Основи організаційної діяльності у виробничій сфері

Функціональна структура заснована на поділі функцій  між структурними підрозділами (спеціалістами) з підпорядкуванням їм усіх нижчестоящих підрозділів. Вона передбачає підпорядкування одного працівника (підрозділу) декільком вищестоящим керівникам, які реалізують свої функції. Внутрішня структура підрозділу, як правило, будується за лінійним принципом. Ця структура нині характерна для вищих рівнів управління господарством.

Лінійно-функціональна  структура заснована на дотриманні єдиноначальності, лінійної побудови структурних підрозділів і розподілу функцій управління між ними

Реалізується  принцип демократичного централізму, при якому підготовка й обговорення  рішення здійснюється колегіально, а прийняття рішення і відповідальність – тільки першим керівником особисто. Вона синтезує кращі властивості лінійної структури (чіткі зв’язки підпорядкованності, централізація управління в одних руках) і функціональної структури (розподіл праці, кваліфікована підготовка рішень) та найбільш характерна для середніх ланок управління.  

Матрична структура  направлена на реалізацію цільових програм (проектів), які стоять перед підприємством  і для виконання яких виділяються  спеціальні керівники. Структурні підрозділи підприємства, побудовані за лінійним чи функціональним принципом, розподіляються між керівниками програм зі збереженням підпорядкування вищестоящому керівникові. Матрична структура допускає подвійне підпорядкування підрозділів і окремих керівників . Вона почала використовуватись у 50-х роках у США і СРСР для реалізації атомних і космічних проектів, а потім одержала поширення в крупних міжнародних компаніях. 

Принципи побудови організаційної структури:

Пластичність.

Централізація.

Спеціалізація (забезпечується закріпленням за кожним підрозділом певних функцій управління).

Нормоуправління (дотримання раціонального числа  підпорядкованих у кожного керівника: вища ланка підприємства – 4–8 чол., середня ланка (функціональні керівники) – 8–20 чол., нижча ланка (старші майстри, майстри-бригадири ) – 20–40 чол.).

Єдність прав і відповідальності (права і відповідальність підрозділів і співробітників повинні знаходитись у діалектичній єдності).

Розмежування  повноважень (лінійне керівництво  забезпечує прийняття рішень з випуску  продукції, а функціональне –  забезпечує підготовку та реалізацію рішень).

Економність (характеризує досягнення мінімально необхідних затрат на побудову й утримання організаційної структури управління).

Вихідними даними для побудови організаційної структури  є:

розрахунок  числа рівнів управління;

розрахунок чисельності персоналу;

типові структури  управління.

Організаційна структура управління складається  із двох самостійних органів управління. “Вершиною” є центральний апарат підприємства, а “основою” –  апарат управління структурними підрозділами. Кожний орган складається із двох окремих рівнів лінійного і функціонального управління. Організаційна структура будується за рівнями (ступенями) управління.

Рівні (ступені) управління

Номер	Рівні
	Функціональний	Лінійний
1	-	Директор підприємства, президент
2	Замісники директора	Керівники виробництва
...	...	...
7	Молоді спеціалісти, службовці	Бригадири, ланкові

Організаційна структура  ТОВ «Пласт Груп»

 

 

  

 

3.5. Вибір організаційно-правової форми підприємства

Форми здійснення підприємницької діяльності є організаціями зі статусом юридичної особи і мають більш складну організаційно-правову структуру, ніж фізична особа-підприємець. Юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями усім належним їй майном. Але учасник (засновник) юридичної особи не відповідає за зобов'язаннями юридичної особи, а юридична особа не відповідає за зобов'язаннями її учасника (засновника), крім випадків для деяких господарських товариств.

Юридична особа, створена для задоволення суспільних та особистих потреб шляхом систематичного здійснення виробничої, науково-дослідної, торговельної, іншої господарської діяльності, визнається підприємством.

Залежно від  способу утворення (заснування) та формування статутного фонду в Україні діють  унітарні та корпоративні підприємства.

Наш вибір між унітарним та корпоративним підприємствами залежить від того, чи збираєтесь до справи залучати ресурси (майно, грошові кошти) інших учасників. Слід звернути увагу на те, що відповідно стільки ж учасників будуть приймати рішення із стратегічних питань діяльності підприємства, нести солідарну відповідальність в межах своїх вкладів та брати участь у розподілі прибутку.

І. Унітарне підприємство створюється одним засновником, який виділяє необхідне для того майно, формує в разі необхідності статутний фонд, не поділений на частки (паї), затверджує статут, розподіляє доходи, безпосередньо або через керівника, який ним призначається, керує підприємством і формує його трудовий колектив на засадах трудового найму, вирішує всі інші питання підприємства.

До унітарних  підприємств належать зокрема приватні підприємства з одним засновником.

Приватне підприємство - це підприємство, що діє на основі приватної власності одного або  кількох громадян, іноземців, осіб без  громадянства та його (їх) праці чи з використанням найманої праці. Приватним є також підприємство, що діє на основі приватної власності суб'єкта господарювання - юридичної особи.

Перевагою приватного підприємства є можливість одноособового  прийняття рішень та розподілу прибутку, відсутність необхідності у формуванні статутного фонду, найпростіша серед інших юридичних осіб процедура заснування.

Однак для кредиторів відносини з таким підприємством  є досить ризикованими, оскільки законодавство  не визначає вимог до розміру статутного фонду підприємства (його може взагалі не бути). Недоліком приватного підприємства є також відсутність легального механізму збереження контролю засновника над майном, яке він передав підприємству. Чи не єдиним виходом може бути призначення засновником себе самого директором з фіксацією відповідних положень в статуті підприємства.

ІІ. Корпоративне підприємство утворюється двома  або більше засновниками за їх спільним рішенням (договором), діє на основі об'єднання майна та/або підприємницької  чи трудової діяльності засновників (учасників), їх спільного управління справами, на основі корпоративних прав, у тому числі через органи, що ними створюються, участі засновників (учасників) у розподілі доходів та ризиків підприємства.

Корпоративними  є такі підприємства:

приватні підприємства з двома або більше засновниками;

виробничі кооперативи;

господарські  товариства.

Виробничий  кооператив - це добровільне об'єднання  громадян на засадах членства з метою  спільної виробничої або іншої господарської  діяльності, що базується на їх особистій трудовій участі та об'єднанні майнових пайових внесків, участі в управлінні підприємством та розподілі доходу між членами кооперативу відповідно до їх участі у його діяльності.

Виробничі кооперативи  можуть здійснювати виробничу, переробну, заготівельно-збутову, постачальницьку, сервісну і будь-яку іншу підприємницьку діяльність.

До господарських  товариств відносяться такі підприємства:

акціонерне  товариство;

товариство  з обмеженою відповідальністю;

товариство  з додатковою відповідальністю;

повне товариство;

командитне  товариство.

Акціонерним товариством  є господарське товариство, яке має  статутний фонд, поділений на визначену  кількість акцій однакової номінальної  вартості, і несе відповідальність за зобов'язаннями тільки майном товариства, а акціонери несуть ризик збитків, пов'язаних із діяльністю товариства, в межах вартості належних їм акцій.

Товариством з  обмеженою відповідальністю є господарське товариство, що має статутний фонд, поділений на частки, розмір яких визначається установчими документами, і несе відповідальність за своїми зобов'язаннями тільки своїм майном. Учасники товариства, які повністю сплатили свої вклади, несуть ризик збитків, пов'язаних з діяльністю товариства, у межах своїх вкладів.

Товариством з  додатковою відповідальністю є господарське товариство, статутний фонд якого поділений на частки визначених установчими документами розмірів і яке несе відповідальність за своїми зобов'язаннями власним майном, а в разі його недостатності - учасники цього товариства несуть додаткову солідарну відповідальність у визначеному установчими документами однаково кратному розмірі до вкладу кожного з учасників.

Повним товариством  є господарське товариство, всі учасники якого відповідно до укладеного між  ними договору здійснюють підприємницьку діяльність від імені товариства і несуть додаткову солідарну відповідальність за зобов'язаннями товариства усім своїм майном.

Командитним товариством  є господарське товариство, в якому  один або декілька учасників здійснюють від імені товариства підприємницьку діяльність і несуть за його зобов'язаннями додаткову солідарну відповідальність усім своїм майном, на яке за законом може бути звернено стягнення (повні учасники), а інші учасники присутні в діяльності товариства лише своїми вкладами (вкладники).

Учасниками повного товариства, повними учасниками командитного товариства можуть бути лише особи, зареєстровані як суб'єкти підприємництва.

ІІІ. Унітарно-корпоративні підприємства - хоча й прямо не передбачені  Господарським кодексом України, оскільки є своєрідним синтезом унітарного та корпоративного підприємств, та законодавство допускає можливість заснування деяких господарських товариств одним засновником (акціонерне товариство, товариство з обмеженою відповідальністю).

У господарського товариства з одним засновником є наступні переваги перед унітарним підприємством:

обов'язкова наявність  статутного та резервного фондів, мінімальний  розмір і порядок формування яких передбачений законом, гарантує інтереси кредиторів;

єдиний засновник (учасник), який передав товариству право власності на внесене до статутного фонду в якості вкладу майно, отримує право на свою частку в цьому фонді (100%), а також пов'язані з цим права одноособового прийняття рішень та отримання прибутку підприємства;

можливість  пізніше прийняти до складу учасників інших осіб без проведення необхідної в такому випадку для унітарного підприємства реорганізації.

Тож, товариство з обмеженою відповідальністю з  одним учасником поєднує переваги приватного підприємства та господарського товариства.

Усі підприємства залежно від кількості працюючих та обсягу валового доходу від реалізації продукції за рік можуть бути віднесені до малих підприємств, середніх або великих підприємств.

Малими (незалежно  від форми власності) визнаються підприємства, в яких середньооблікова чисельність працюючих за звітний (фінансовий) рік не перевищує 50 осіб, а обсяг валового доходу від реалізації продукції (робіт, послуг) за цей період не перевищує суми, еквівалентної 500 тис. (п'ятистам тисячам) євро за середньорічним курсом Національного банку України щодо гривні.

Великими підприємствами визнаються підприємства, в яких середньооблікова чисельність працюючих за звітний (фінансовий) рік перевищує 1000 осіб, а обсяг валового доходу від реалізації продукції (робіт, послуг) за рік перевищує суму, еквівалентну 5 млн. (п'яти мільйонам) євро за середньорічним курсом Національного банку України щодо гривні.

Усі інші підприємства визнаються середніми.

Проаналізувавши всі можливі юридичні форми підприємства, я обрала для своєї компанії Товариство з обмеженою відповідальністю.

Висновок

Український ринок  полімерних труб в останнє десятиліття  входить в групу найбільш динамічно  розвиваючих і швидкозростаючих промислових ринків. Це цілком логічно  і закономірно для галузі, яка  пропонує сучасні та високотехнологічні будівельні матеріали для таких життєво важливих об'єктів як інженерні комунікації. А ефективність використання полімерних труб в самих різних сферах застосування (водопостачання, водовідведення, меліорація, газопостачання, зв'язок та ін) вже доведена часом.

Серед всіх методів  підбору персоналу неможливо  виділити найбільш ефективний, кожний з них має свої плюси і мінуси. На мою думку, для мого виробництва  буде більш ефективним підбір персоналу  через кадрові агентства. Це знижає витрати на отримання кадрової служби, і дає можливість підбору більш ефективних кадрів.