Организация и управление основным производством

    План

    ВСТУП………………………………………………………………………..3

1.            ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ ОРГАНІЗАЦІЇ ТА УПРАВЛІННЯ ОСНОВНИМ ВИРОБНИЦТВОМ………………………………..………………5
1. Організація виробництва……………………………………………5
2. Основні принципи організації виробничого процессу……………6
3. Классифікація видів виробництва…………………….…………..11
4. Суть управління та його основні елементи…………………...….14
5. Характеристика науки управління………………………………..16
6. Цілі управління………………………………………………..........20

    2          АНАЛІЗ ТА ОЦІНКА СИСТЕМИ  ОРГАНІЗАЦІЇ ТА УПРАВЛІННЯ ОСНОВНИМ ВИРОБНИЦТВОМ…………………………….25

    2.1 Загальна характеристика підприємства……………………..........25

    2.2 Аналіз ефективності використання систем управління…………28

    2.3 Оцінка  ефективності  діючої  системи  управління  основним виробництвом……………………………………………………………………32

    3.ОБГРУНТУВАННЯ ЗАХОДІВ З ПІДВИЩЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ УПРАВЛІННЯ ОСНОВНИМ ВИРОБНИЦТВОМ…………………………….35

    3.1 Розробка  заходів  з  удосконалення процесу  управління основним виробництвом………………………………………………………...35

    3.2 Оцінка ефективності запропонованих заходів…………………...49

    ВИСНОВКИ………………………………………………………………...52

    СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ………………………………….54 
 
 
 
 
 

    ВСТУП

    Управління розвитком производствав фірмах - це регулювання процесу виробництва в цілях підвищення його ефективності, зростання продуктивності праці, поліпшення якості продукції.

    Основна мета менеджменту в управлінні виробництвом полягає в тому, щоб досягти раціонального функціонування виробничих підрозділів в результаті керівництва "згори" шляхом створення адаптивних інформаційних систем, використання складного набору оптимізаційних моделей і кількісних методів, здатних швидко виявити і запропонувати варіант ліквідації будь-якого незапланованого відхилення на будь-якому етапі виробничо-збутового циклу.

    Основною вимогою до управління виробництвом є його пристосованість до нових умов виробничо-технологічного циклу: до фондомісткість і гнучким виробництвам; швидко прийнятих рішень; великої ролі людського фактору в виробництві; поліпшенню якості продукції; скорочення виробничих витрат; кращому використанню виробничих площ; зростанню сфери послуг та технічного обслуговування, що випускається.

    Управління виробництвом має бути постійно націлене на об'єднання в рамках господарських комплексів нового типу гнучкого та адаптивного дрібносерійного виробництва з низькими витратами і високою продуктивністю праці, на створення адаптивних виробничих систем нового покоління.

    У рамках цілей, що розробляються для фірми в цілому, ставляться конкретні завдання для кожного виробничого відділення або підприємства. Ці завдання можуть визначатися наступним чином:

    - постійне впровадження у виробництво нових, більш досконалих виробів;

    - систематичне скорочення всіх видів витрат на виробництво продукції;

    - підвищення якісних і споживчих характеристик при зниженні цін на продукцію, що випускається;

    - зниження витрат в усіх ланках виробничо-збутового циклу при постійному впровадженні в серійне виробництво нових виробів, розширенні номенклатури продукції і зміні її асортименту. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

    1 ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ ОРГАНІЗАЦІЇ ТА УПРАВЛІННЯ ОСНОВНИМ ВИРОБНИЦТВОМ

    1.1 Організація виробництва 

    Організація виробництва - наука, що вивчає дію та прояв об'єктивних економічних законів  у різнобічної діяльності підприємства і розробляє на цій основі шляхи і способи планомірного економічного виконання державних і приватних завдань.

    Головна мета організації виробничого процесу - всебічна економія часу, забезпечення високої якості та ефективності виробництва  продукції.

    Розробка  теоретичних питань і положень в  галузі організації виробництва  грунтується на вивченні, аналізі, систематизації та узагальненні досвіду передових  вітчизняних і зарубіжних підприємств, цехів і дільниць, а також досвіду  новаторів виробництва.

    Методи  організації виробництва значною  мірою залежать від технологічного профілю підприємства. Багато організаційні  питання можуть бути вирішені тільки на основі глибоких знань, застосовуваних на підприємстві технологічних процесів, особливостей устаткування і оснащення, технологічної та конструкторської характеристик виробу.

    Виробництво за всіх умов є громадським і знаходиться  в стані зміни і розвитку. Воно не може бути неорганізованим, інакше розпадеться, перестане існувати.

    Тому  організація виробництва - невід'ємна частина будь-якого способу виробництва, що змінюється і удосконалюється  в міру його розвитку.

    Організація виробничого процесу передбачає раціональне поєднання в просторі і в часі всіх основних, допоміжних і обслуговуючих процесів, що забезпечує найменший час його здійснення. 
 
 

    1.2 Основні принципи організації виробничого процесу 

    Раціональна організація виробничих процесів на підприємствах базується на наступних  принципах:

    - спеціалізації та стандартизації;

    - прямоточності;

    - безперервності;

    - ритмічності;

    - автоматичності;

    - профілактики.

    Принцип спеціалізації та стандартизації

    Спеціалізація є формою суспільного поділу праці, яка, розвиваючись планомірно, обумовлює  виділення і відокремлення галузей, підприємств, цехів, дільниць, ліній  і окремих робочих місць.

    Вони  виготовляють певну продукцію і  тому відрізняються особливим виробничим процесом і кадрами, підготовленими для найбільш успішного його здійснення.

    Важливим  чинником, що сприяє спеціалізації  машинобудівних заводів, є стандартизація.

    Обмежуючи число різновидів і типів виробів  одного експлуатаційного призначення  мінімально необхідним асортиментом найбільш досконалих зразків, стандартизація призводить до звуження номенклатури продукції  при значному збільшенні масштабу виробництва  по кожному виробу.

    Рівень  спеціалізації машинобудівних заводів  та їх підрозділів (аж до робочих місць) цілком залежить від поєднання двох чинників:

    - масштабу виробництва;

    - трудомісткості продукції.

    Масштаб виробництва визначається обсягом  робіт, що випливають з плану з  випуску заводом готової продукції, конструкцією виробів, а також вимогами внутрішньозаводського планування.

    Збільшення  масштабу виробництва окремих видів  виробів, вузлів, деталей і заготовок  багато в чому залежить від проведеної на заводі стандартизації, яка забезпечує повторюваність вузлів і деталей  не тільки в одному виробі, але і  в різних виробах.

    Трудомісткість  продукції в міру зростання масштабів  виробництва та освоєння технологічних  процесів знижується.

    При значних масштабах виробництва  зменшення трудомісткості досягається  шляхом впровадження прогресивних технологічних  процесів, заснованих на використанні механізованого та автоматизованого обладнання, а також спеціального оснащення.

    Великий масштаб виробництва в механічних цехах забезпечує можливість використання металорізальних верстатів-автоматів  і напівавтоматів, автоматичних верстатних ліній, спеціальних, багатоінструментальні  та інших високопродуктивних верстатів.

    Висновок: при організації виробничого  процесу необхідно всіляко дотримуватися  принцип спеціалізації і закріплювати за кожним виробничим підрозділом, починаючи  з заводу і закінчуючи робочими місцями, суворо обмежену номенклатуру робіт, підібраних за ознакою їх конструктивно-технологічної  однорідності.

    Принцип прямоточності в організації  виробничого процесу слід розуміти як забезпечення найкоротшого шляху  проходження виробом всіх стадій і операцій виробничого процесу, від запуску у виробництво  вихідних матеріалів, до виходу із заводу готової продукції.

    Відповідно  до цього принципу взаємне розташування будівель і споруд на території підприємства, а також розміщення в них основних цехів повинно відповідати вимогу прямоточності виробничого процесу: потік матеріалів, напівфабрикатів  і виробів повинен бути поступальним і найкоротшим, без зустрічних і  зворотних рухів.

    Тому  допоміжні цехи і склади слід розміщувати  якомога ближче до обслуговуваних ними основних цехах. Розташування ділянок  і ліній в рамках окремих цехів, у свою чергу, повинно відповідати послідовності виробничого процесу.

    Висновок: при організації виробничого  процесу необхідно дотримувати  принцип прямоточності, забезпечуючи найкоротші шляхи проходження вироби через всі стадії і операції виробничого  процесу.

    Принцип безперервності виробничого процесу  слід розуміти насамперед як ліквідацію або зменшення перерв у виробництві  даного конкретного виробу. До їх числа  відносяться перерви міжопераційні, внутріопераціонние і міжзмінних.

    Прикладом ліквідації або різкого скорочення міжопераційних перерв може служити  безперервне виробництво, при якому  тривалості окремих операцій так  підібрані (синхронізовані), що виріб (заготівля, деталь, вузол тощо) передається  на наступну операцію негайно після  завершення попередньої.

    Найбільшою  безперервністю має автоматичне  виробництво.

    Висновок: при організації виробничого  процесу необхідно здійснювати  принцип безперервності з метою  скорочення тривалості виробничого  циклу і підвищення в ньому  частки часу, що витрачається безпосередньо  на виконання технологічного процесу.

    Принцип ритмічності передбачає випуск в  рівні проміжки часу однакової або  зростаючої кількості продукції  і відповідно повторення через ці проміжки часу виробничого процесу  на всіх його стадіях і операціях.

    Порядок повторення виробничого процесу  визначається виробничими ритмами:

    • ритм випуску продукції (в кінці  процесу);

    • операційні (проміжні) ритми;

    • ритм запуску (на початку процесу).

    Провідним є ритм випуску продукції. Він  обумовлений планом підприємства на певний календарний період. Ритм випуску  може бути тривало стійким тільки за умови, якщо дотримуються операційні ритми на всіх робочих місцях.

    У свою чергу, ця умова може бути задоволена при дотриманні ритму запуску, який передбачає рівномірний харчування перших операцій виробничого процесу  матеріалами, заготовками, деталями і  т.д.

    Методи  організації ритмічного виробництва  залежать від особливостей спеціалізації  заводу й виготовленої ним продукції.

    На  заводах і в цехах вузької  спеціалізації, із стійкою номенклатурою  безперервно випускається для дотримання встановленого ритму необхідно, щоб за кожен ритм на всіх операціях  виготовлялося кількість придатних  заготовок або деталей, що відповідає кількості випущених готових  виробів і забезпечує заплановане  зростання випуску в плановому  періоді.