Менеджер – керівник трудового процесу

     Будемо  виходити, отже, з того, що влада, владні відносини притаманні будь-якому  суспільству, але не тваринному світові, тоді як політична влада, політико-владні відносини характерні лише для певних етапів суспільного розвитку.

     Оскільки  влада є суто суспільним відношенням, у якому і задіяні наділені свідомістю і волею люди, а переважний вплив одних людей на інших  є вольовим відношенням між ними, то влада може бути визначена як вольове відношення між людьми, тобто  таке відношення, за якого одні люди можуть нав´язувати свою волю іншим.

     М. Вебер у зв´язку з цим зазначав: «Влада означає будь-яку можливість проводити всередині даних соціальних відносин власну волю навіть всупереч опору, незалежно від того, на чому така можливість заснована». Російський політолог Ф. М. Бурлацький також  вважає, що «влада є реальною здатністю  здійснювати свою волю в соціальному  житті, нав´язуючи її, якщо необхідно, іншим людям».

     Специфічною ознакою влади як суспільного  відношення виступає домінування владної  волі, а не просто впливу. Цим влада  відрізняється від останнього, який є дещо ширшим явищем.

     Як  вольове відношення влада існує  в потенціальній і реальній формах. Потенціальною є влада, що не виявила  себе. Вона не менш істотна, ніж реалізована  влада. Усвідомлення наявної, хоча й  не реалізованої влади, справляє на її потенціальні об´єкти сильний дисциплінуючий та організуючий вплив, іноді не менш сильний, ніж реально діюча влада.

     Нав´язування  одними людьми своєї волі іншим може здійснюватись із використанням  різних засобів — примусу, права, авторитету тощо. Залежно від засобів  здійснення влади розрізняються  різні її види — економічна, соціальна, політична, духовно-інформаційна, сімейна  тощо. Глибинним джерелом економічної  влади є відмінності у відношенні людей до власності на засоби виробництва. Економічна влада — це об´єктивно зумовлені матеріальними потребами  життя суспільства відносини, в  яких власник засобів виробництва  підпорядковує своїй волі волю інших  учасників процесу виробництва. Засобами такого підпорядкування можуть бути як безпосереднє володіння власністю, так і контроль над нею, а також  кошти, цінні папери, договірні зобов´язання тощо. Використовувані офіційно, ці засоби мають відповідне правове  закріплення.

     Якщо  економічна влада передбачає розподіл матеріальних благ, то соціальна означає  розподіл благ соціальних. Вона пов´язана  з визначенням статусу різних груп у структурі суспільства, посад, прав та обов´язків, наданням соціальних послуг у сфері освіти, охорони  здоров´я, забезпечення житлом тощо, а  також розподілом доходів, різноманітних  пільг і привілеїв.

     Духовно-інформаційна влада — це організація духовного виробництва в усіх його формах і здійснення інформаційного та ідеологічного впливу. Ця влада реалізується за допомогою засобів духовно-інформаційного впливу на людей. Такими засобами можуть бути мораль, релігія, ідеологія, мистецтво, наукові знання, інформація про поточні події суспільного життя тощо. Величезну владу над людьми має, зокрема, церква. Ця влада ґрунтується на вірі в релігійні догмати і здебільшого не має правового закріплення за винятком тих держав, де церква визнається офіційним політичним інститутом. Незаперечною є влада так званих моральних авторитетів — людей з високими моральними рисами, які присвятили своє життя служінню суспільному благу. Та й незаперечна влада кримінальних авторитетів ґрунтується не на праві, а на так званих поняттях — нормах, за якими живе злочинний світ. Але найбільшу духовно-інформаційну владу в сучасному суспільстві мають засоби масової інформації — преса, радіомовлення, телебачення, а останнім часом — міжнародна інформаційна комп´ютерна мережа Інтернет. Вони є головним чинником формування громадської думки і називаються ще «четвертою владою», котра за силою впливу на суспільство прирівнюється до законодавчої, виконавчої та судової влади держави. Духовно-інформаційна влада може слугувати поширенню об´єктивних даних про стан суспільства, функціонування держави, її міжнародне становище тощо, а може виступати й засобом маніпулювання громадською думкою, управління свідомістю й поведінкою людей в інтересах певних політичних сил.[3] 

 

1.2 Стилі керівництва. Організація праці менеджера 

     Стиль керівн́ицтва — сукупність засобів впливу керівника на підлеглих, яка обумовлена специфікою завдань, поставлених перед підприємством, взаємовідносинами керівника з підлеглими, обсягом його посадових повноважень, особовими якостями всіх членів колективу. Керівник, зосереджений на роботі, насамперед піклується про проектування завдань і створення мотиваційної системи винагород з метою стимулювання продуктивності праці та трудових звершень. Керівник, зосереджений на людині, концентрує увагу на вдосконаленні людських стосунків, створенні сприятливого мікроклімату, дає підлеглим максимальну свободу й активно залучає їх до участі в прийнятті управлінських рішень. 

       Для підтвердження того, що в межах континууму є проміжні ланки, Р. Лайкерт запропонував чотири базових системи стилю керівництва:

     1) експлуататорсько-авторитарна;

     2) прихильно-авторитарна;

     3) консультативно-демократична;

     4) партисипативно-демократична. 
 

А також існує 5 основних типів управлінської поведінки менеджера в готелі :

     1) диктатор;

     2) демократ;

     3) песиміст;

     4) маніпулятор;

     5) організатор.

   

Таблиця 1. 

     

     Менеджер повинен бути не тільки керівником колективу, а й лідером. Важливими характеристиками керівника-лідера є його висока інтелектуальна та емоційно-вольова стресостійкість.

     Інтелектуальна означає бажання керівника набувати нових знань, прагнути до них.

       Емоційно-вольова стресостійкість характеризує здатність особи приймати компетентні рішення в умовах нестачі інформації, дефіциту часу,

     Влада -— це можливість впливати на поведінку інших людей згідно певних повноважень.

     Лідерство — це здатність впливати на окремих працівників та їхні групи з метою зосередоюення зусиль на досягненні цілей організації Лідером стає людина не в силу своїх рис, а в силу ситуації. (Р. Стогділп)

     Група сама вибирає лідера, який здатний задовольнити її інтереси, потреби; лідер виступає в ролі певного інструмента при досягненні групою певної мети.(Г. Хоманс)

     Вплив — це будь-яка поведінка одного індивіда, яка вносить зміни в поведінку іншого індивіда.

     Уміння змінити стан речей - основна властивість керівника. А змінювати його раніше від інших с ознакою творчої особистості.

     Сильне та ефективне керівництво сприяє створенню атмосфери участі та колективної підтримки цілей діяльності організації, в якій її члени отримують стимул для усунення перепон і досягнення максимальних результатів.(Р. Блей, Дж. Моутон). 

     Процес становлення кар’єри менеджера у готелі:

     Вдалою кар'єра виявляється лише в тому разі, якщо ви завчасно націлили себе не стати кимось, а бути кимось. Для того щоб у житті все склалося так, як вам цього хочеться, постарайтеся навчитися управляти собою. Якщо ви навчитеся управляти собою, тоді у разі необхідності зможете сміливо взяти на себе відповідальність за інших.

     Кар'єра розпочинається не з моменту, коли ви зайняли керівну посаду.

Можна вважати, що свою службову кар'єру ви робили з самого народження: ваше виховання, оточення, освіта, досвід, навички — все те, що називають менталітетом, — обов'язково впливає на формування вашої особистості й на те, що ви нарешті стали керівником. І не просто керівником сам собі, як це було раніше. Надійде день, коли ви станете (стали) керівником і отримаєте владу над своїми підлеглими. Цей день дуже важливий, тому що він багато в чому визначить ваше майбутнє просування по службовій драбині.

     Спробуємо з'ясувати, як стають менеджерами у реальному житті відносно до конкретної діяльності.

Усі люди поділяються на дві категорії одні хочуть стати начальником, інші до цього не прагнуть.

- До першої належить переважна більшість людей.

-До другої — дуже творчі та дуже ледачі люди.

Якщо ви не належите ні до дуже творчих, ні до дуже ледачих, то це означає, що ви, скоріш за все, хочете стати керівником. Будь-яким. Хоча б дуже маленьким, але начальником.

Отже, керівником стати ви вже хочете.

     Вас обирають на посаду керівника. Вибори, як і інші форми "захоплення влади", мають багато переваг і недоліків. Тією чи іншою мірою те, що говорилося вище, може стосуватися й виборів, хіба що боротьба тут жорсткіша (якщо є кілька претендентів і немає жодного явного лідера) або її немає зовсім (один явний лідер).

     Хто такий явний лідер? Перш за все це людина, яка є лідером за характером. Однак ці його риси мають визначити інші. Якщо колектив роз'єднаний на кілька груп і в кожній є свій лідер, тоді боротьба відбувається саме між ними, а решта слугує засобом у їхній боротьбі. Тому часто в організаціях, де на одну посаду претендують кілька кандидатів, більш важливий передвиборний час, а не самі вибори. Те, як ви виявите себе в процесі підготовки до виборів, а також ваші попередні заслуги перед колективом відіграють головну роль при голосуванні. 
Для кожного рівня управління існують свої межі свободи і відповідальності, які й визначають ранг керівника. Керівники вищої ланки найбільш самостійні в прийнятті рішень, тоді як керівники середньої ланки свої дії мусять узгоджувати з начальством. Керівники нижчої ланки управляють переважно процесом, причому в достатньо вузьких межах, обмежених технологією. 
Основні відмінності керівників різних рівнів — у системі відповідальності та колі обов'язків. Навіть якщо генеральний директор очолює невелику фірму, в якій працює сім працівників, а в завідувача відділу великої фірми 50 працівників, все одно проблеми в цих керівників принципово відрізняються. 
Над одним є начальник, над іншим немає. Один думає про бухгалтерський облік, виробництво, постачання, збут тощо, інший вирішує лише локальні проблеми свого підрозділу.

     Для того щоб ефективно виконувати обов'язки керівника на кожній сходинці управлінської ієрархії, людина мусить мати відповідні знання, здібності та навички, а також має бути готова до відповідальності, яка випадає відповідній сходинці особистої кар'єри.[4]