Моніторинг ринку та основних проблем інноваційної діяльності промислових підприємства

     ВИЩИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД

     ПОЛТАВСЬКИЙ УНІВЕРСИТЕТ ЕКОНОМІКИ  ТА ТОРГІВЛІ 

     Кафедра менеджменту організацій та зовнішньоекономічної діяльності 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

     Реферат на тему «Моніторинг ринку та основних проблем інноваційної діяльності промислових підприємства» 
 
 
 

Роботу  виконала

Студентка групи БА -51

Грабовецька Марія 

     Науковий  керівник:

     К.е.н., доцент

     Глєбова А.А. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

     Полтава-2011 

     Зміст 

     Вступ 

1. сутність  інноваційної діяльнос
2. 1.1. Поняття  та зміст інноваційних процесів
3. 1.2. Оцінка ефективності інноваційних процесів промислових підприємств
4. СТАН ВІТЧИЗНЯНОГО НАУКОВО-ВИРОБНИЧОГО КОМПЛЕКСУ

  І ОЦІНКА ЙОГО  ІННОВАЦІЙНОГО ПОТЕНЦІАЛУ 

1. Джерела інноваційних можливостей і пріоритетні напрямки інноваційної діяльності в Україні
2. Проблеми інноваційної діяльності промислових підприємств
3. Приклад інноваційної діяльності промислових підприємств України
3. АНАЛІЗ СВІТОВОГО ДОСВІДУ РИНКУ ІННОВАЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ І МОЖЛИВІ ШЛЯХИ ЙОГО ВИКОРИСТАННЯ НА УКРАЇНІ

3.1. Сввітовий досвід підтримки інноваційної діяльності

3.2. Зарубіжний  досвід створення інноваційної  інфраструктури та можливість  його застосування для України 

Висновки

Список  літератури

Вступ

     У цей складний для України період відродження ринкових відносин, коли вкрай важливими завданнями є  збереження промислового комплексу, його структурна перебудова і забезпечення подальшого науково-технічного розвитку, проблема підвищення ефективності інноваційної діяльності вітчизняних підприємств  набуває принципового значення, оскільки її вирішення дасть змогу перейти  до створення і використання технологій більш високого рівня, а отже, прискорити економічне зростання національної економіки.

     Очевидним і зрозумілим є те, що вирішення  проблем активізації інноваційної діяльності підприємств - головна запорука здійснення успішних ринкових реформ. Крім того, досвід розвинутих країн  свідчить, що вихід з економічної  кризи неможливий без активізації  інноваційної діяльності.

     Вплив інноваційного чинника на виробництво  сьогодні є радикальним І комплексним. Надзвичайно велика вигода провідних  фірм від інноваційної діяльності обумовлена тим, що вони під гаслом експорту новітніх технологій насправді передають тільки не дуже ефективні та застарілі технології. Справді, інновації, а значить і наука, що їх продукує, сьогодні набагато менш доступні, ніж найцінніші природні ресурси. Причиною є те, що ними володіють лише високорозвинуті країни, що дає змогу їм, по суті, утримувати монопольне становище і, таким чином, привласнювати надприбуток. Варто наголосити, що саме володіння інноваціями, котрі є стимуляторами розвитку підприємства, забезпечує перемогу у конкурентній боротьбі.

     Методологічні та практичні засади інноваційної діяльності промислових підприємств в умовах перехідного періоду потребують детального опрацювання, оскільки зарубіжний досвід у цій сфері не може бути адаптований в Україні без урахування особливостей розвитку вітчизняної економіки.

     Сьогодні  інновації стають ключовим чинником розвитку для більшості підприємств. Характерною є зростаюча кількість наукових праць, де досліджується інноваційна діяльність. У більшості з них акцент робиться не на ціновому механізмі конкуренції, а на інноваційних процесах, пов'язаних з поліпшенням всього виробничо-господарського потенціалу підприємства. Ось чому вітчизняні вчені намагаються обґрунтувати національні інноваційні пріоритети, знайти дійові механізми залучення й ефективного використання інновацій. Однак масштаби та рівень наукової розробки зазначених проблем залишаються недостатніми.

     Так, на мій погляд, недостатньо опрацьовані вітчизняними вченими питання економічної оцінки інноваційних процесів, що може призвести до впровадження у виробництво заздалегідь неефективних інноваційних проектів.

     Метою даного наукового дослідження є розробка напрямків часткового вирішення вказаних проблем на рівні підприємства. У пропонованій читачеві монографії розглянуто основні тенденції розвитку інноваційної діяльності промислових підприємств, досліджено значення такої діяльності для забезпечення економічного зростання національної економіки, намічено напрямки її активізації і розроблено методи оцінки економічної ефективності інноваційних процесів, пов'язаних з впровадженням нових видів продукції, нових технологічних процесів і методів організації виробництва, а також з вдосконаленням методів управління промисловим виробництвом.

      Незважаючи  на створений у минулому потужний науково-технічний потенціал, розповсюдження новин в Україні в умовах адміністративної системи господарювання гальмувалося відсутністю ефективної мотивації, яку створює лише ринкова конкуренція. За рубежем фірми купують науково-технічні розробки (НТР) в комплексі з відповідними технологіями; устаткуванням, "ноу-хау", матеріалами та інжиніринговими послугами. Вітчизняні науково-дослідні установи (НДУ) поки що не мають достатньої матеріально-технічної бази і досвіду комерційної взаємодії з виробництвом для обслуговування всього інноваційного циклу від ідеї до її комерційного втілення. Тому підприємства змушені купувати на внутрішньому ринку науково-технічної продукції лише ідеї, а потім розробляти технологію, проектувати або купувати відповідне устаткування, освоювати виробництво нової продукції Це значно збільшує тривалість нововведень і гальмує науково-технічний прогрес[4, с.104].

Сутність  інноваційної діяльності

1.1. Поняття та зміст  інноваційних процесів 

     Всю сукупність процесів і явищ, що відбуваються на підприємствах різних галузей народного господарства, можна умовно поділити на дві групи — традиційні і інноваційні. Традиційні процеси і явища характеризують звичайне функціонування народного господарства, його галузей і підприємств, а інноваційні — розвиток останніх на якісно новому рівні. Впродовж тривалого  періоду,  коли  економіка  функціонувала  і розвивалась переважно за рахунок екстенсивних факторів (застосування постійно зростаючого обсягу суспільних ресурсів — персоналу, виробничих фондів), у виробництві домінували  традиційні   процеси і явища.   Оскільки екстенсивні фактори практично себе вичерпали або їх дія стала економічно невигідною, розвиток та інтенсифікація сучасного виробництва мають базуватися переважно на нових рішеннях у галузі технології, техніки, організаційних форм і економічних методів господарювання. Опрацювання, прийняття і реалізація таких рішень складають зміст так званих інноваційних процесів.

     В звичайному розумінні інноваційні  процеси, що мають місце в будь-якій складній виробничо-господарській  системі, характеризуються сукупністю безперервно виникаючих у часі і  просторі прогресивних, якісно нових  змін. Результатом інноваційних процесів є новини, а їх впровадження   у   господарську   практику   визнається нововведенням. Інноваційні  процеси започатковуються певними  галузями науки,  а завершуються у сфері виробництва, спричинюючи у ній прогресивні зміни[3, с.84].

     Технічні  новини і нововведення проявляються у формі   нових   продуктів   (виробів),   технологій  їх виготовлення, засобів виробництва (машин, устаткування, енергії, конструкційних матеріалів).

     Організаційні нововведення охоплюють нові методи і форми організації усіх видів  діяльності підприємств та інших ланок суспільного виробництва (організаційні структури управління сферами науки і виробництва, форми організації різних типів виробництва і колективної праці) .

     Економічні  — методи господарського управління наукою і виробництвом через реалізацію функцій прогнозування і планування, фінансування, ціноутворення, мотивації і оплати праці, оцінки результатів діяльності; соціальні — різні форми   активізації людського чинника (професійна підготовка і підвищення кваліфікації персоналу, в першу чергу складу керівників усіх рівнів; стимулювання його (їх) творчої   діяльності; поліпшення умов і постійного підтримання високого рівня безпеки праці;охорона здоров'я людини і навколишнього природного середовища; створення комфортних умов життя.); юридичні — нові і змінені закони та різноманітні нормативно-правові документи, що визначають і регулюють усі види діяльності підприємств і організацій.

     За  масштабністю і ступенем впливу на ефективність діяльності певних ланок  суспільного виробництва усі  новини та нововведення можна об'єднати у дві групи — локальні (поодинокі, окремі) та глобальні (великомасштабні).

     Якщо локальні новини (нововведення) призводять переважно до еволюційних перетворень у сфері діяльності підприємств і через це не справляють особливо істотний вплив на ефективність їх функціонування і розвитку, то глобальні, що у своїй більшості є революційними (принципово новими), мають кардинально підвищувати організаційно-технічний рівень виробництва і завдяки цьому забезпечувати суттєві позитивні зрушення в економічних і соціальних процесах.

     Між окремими видами інноваційних процесів (новин, нововведень) існує порівняно тісний взаємозв'язок.

     Ефективні технічні, організаційні та економічні нововведення неодмінно призводять до помітних позитивних змін у соціальних процесах на підприємствах, а все зростаюча актуалізація нагальних завдань соціального характеру ініціює їх розв'язання за допомогою нових організаційно-технічних і економічних рішень. Зрештою усі нововведення на підприємствах, які зорієнтовані на динамічний розвиток і невпинне підвищення ефективності виробництва, мають спиратися на власні юридичні підвалини, відповідні нормативно-законодавчі акти; Усі локальні і особливо глобальні  нововведення різної спрямованості можуть забезпечувати максимально можливий прогресивний вплив на виробництво за умови, якщо вони використовуються підприємствами постійно, комплексно і гармонійно. Найбільший за наслідками безпосередній вплив на результативність (ефективність) діяльності підприємства справляють технічні і організаційні нововведення. Інші нововведення впливають на виробництво опосередковано (через ефективність нових технічних і організаційних рішень). Про ступінь впливу окремих організаційно-технічних та інших нововведень на відповідні економічні показники діяльності підприємств свідчать такі приклади.

       Помітно   посилюється   вплив   нових   технічних (технологічних)  систем не лише на економічні  явища, але й на соціальні процеси. Це вимагає підвищеної уваги конструкторів нової техніки до показників її надійності, ергономічності і екологічності. Особливо нагальним є завдання екологічного виробництва на підприємствах. За результатами соціальних досліджень установлено, що, наприклад, збільшення у два рази забруднення повітря шкідливими   викидами   скорочує   термін   експлуатації промислового устаткування  до  першого  капітального ремонту в середньому у півтора рази, а урожайність пшениці у зонах дії підприємств кольорової металургії на 40-60% менша, ніж за межами цих зон. У той же час сучасні прогресивні технології уможливлюють перетворення джерел подібних економічних витрат у чинники зростання обсягів продукції і прибутку. Зокрема застосування існуючої технології утилізації викидів сірчаного ангідриду тепловими електростанціями шляхом  оснащення  їх відповідними газоочисними установками може задовольнити половину потреби народного господарства України у сірчаній кислоті.

      Потенційні можливості розвитку і  ефективності виробництва   визначаються перш за все науково-технічним прогресом, його темпами і соціально-економічними результатами.

     Чим цілеспрямованіше і ефективніше  використовуються новітні досягнення науки і техніки, що є першоджерелами розвитку продуктивних сил, тим успішніше вирішуються кінцеві і пріоритетні (по відношенню до виробничих) соціальні завдання життєдіяльності суспільства. 

     1.2. Оцінка ефективності інноваційних процесів промислових підприємств.

     До  груп технічних нововведень, стосовно яких визначаються й оцінюються економічна та інші види ефективності, належать створення, виробництво та використання нових  або модернізація (поліпшення експлуатаційних  характеристик) існуючих засобів праці (машин, устаткування, будівель, споруд, передавальних пристроїв), предметів  праці (сировини, матеріалів, палива, енергії) і споживання (продукції для безпосереднього задоволення потреб населення), технологічних процесів, включаючи винаходи й раціоналізаторські пропозиції.

     Єдиним  узагальнюючим показником економічної  ефективності будь-якої групи технічних  нововведень служить економічний  ефект, що характеризує абсолютну величину перевищення вартісної оцінки очікуваних (фактичних) результатів над сумарними  витратами ресурсів за певний розрахунковий період. Залежно від кола вирішуваних завдань величину економічного ефекту можна і треба обчислювати в одній із двох форм: народногосподарській (загальний ефект за умовами використання нововведень) і внутрішньогосподарський (ефект, одержуваний окремо розробником, виробником і споживачем технічних новин або нововведень).