на 1 гривню ОФ припадає дуже мізерний прибуток.

     Таблиця 2.7

     Аналіз  змін складу, структури та динаміки оборотного капіталу

      

     Загальна  сума поточних активів за 2006 рік  в порівнянні з 2006 роком збільшилася  на 25,1 тис.грн. (із 41,0 тис.грн. до 66,1 тис.грн.) тобто на 61%. При цьому найбільше зростання відбулося за рахунок виробничих запасів на7,8 тис.грн. (з 12,5 тис.грн. до 20,3 тис.грн.) тобто на 62,4%. Дебіторська заборгованість збільшилася на 12,6 тис.грн., інша поточна заборгованість зменшилась на 2,2 тис.грн., заборгованість з бюджетом зросла на 12,2 тис.грн., що говорить про затримку відшкодуванню ПДВ (податку на додану вартість) – 20%.

     ТзОВ  «Лугок» є платником ПДВ, але  експортні відправки не обкладаються податком на додану вартість.

     А всі придбані матеріали для виробництва продукції з ПДВ згідно Декларації по ПДВ включаються до податкового кредиту і підлягають поверненню на рахунок підприємства.

     У 2006 році зросла частка виробничих запасів  в оборотних фондах на 0,2%, що говорить про зростання вкладу в виробничі запаси, зросла дебіторська заборгованість на 8%, заборгованість з бюджетом на 13,6% залишок готової продукції зменшився на 0,1%, зменшилась інша поточна заборгованість на 5,4% в частці оборотних фондів.

     На  підприємстві невеликий залишок готової продукції, так як працює ТзОВ «Лугок» не на склад, а відразу на відправку по заказу, що позитивно характеризує підприємство, бо воно постійно має збут, готова продукція не застоюється на складі. Це свідчить про конкурентоспроможність продукції. Понаднормативних залишків готової продукції підприємство не має.

     Проведемо аналіз фінансового стану підприємства за допомогою читання балансу. 
 
 
 
 

     Таблиця 2.8

     Порівняльний  аналітичний баланс тис. грн.. Візьмемо 2004 і 2006 рік

 

     За 2 роки (2004-2006 р.) капітал підприємства збільшився на 8,2тис.грн. і становить 128.5 тис.грн. Але відсутня заборгованість прострочена банком і бюджету, а  навпаки ще й бюджет винен не відшкодовувань ПДВ (податок на додану вартість) в сумі 17,5 тис.грн.

     На  підприємстві запаси і затрати не перевищують розмір мінімальних  джерел їх формування (власний оборотний  капітал, довгострокові та короткострокові  кредити і позики).

     Уперше  поняття і загальну форму порівняльного балансу на основі балансу підприємства запропонував засновник балансоведення Н.А. Блатов у 1920-х роках.

     Фінансовий  стан підприємства значною мірою  залежить від стану грошових коштів, які є наймобільнішою частиною оборотних  коштів. Сума грошових коштів повинна бути такою, щоб її вистачило для прикриття всіх першочергових платежів.

     В ТзОВ «Лугок» загальна сума грошових коштів змінилася з 8,5 грн. до 2,9 тис.грн. тобто зменшилася на 5,6 тис.грн., тобто  на 4,9 %.

     Збільшилась на підприємстві дебіторська заборгованість, що є як безпроцентна позика клієнтом.

     Відвернення коштів у дебіторську заборгованість призводить до фінансових ускладнень, підприємство відчуває брак коштів для  придбання виробничих запасів, виплати  заробітної плати, розрахунків із постачальниками, бюджетом. Окрім того, заморожування коштів призводить до сповільнення оборотності капіталу. Тому варто вести на ТзОВ «Лугок» передоплату за продукцію, бо із-за зростання дебіторської заборгованості відчувається брак коштів грошових на рахунку підприємства.

 

3. ВДОСКОНАЛЕННЯ ОРГАНІЗАЦІЇ  ПРАЦІ НА ПДПРИЄМСТВІ

3.1. Основні напрямки  вдосконалення організації  праці на підприємстві 

     Шляхом  вдосконалення організації виробництва  являється покращання умов праці  робітників. Сюди входить механізація робіт, використання підйомно-транспортних механізмів і засобів малої механізації.

     Необхідно використовувати сучасні системи  вентиляції і кондеціонування повітря, проводити профілактичне очищення вентиляційних систем; зменшувати чи геть видаляти шум від устаткування за допомогою спеціальних шумовбираючих пристроїв, проводити у відповідність до санітарних норм освітлення, покращувати побутові умови та інше.

     Важливий  вплив на підвищення працездатності дає використання раціонального  режиму праці і відпочинку, що проявляється у розробці різних видів графіків виходу на роботу.

    Отже, з подальшим розвитком суспільства  і науково-технічним прогресом, все  потребує вдосконалення. Не виняток  і виробничі підприємства. Вдосконалюючи  організацію виробництва, впроваджуючи нові технології, ми не тільки крокуємо в ногу з науково-технічним процесом і часом, але й розкриваємо широкі можливості для економічного розвитку підприємства та швидкого і якісного задоволення потреб споживача.

    На  досліджуваному підприємстві необхідно розширювати  економічну  самостійність  підприємства та: 

    - підвищувати його відповідальність  за результати перед суспільством  та споживачами;

    - підвищувати   і   розширювати   економічну   зацікавленість   у   випуску конкурентоздатної продукції, її реалізації усередині країни і на експорт;

    - встановлювати    пряму    залежність    рівня    доходів    колективу    від ефективності роботи;

    - розширювати соціальні гарантії  й оплату праці за рахунок  зароблених колективом коштів.

Таблиця 3.1

Заходи  щодо вдосконалення методів прийняття управлінських рішень

 

 

3.2.  Безтарифна система оплати праці, взамін існуючій в виді ставок (окладів) на ТзОВ «Лугок» 

    Пропонуємо  запровадити на підприємстві ТзОВ «Лугок»  безтарифну систему оплати праці, взамін існуючій в виді ставок .

    Економічна  свобода, яку підприємства отримали з початком   перехідного до ринкової економіки періоду, сприяла зростанню активності в пошуках найраціональнішої організації праці та її оплати. З іншого боку, такі чинники, як інфляція, проблеми збуту, порушення господарських зв'язків, нестабільність податкового законодавства тощо, ускладнюють роботу підприємств настільки, що не завжди вони мають можливість виплачувати всім працівникам гарантовану тарифною системою заробітну плату. Усе це спричинило виникнення і поширення так званих безтарифних моделей організації оплати праці.

    На  практиці кожен варіант застосування безтарифної моделі оплати праці  є унікальною розробкою керівництва  конкретного підприємства. Спільним для різних безтарифних систем оплати праці є таке:

    - працівникам гарантується лише  мінімальний обов'язковий рівень заробітної плати, існування якого обумовлене законодавством про мінімальну заробітну плату. Цей обов'язковий гарантований рівень може бути однаковим для всіх працівників, а може відрізнятися залежно від їх кваліфікації та відповідальності робіт, але в будь-якому випадку він, з одного боку, не може бути нижчим офіційно встановленої мінімальної заробітної плати, а з іншого боку, має становити невелику частку в загальній сумі заробітку працівника;

    - спочатку визначається загальна  сума заробленої колективом заробітної плати, потім з неї вираховується сума гарантованої мінімальної оплати всіх працівників підприємства, а залишок, який часто називають "фондом стимулювання праці", розподіляється між членами колективу за певними встановленими заздалегідь правилами. Безтарифна система створює такі умови організації оплати праці, при яких всі члени трудового колективу заінтересовані в поліпшенні кінцевих результатів спільної роботи;

    - в рівні умови щодо можливості  впливу на розмір своєї заробітної плати ставляться всі працівники підприємства, незалежно від категорії й посади. Правила розподілу колективного заробітку складаються так, щоб заінтересувати кожного працівника в поліпшенні саме тих показників роботи, які важливі для досягнення бажаного спільного кінцевого результату. Оскільки таке поліпшення в принципі не обмежене, то й можливості зростання індивідуального заробітку також не обмежені (при тарифній системі організації оплати праці ці можливості фактично обмежуються досягненням найвищих кваліфікаційних розрядів);