Операційний менеджмент

 

ВСТУП

Підвищення  ефективності виробництва продукції (послуг) – одна із головних задач  розвитку економіки на теперішньому етапі будівництва незалежної України. Необхідною умовою їх вирішення є  удосконалення прийняття управлінських  рішень, в першу чергу економічно їх обґрунтовуючи. Під виробництвом, в основному, розуміють випуску  продукції в результаті переробки  сировини. Операційні (виробничі) системи  мають більш ширше призначення, вони включають в себе не тільки виробництво продукції, а і надають  послуги клієнтам (замовникам).

Уявлення  операційної системи підприємства як складної управлінської системи, в якій техніко-економічні процеси  відображаються в виді руху і перетворення інформації є найбільш перспективними для отримання ефективних результатів  в рамках підходу до економічного обґрунтування управлінських рішень, пов’язаних з менеджментом операційної системи підприємства.

Особливістю змісту операційної системи є  те, що насамперед її елементами виступають люди й машини. Крім того, виявляється, що більшість подібних систем перетворюють одну кількість ресурсів-входів (матеріали, гроші) в іншу, більш цінну кількість  ресурсів-виходів (товари, послуги). Тому така система, як правило, містить чотири класи елементів: люди, машини, матеріали  і гроші. Така система є основою  всього будь-якого підприємницького процесу, досконалість взаємодії її елементів забезпечує ефективність діяльності підприємства і його успішність на ринку.

Досить  істотним в операційній системі  є те, що елементи мають бути взаємопов’язаними (взаємозалежними, взаємодіючими). Найрізноманітніші  частини можуть бути об’єднані в  ціле, але це ціле ще не система, поки не сформовано певний діючий організм. Будь-яка система може розглядатися як підсистема певної більш великої  системи. Система перебуває в  постійній взаємодії із зовнішнім  середовищем як певною сукупністю елементів. Зміна властивостей останніх впливає  на систему, а також на ті об’єкти, елементи зовнішнього середовища, властивості яких змінюються в результаті поведінки системи.

Будь-які  зміни зовнішніх чинників призводять до різноманітних змін в самій  операційній системі, які можуть мати як позитивні, так і негативні  наслідки, а від цього залежить прибутковість підприємства. Тому, така система повинна бути пристосована до таких змін і відповідно реагувати  з метою забезпечення постійності  своєї ефективності. Така функція  покладається на управлінську складову операційної системи, яка забезпечує генерування управлінських рішень.

Саме  управлінський сектор регулює всією  сукупністю елементів загалом. Однак, успішність справи залежить не тільки від якості прийнятих рішень, а  й від процесу та якості їх виконання. Тобто, в першу чергу повинен  бути налагоджений чіткий взаємозв’язок  між структурними підсистемами операційної  системи, має бути присутній оперативний  обмін інформацією та визначена  схема виконання рішень керівництва  компанії. Якість виконання управлінський  рішень залежить від налагодженої співпраці  всіх структурних підрозділів підприємства. В результаті, якщо прийняте правильне  рішення і система працює ефективно, то його виконання повинне принести очікуваний результат.

Отже, ефективність функціонування господарюючого суб’єкта в більшості залежить від якісно сформованої операційної системи.

Актуальність теми даної роботи полягає саме в значимості операційної системи для розвитку підприємств, організацій, установ та в пошуку ефективних шляхів оптимізації операційної системи.

Основною  метою написання даної роботи є дослідження операційної системи  та визначення шляхів покращення ефективності її роботи.

Досягнення  поставленої мети можна забезпечити  виконанням таких завдань:

-дослідження теоретичних аспектів формування та роботи операційної системи;

-визначення основних елементів та складових операційної системи;

-визначення основних методик організації виробничо-господарського процесу;

-дослідження функціонування операційної системи на ПАТ «Европромбанк»;

-визначення позитивних та негативних сторін операційної системи на досліджуваному суб’єкті;

-пошук шляхів вдосконалення ефективності роботи операційної системи.

Об’єктом  дослідження теми даної курсової роботи виступає діяльність ПАТ «Европромбанк». Предметом дослідження є процес роботи операційної системи установи та її структурних елементів.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1.ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ УПРАВЛІННЯ ОПЕРАЦІЙНОЮ СИСТЕМОЮ ПІДПРИЄМСТВА

 

1.1 Поняття та види операційної системи.

Надавати  визначення сутності та характеризувати  складові елементи операційної системи організації можна лише виходячи з базових положень системного підходу - всеохоплюючого комплексного підходу, що передбачає врахування специфічних характеристик відповідного об’єкта, які визначають його структуру і, відповідно, організацію. Кожна система має свої, властиві їй особливості, свою реакцію на управління, свої форми можливого відхилення від програми, свою здатність реагувати на різноманітні впливи.

В основу системного підходу як методу наукового  дослідження покладено поняття  системи. Під системою розуміється сукупність взаємопов’язаних в єдине ціле елементів, а діяльність цього єдиного цілого спрямована на досягнення конкретної мети. Елемент системи – це об’єкт, явище або процес, який є частиною цілого і який при такому розгляданні не треба роз’єднувати на складові частини. Необхідною передумовою існування будь-якої системи є певна упорядкованість елементів, з яких вона складається, певна її структура. Структура системи – це сукупність та характер зв’язків між її елементами.

        Виходячи з цих фундаментальних положень системного підходу операційну систему можна визначити як одну з систем організації, в рамках якої здійснюється реалізація операційної функції, що включає в себе дії, в результаті яких виробляються товари, надаються послуги, виконуються роботи для задоволення запитів зовнішніх споживачів.

Операційна  система займає центральне місце в структурі організації, оскільки діяльність по створенню товарів та послуг існує у всіх без винятку організаціях, і саме операційна приносить організації дохід та виправдовує її суспільне та економічне призначення.[3,65-98c]

Операційну  систему, як і будь-яку іншу систему  з точки зору системного підходу, можна представити “чорну скриньку”, котра має три основні компоненти: вхід, процесор і вихід.Аналогом процесора у представленні операційної системи як “чорної скриньки” є операційна функція. Операційна функція включає в себе дії, у результаті яких виробляється продукція та послуги, котрі поставляються організацією зовнішньому споживачеві. Функцію «операції» виконують усі без винятку організації, інакше вони просто не можуть існувати. Терміни «операції» і «виробництво» можна розглядати як взаємозамінні, однак під «виробництвом» найчастіше розуміють переробку сировини та створення і випуск матеріальної продукції, тоді як термін «операції» за змістом ширший — він включає не лише виробництво товарів, а й надання послуг.

Сутність операційної функції полягає в процесі конверсії (трансформації, перетворення), тобто в послідовній низці дій, завдяки яким входи операційної системи (зокрема ресурси) перетворюються на певні кінцеві результати, що можуть набувати вигляду матеріальної продукції чи послуги. Мета операційної функції (інакше — операційної діяльності) полягає у створенні будь-якої корисності.Операційна функція являє собою процес створення корисності шляхом перетворення (трансформації) входів (усіх видів ресурсів, що надходять до операційної системи)у виходи (кінцеві результати операційної діяльності). З цієї точки зору виділяється декілька типів корисності:

-корисність форми – створюється в процесі перетворення складу, структури, властивостей, зовнішнього вигляду початкових (вихідних) матеріальних ресурсів так, щоб матеріальний результат, що буде отримано, характеризувався властивістю задовольняти конкретні потреби споживачів у відповідності з призначенням; цей тип корисності як основний створюється у виробничій сфері;

-корисність місця - створюється не в процесі перетворення або трансформації вихідних ресурсів, а в результаті транспортування (переміщення), тобто стосується зміни місцезнаходження споживача або матеріальної власності, що йому належить; цей тип корисності як основний створюють організації, що займаються перевезеннями;

-корисність придбання – у цьому випадку трансформація торкається лише сфери власників тих чи інших товарів; такий тип корисності створюється переважно у сфері торгівлі;

-корисність стану – створюється шляхом трансформацій, які здійснюються безпосередньо - в клієнті, чи опосередковано - шляхом операцій із власністю клієнта; на створення корисності стану працюють усі організації сфери послуг (бізнесових або тих, що надаються індивідуальним споживачам);

-корисність часу – створюється завдяки своєчасній пропозиції товару чи послуги або завдяки економії часу споживача в ході отримання послуги чи споживання продукту; цей тип корисності має характер додаткового до попередніх чотирьох основних і в чистому вигляді не існує.

На практиці результати діяльності конкретних операційних  систем являють собою, як правило, комбінацію, декількох (двох - трьох) або усіх п’яти  видів корисності.[4,134-138c]

До складу входів операційної системи належать:

І. об’єкти операційної діяльності, на які спрямовані зусилля в процесі трансформації, зокрема:матеріально-сировинні ресурси; інформаційні ресурси;клієнти;власність, що належить клієнтам;

ІІ. засоби операційної діяльності, за допомогою яких здійснюються трансформації об’єктів операційної діяльності, зокрема: устаткування, інструмент, обладнання;будівлі, споруди;технології, керівництва, інструкції по застосуванню та здійсненню тих чи інших прийомів та методів роботи тощо;

ІІІ. працівники операційної системи, які власне здійснюють трансформації об’єктів операційної діяльності або керують цими процесами.

       До складу виходів операційної системи належать:

І. основні:виготовлена продукція;клієнт, стан якого було піддано змінам у процесі надання послуги;власність клієнта, що була піддана змінам у процесі надання послуги;

ІІ. побічні:матеріальні;енергетичні;інформаційні.

   Таким чином з’являється можливість ідентифікувати основні елементи операційної системи. Якщо розглядати операційну систему у статиці, то ними будуть:люди;матеріальні об’єкти;енергія;інформація.

Якщо  ж брати динаміку операційної системи, то до зазначених елементів додаються ще два:операційні процеси;управлінські процеси.

Структура операційної системи – це сукупність елементів і зв’язків між ними, що забезпечують цілісність системи, тобто збереження основних властивостей системи при різних зовнішніх і внутрішніх змінах. Структура операційної системи визначається складом і взаємозв’язками її елементів і підсистем, а також зв’язками із зовнішнім середовищем.

На самому загальному рівні в складі операційної  системи можна виділити три підсистеми

- підсистема перетворення (або – основна підсистема, підсистема трансформації, переробки, конверсії тощо), яка виконує продуктивну роботу, безпосередньо пов'язану з перетворенням об’єктів операційної діяльності, що присутні на вході в операційну систему у кінцеві результати; у рамках саме цієї підсистеми відбувається процес безпосереднього створення корисності.            А ось входи підсистеми є вкрай різноманітними.

-підсистема забезпечення (або – допоміжна підсистема, підсистема підтримки, обслуговування тощо), яка прямо не пов’язана з виробництвом кінцевої продукції або наданням послуг, але виконує необхідні функції забезпечення ефективної роботи підсистеми перетворення; основні результати її діяльності споживаються підсистемою трансформації, а побічні надходять у зовнішнє середовище. Досить часто функція, що вважається частиною підсистеми забезпечення в одній організації, в іншій може виступати складовою переробної підсистемиАналогом підсистеми забезпечення у структурі операційної системи промислового підприємства є цехи допоміжного виробництва та обслуговуючі господарства;

-підсистема управління (або – керівна підсистема, підсистема планування і контролю, підсистема операційного менеджменту тощо), яка отримує інформацію від підсистем перетворення та забезпечення про наявний стан справ і характер поточного функціонування. Інформація про мету, політику, основні напрямки діяльності, ключові параметри надходить з внутрішнього середовища організації, тобто від інших структурних підрозділів організації (маркетингового, фінансового, адміністративного тощо). Також у підсистему планування та контролю операцій надходить інформація щодо стану зовнішнього оточення організації: інформація про попит на продукцію, вартість ресурсів, тенденції розвитку технології, урядові акти та про інші фактори. Підсистема планування і контролю повинна обробити весь цей великий обсяг даних і видати рішення: яким чином повинні функціонувати підсистеми перетворень та забезпечення. Конкретні питання, що підлягають розв’язанню, як правило, включають планування завантаження виробничих потужностей, диспетчеризацію, управління матеріально-виробничими запасами, контроль якості.