Моніторинг ринку та основних проблем інноваційної діяльності промислових підприємства

     Народногосподарський  економічний ефект визначається через порівнювання результатів  від застосування технічних нововведень і всіх витрат на їхню розробку, виробництво і споживання; він відбиває ефективність тієї чи тієї групи технічних нововведень з погляду їхнього впливу на кінцеві показники розвитку економіки країни.

     Внутрішньогосподарський (комерційний) економічний ефект, обчислюється на окремих стадіях відтворювального циклу «наука-виробництво-експлуатація (споживання)», дає змогу оцінювати  ефективність певних технічних новин  і нововведень з огляду на ринкові  економічні інтереси окремих науково-дослідних (проектно-конструкторських) організацій, підприємств-продуцентів і підприємств-споживачів. Перша форма економічного ефекту як оцінний показник використовується на стадіях обґрунтування доцільності розробки та наступної реалізації нових технічних рішень і вибору найліпшого варіанта таких, а друга — у процесі реалізації новин (нововведень), коли вже відомі ціни на нову науково-технічну продукцію та обсяги її виробництва. Незважаючи на відмінності між двома формами виразу економічного ефекту (народногосподарського — індекс , внутрішньогосподарського — індекс вг), способи їхнього обчислення є ідентичними; вони визначаються як різниця між результатами (продукцією, роботою, послугами у вартісній оцінці) і витратами на досягнення таких за певний розрахунковий період, тобто:

      , (13.1)

     Оскільки  розрахунковий період має значну тривалість, то результати й витрати  за кожний його рік треба визначати з урахуванням чинника часу, тобто приводити до одного моменту часу - розрахункового року за допомогою спеціального коефіцієнта приведення, що обчислюється за формулою

         , (13.2) 

     де  Ен — норматив приведення різночасних витрат і результатів; tp — розрахунковий рік; t — рік, за який витрати і результати приводяться до розрахункового року.

     З урахуванням чинника часу народногосподарський економічний ефект від технічних нововведень дорівнює:

         , (13.3)

     де Pt Bt — вартісна оцінка відповідно результатів  і витрат у t-му році розрахункового періоду; tn, tk — відповідно початковий і кінцевий роки розрахункового періоду.

     Початковий  рік розрахункового періоду (Initial year of calculation period) — це рік початку фінансування розробки технічних новин, включаючи проведення наукових досліджень. Кінцевим роком розрахункового періоду заведено вважати момент завершення всього життєвого циклу технічного нововведення, що охоплює розробку, освоєння виробництвом і використання в народному господарстві. Він може визначатись нормативними (очікуваними) строками оновлення продукції або засобів праці з урахуванням їхнього техніко-економічного старіння.

     Загальні  результати технічних нововведень  визначаються як сума основних і супровідних  результатів:

         , (13.4)

     За  сучасних умов розбудови соціально орієнтованої економіки стає можливим і необхідним принципово новий підхід до визначення ефективності технічних новин і нововведень. Його суть полягає у визнанні безумовної пріоритетності критеріїв соціальної ефективності й екологічної безпеки об’єктів технічних новин і нововведень щодо критерію економічної ефективності. Процедурний механізм порівнювання й вибору найліпшого з можливих варіантів технічних новин (нововведень) здійснюється у певній послідовності. 

     По-перше, проводиться ранжирування цілей  розробки, виробництва й використання об’єктів технічних новин; до вищого рангу відносять соціальні цілі та вимоги екологічної безпеки, до нижчого — максимізацію економічної ефективності.

     По-друге, можливі варіанти технічних новин  однакового функціонального призначення  проходять перевірку на відповідність  соціальним цілям і вимогам екологічної безпеки, що їх зафіксовано в державних і міжнародних стандартах, а також у цільових нормативах соціального характер, — якщо новини не відповідають таким цілям і вимогам, то вони мають бути відхилені незалежно від рівня їхньої економічної ефективності.

     По-третє, на кінцевій стадії процесу порівняння й вибору треба розглядати тільки соціально й екологічно допустимі (і в цьому розумінні — ефективні) варіанти технічних новин чи нововведень; найліпший з них визначається вже за економічним критерієм.

     З огляду на особливості оцінки ефективності всю сукупність нових організаційних рішень можна умовно розподілити на дві групи: першу — організаційні нововведення, здійснення яких потребує певних (нерідко істотних) додаткових одночасних витрат (капітальних вкладень); другу — ті з них, що не потребують додаткових інвестицій.

     Визначення  і оцінка економічної ефективності організаційних нововведень, що належать до першої групи (наприклад, організація  нових спеціалізованих або комбінованих виробництв; концентрація виробництва  на діючому підприємстві, що веде до необхідності його розширення, реконструкції або технічного переозброєння) здійснюються так само, як і нових технічних рішень. Водночас слід ураховувати одну важливу обставину - до складу поточних витрат треба включати додатково транспортні витрати, а також втрати сировини (матеріалів) і готової продукції за їхнього транспортування і зберігання. 

     2. Стан вітчизняного  науково-виробничого  комплексу і оцінка  його інноваційного  потенціалу

2.1 Джерела інноваційних можливостей і пріоритетні напрями інноваційної діяльності в Україні

     Пріоритетні напрями інноваційної діяльності в  Україні — науково, економічно і  соціально обгрунтовані та законодавчо  визначені напрями інноваційної діяльності, спрямовані на забезпечення потреб суспільства у високотехнологічній  конкурентоспроможній, екологічно чистій продукції, високоякісних послугах та збільшення експортного потенціалу держави.

     Пріоритетні напрями інноваційної діяльності в  Україні складаються із стратегічних та середньострокових пріоритетних напрямів інноваційної діяльност[5, с.143]:

     — стратегічні пріоритетні напрями  інноваційної діяльності — розраховані  на тривалу перспективу (не менше  десяти років) найважливіші напрями  інноваційної діяльності щодо забезпечення соціально-економічного зростання  держави, розроблені на основі науково-прогнозного  аналізу світових тенденцій соціально-економічного та науково-технологічного розвитку з  урахуванням можливостей вітчизняного інноваційного потенціалу;

     — середньострокові пріоритетні напрями  інноваційної діяльності — розраховані  на реалізацію протягом найближчих трьох  — п'яти років напрями інноваційного-оновлення  промислового, сільськогосподарського виробництва та сфери послуг щодо освоєння випуску нових наукоємних товарів та послуг з високою конкурентоспроможністю на внутрішньому та (або) зовнішньому  ринках. Середньострокові пріоритетні  напрями інноваційної діяльності формуються в рамках стратегічних пріоритетних напрямів інноваційної діяльності на основі новітніх досягнень вітчизняної  і світової науки, аналізу кон'юнктури  світового і внутрішнього ринків та ресурсних можливостей держави. За своїми масштабами, спрямованістю  та специфікою реалізації середньострокові пріоритетні напрями інноваційної діяльності можуть бути пріоритетними  напрямами інноваційної діяльності загальнодержавного, галузевого або  регіонального рівнів;

     — інноваційний потенціал — сукупність науково-технологічних, фінансово-економічних, виробничих, соціальних та культурно-освітніх можливостей країни (галузі, регіону, підприємства тощо), необхідних для  забезпечення інноваційного розвитку економіки;

     — інноваційна культура — складова інноваційного потенціалу, що характеризує рівень освітньої, загальнокультурної і соціально-психологічної підготовки особистості та суспільства в  цілому до сприйняття і творчого втілення в життя ідеї розвитку економіки  країни на інноваційних засадах;

     — моніторинг інноваційної діяльності —  систематичне збирання, оброблення та аналіз інформації про перебіг інноваційних процесів, практичні наслідки заходів  держави щодо стимулювання і регулювання  інноваційної діяльності в країні, результати реалізації пріоритетних напрямів інноваційної діяльності.

     Законом України "Про пріоритетні напрями  інноваційної діяльності в Україні" від 16 січня 2003 року № 433-1V визначаються такі стратегічні пріоритетні напрями інноваційної діяльності:

     — модернізація електростанцій; нові та відновлювані джерела енергії; новітні  ресурсозберігаючі технології;

     — машинобудування та приладобудування як основа високотехнологічного оновлення  всіх галузей виробництва; розвиток високоякісної металургії;

     — нанотехнології, мікроелектроніка, інформаційні технології, телекомунікації;

     вдосконалення хімічних технологій, нові матеріали, розвиток біотехнологій;

     — високотехнологічний розвиток сільського господарства і переробної промисловості;

     — транспортні системи: будівництво  і реконструкція;

     — охорона і оздоровлення людини та навколишнього середовища;

     — розвиток інноваційної культури суспільства.

     Національні інтереси України потребують негайних та ефективних заходів, спрямованих  на збереження її науково-технологічного потенціалу, забезпечення ефективнішого  його використання для подолання  кризових явищ у економічному та соціальному розвитку.

     Швидко  втрачаються можливості розвивати  належним чином наукові дослідження, оперативно впроваджувати їх результати в практику, реагувати на світові науково-технологічні досягнення та ефективно використовувати їх у національних інтересах. Значна частина вітчизняних товарів не відповідає рівню сучасного наукового та технологічного забезпечення, що зумовлює їх неконкурентоспроможність як на зовнішньому, так і на внутрішньому ринках.

     Враховуючи  економічні, соціальні, екологічні, оборонні та інші національні інтереси, слід за короткий строк здійснити комплекс заходів, які сприяли б підвищенню якісних характеристик вітчизняного науково-технологічного потенціалу до рівня стандартів розвинутих країн, інтенсифікації процесу опанування науковими знаннями, новими технологіями та їх практичному використанню.

     Здійснений  за наведеною методикою аналіз умов діяльності підприємства вказуватиме напрями генерації ідей щодо способів задоволення суспільного попиту з врахуванням можливостей підприємства. До джерела інноваційних можливостей (П. Друкер)відносять:

     1) несподівані події для фірми  чи галузі (несподіваний успіх,  несподівана невдача, несподівана  зовнішня подія);

    Несподіваний  успіх. Засновник компанії «Мак-Дональдс» Рей Крок на початку своєї кар'єри продавав міксери. Він зауважив, що один з його постійних замовників купував міксерів значно більше, ніж необхідно для маленького містечка, де він жив. Виявилося, що цей клієнт винайшов бізнес швидкого приготування їжі. Р. Крок придбав винахід і зробив з нього величезне комерційне підприємство.

    Так, винахід нейлону вважають результатом випадковості: один із асистентів компанії Dupon залишив у лабораторії на вихідні непогашений пальник. Результат — полімеризація мономера і виявлення його нових властивостей. Однак у німецьких лабораторіях таке траплялося не раз ще за 10 років до того. Але щоразу німці викидали волокна, які одержували понад план, і починали досліди спочатку, нехтуючи отриманими результатами тільки тому, що такого експерименту не планували.

    Несподівана зовнішня подія. Так, компанія «Мак-Дональдс» після того, як у Європі поширилися випадки коров'ячого сказу (а класичні гамбургери були із яловичини) і споживачі почали надавати перевагу пташиному м'ясу або вегетаріанській їжі, розробила нові страви із курячого м'яса, які успішно продавала.

    2)невідповідність  реальності уявленням про неї; 

    Невідповідність уявлень, бажань фактичним  економічним умовам у певній галузі. Наприклад, охорона здоров'я в Україні є безкоштовною, але її рівень не забезпечує отримання кваліфікованих медичних послуг. Результат — поява вузькоспеціалізованих платних клінік і приватного медичного обслуговування.

    Невідповідність між уявними та дійсними цінностями і сподіваннями споживачів. Колись вважали, що незабезпечені люди не будуть купувати телевізори. Однак купували, оскільки вони їм необхідні для того, щоб долучитися до світу. М. Хрущов вважав, що автомобіль радянським людям не потрібен. Результат — небувалий розмах «чорного» ринку.