Менеджер – керівник трудового процесу

Міністерство  Освіти, Науки, Спорту та Молоді України

Одеський  Коледж Економіки, Права Готельно-Ресторанного Бізнесу 
 
 
 
 
 
 

КУРСОВА РОБОТА

На тему: «Менеджер – керівник трудового  процесу» 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Викладач: Жабіна А.Н.

Виконала: студентка IV курсу

групи 9ГО-08 Воробйова А.А. 
 

Одеса 2011

Зміст 

1. Теоретична частина:

     1.1. Форми управління, лідерство та  влада

     1.2. Стилі керівництва. Організація  праці менеджера

2. Основна частина:

     2.1. Характеристика готелю

     2.2. Керівництво готелю (менеджер та  його діяльність в готелі)

     2.3. Функції та обов`язки менеджера

     2.4. Стиль керівництва у готелі  «Континенталь»

3. Висновки та пропозиції.

 

     Вступ

     Ме́неджмент — це процес планування, організації, приведення в дію та контроль організації з метою досягнення координації людських і матеріальних ресурсів, необхідних для ефективного виконання завдань. Менеджмент пронизує всю організацію, торкається практично всіх сфер її діяльності.

     Менеджмент є однією з найважливіших складових управління і має велике значення у процесі роботи готелю. Разом з цим тема менеджменту є складною і має велику кількість тем для дослідження. Саме тому я обрала цю тему.

     Менеджерами називають фахівців, що використовуючи різні методи і тактику керування, сприяють досягненню чи організацією підприємством визначених цілей. Методи досягнення цілей можуть бути різні. Зараз за кордоном отримали широку підтримку представники "школи людських відносин", що досліджують проблеми мотивації поведінки людей. Менеджер з персоналу представляє інтереси колективу.

     Дана  робота складається зі вступу, основної частини, висновків та списку використаних джерел, а також додатків.

     У вступі наводиться поняття кадрової політики та коротко описується зміст  роботи. Основна частина містить  дослідження за темою роботи і  спирається на мій досвід роботи у  готелі  «Континенталь». Висновки підсумовують роботу та складаються з найважливіших  її деталей. У роботі використовувалися  дані, отримані з писемних та електроних джерел, а також з мого власного досвіду. У додатках наведені декотрі документи та інформація про готель «Континенталь». 

 

 

1.Теоретична частина

     1.1 Форми управління, лідерство та влада

УПРАВЛІННЯ - це процес планування, організації, мотивації і контролю, необхідний для того, щоб сформулювати і досягти цілей організації. В умовах посилення конкуренції у готельній індустрії виникла необхідність урізноманітнення, поєднання різних організаційних форм управління, що зумовлює досягнення більшої ефективності економічного, фінансового, інформаційного потенціалу підприємств. Сучасний стан розвитку форм управління у готельній сфері характеризується одноосібним управлінням на незалежній основі та різними формами корпоративного управління. Серед найбільш поширених у міжнародному досвіді форм управління виділяються: -управління за контрактом;

- управління згідно договору франчайзинга;

- оренда;

     Управління  за контрактом. Управління за контрактом передбачає письмову угоду, що укладається між власником готелю і компанією або менеджером, які спеціалізуються в управлінні такого типу підприємствами.

     Управління  за контрактом сьогодні є одна з  основних форм у сфері гостинності, що набуває широкого поширення з 70-х років ХХ ст. і стала важливою передумовою високих темпів розвитку галузі в останні десятиріччя. Головна перевага цього методу зумовлена незначною часткою акціонерного капіталу у загальному фонді, можливістю обходитись без його участі у функціонуванні готельних підприємств. Суттєву роль у високій економічній ефективності підприємств також відіграє професіональне управління висококваліфікованих спеціалістів, які забезпечують менший ризик у конкурентних умовах середовища гостинності, мають досвід маркетингу і збуту, широкого використання сучасних інформаційних систем, зокрема централізованих систем бронювання. Важливим фактором укладання взаємовигідних угод між управлінською фірмою і власником підприємства гостинності є небажання або недостатні знання і досвід у власників підприємств для забезпечення ефективного управління, страхом перед ризиком.

Контракт  між власником і управляючою  компанією найчастіше укладається  на термін п’ять, десять або двадцять років. За послуги з управління компанія отримує управлінську винагороду у відсотках від валового або чистого експлуатаційного доходу, найчастіше в межах 2–4,5 %.

     Сьогодні  врегулювання частки винагороди для основної частки управлінських компаній становить 2 % з нарахуванням заохочувальної винагороди, розмір якої залежить від загальних доходів підприємства. Окремі контракти можуть визначатись згідно такого принципу: в перший рік компанія отримує 2 %, другого року — 2,5 %, у наступний 3,5 % експлуатаційного доходу. Тенденції посилення конкуренції між управлінськими компаніями в останні роки зумовлює зниження контрактної винагороди.

     Компанії, що управляють за контрактом можуть поширювати управлінські функції на пакет інвестицій сформований із значної кількості  готелів національної мережі або  окремого регіону держави. Найчастіше управління здійснюється готе-лями, що працюють в певному сегменті спеціалізації, управління закладами розміщення різного  типу значно складніше.

     У 1990-х роках у зв’язку із зниженням  цін на нерухомість зменшуються  надходження готівки у готельний  бізнес, частково знижується рентабельність цієї галузі. Це зумовлює уточнення  у контрактах на управління відповідальності управлінських фірм за надходження  акціонерного капіталу. Окрім цього, сьогодні власники готелів намагаються  здійснювати посилений контроль і вплив на прийняття важливих рішень, збільшити свої доходи з  акціонерного капіталу, забезпечувати контролюючі функції над іншими акціонерами. Таким чином, спостерігаються тенденції постійного зростання вимог до управлінських компаній.

     Сьогодні  щодо управлінських фірм найчастіше ставляться такі основні вимоги:

— досвід і надійність, вміння успішно визначити  сегмент ринку і вдало визначити  стратегії збільшення доходів;

— забезпечити  високу якість готельного продукту;

— вміння ефективно керувати персоналом;

— забезпечувати  надходження акціонерного капіталу та ефективне його використання;

— укладання  вигідних контрактів у співпраці  з іншими підприємствами-партнерами в аналогічному та іншому бізнесі.

При укладанні  контракту на управління регламентуються  такі умови:

— позбавлення  прав власника підприємства індустрії  гостинності втручатись у процес управління на термін дії контракту;

— захист або звільнення від відповідальності управляючої компанії (фізичної особи) за будь-які дії, за виключенням навмисних  дій внаслідок необережності  в процесі управління;

— фінансова  відповідальність власника готелю за усі витрати згідно здійснюваних операцій, а також всіх оперативних  ризиків, що пов’язані з правом власності;

— контракт на управління укладається на конкретний термін — на період 5, 10 або 20 років;

— зазначається розмір управлінської винагороди згідно валового доходу або чистого прибутку;

— умови  відновлення контракту;

— дострокове припинення дії контракту у випадку  недотримання однією із сторін зазначених у ньому умов впродовж законодавчо  встановленого часу з моменту  повідомлення про виявлені порушення, здійснених протилежною стороною. Подібна  ситуація виникає коли одна із сторін визнається банкрутом або передає статутний капітал кредиторам за борги. До розірвання контракту також призводить рішення державних органів влади про призупинення або відмова ліцензії на право здійснення готелем властивих йому функцій. Контракт розривається згідно двосторонньої згоди суб’єктів контракту.[1]

     Лідерство – це не управління, адже управління концентрує увагу на тому, щоб люди робили речі правильно, а лідерство на тому, щоб люди робили правильні речі. Різниця між лідером і менеджером проводиться по багатьом позиціям (табл. 1). Ефективний менеджер не обов`язково є ефективним лідером і навпаки.[2]

     Таблица 1.

     

     Влада - право та можливість керувати, розпоряджатися чимось або кимось. Влада є складним за сутністю й багатоманітним за формами вияву явищем суспільного життя. Існує багато різних концепцій і визначень цього поняття. За вихідне й найпростіше можна взяти визначення влади як вплив однієї частини суспільства (індивіда, групи, організації тощо) на поведінку іншої у бажаному для себе напрямі. Уже з такого елементарного визначення видно, що влада є відношенням, отже, передбачає наявність двох сторін. Будь-яке відношення є взаємодією його сторін. Основною особливістю владного відношення є переважний, визначальний вплив однієї його сторони на іншу. Тому сторону з переважним впливом доцільно називати суб´єктом, а сторону, яка цього впливу зазнає, — об´єктом владного відношення. Суб´єктами влади можуть бути індивіди, соціальні групи, організації тощо.

     Очевидно, що влада не є властивістю не тільки об´єкта, а й суб´єкта. Вона виступає саме як відношення між ними і не існує як без суб´єкта, так і  без об´єкта.

     У науці є різні підходи до пояснення  причин владних відносин. Поширеним  є біологічний підхід, який визнає владу притаманною біологічній  природі людини. А оскільки біологічна природа людини і тварин є спільною, то визнається наявність владних  відносин не тільки в суспільстві, а  й у тваринному світі. Витоки біологічного підходу до розуміння влади кореняться ще в античній філософії. Арістотель, наприклад, розглядав владу в  суспільстві як продовження влади  в природі.

     Справді, переважний вплив є і в тваринному світі. Одні тварини бувають сильнішими від інших і можуть нав´язувати  їм поведінку, в середовищі ссавців  поширеним явищем є наявність  ватажків, яким підпорядковується стадо  чи зграя. Однак між відносинами  в суспільстві та у тваринному світі існує принципова відмінність. Відносини в суспільстві мають  свідомий характер, тоді як у тваринному світі вони зумовлюються інстинктами  і рефлексами. Владні відносини є  саме свідомими відносинами. Суб´єкт  влади здійснює свідомий вплив на поведінку об´єкта, спрямовуючи  її в певному напрямі.

     Інший підхід до розуміння влади —  антропологічний — пов´язує поняття політичної влади, а отже, й політики з суспільною природою людини і поширює його на всі соціальні, в тому числі й докласові, утворення. Прихильники цього підходу доводять наявність політичної влади на всіх етапах розвитку суспільства.

     На  відміну від антропологічного політологічний підхід до розуміння влади, який ґрунтується  на органічному зв´язку влади  й політики пов´язує їх існування  лише з певними етапами суспільного  розвитку, для яких характерною є  наявність спеціальних суспільних інститутів здійснення влади, насамперед держави.