Операційний менеджмент

Отже, основою  ефективності функціонування операційної  системи є дотримання основної вимоги, яка полягає у чіткій взаємодії  всіх її елементів: персоналу, машин, матеріалів та грошей.

         1.3 Методи операційного управління організації діяльності

Управління  – складний і динамічний процес, керований і здійснюваний людьми для досягнення поставленої мети. Після того як встановлено цілі управління, необхідно знайти найбільш ефективні  шляхи та методи досягнення їх.

Методом називається захід або сукупність заходів у будь-якій людській діяльності, спосіб досягнення мети, шлях вирішення  певного завдання.Засоби цілеспрямованого впливу на трудовий колектив або на окремих його членів називають методами управління. Методи являють собою важливий елемент процесу управління (Наявність прогресивних методів управління та вміле використання їх є передумовою ефективності управління і господарських процесів).

Методи  управління покликані забезпечити  високу ефективність діяльності колективів, їх злагоджену роботу, сприяти максимальній мобілізації творчої активності кожного члена. Цим методи управління відрізняються від усіх інших  технічних та технологічних методів, які використовуються у ході вирішення  комплексних виробничо-господарських  завдань.Особлива роль методів управління полягає у тому, щоб створити умови для чіткої організації процесу управління, використання сучасної техніки і прогресивної технології організації праці і виробництва, забезпечити Їх максимальну ефективність при досягненні поставленої мети. Таким чином, зміст поняття "методи управління" витікає із суті і змісту управління і належить до основних категорій теорії управління.

Формування  цілеспрямованого впливу на трудові  колективи та їх окремих членів безпосередньо  пов’язане з мотивацією, тобто  використанням факторів, які визначають поведінку людини в колективі  у процесі виробництва. Звідси витікає  дуже важлива вимога до методів управління: методи управління повинні мати свою мотиваційну характеристику, що визначає напрям дії їх. Ця характеристика показує  мотиви, які визначають поведінку  людей і на які орієнтована  відповідна група методів.Відповідно до мотиваційної характеристики у складі методів операційного управління виробничим процесом виділяють три групи:економічні;організаційно-розпорядчі;соціальні.

Економічні  методи управління об’єднують усі  методи, за допомогою яких здійснюється вплив на економічні інтереси колективів і окремих їхніх членів. Цей  вплив здійснюється матеріальним стимулюванням  окремих працівників і колективів у цілому.

Організаційно-розпорядчі методи спрямовані на використання таких  мотивів трудової діяльності, як почуття  обов’язку, відповідальності, у тому числі адміністративної. Ці методи відрізняються прямим характером впливу: будь-який регламентуючий чи адміністративний який підлягає. обов’язковому виконанню.

Соціальні методи ґрунтуються невикористанні соціального механізму, що діє у  колективі (неформальні групи, роль і статус особистості, система взаємовідносин у колективі, соціальні потреби  та ін.).

Ефективність  застосування методів управління в  основному залежить від рівня  кваліфікації керівних кадрів, що зумовлює потребу систематичної і цілеспрямованої  підготовки та повсякденного використання всіх зазначених напрямів впливу на колектив і окремих людей.Економічні методи управління посідають центральне місце в системі наукових методів управління трудовою діяльністю людей, оскільки на їх основі встановлюється цільова програма господарського розвитку окремих підприємств і організацій і визначається такий режим роботи і такі стимули, які об’єктивно спонукають і зацікавлюють колективи і окремих працівників в ефективній праці.

Таким чином, впливом на безпосередні інтереси об’єкта  управління створюється механізм його орієнтації на найбільш ефективний режим  роботи без повсякденного і безпосереднього  втручання зверху. До складу економічних  методів управління належать організаційно-виробниче  планування, метод комплексних цільових програм, комерційний розрахунок, система  економічних регуляторів господарської  діяльності.Під плануванням розуміють продуману підготовку майбутньої діяльності, систематично орієнтовану на цілі організації чи підприємства. Економічне планування полягає у розробці системи показників, які є найбільш важливими, визначальними показниками господарської діяльності. Ці показники охоплюють усі сфери діяльності підприємства чи організації: виробництво, реалізацію, закупівлю сировини, матеріалів та товарів, фінанси, запаси товарів і матеріалів, робочу силу та ін.[5,438-487c]

Організаційно-розпорядчі методи тісно пов’язані з і  економічними методами управління, оскільки вони спрямовані на вирішення єдиних завдань з досягнення цілей господарської  діяльності.Застосування організаційно-розпорядчих методів управління передує економічним методам, оскільки для того, щоб використати останні, потрібно організаційно сформувати об’єкт управління та структуру управління.

Під соціальними  методами управління розуміють систему  засобів і .важелів впливу на соціально-психологічний клімат у колективі, на трудову і соціальну активність колективу і його окремих працівників. Методи соціального управління спрямовані на гармонізацію соціальних відносин у колективі задоволенням соціальних потреб працівників – розвитку особистості, соціального захисту та ін.До методів соціального управління належать соціальне прогнозування, соціальне нормування, соціальне регулювання та соціальне планування.Соціальне прогнозування використовується для створення інформаційної бази розробки планів соціального розвитку та застосування методів соціального впливу у конкретному трудовому колективі. Соціальне нормування як метод управління полягає у наявності таких соціальних норм, які встановлюють порядок поведінки окремих осіб і їхніх груп у колективі. Під нормою звичайно розуміють певний, .визнаний обов’язковим, порядок, правило.

Усі названі  методи операційного менеджменту організації  виробництва реалізуються у відповідності  з принципами (правилами) прийняття  управлінських рішень, найважливіші з них наступні:

-пошуки менеджером індивідуальних підходів до прийняття того чи іншого управлінського рішення опираючись на їх економічне обґрунтування;

-управлінські рішення приймаються у послідовному, ціленаправленому руслі для досягнення кінцевої мети;

-оптимальне поєднання централізованого управління підприємством і його окремими структурами;

-врахування якісних фахових показників персоналу, з врахуванням його соціально-психологічного стану;

-у відповідності з правами, обов’язками і відповідальністю працівників, відсутність яких веде до значних неприємностей;

-забезпечення менеджером спільної зацікавленості усіх працівників підприємства в досягненні поставлених цілей;

-заохочення працівників по просуванні їх службової кар’єри [11].

Підсумовуючи  викладений матеріал, можна зробити  висновок, що операційна система є  злагодженим механізмом взаємодії  різних складових, які організовують  рух та трансформацію ресурсів, забезпечуючи надходження доходів. Така система  здатна генерувати продукт у вигляді  матеріальних та нематеріальних соціальних благ з додатковою вартістю, яка  є часткою доходів у вигляді  чистого прибутку і основною метою  функціонування підприємства чи іншої  бізнес-структури.

         1.4 Функції і задачі операційної системи підприємства в умовах конкурентного середовища

  Операційна система або операційний менеджмент є передумовою виробництва організацією товарів чи послуг.

Операційна  система – повна система виробничої діяльності організації.

Утворюють операційну систему такі підсистеми: переробна; забезпечувальна; підсистема управління[4, c. 494]

Переробна підсистема виконує виробничу (продуктивну) роботу, безпосередньо пов’язану із перетворенням вхідних ресурсів організації на вихідні результати. У процесі її функціонування частина матеріальних і енергетичних ресурсів піддається перетворенню (обробці), частина споживається під час виробничого процесу. Функціонування переробної підсистеми вимагає певних капіталовкладень, регулярного надходження інформації від підсистеми управління про зміни технологій аналогічних виробництв у інших організаціях, про стан ринку сировини, матеріалів, енергії та кінцевих продуктів, створених переробною підсистемою.

Підсистема  управління є своєрідною переробною підсистемою, ресурсом і продуктом  діяльності якої є інформація. Функціонування підсистеми управління забезпечують відповідні засоби й інструменти для роботи з інформацією [4, c. 495].

Відповідно  до підсистем операційного менеджменту  визначаються і його функції, які  можна поділити на технологічні і  управлінські. Технологічна функція  пов’язана з технологічною діяльністю, не має прямого відношення до управлінської  функції. До управлінської функції  відноситься необхідність використання матеріальних, фінансових і людських ресурсів. На відміну від працівників  виробництва, які не мають відношення до управління і виконують тільки виробничо-технологічну функцію, в  обов’язки менеджера входять  не тільки вирішення управлінських  задач, а й виробничих:

-по плануванню (стратегічному, перспективному, поточному і оперативному);

-по реалізації виробничих процесів на перспективу їх розвитку на прогнозний період (10 і більше років), на 5-ти річну перспективу, поточну-річну перспективу і оперативну-поквартальну-помісячну реалізацію планів по всім видам робіт, ресурсів і організаційних заходів, необхідних для отримання запланованого прибутку;

-по організаційним питанням – організаційний захід, щодо реалізації інвестиційних і інноваційних прогнозів, особливостям управління інноваційною системою в менеджменті операційної системи підприємства, управління підготовкою і забезпечення оновленого підприємства;

-по координаційним питанням – координанаційні заходи щодо організації управління оновленою операційною системою в системі менеджменту інноваційного персоналу і економічного обґрунтування управлінських рішень в умовах подолання підприємством економічних ризиків і небезпеки кризових явищ і ситуацій;

-по мотиваційним питанням – мотиваційні заходи щодо врахування матеріально-соціально-психологічних особливостей людини (винагорода, задоволеність роботою, гарні умови праці, високий статус на підприємстві, висока зарплата, можливість службового росту, зручна система відпусток, заслужена похвала колег і інше, і іншу сторону мотивацій становлять заслужені покарання працівників в тому чи іншому виді);

-контрольні заходи менеджера щодо своєчасного виявлення небезпеки економічних ризиків, різних конфліктів на підприємстві і їх своєчасних подолань, а також відхилення від існуючих нормативів Держстандарту якості продукції і іншого і ліквідації цих негараздів [10,34-95].

Однією  із необхідних підсистем функціонування операційного менеджменту є управління матеріально-технічним забезпеченням  та збутом продукції. Вона значною мірою  відображає початкову стадію технологічного процесу – це виробництво та постачання необхідних матеріалів, запасів сировини та напівфабрикатів – вхідні інформаційного процесу, перетворені операційною  системою на її вихідні – готову продукцію. До обов’язків матеріально-технічного забезпечення входить своєчасна  доставка в операційну систему підприємства усіх видів ресурсів (сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, технологічного обладнання, інструментів, транспортних засобів, палива, тепло-електроенергії, води, тощо) в обсягах необхідних для нормального функціонування операційного процесу по виробництву  необхідної продукції. На вибір форми  постачання операційної системи  можуть впливати різноманітні фактори. Залежно від цих факторів, операційна система забезпечує себе ресурсами  через товарно-сировинні біржі, аукціони, різні посередницькі підприємства і власним виробництвом комплектуючих  виробів та інше. На великих підприємствах  роботу по забезпеченню всіма видами ресурсів здійснює управління (відділи) матеріально-технічного забезпечення. При формуванні управлінської структури  матеріально-технічного забезпечення необхідно врахувати основні  управлінські функції – це здійснення маркетингових досліджень ринку  постачальників по видам ресурсів, доступними цінами і простотою схем постачання та їх стабільністю; стратегічного (перспективного, поточного) прогнозування потреб в усіх видах ресурсів; завчасна підготовка заявок на необхідні ресурси та подання їх у планові служби управління і здійснення управлінської діяльності з реалізації планів забезпечення ресурсами (укладання необхідних контрактів, тощо); управління прийняттям, розміщенням, зберіганням, забезпеченням ресурсами робочих місць; разом з технічними, планово-економічними, фінансовими управліннями проведення економічного обґрунтування норм запасів та контроль за їх станом; розроблення управлінських заходів щодо економії усіх видів ресурсів; управління оперативним обліком надходження усіх видів ресурсів, їх економічним аналізом використання та стимулювання поліпшенням їх використання; управління контролем якості усіх видів ресурсів та термінів виконання їх замовлень.

Управління  збутовою діяльністю операційної системи  і після реалізаційного обслуговування покупців (замовників) виготовленої продукції  здійснюється управлінською структурою збутової діяльності. Для успішної реалізації продукції недостатньо  запропонувати високоякісну продукцію  за привабливою ціною на товарному  ринку. Потрібно домогтися того, щоб  високоякісні властивості продукції  підприємства стали відомі багатьом покупцям. Суть системи маркетингово-комунікаційного  менеджменту підприємства спрямована на інформування покупців на товарному  ринку про свою діяльність і про  запропоновану свою високоякісну продукцію, в поєднанні з ціллю розробки менеджером операційної системи  стратегічного менеджменту попиту та реалізації продукції. Стратегічний менеджмент попиту та реалізації продукції  ґрунтується:

-на рекламі як основний засіб управління маркетинговою комунікацією і управлінні стимулюванням збуту;

-на досягненні взаєморозуміння між виробником продукції і суспільством, що формує позитивний імідж виробника (паблік-рилейшнз);

-на управлінні персональною реалізацією продукції, управлінні виставковою діяльністю і оцінці ефективного функціонування стратегічного прогнозування попиту та реалізації продукції.

Економічне  обґрунтування управлінських рішень, пов’язаних з управлінням системою матеріально-технічних запасів споживання в системі операційного менеджменту  зводиться до відповідного виду діяльності, об’єктом якого є:

-створення та зберігання запасів оптимального рівня усіх видів ресурсів; забезпечення стратегії завчасної реалізації продукції (послуг);

-усунення необхідності безперервних поставок усіх видів ресурсів; можливість доставки продукції споживачу у будь-який час;

-забезпечення стабільності виробництва продукції її реалізації, згідно з її попитом і отримання прибутку за рахунок купівлі ресурсів за нижчою ціною і продажею їх, у майбутньому, за вищою. [10,584-643c].

Економічне  обґрунтування управлінських рішень, пов’язаних з впровадженням управлінських  рішень в операційну інфраструктуру операційного менеджменту підприємства (управління ремонтними, інструментальними, енергетичними, транспортними і  складськими господарствами) має  особливості забезпечення ефективного  функціонування операційної системи  підприємства в попередженні можливих порушень в управлінні допоміжно-обслуговуючих  заходів. Необхідно відмітить те, що значні витрати у допоміжних виробництвах операційної інфраструктури можуть бути доцільні лише тоді, коло вони сприяють зниженню собівартості продукції у  основному виробництві і підвищують якість основної продукції.