Организация и управление основным производством

    На  заводах і в цехах широкої  спеціалізації, зі значною номенклатурою  виробів (включаючи і епізодично виготовляються), ритмічність виробництва  забезпечується виконанням рівних або  систематично зростаючих обсягів продукції  в рівні календарні відрізки часу.

    Номенклатура  виробів в кожному відрізку повинна  визначатися зведеним календарним  планом виконання замовлень. Звідси випливає, що принцип ритмічності  докладемо до виробництва не тільки повторюється, а й епізодично виготовленої продукції.

    Висновок: при організації виробничого  процесу необхідно строго дотримувати  принцип ритмічності, забезпечуючи випуск продукції за графіком на основі рівномірного ходу виробництва в  усіх підрозділах підприємства, а  також своєчасної її підготовки та комплексного обслуговування.

    Принцип автоматичності передбачає максимальне виконання операцій виробничого процесу автоматично, тобто без безпосередньої участі в ньому робочого або під його наглядом і контролем.

    Необхідність  автоматизації обумовлена, як правило, інтенсифікацією технологічних  режимів, підвищенням вимог до точності обробки, збільшенням програмних завдань, коли механізовані, а тим більше ручні операції не можуть забезпечити заданих і підвищених показників виробничого процесу.

    Принцип автоматичності докладемо безпосередньо  не тільки до технологічного процесу, а й до управління ним, включаючи  роботи в області технічної підготовки, контролю, регулювання та обслуговування.

    Високу  ефективність має комплексна автоматизація, яка в найбільш повній мірі відповідає всій сукупності розглянутих принципів  організації виробничого процесу.

    Разом з комплексною механізацією комплексна автоматизація є одним з генеральних  напрямів науково-технічного прогресу.

    Висновок: при проектуванні та організації  цехів, дільниць або робочих місць  необхідно здійснювати автоматизацію  виробничого процесу, домагатися на цій основі підвищення продуктивності і полегшення праці, вдосконалення  якості і зниження собівартості продукції.

    Принцип профілактики передбачає організацію обслуговування нової техніки, спрямовану на запобігання аварій та простоїв обладнання, шлюбу продукції або будь-яких інших відхилень від нормального ходу виробничого процесу.

    Так наприклад, для повноцінного використання автоматичних ліній необхідно організувати планово-попереджувальний ремонт устаткування, що виключає можливість його випадкових відмов і аварійних простоїв; своєчасно  за графіком постачати лінію інструментом і заготовками; виконувати профілактичний контроль якості продукції, що дозволяє ліквідувати виникаючі відхилення від нормальних умов роботи автоматичної лінії до того, як ці відхилення можуть привести до шлюбу та інших втрат.

    Висновок: при експлуатації обладнання в масштабі підприємства, цеху, дільниці, лінії  або робочого місця необхідно  здійснювати принцип профілактики як неодмінна умова високопродуктивної та ефективної роботи. 

    1.3. Класифікація типів виробництва

    Під типом виробництва необхідно  розуміти організаційно-технологічну характеристику виробничого процесу, засновану на його спеціалізації, повторюваності і ритмічності (на одному робочому місці, в масштабі лінії, дільниці, цеху, заводу в цілому).

    Властивий даному заводу або цеху тип виробництва  багато в чому зумовлює застосовувані  тут методи підготовки, планування, контролю виробництва, форми організації  праці, особливості технологічних  процесів.

    За  рівнем спеціалізації і характеру  повторення деталей-операцій, кожне  робоче місце може бути віднесено  до одного з наступних типів виробництва:

    - масове;

    - серійне;

    - одиничне.

    Робочі  місця масового виробництва спеціалізовані на виконанні одного повторюється операції.

    Робочі  місця серійного виробництва  спеціалізовані на виконанні двох або  кількох закріплених за ними операцій, причому вони чергуються в певній послідовності і таким чином  ритмічно повторюються через певні  проміжки часу.

    Робочі  місця одиничного виробництва позбавлені постійно закріплених за ними операцій і тому завантажуються різними роботами.

    Спеціалізація таких робочих місць обумовлена ​​тільки їх технологічної характеристикою, габаритами оброблюваних на них виробів. Ритмічне чергування операцій тут відсутня.

    Особливості завантаження окремих робочих місць  дуже важливі, але їх ще недостатньо  для характеристики типу виробничого  процесу в цілому. Оскільки останній пов'язаний з рухом виробів через  робочі місця, виконують окремі операції, слід враховувати також форми  взаємного зв'язку цих робочих  місць, що виражаються принципами безперервності і прямо точності.

    За  ступенем безперервності розрізняють:

    - перериване рух виробів у процесі виробництва;

    - безперервний рух виробів у процесі виробництва.

    Перериване  рух виробів характеризується міжопераційних перерв, викликаними неузгодженістю виконання операцій у часі. Протягом цих перерв відбувається накопичення  виробів між робочими місцями, виробляються складські (зокрема, комплектувальні) та контрольні роботи.

    Безперервний  рух виробів знаходить практичне  вираження в безперервному потоці, відмінною рисою якого є проходження  вироби через всі операції без  затримок, викликаних неузгодженістю виконання цих операцій у часі. Поєднуючи особливості завантаження окремих робочих місць з формами  руху виробів між ними, отримують  загальну класифікацію типів виробництва(рисунок 1):

 

 

 

 

Рис. 1 Классифікація типів виробництва

      У масовому безперервно-потоковому (неавтоматическом) виробництві завантаження кожного  робочого місця одного постійно повторюється операцією поєднується з безперервним рухом виробів. Робочі місця розміщуються відповідно до принципу прямоточності в порядку, відповідному послідовності операцій технологічного процесу.

      У масовому безперервно-потоковому (автоматичному) виробництві процес здійснюється за допомогою системи машин-автоматів, що об'єднуються в поточно-автоматичні  лінії.

      У масовому виробництві прямоточному кожне робоче місце також додано лише однією операцією, однак безперервність руху виробів тут відсутня, робочі місця розміщуються в тій послідовності, яка відповідає порядку технологічних  операцій.

      Серійне виробництво характеризується прикріпленням  до кожного робочого місця кількох  операцій.

      Залежно від числа операцій воно може бути:

      - крупносерійним;

      - середньосерійному;

      - дрібносерійним.

      Якщо  для великосерійного виробництва  характерно прикріплення до робочих  місць невеликого числа операцій при регулярному, періодичному їх чергуванні, то в дрібносерійному виробництві, де кількість операцій, що виконуються  на окремих робочих місцях, відносно велике, регулярність чергування, як правило, відсутня.

      У серійному безперервно-потоковому виробництві рух виробів безперервне, а розміщення робочих місць прямоточне.

      У цьому випадку можна провести часткову аналогію з масовим безперервно-потоковим  виробництвом: у період роботи над  кожною серією даної вироби проходять  через робочі місця без перерв.

      Однак на відміну від масового безперервно-потокового виробництва з властивим йому довго стійким видом продукції  в серійному безперервно-потоковому виробництві одна серія вироби змінює іншу, що може супроводжуватися переналадкой обладнання на всіх робочих місцях.

      Серійне безперервно-потокове виробництво  може бути автоматичним (наприклад, при  використанні переналагоджуваної автоматичної лінії) і неавтоматичним.

      Серійне просте виробництво відрізняється  перериваним рухом виробів. Партія заготовок або деталей проходить  через одну операцію і потім цілком або частинами надходить на наступну операцію. У проміжку між суміжними  операціями вона часто лежить в цеху або на складі в очікуванні звільнення робочого місця, зайнятого іншою  роботою.

      Для серійного виробництва простого характерно групове розміщення обладнання. Наприклад, групи токарних, фрезерних, стругальних, протяжних, зуборізних чи інших верстатів створюються  і розміщуються за ознакою технологічної  однорідності.

      Серійне прямоточне виробництво, як і серійне  просте, характеризується неперервним  рухом виробів, але, на відміну від  нього, прямоточною плануванням  робочих місць відповідно до послідовністю  операцій технологічного процесу.

      В одиничному виробництві немає закріплення  операцій за окремими робочими місцями; рух виробів у процесі виробництва  безперервно, обладнання розміщується, як правило, по груповому ознакою. 

      1.4. Суть управління та його основні елементи

      Управління  в широкому розумінні являє собою  особливий вид діяльності, який здатний  перетворити неорганізований натовп в ефективну цілеспрямовану і  продуктивну групу. Здійснити це можна лише через процес планування, організації, мотивації та контролю спільних дій. Система управління як сфера суспільної практики включає  чотири головні групи елементів: механізм управління, структуру управління, процес управління, розвиток управління.

      Механізм  управління будується на таких вихідних, фундаментальних елементах: принципи, цілі, функції і методи управління. Принципи управління - це ті основоположні  засади, які притаманні всім компонентам  системи управління в процесі  її функціонування на всіх етапах її розвитку.

      Цілі  управління визначають бажаний стан системи управління в майбутньому.

      Функції управління - це ті відносно самостійні, спеціалізовані види діяльності, які  відокремлюються в процесі розподілу управлінської праці.

      Методи  управління - конкретні способи досягнення цілей.

      Структура управління включає такі елементи, як організаційна структура, кадри  і технічні засоби управління. Структура  являє собою статичну характеристику системи управління.

      Організаційна структура управління формується в  процесі розподілу формальних ролей  в організації і встановлення зв'язків між ними, а також між  частинами структури. В системі  управління працюють люди (кадри управління), які використовують у своїй роботі відповідні технічні засоби.

      Процес  управління - це динамічна характеристика системи управління. Він включає  взаємодію зазначених вище елементів  структури з метою прийняття  рішень, визначення технології і процедур роботи, організації праці робітників управління тощо.

      Рішення - це основний продукт (результат) управлінської  діяльності. Рішення обов'язково передбачає стадію реалізації.

      Технологія  управління - це система правил, методів, процедур, які використовуються в процесі управління.

      У різних видах управлінської праці  мають місце загальні прийоми, процедури, операції. Пошук їх раціональних форм і поєднань - завдання менеджменту.