Напрямки організації управлінської праці на підприємстві

 «Напрямки організації управлінської праці

на підприємстві»

 

 

ЗМІСТ

 

ВСТУП.

РОЗДІЛ 1. Теоретичні засади організації

праці в менеджменті.

1. 1. Особливості праці в сфері управління.

1. 2. Сутність та етапи організації праці в

менеджменті.

1. 3. Ефективність управлінської праці.

РОЗДІЛ 2. Методичні положення щодо

організації робочих місць управлінського

персоналу на підприємстві.

2.1. Робоче місце працівника менеджменту

організації та вимоги до нього.

2. 2. Типові проекти організації робочих місць.

2. 3. Положення про структурні підрозділи та

посадові  інструкції працівників менеджменту.

РОЗДІЛ 3. Напрями удосконалення

організації управлінської праці на підприємстві.

ВИСНОВКИ.

СПИСОК  ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ.

ДОДАТКИ.

 

ВСТУП.

В умовах розбудови  України дедалі більшого значення набувають проблеми управління. Назріла об'єктивна необхідність створити управлінський механізм, де б існувала реальна можливість обмеження стихійних чинників розвитку. Тож осмислення управлінських проблем, що виникають у процесі будівництва такого механізму,  одне з найважливіших завдань науки управління.

Сьогодні  в Україні створення системи  і зміна методів управління пов'язані  з безперервним науковим пошуком  оптимального розв'язання складних економічних та соціально-політичних проблем, радикального оновлення всіх ланок управління, стилю роботи управлінського корпусу країни.

Тому особливо гостро стоїть задача організації управлінської праці на  підприємстві – створення цілком нових систем управління або внесення прогресивних змін у побудову і порядок функціонування діючих. Організація управління здійснюється шляхом організаційного проектування, реорганізації або ліквідації одних діючих систем і створення інших, здатних самостійно і високоефективно досягати цілей в умовах ринкових відносин.

Тема вдосконалення  організації управлінської праці  є актуальною практично для кожного підприємства пострадянського простору. За умов адміністративно-командної економіки проблема відповідності організаційної структури управління цілям і задачам підприємства, а також внутрішнім і зовнішнім факторам, які впливають на неї не вивчалась. Існували оргструктури бюрократичного типу з жорсткими ієрархічними зв’язками, високим рівнем формалізації, централізованим прийняттям рішень. Дана структура вважалася ефективною для будь-яких умов і форм. В той же час, зовсім не зверталася увага на те, що оргструктура і управління нею не можуть бути стабільними, вони постійно змінюються і удосконалюються в залежності від умов. В умовах ринкової економіки підприємствам необхідно швидко реагувати на зміни зовнішнього середовища й адаптувати оргструктури відповідно до змін.

Об'єктом даної курсової роботи являється система  організації праці управлінського персоналу на підприємстві, а предметом – вивчення загальних закономірностей та методів організації управлінської праці.

Виходячи  з цього, основною метою курсової роботи є дослідження теоретичних засад організації управлінської праці на підприємстві і обґрунтування напрямків її удосконалення.

Досягнення  поставленої мети передбачає розв’язання таких завдань:

• розглянути методологічні основи управління персоналом підприємства, а саме особливості праці в сфері управління, сутність та етапи організації праці в менеджменті, ефективність управлінської праці;
• дослідити методичні положення щодо організації робочих місць управлінського персоналу на підприємстві, точніше робоче місце працівника менеджменту організації та вимоги до нього, типові проекти організації робочих місць, положення про структурні підрозділи та посадові інструкції працівників менеджменту;
• проаналізувати напрями удосконалення управлінської праці на підприємстві.

Сучасні вимоги до роботи з управлінським персоналом обумовлює підвищення ролі кадрових служб у використанні творчого потенціалу особистості кожного робітника, перетворенню їх у науково-практичні центри роботи з активізації людського фактора.

У курсовій роботі було використано такі методи: структуризації, динамічний, метод порівнянь, дослідний, метод аналогій, нормативний.

Інформаційною базою моєї курсової роботи стали роботи сучасних вітчизняних і закордонних фахівців із питань менеджменту.

 

РОЗДІЛ 1. Теоретичні засади організації праці в менеджменті.

1. 1. Особливості праці в сфері управління.

Управлінська  праця – це особливий вид людської діяльності, в якій відображується реальна взаємодія об'єктивних і суб'єктивних факторів суспільної діяльності людей. 25, 323

Управлінська  праця є специфічним видом  діяльності, який виділився в результаті поділу, спеціалізації та кооперації суспільної праці. Управлінська праця безпосередньо не створює певних споживчих вартостей, а здійснює регульований вплив на процес виробництва і цим забезпечує необхідні умови для його розвитку.

Продуктом діяльності управлінської праці є рішення, і управлінських працівників правомірно віднести до найбільш активної частини трудового колективу, що бере участь у створенні матеріального продукту за рахунок впливу на матеріальні елементи виробництва і через інші колективи. Тому ефективність цієї праці може визначатися виробничими результатами. Проте слід враховувати, що, на відміну від фізичної, цілі управлінської праці, засоби їх досягнення, а також результати є менш визначеними. Управлінська праця здійснюється в широкому діапазоні умов, не має прямих вимірників, і це ускладнює оцінку її ефективності. При оцінці її якості не можна випускати з виду ту обставину, що результати цієї праці у великій мірі опосередковується її колективною діяльністю.

Сфера впливу на виробництво управлінської праці  значно ширша, ніж праця робітників, безпосередньо зайнятих у сфері виробництва. Тому не випадково недоліки і упущення діяльності менеджерів більше позначаються на результатах виробництва, ніж недоліки в роботі безпосередніх виконавців (машиністів, операторів та ін.).

Істотна особливість  управлінської праці полягає  в тому, що вона пов'язана з перетворенням  інформації як специфічного предмета праці, тоді як діяльність працівників виробничих спеціальностей спрямована на численні предмети праці (сировина, пальне, запасні частини) і пов'язана з перетворенням предметів праці у продукти споживання. Управлінська праця характеризується іншими специфічними особливостями, зокрема складністю порівняння її затрат з результатами, визначення розміру корисного ефекту, а також переважанням у більшості трудових процесів елементів розумової діяльності, перенесенням центру ваги на психічні процеси сприйняття, запам'ятовування і мислення. Праця в сфері менеджменту потребує спеціалістів більш високої кваліфікації і характеризується більшою складністю. Ступінь складності управлінської праці залежить від характеру функцій, що виконуються та ієрархічного рівня менеджменту, чисельності підлеглих, їх кваліфікації, рівня розвитку і складності виробництва, напруженості планових завдань, ресурсної забезпеченості тощо. Потрібно раціонально розподіляти управлінські роботи за складністю відповідно до кваліфікації виконавців. Управлінська праця як різновид розумової праці характеризується слабкою фізичною енергоємністю і водночас високим рівнем використання енергії блоків пам'яті людини і психічною напруженістю. Тому слід більше уваги приділяти умовам, за яких відбувається процес управлінської праці, механізувати й автоматизувати її процеси. На відміну від фізичної, розумова праця часто триває і в неробочий час, причому іноді поза волею людини відбувається пошук альтернатив розв'язання складних проблем і використовуються інші операції.

Ще однією особливістю праці менеджерів є її специфічно виражений творчий характер, пов'язаний з постійним пошуком і розв'язанням завдань, на які не завжди можна знайти відповіді, керуючись тільки досвідом. До особливостей управлінської праці треба віднести опосередкування і дистанційність менеджменту об'єктами і процесами, необхідність одночасного керівництва відношеннями людей до засобів виробництва, і, нарешті, управління засобами виробництва.

Праці менеджерів властивий імовірний характер: важко  встановити не тільки строки виконання  ними конкретних завдань, а й результати праці.

Праця в сфері  менеджменту не піддається механізації й автоматизації у такій мірі, як праця безпосередньо зайнятих продуктивною працею. Це одна з серйозних причин випереджаючого збільшення чисельності управлінських працівників, на яких припадає дедалі зростаюча частина праці у виробництві.

Глибокі кількісні, якісні та структурні перетворення в економіці країни зумовлюють диференціацію та інтеграцію окремих видів діяльності, підвищення ролі і збільшення обсягу робіт, пов'язаних з управлінням та обслуговуванням виробництва. Тому ефективність господарювання підприємств і об'єднань стає функцією певного рівня організації апарату управління.

Під організацією управлінської праці розуміють  порядок, правила службової поведінки  в апараті управління, які спрямовані на виконання поточних та перспективних завдань керівниками, фахівцями та іншими працівниками управління відповідно до діючих посадових інструкцій та положень про структурні підрозділи.

Організація праці в апараті управління ґрунтується  на розробці комплексу регламентів, які визначають місце і роль кожного структурного підрозділу в апараті управління та кожного працівника в системі управління: порядок взаємозв'язків між ними; норми взаємовідносин усередині апарату управління; форми впливу на діяльність об'єкта управління; способи контактів з навколишнім середовищем. Організація управлінської праці як система є результатом упорядкованої діяльності і невід'ємною складовою управління.

Високий організаційний ефект від колективної діяльності можуть забезпечити: узгодження цілей  і засобів діяльності учасників, синхронізація їхніх зусиль, правильний підбір і розстановка кадрів, диспетчеризація і комп'ютеризація виробництва, підвищення кваліфікації працівників з питань раціональної організації праці тощо. Економії часу менеджерів можна досягти тоді, коли організувати його роботу так, щоб йому не доводилося декілька разів повертатись до неї. Внаслідок того, що на багатьох підприємствах немає чіткого регламенту роботи менеджерів, у них дуже незначна частка особистої роботи (1-3%) без участі підлеглих або інших відвідувачів, коли вони зайняті прогнозуванням основних напрямів розвитку виробництва і творчим пошуком альтернативного розв'язання проблем, що виникають.

Ефективність  діяльності організацій великою  мірою залежить від кадрового управління. До кадрів управління належать працівники, які виконують функції управління або беруть участь у їх виконанні, інакше кажучи, працівники, що професійно виконують процеси управління і входять до апарату управління. Кадри управління поділяють на три основні категорії: керівники, спеціалісти, допоміжно-технічний та обслуговуючий персонал. Кожна категорія характеризується специфічним місцем у системі управління, особливостями трудової діяльності, системою професійної підготовки і перепідготовки.

У процесі  управління його суб'єкти розв’язують різноманітні проблеми — організаційного, економічного, технічного, соціально-психологічного, правового характеру. Це різноманіття також є важливою особливістю управлінської праці.

Прийняття управлінських  рішень — процес багатогранний, неоднозначний, який розв’язується на основі аналізу зовнішнього і внутрішнього середовища і є процедурою, ефективність якої залежить від опанування складною і рухливою сукупністю чинників, що постійно створюють нестандартні ситуації. Саме ці обставини вимагають від людини, котра займається управлінською діяльністю, творчого підходу. Рішення, прийняті керівниками, залежать не тільки від їхніх знань і кваліфікації, а й від особистих рис, практичного досвіду, інтуїції, здорового глузду. Якщо при прийнятті управлінських рішень використовується весь цей арсенал, то мова може йти про мистецтво управління.

Засобами  управлінської праці є організаційна  й обчислювальна техніка, а рівень і повнота її використання значною мірою визначають культуру й ефективність управління. Збільшення масштабів промислового виробництва об'єктивно привело до відокремлення окремих видів управлінської праці в самостійні сфери трудової діяльності різних груп працівників управління. Спеціалізація в сфері управління сприяла підвищенню якості роботи апарату управління великих підприємств. У теорії та практиці менеджменту виділяють кілька видів поділу управлінської праці.

Функціональний  поділ праці являє собою виділення  функцій, об'єктивно необхідних для ефективного управління виробництвом, виконання яких закріплюється за конкретними працівниками або підрозділами апарату управління.

Структурний поділ праці здійснюють на основі таких характеристик керованого об’єкта: організаційна структура, масштаби, сфера діяльності, галузева й територіальна спеціалізація. У його межах виокремлюють вертикальний і горизонтальний підходи. Горизонтальний поділ праці має своїм наслідком утворення управлінських підрозділів на кожному рівні управління залежно від обсягів роботи (дивись додаток А).Вертикальний поділ праці передбачає виокремлення низового, середнього і вищого рівнів управління, а також визначення діапазонів керівництва (дивись додаток Б).

Ієрархічний поділ управлінської праці передбачає поділ комплексів робіт з реалізації функцій за рівнями ієрархії управління та закріплення їх за відповідними управлінськими працівниками і формування на цій основі повноважень останніх.

Технологічний поділ передбачає диференціацію  процесу управління на операції зі збору, передачі, збереження і перетворення інформації, виконувані визначеними категоріями працівників(дивись додаток В) .